Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Ля́дське — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на південному сході району. До 2020 року адміністративний центр Лядської сільської ради, якій було підпорядковане с. Бобрівники. До Лядського приєднано хутір Вербка, у зв'язку з переселенням жителів, хутори Вербна і Комарівка виключені з облікових даних.
| село Лядське | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Монастириська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060310250076301 |
| Облікова картка | Лядське |
| Основні дані | |
| Населення | 434 |
| Територія | 2.810 км² |
| Поштовий індекс | 48343 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′34″ пн. ш. 25°04′15″ сх. д. / 49.00944° пн. ш. 25.07083° сх. д.Координати: 49°00′34″ пн. ш. 25°04′15″ сх. д. / 49.00944° пн. ш. 25.07083° сх. д. |
| Водойми | Золота Липа |
| Відстань до районного центру | 16 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції | 33 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48343, с. Лядське |
| Карта | |
Лядське | |
Лядське | |
| Мапа | |
| Лядське у Вікісховищі |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.
Статистичні дані ред.
Площа населеного пункту — 308 га.
Станом на 01.01.2010 року, у населеному пункті налічується 197 дворів, у тому числі 147 наявних і 50 тимчасово відсутніх, населення — 373 особи, за національністю — українці.
У 1939 році населення села становило 1310 осіб, серед них українців — 1090 осіб, поляків — 210 осіб, євреїв — 10 осіб, було 250 дворів.
Віддаль до районного центру м.Монастириська — 16 км, до найближчої залізничної станції у м.Бучач — 33 км.
Середня температура в липні становить +25 — +30 °C, в січні — 17 — 22 °C, місцевість горбиста, вкрита лісами та чагарниками, ґрунти суглинкові.
Соціально-економічна сфера ред.
Працює Лядська амбулаторія лікаря загальної практики сімейної медицини, бібліотека та сільський клуб, який було побудовано на початку 20-го століття.
На території села функціонують: ТзОВ «Лядське» та Приватне підприємство з вирощування свиней «Ландрас-Агро».
Герб та прапор ред.
Герб — блакитного кольору, щит фігурної форми, на якому у верхній частині розміщений тризуб, посередині у перехрещенні: пшеничний сніп і накладений на ньому меч. Унизу між двома восьмикутними зірочками півколом напис — Лядське. Усі зображення на щиті золотистого кольору.
Прапор — жовто-блакитний стяг.
Етимологія ред.
Існує дві версії походження назви населеного пункту. Перша — від прізвища пана Лядського, який утримував землі і кріпаків і друга, правдивіша і мабуть давніша, — від лісистої місцевості. Навколо села було багато лісів і село називалось Лісове — Лісне. У польській мові «ліс» це «ляс» і в розмовному процесі Лісове — Лясне перетворилося на Лясове чи Лясне — Ляцке — Лядське. Частина істориків вважає назву давнішою і виводить від терміну «лази», яким у Галичині позначали листяний ліс. 1963—1991 називалося Червоне. Відповідно до Постанови Президії Верховної Ради України № 289 від 18 лютого 1992 року відновлено колишнє найменування Лядське.
Історія ред.
У літописах першою згадкою про містечко Лядське, яке мало статус Магдебурзького права, датується 1445 рік (з архівних даних польське видання томів «Лєвим і правим»). 1502 року майбутній руський воєвода Ян Фредро ділив з родичами село Ляцьке (себто Лядське).
1564 та 1578 згадане як містечко — власність Львівського римо-католицького архиєпископства.
За козацької доби неподалік села відбулися дві великі битви із татарами.
Культурно-освітній рух у селі почався у 1868—1889 роках за ініціативою тодішнього дяка, а потім війта Томи Ляшкевича, українського шляхтича.
У 1870 році коштами громади побудовано школу, в якій навчалися діти із Лядського та Бобрівника. Перший український вчитель Костянтин Кушніренко пробув у селі з 1870 по 1894 рік. Через незгоду із священиком у 1894 році переїхав до Озерян Бучацького повіту; цього року прийшла вчителька Ольга Грабовецька.
У 1895 році було засновано філію українського товариства «Просвіта» за ініціативою студента Сенатовича та Івана і Степана Грабовських.
У 1900 році при читальні утворено збіжовий збір для допомоги біднішим селянам.
