Маневичі місто в Україні центр Маневицької селищної громади Камінь Каширського району Волинської області Герб вЗалізничн

51°17′33″ пн. ш. 25°33′01″ сх. д. / 51.29250° пн. ш. 25.55028° сх. д. / 51.29250; 25.55028Координати: 51°17′33″ пн. ш. 25°33′01″ сх. д. / 51.29250° пн. ш. 25.55028° сх. д. / 51.29250; 25.55028

Висота над рівнем моря

193 м

Назва мешканців

маневичанин, маневичанка, маневичани

Згєж, (Польща)

Відстань

Найближча залізнична станція

Маневичі

До обл./респ. центру

- залізницею

146 км

- автошляхами

77 км

Міська влада

Адреса

44600, Волинська обл, Камінь-Каширський р-н, смт Маневичі, вул. Незалежності, 19

Вебсторінка

https://manevychi.com/

Міський голова

Гаврилюк Олександр Оксентійович

Маневичі у Вікісховищі

Мапа
Маневичі

Історія Редагувати

Залізничний вокзал у 1913

Містечко виникло у 1892 році як залізнична станція під час будівництва залізниці Ковель — Київ. Отримало назву від розташованого поблизу села Маневичі (тепер село Прилісне).

У квітні 1919 року в районі Маневичів відбувалися бої Армії УНР з польськими військами.

Вояки Армії УНР в Маневичах 1918 рік.

У 30-х роках XX століття Маневичі швидко розростаються завдяки розвитку промисловості. Зокрема тут будується одна з паркетних фабрик бельгійського концерну «Aug. LaСhappelle». Існували пекарні, невеличкі м'ясокомбінати, що перебували у власності родини Климчуків.

Виникають невеликі лісопильні заводи (тартаки).

Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років йшлося про надання Маневичам статусу міста. Проте ця ініціатива не була втілена в життя .

У 1930-х роках до містечка масово приїжджають євреї та поляки. Згідно наближених підрахунків у 1930—1939 роках в містечку частка єврейського населення становила близько 50 %, польського — близько 30 %. Тут також мешкали українці, німці та декілька родин з Бессарабії.

Майже усе єврейське населення Маневичів було винищено під час другої світової війни у 1942 році (меморіальний знак загиблим під час Голокосту маневицьким євреям розташований на західній околиці містечка у напрямку села Череваха), польське населення частково знищене та депортоване комуністами у 1939—1941 роках. Переважна більшість поляків залишила містечко після війни.

Населення Редагувати

Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 рік) населення Маневичів становило 11 190 осіб; порівняно з даними перепису 1989 року (8937 осіб) воно збільшилось на 17,3 %. Це найбільше селище на Волині.

У національному складі населення селища переважна більшість українців, чисельність інших національностей порівняно з чисельністю українців невелика.

Щодо мовного складу населення, то більшість населення Маневичів за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року вважали рідною українську мову.

Населення за роками
2001*	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015
10400	10520	10590	10660	10870	10960	11190	11370	11490	11680	11710

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,21 %
російська	0,63 %
польська	0,05 %
румунська	0,02 %
білоруська	0,1 %

Інфраструктура Редагувати

Нині головним оператором з надання населенню поштових послуг у місті є філія АТ «Укрпошта».

Основний та єдиний оператор фіксованого телефонного зв'язку — АТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар, Vodafone, lifecell.

Доступ до Інтернету забезпечують провайдери «Укртелеком», «Інтертелеком», «Смарт-Нет», «Уарнет».

Банківська сфера містечка представлена 6 філіями та відділеннями: ПАТ «КБ „ПриватБанк“».

Медичні послуги надають Маневицька центральна районна лікарня, районна поліклініка, ветеринарна лікарня та 10 аптечних закладів.

Транспорт Редагувати

Через населений пункт проходять автомобільні шляхи: автошлях регіонального значення Р14 (Луцьк — Дольск) та автошлях міжнародного значення М07 (Київ — Варшава).

У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Маневицьким районом, Волинською областю та Україною.

Функціонує залізнична станція «Маневичі», через селище проходить залізниця Київ — Варшава, гілка якої Варшава — Люблін — Ковель завершена у 1877, а Ковель — Сарни — Київ — у 1902 році.

