Красноград (станція)

Красноград (до 1964 року — Конград, Костянтиноград) — вузлова (за типом станції — проміжна залізнична станція) 2-го класу Харківської дирекції Південної залізниці.

Красноград станція
Вокзал станції Красноград
Розташування
Розташування	Україна
Адреса	м. Красноград, Харківська область
Координати	49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.36060000002777315° пн. ш. 35.44500000002777540° сх. д. / 49.36060000002777315; 35.44500000002777540Координати: 49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.36060000002777315° пн. ш. 35.44500000002777540° сх. д. / 49.36060000002777315; 35.44500000002777540
Структура
Лінія(ї)	Полтава — Лозова, Нижньодніпровськ — Мерефа
Платформ	4
Тип платформ	1 бічна (низька) та 3 острівні (низькі)
Послуги
Транспортні
Супутні
Історія
Відкрито	1897 (126 років)
Перебудовано	1976, 2012
Електрифіковано	1988
Колишні назви	Костянтиноград, Конград (до 1964 року)
Будівля
Поверхів	1
Інша інформація
Власник	Південна залізниця
Оператор	Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)	441606
Код Експрес-3	2204482
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мерефа	76 км
Новомосковськ-Дніпровський	98 км
Полтава-Південна	81 км
Лозова	95 км
Харків	101 км
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Красноград.

п о р Дільниця Полтава — Красноград

Легенда  Ромодан – Люботин  0 Полтава-Південна 2,1 Ворскла р. Коломак М03 3 3 км  Кременчук  4 Копили 7,6 Микільське 10 Кашубівка Портнівка 12,8 Минівка 16,1 Пашківка 19 18 км Т 1712 22,3 Селещина р. Тагамлик 27 Машівка 29,4 Тагамлик 31,4 32 км 34 34 км 37 Сухий 42 43 км 42,9 Магістральна 47 Карлівка Т 1712 р. Орчик 55,3 Орчик 63,7 Ланна 66,9 Котлярівка 70,6 Коржиха Полтавська область Харківська область 73,3 74 км 75,8 Степний 79,2 Федючкове  Новомосковськ  80,6 Красноград М18  Мерефа   Лозова

п о р Дільниця Мерефа — Красноград
Легенда  Харків   Шпаківка  0 Мерефа  Зміїв  3,7 Утківка  Лозова  р. Мжа 7,6 8 км 9.8 Ордівка М18 13,4 Джгун 19,5 Водолага 23,8 Кварцовий 27,3 Сосонівка р. Вільхуватка 30,2 Караван 34,0 Станиця Т 2120 39,1 Власівка 47,4 Широкий 52,9 53 км 57,5 Берестовеньки 64,0 61 км р. Берестовенька 65,7 Нововербівка М29  Лозова  М18 75,8 Красноград  Полтава   Новомосковськ

п о р Дільниця Красноград — Новомосковськ

Легенда     Мерефа – Лозова  М18 75,8 Красноград  Полтава  Південна залізниця Придніпровська залізниця 85,8 Леб'яже 91,7 92 км 93,4 94 км 99,6 Зачепилівка 107,5 108 км р. Оріль Харківська область Дніпропетровська область 112 112 км канал Дніпро — Донбас Т 0412 115,2 Бузівка 117,6 118 км 122 122 км 127,4 Перещепине 133,8 134 км 136,7 137 км 139,4 140 км р. Кільчень 145,9 Кільчень р. Губиниха 153,3 Губиниха 158,5 159 км 159,5 160 км 161,3 162 км 163,4 Вільне 168 168 км М18  Павлоград I  174,4 Новомосковськ-Дніпровський вул. Спаська  Балівка   Нижньодніпровськ-Вузол

п о р Дільниця Красноград — Лозова

Легенда  Полтава   Новомосковськ  80,6 Красноград М18  Мерефа  р. Берестова М29 86,8 Мир 89,0 Розжив'ївка 91,2 Поштова 93,2 Балки 96,1 96 км 99,2 Шляховий р. Вошива 101,8 102 км Т 2120 108,1 Кегичівка 115,7 116 км 118,5 119 км 120,7 122 км р. Багата Т 2119 128,1 Сахновщина 132,6 133 км 135,1 136 км Р79 140,0 Кузьминівка 145,9 146 км р. Оріль канал Дніпро — Донбас р. Орілька 151,5 Орілька 160,3 Захар'їнський 164,5 Страсний 166,4 Мирна 168,6 Гражданський обхід м. Лозова  обхід ст. Лозова   Мерефа  174,0 Заводська 175,9 Лозова  Синельникове   Слов'янськ

Загальний вигляд станції

Розташована у середмісті Краснограда Харківської області на перетині ліній Полтава-Південна — Лозова та Мерефа — Новомосковськ-Дніпровський між станціями Куми (8 км), Розжив'ївка (18 км), Нововербівка (10 км) та Зачепилівка (24 км).