У 1905 році засновано філію спортивно-руханкового пожежного товариства «Січ», яке у 1906 році призупинило свою діяльність, а в 1908 році його діяльність була відновлена.
В лютому 1906 в ході польського терору жандармерія і військо за участь у вічі в с. Нижнів (нині Тлумацького району Івано-Франківської області) вбили 3 особи, 5 поранили, 19 заарештували. Ця трагедія увіковічнена на сторінках «Енциклопедії Історії України» як одна з найважливіших подій, що сталася в Україні.
Незабаром після кривавих подій, влітку 1906 року у Лядському спалахнув страйк сільськогосподарських робітників, що працювали в посесора Гольденберґа. Біля панського поля була виставлена варта, що не впускала робітників, яких посесор заманював з інших сіл. Хоч вимоги страйкарів були скромними (полягали у підвищенні оплати праці), страйк налякав посесора, він негайно погодився на умови робітників. Лютневі події 1906 року показали, що не вдалося селян залякати розстрілом і арештом, а навпаки, згуртували.
1910 року була утворена кооператива «Власна поміч», яка досить добре розвинулась.
Під час Першої світової війни товариства, а також школа призупинили діяльність.
Перші бої під селом відбулися 28 серпня 1914 року, а 31 серпня австрійці відступили в Карпати.
4 липня 1915 року бойовий фронт зупинився у селі Лядське понад Золотою Липою і стояв до 28 серпня 1915 року. Донині збереглися викопані окопи у лісах і на горах понад селом.
У 1916 році фронт знову проходить через село, а 9 і 10 серпня 1916 року відбувся сильний бій під с. Лазарівка. Після чого австрійці відступають на позиції до Галича.
У 1920 році фронт знову двічі проходить через Лядське. Бої точилися між російськими і польсько-українськими військами.
Вихідці із села Лядське служили в УСС, УГА.
Під час війни зруйновано 24 господарства, розбито церкву і школу. У 1921 році їх відновлено і в школі почалося навчання.
У 1923 році відновлено діяльність читальні «Просвіта». Почав працювати аматорський гурток. Першою виставою яку він поставив, була «Наталка-Полтавка».
У 1930 році поводилась польська «пацифікація», але у Лядському вона не відбулася. Було заарештовано кооперативного діловода і забрано документи і кооперативні книги в поліцію в Комарівку, та через тиждень усе повернуто.
У 1932 році засновано молодіжне товариство «Союз української Поступової молоді ім. Драгоманова „Каменярі“».
У 1937 році почало діяти товариство «Союз українських працюючих жінок „Жіноча громада“».
У 1932 році у село Лядське навідалася письменниця Іванна Блажкевич.
З початком Другої світової війни багато громадян вступили в ОУН та УПА.
Список воїнів УПА, членів ОУН, уродженців села Лядське:
- Бойко Микола Степанович — 1920 р.н., загинув 1946 р. у с. Лядське
- Бойко Степан Михайлович — 1925 р.н., 1948 р. — не відомо
- Безтільна Ганна Олексіївна — 1924 р.н., закатована 1948 р. у с. Лядське
- Безтільний Іван Олексійович — 1928 р.н., 1946 р. — не відомо
- Безтільний Микола Михайлович — 1926 р.н., 1947 р.- не відомо
- Безтільний Степан Олексійович — 1926 р.н., 1946 р. — не відомо
- Безтільний Петро Іванович — 1917 р.н., загинув 1940 р. м. Чортків
- Букатинський Адам Михайлович — 1920 р.н., 1949 р. — не відомо
- Букатинський Василь Петрович — 1925 р.н. 1947 р. — с. Лядське
- Дволітко Петро Васильович — 1918 р.н., 1940 р. м. Чортків
- Дволітко Степан Петрович — 1913 р.н., 1956 р. м. Красноярськ
- Дволітко Федір Пилипович — 1907 р.н. 1946 р. с. Лядське
- Доміна Микола Адамович — 1909 р.н., 1940 р. м. Чортків
- Кобітович Степан Михайлович — 1925 р.н. 1947 р. — не відомо
- Недільський Петро Олексійович — 1921 р.н. 1947 р. -не відомо
- Смучок Василь Михайлович — 1932 р.н 1950 р. — не відомо
- Тиголь Степан Михайлович — 1923 р.н., 1946 р. с. Лядське
- Цебрій Василь Іванович — 1917 р.н., 1946 р. с. Бобрівники
- Цебрій Микола Михайлович — 1900 р.н., 1953 р. с. Лядське
- Цебрій Степан Миколайович — 1921 р.н., 1949 р.тюрма не вдомо
- Цебрій Петро Іванович — 1921 р.н., 1951 р. х. Зелена
- Шумега Степан Олексійович — 1923 р.н., 1950 р. не відомо
- Шумега Степан Петрович — 1926 р.н., 1947 р. не відомо
72 селян воювали на боці радянських військ, 26 із них стали орденоносцями, 31 загинув на фронті.