Культура Редагувати

У селищі працює Маневицький краєзнавчий музей — зібрання матеріалів з історії селища та краю; Районний будинок культури. Здавна Маневичі є одним із культурних осередків Волинської області. Кожного року в селищі традиційно відбуваються особливі святкування державних, релігійних та міських свят.

Релігія Редагувати

№	Конфесія	К-сть громад
1	Українська православна церква (Московський патріархат)	2
2	Православна церква України	2
3	Римо-Католицька Церква	1
4	ЄХБ	1
5	ХВЄ-П	1
6	АСД	1
7	Свідки Єгови	1
8	Божа церква	1

Католицька громада Редагувати

Костел Зіслання Святого Духа

Римо-католицька парафія в Маневичах була утворена у 1923 році. Парафіяльним костелом слугувала дерев'яна каплиця поблизу залізниці, збудована у 1915 році як військова каплиця. у 1922—1926 роках її будівництво було завершене. Новий, мурований костел був збудований у 1933—1937 роках на кошти вірних — будівельними роботами керував настоятель ксьондз Болеслав Ястшембскі (нар. 1893, висв. 1925, пом. 1942). До кінця 1943 року костел діяв завдяки прибулому сюди ксьондзу Едмунду Доманському. Освячення новозбудованого костелу під титулом Преображення Господнього відбулося 7 жовтня 1934 року. Після II світової війни радянська влада зачинила храм, влаштовуючи в ньому склад мінеральної солі. Сіль, яка тут зберігалася протягом 40 років спричинила невідворотні руйнування. Пізніше сіль була висаджена у повітря, зруйнувалось склепіння і дах. Першу Свzne Месe після багатьох років відправив у 1990 році на сходах зруйнованого костелу o. Ян Мухарський. Костел був повернений вірним у 1992 році, він відбудований та відновлюється. Повторно освятив костел під титулом Зіслання Святого Духа 4 червня 1995 року єпископ Маркіян Трофим'як, тодішній єпископ-помічник у Львівській архієпархії. Стараннями отця-пралата Людвіка Камілевського з Луцька була побудована плебанія. У 1992—1994 роках настоятелем тут був о. Адам Галєк, у 1994—2001 роках —о. Казімєж Болєслав Зайонц, у 2001-2022 — о. Анджей Мацєй Квічаля. З серпня 2022 по лютий 2023 парафію очолював о. Ярослав Рудий, а з лютого 2023 року — о. Марцін Цєсєльський.

Пам'ятки Редагувати

Залізничний вокзал (1905),
Римо-католицький костел Зіслання Святого Духа (1934).
Неподалік від Маневичів (при автошляхові Маневичі-Луцьк) розташована унікальна гідрологічна пам'ятка — Оконські джерела, відомі своєю неповторно чистою водою з особливим хімічним складом.
До 21 лютого 2014 року стояв останній на Волині пам'ятник Леніну. Демонтований за допомогою крана під час масових повалень пам'ятників Леніну.
У Маневицькому районі (с. Старосілля) 27 серпня 2015 року був знайдений старовинний човен, вік якого від 300 до 500 років, довжина човна 13, і більше метрів, вироблений човен з дуба, який також «не молодий». Човен знаходиться в маневицькому краєзнавчому музеї.

Освіта Редагувати

Сучасна дошкільна освіта селища представлена трьома дитячими садками. Також в Маневичах діє професійний ліцей і дві загальноосвітні школи:

Маневицька ЗОШ I-III ступенів № 1 імені Андрія Снітка;
Маневицька районна гімназія;

Позашкільні навчальні заклади селища:

Будинок школяра;
Станція юних техніків (з філією Малої академії наук);
Дитяча музична школа;
Дитячо-юнацька спортивна школа;
Автошкола для водіїв;
Секція юний радіотехнік (Маневицька ЗОШ № 2 гімназія)

Функціонують районний будинок культури, районна бібліотека.

У селищі розташована Маневицька виправна колонія № 42.