Історія

Створення станції та перетворення на залізничний вузол

Станція заснована 1897 року після введення в експлуатацію другої черги дільниці Полтава — Костянтиноград від станції Карлівка. Наступного року було завершено будівництво будівлі залізничного вокзалу. 25 жовтня 1901 року побудовано та введено в експлуатацію дільницю Костянтиноград — Лозова завдовжки 89 верст.

Станом на 1902 рік відвантаження зі станції становило 1700 тис. пудів (близько 1400 тис. пудів збіжжя), а вивантаження — 900 тис. пудів вантажу.

На початку XX століття висувалися пропозиції щодо будівництва лінії, яка з'єднала б Харків та Катеринослав, і мала пролягати через Костянтиноград.

У 1912 році проєкт будівництва залізниці від Мерефи до Херсона через Костянтиноград, Нижньодніпровськ та Катеринослав набуває урядового значення, оскільки він був підтриманий Вищою залізничною комісією. 1913 року, після уточнення остаточного маршруту, було ухвалено рішення про будівництво залізниці, і виділені під нього кошти.

1918 року роботи з будівництва лінії Мерефа — Нижньодніпровськ були призупинені. На той час лінія була майже готова на 61 %. Будівництво лінії завершилось вже за радянські часи.

21 грудня 1926 року через станцію пройшов перший потяг з делегацією дніпропетровських робітників та селян лінією Мерефа — Костянтиноград. 1927 року відбулося введення в експлуатацію лінії від Мерефи до Нижньодніпровська, а станція Костянтиноград стала значним залізничним вузлом. Наприкінці 1920-х років було побудовано 2 депо та приймально-відправний пункт.

18 вересня 1943 року центральна частина Краснограда була зайнята радянськими військами, а бої за станцію тривали до 20 вересня. Вже за кілька днів по тому залізничники та місцеве населення забезпечили рух ешелонів через станцію на фронт.

Післявоєнні роки: модернізація та електрифікація станції

1961 року залізничники станції Костянтиноград отримали перше місце серед дільничних станцій залізниць СРСР та були нагороджені перехідним Червоним Прапором Міністерства шляхів сполучення СРСР та Центрального Комітету профспілки залізничників, а також отримали почесне звання «колективу комуністичної праці».

1964 року станція отримала сучасну назву на честь міста Краснограда, яке було перейменоване ще у 1922 році, а колектив станції достроково виконав план IX п'ятирічки.

1976 року проведено капітальний ремонт будівлі залізничного вокзалу станції Красноград.

1988 року станцію було електрифіковано в складі дільниці Власівка — Красноград завдожки 37 км, на що було витрачено 3 млн карбованців. Будівельно-монтажні роботи виконували працівники Харкова, Дніпропетровська, Куп'янська та Воронежа. Електрифікацію було завершено на 5 місяців раніше запланованого терміну. 14 жовтня 1988 року відбувся перший рейс електропоїзда від Харкова до Краснограда, який вів машиніст Є. М. Тищенко.

Часи Незалежної України

2009 року на станції було навантажено 1497, а вивантажено 1100 вагонів, а станом на 2010 рік на станції працювало 70 осіб. Також працював станційний технологічний центр, який також обслуговував станції Берестовеньки, Власівка, Балки, Сахновщина, Кегичівка.

Повномасштабна реконструкція станції в рамках підготовки до Євро-2012

З 19 серпня 2011 року через реконструкцію станції Красноград та електрифікацію станції змінним струмом (~25 кВ) для впровадження швидкісного руху до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року були скасовані електропоїзди до станції Красноград. В цей час вони прямували до станції Власівка та Берестовеньки, де для пасажирів були призначені дизель-поїзди від станцій Власівка та Берестовеньки до Краснограда.

Під час цих робіт з реконструкції станції було оновлено станційну будівлю, яка існує з часу її побудови у 1898 році, зі збереженням її архітектурних особливостей. Було побудовані системи каналізації та водопостачання, які раніше були відсутні, замінено мережі тепло- і електропостачання, утеплено фасад будівлі вокзалу, замінено її покрівлю, вікна та двері, а входи обладнано пандусами. Крім того, внутрішні приміщення було переплановано і створено нову касову залу, дві зали чекання для пасажирів на 60 та 20 місць, а також кімнату відпочинку, кімнату для пасажирів з дітьми, облаштовані службові приміщення для працівників вокзалу, зокрема, душова та кімната для прийому їжі, яка була обладнана необхідною побутовою технікою. Роботи з реконструкції виконувались Основ'янським БМЕУ-3.