Список жителів громади сіл Лядське та Бобрівник, полеглих у Другій світовій війні:
- Ганущак Степан Васильович — 1917 р.н.
- Атаманюк Михайло Григорович — 1919 р.н.
- Пилипко Василь Семенович −1907 р.н.
- Коржик Федір Миколайович — 1919 р.н.
- Грабовський Йосип Іванович — 1919 р.н.
- Максимчук Михайло Григорович — 1919 р.н.
- Почерева Петро Михайлович — 1919 р.н.
- Костюшко Євстахій Войтилович — 1919 р.н.
- Мотуз Федір Миколайович — 1918 р.н.
- Лісецький Степан Іванович — 1906 р.н.
- Гасяк Іван Андрійович — 1911 р.н.
- Бойко Петро Васильович — 1907 р.н.
- Гудима Степан Степанович −1918 р.н.
- Кулик Петро Йосипович — 1917 р.н.
- Одуд Микола Іванович — 1918 р.н.
- Недільський Петро Семенович — 1906 р.н.
- Недільський Микола Тимкович — 1903 р.н.
- Недільський Степан Федорович — 1909 р.н.
- Шумега Михайло Олексійович — 1907 р.н.
- Заєць Василь Олексійович — 1909 р.н.
- Костюшко Доміна Войтилович — 1913 р.н.
- Бучок Микола Петрович — 1918 р.н.
- Костіль Парсковія Іванівна — 1886 р.н.
- Лісецька Ганна Костянтинівна — 1901 р.н.
- Лісецька Марія Костянтинівна — 1929 р.н.
- Гладун Іван Миколайович — 1913 р.н.
- Фішер Михайло Іванович — 1929 р.н.
- Стемпурський Степан Михайлович — 1930 р.н.
- Турчин Михайло Степанович — 1909 р.н.
- Когут Степан Григорович — 1932 р.н.
Внаслідок пожежі 1944 згоріла половина будівель. 1957 — велика повінь.
У 1944 році Лядське зайняте радянськими військами. Були створені органи влади. Першим головою сільської ради був Пилипко Микола Семенович, а секретарем Доміна Василь Адамович.
19 серпня 1950 року НКВС вчинило масову репресію громадян, яких вивезли в табори до Сибіру цілими сім'ями.
У січні 1950 року в селі створений колгосп ім. Леніна, а у 1955 його об'єднано із Бобрівницьким колгоспом «Комсомолець України» під назвою «Шляхом Леніна», до якого ще ввійшло село Комарівка та хутори Підвивіз, Лядська Вербка, Грабок, Добромишль та Кудярка.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району.
З 1979 року по 1989 рік колгосп носив назву «Україна», а з 1989 по 2000 рік селянська спілка «Україна». У 2000 році селянську спілку реорганізовано у ТзОВ «Гарант», у 2005 році — ТзОВ «Лядське».
У 1989 році в селі заснований осередок Народного Руху України, який налічував 35 членів.
Релігія ред.
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1781, дерев'яна). У 1912 році був проведений ремонт. У 1996 році поставлено новий іконостас, тетрапод та кивот. Дзвіниця, за переказами, навіть старіша від церкви.
Пам'ятки ред.
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1973),
- Пам'ятник розстріляним учасникам повстання 1906 (1980, скульптор В. Млинко),
- Пам'ятний знак на честь скасування панщини (1991),
- Символічна могила Борцям за волю України (1992).
Відомі люди ред.
У Лядському перебували громадсько-політичні діячі Ернест Теодор Брайтер, Семен Вітик, Євген Олесницький.
Примітки ред.
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
- . Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
- Про відновлення селу Червоне Монастириського району Тернопільської області колишнього найменування Лядське
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела ред.
- Шумега М., Уніят В. Лядське // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 418. — ISBN 966-528-199-2.