Географія Редагувати

Маневицький район розташований у північній частині Волинської області. Протяжність району з півночі на південь 71 км, із заходу на схід 65 км. На півночі межує з Любешівським районом, на північному заході – з Камінь-Каширським, на заході – Ковельським, на півдні – з Рожищенським, Ківерцівським, на сході – з Володимирецьким, на південному сході з Костопільським районами Рівненcької області.

Віддаленість від центрів (обласних, культурних, економічних)

Маневницький район вигідно розташований на перетині залізничних і автомобільних шляхів державного значення Київ-Ковель-Варшава (найкоротший автомобільний шлях від Варшави до Києва), що включена у План підготовки транзитних шляхів Євро-2012 та Луцьк-Пінськ, а районний центр за 130 км від митного переходу „Ягодин” на кордоні з Республікою Польща та за 83 км від митного поста "Дольськ" на кордоні з Республікою Білорусь. Відстань між обласним центром та районним центром – 77 км шосейними дорогами та 146 км залізницею.

Прилісне	Вовчицьк
Пн
Зх Маневичі Сх
Пд
Череваха	Оконськ	Лісове

Економіка Редагувати

Торфобрикетний завод

У Маневичах працює завод з виробництва торфобрикетів, державне підприємство з обробки деревини, приватні пилорами. Спільне польсько-українське підприємство «Polko» , що спеціалізується на заготівлі грибів і ягід та експортом їх у країни ЄС. Розвиваються економічні зв'язки з Польщею.

Засоби масової інформації Редагувати

Газета «Нова доба» » видається з 1 травня 1945 року та виходить на двох друкованих аркушах щосуботи. (Газети уже немає)

Спорт Редагувати

Міський стадіон «Колос» з одним великим футбольним полем
Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа
Спортивний комплекс

У березні 1916 року воїни Польських Легіонів, які дислокувались у лісах під Маневичами, створили першу футбольну команду в польській армії, надаючи їй назву «Дружина Легіонова» (пол. Drużyna Legionowa). Восени 1916 року вона була перенесена до Варшави. 31 липня 1922 року команда була реорганізована у «Леґія» Варшава (пол. Legia Warszawa).

«Леґія» Варшава є найкращим клубом в історії польської першої ліги (тепер Екстракляса), a також одним з найбільш титулованих польських клубів на міжнародній спортивній арені.

Постаті Редагувати

Олександр Байдуков — український художник.
Сергій Беседін — український лікар, професор кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1997—2006).
Сергій Пустюльга (нар. 1960) — професор Луцького національного технічного університету, доктор технічних наук, заслужений працівник освіти України.
Андрій Снітко — боєць добровольчого батальйону Азов. 25 січня 2015 року встановлено меморіальну дошку на його честь.
Петро Татушко- відомий львівський геодезист.

Міста-побратими Редагувати

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
(українська). Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22.02.2022.
. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2012.
Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу.(рос.)
Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., С. 11
. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 серпня 2014.
. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2012.
. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2012.
. web.archive.org. 25 листопада 2015. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 9 жовтня 2022.
. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
. zik.ua. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2014.
http://www.manschool2.in.ua/, [ 2016-06-04 у Wayback Machine.]
. www.manrayrada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
. manevychi-tourism.com.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
Polko, [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
. Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 5 грудня 2015.

Література Редагувати

Козик П.З., Ілляшенко Я.Є. Мане́вичі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.517-526

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маневичі

Неофіційний сайт [ 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
Маневицький форум [ 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Сайт польсько-української фірми «POLKO» [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Спільнота Маневичів у Facebook [ 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Архівні фото Маневичів

Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttps://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf

[2] (українська). Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22.02.2022.

[3] . Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2012.

[census89-4] Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу.(рос.)

[5] Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., С. 11

[6] . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 серпня 2014.

[7] . Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2012.

[8] . Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2012.

[9] . web.archive.org. 25 листопада 2015. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 9 жовтня 2022.

[10] . Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.

[11] . zik.ua. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2014.

[12] ttp://www.manschool2.in.ua/, [ 2016-06-04 у Wayback Machine.]

[13] . www.manrayrada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.

[14] . manevychi-tourism.com.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.

[15] Polko, [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]

[16] . Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.

[17] . Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.

[18] . Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 5 грудня 2015.