Мазу́т (рос. мазут; англ. black oil, mazut, boiler oil, fuel oil, нім. Heizöl n, Brennöl n, Masut n) — рідкий маслянистий залишок нафти після відбирання із неї світлих дистилятів — гасу, бензину, газойлю. Назва мазуту походить від арабського «мазхулат» — відходи.
| Паливо |
| Фізичні основи |
| Сонце · Сонячна радіація |
| Викопне паливо |
| Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф |
| Природне невикопне паливо |
| Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава |
| Штучне паливо |
| Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива |
| Концепції |
| Енергетична біосировина |
Загальний опис Редагувати
Мазут — це рідкий продукт темно-коричневого кольору, суміш вуглеводнів (з молекулярною масою від 400 до 1 000 грам/моль), нафтових смол (з молекулярною масою 500-3 000 і більш грам/моль), асфальтенів, карбенів, карбоїдів і органічних металомістких сполук (V, Ni, Fe, Mg, Na, Ca). Фізико-хімічні властивості мазуту залежать від хімічного складу початкової нафти і ступеня відгону фракцій дистилятів і характеризуються такими даними : в'язкість 8—80 мм·г/с3 (при 100 °C), Густина 0,89—1 г/смс3 (при 20 °C), температура застигання 10—40°с, вміст сірки 0,5—3,5 %, золи до 0,3 %, нижча теплота згорання 39,4-40,7 Мдж/моль.
- Густина 0,89—1,00.
- Теплота згоряння 39,4—40,7 МДж/кг.
Може бути використаний як зв'язуюче у масляній агрегації вугілля, паливо (для «смолоскипів підсвітки»), як сировина для виробництва мастил, бітумів, коксу.
| Типовий розподіл смолисто-асфальтенових речовин у мазуті | |||
|---|---|---|---|
| Смоли | Асфальтени | Карбени і карбоїди | |
| Мазут атмосферної перегонки | |||
| Сірчиста нафта | 13,6 | 0,9 | 0,035 |
| Малосірчиста нафта | 14,0 | 0,1 | 0,03 |
| Мазут вторинної переробки | 10,2 | 8,4 | 0,9 |
Вихід мазуту становить близько 50 % маси з розрахунку на початкову нафту.
Мазут застосовується як паливо для парових котлів, котельних установ (котельне паливо) і промислових печей (наприклад, мартенів).
У зв'язку з необхідністю поглиблення подальшої переробки нафти мазут у все більших масштабах переганяють під вакуумом. У залежності від напрямку переробки нафти одержують такі фракції:
- а) для одержання палив за температури 350—500°С — вакуумний газойль (вакуумний дистилят); понад 500 °C — вакуумний залишок (гудрон);
- б) для одержання мастил — 300—400°С (350—420°С) — легка мастильна фракція (трансформаторний дистилят); 400—450°С (420—490 °С) — середня мастильна фракція (машинний дистилят); 450—490 °С — важка мастильна фракція (циліндровий дистилят); понад 490 °C — гудрон.
Вакуумні дистиляти застосовують як сировину для отримання моторного палива і дистилятних мастил. Залишок вакуумної перегонки мазуту використовують для переробки на установках термічного крекінгу і коксування, у виробництві залишкових мастил і гудрону, що потім переробляється на бітум.
Основні споживачі мазуту — промисловість і житлово-комунальне господарство.
Повнота згоряння топкових мазутів визначається їх змішуванням з повітрям. Для цього винайдені різноманітні пальники, способи їх розташування і конструкції топкових камер. На сумішоутворення впливають густина, поверхневий натяг і в'язкість мазутів. Діапазон значень густини невеликий: при 50оС для різних мазутів вона змінюється в межах 950-1 050 кг/м3.
В'язкістю, навпаки, легко можна керувати при виробленні мазуту, залишаючи в ньому невилучені дистилятні фракції, а при застосуванні — нагрівають мазут у процесі паливопідготовки. Поверхневий натяг симбатно пов'язаний з в'язкістю мазуту, але границі його зміни не особливо великі.
Основний вплив на старіння мазутів мають температура і контакт із киснем. Проблеми хімічної і фізичної стабільності мазутів тісно пов'язані. Тому найкращими стабілізуючими присадками до залишкових палив є композиції антиоксидантів з дисперсантами.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Сергиенко С. Р., Высокомолекулярные соединения нефти, 2 изд., М., 1964.
- Энглин Б. А. Применение жидких топлив при низких температурах, 3 изд., М., 1980.
- Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — ISBN 9789669191403.
Посилання Редагувати
- Мазут // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 120. — ISBN 978-966-7407-83-4.