Газо́йль (англ. gasoil, нім. Gasölin, рос. газойль) — фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як сировина для каталітичного крекінгу суміші вуглеводнів різної будови, переважно С12—С35, і домішок (головним чином сірко-, азот- і киснемістких) з межами википання 200—500 °C і молекулярною масою 50-500 г/моль. Містить від 15 до 20 атомів Карбону
| Паливо |
| Фізичні основи |
| Сонце · Сонячна радіація |
| Викопне паливо |
| Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф |
| Природне невикопне паливо |
| Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава |
| Штучне паливо |
| Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива |
| Концепції |
| Енергетична біосировина |
Отримання Редагувати
Проводять дистиляцію нафти або продуктів її переробки. При прямій перегонці нафти в умовах атмосферного тиску отримують атмосферний газойль (фракція з межами википання 270—360 °C), при тиску 10—15 кПа - вакуумний газойль (350—500 °C). Залежно від природи нафти вуглеводневий склад газойлю змінюється в широких межах (вміст парафіно-нафтенових вуглеводнів 20—70%, останнє — ароматичні вуглеводні і домішки, що містять гетероатоми).
Атмосферний газойль — компонент дизельного палива (до 20%) або сировина для каталітичного крекінгу.
При гідрокрекінгу та каталітичному крекінгу вакуумного газойлю, а також при термічному крекінгу і коксуванні нафтових залишків (наприклад, мазута або гудрона) отримують фракції з межами википання 200—360 °C (так званий легкий газойль) і 360—500 °C (так званий важкий газойль).
Застосування Редагувати
Легкий газойль після облагороджування, що дозволяє значно понизити вміст домішок гетероатомних сполук (наприклад, S - з 0,7-1,3 до 0,2-0,5 %), використовують як добавку до дизельного палива (до 30%).
Важкий газойль — малов'язкий компонент котельного палива (до 20%).
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Смидович Е.В.. Крекинг нефтяного сырья и переработка углеводородных газов. 3-е изд. - М., 1980 (Технология переработки нефти и газа, ч. 2);
- Рудин М.Г., Драбкин А.Е. Краткий справочник нефтепереработчика. - Л., 1980.
- Эрих В.Н., Расина М.Г., Рудин М.Г. Химия и технология нефти и газа, 3-е изд. - Л., 1985.