На вокзалі після реконструкції з'явились автоматизований пристрій управління табло і гучномовцями «Рита-К», який виготовив «Хартеп», система відеоспостереження, електронна панель, на якій відображається інформація про прибуття та відправлення поїздів, інформаційні панелі про прибуття та відправлення поїздів на будівлі вокзалу та посадкових платформах, мережа Wi-Fi та інше сучасне обладнання.

16 лютого 2012 року відбулося відкриття реконструйованого вокзалу станції Красноград. Крім того, було реконструйовано будівлю посту електричної централізації, багажного відділення та вуличного туалету. Переобладнано колійне господарство станції, замінено всі стрілочні переводи на станції з їх прокладанням новими ординатами, побудовано нові системи сигналізації і зв'язку та енергопостачання. При реконструкції було застосовано мікропроцесорні системи управління станційним господарством, що дозволило замінити систему ручного створення та розімкнення маршруту прямування по станції потягів на нову систему, яка автоматично переводить всі стрілочні переводи та перемикає світлофори на маршруті руху при наявності початкової та кінцевої точок.

Під час реконструкції стару контактну мережу було демонтовано та замінено на нову: на 1—5 коліях — змінного струму, а на 7—11 коліях — постійного струму, і надалі набула статусу станції стикування двох видів напруги.

Було побудовано нові посадкові платформи, які стали ширшими за попередні: дві — розміром 468 м × 6 м, а також одна — 222 м × 7 м, а також капітально відремонтовано пішохідний міст.

На станції Красноград побудована новітня тягова підстанція, яка складається з двох трансформаторів загальною потужністю 80 МВт. Будівельно-монтажні роботи на тягових підстанціях та налагоджування їх обладнання були завершені вже у середині березня 2012 року.

ЕПЛ9Т-015 на станції Красноград

5 травня 2012 року урочисто відбулося відновлення руху електропоїздів до Краснограду, коли був поданий струм на перегоні Нововербівка — Красноград, яку було присвячено з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні за участі керівництва Південної залізниці, Харківської обласної ради, м. Краснограда та Красноградського району, а також громадськості та залізничників.

15 травня 2012 року урочисто відкрита електрифікована дільниця Полтава — Красноград — Лозова. Введено в експлуатацію нові системи мікропроцесорної централізації стрілочних переводі та автоблокування на дільницях Полтава — Красноград та Красноград — Лозова, які замінили релейні системи, що працювали до цього часу, а також блокують некоректні дії операторів та дають можливість не тільки управляти технологічним процесом на станціях, а підключити датчики температури рейок, напруги в контактній мережі, місцезнаходження і швидкості руху локомотивів і вагонів тощо. Обидві дільниці були об'єднані в єдиний диспетчерський центр.

Розвиток станції з 2013 року

Певний час протягом 2013 року на станції зупинявся регіональний швидкісний поїзд «Hyundai Rotem» Донецьк — Київ.

На початку 2013 року запрацювали системи мікропроцесорної диспетчерської централізації «Каскад» автоматизованого графіку виконаного руху поїздів, що замінила ручне ведення графіку руху поїздів і стала першою такої в Україні та безконтактного контролю рухомого складу КТСМ-02 на дільниці Полтава — Лозова, а також проводились роботи з дообладнання на дільниці Красноград — Лозова комплексу мікропроцесорних систем централізації замість постів електричної централізації і автоблокування, що працювали з 1970-х років.

2013 року на дільниці Мерефа — Красноград замінено аналогову систему передачі інформації на нове цифрове обладнання на основі волоконно-оптичного кабелю, яке дозволяє передавати інформаційні потоки з високою швидкістю та щільністю (до 30 потоків по кожній станції) та автоматично їх резервує.

З 20 травня 2015 року призначено ранковий швидкісний електропоїзд підвищеної комфортності з Краснограда до Харкова.

Начальники станції

Станцію очолювали:

• 1900—1904 — дворянин Микола Іванович Домбровський
• 1913—1916 — Михайло Іванович Тиханович,
• 1999 — (станом на 2010 рік) — Н. П. Чурносов

Пасажирське сполучення

На станції зупиняється дві пари пасажирських потягів № 126/125 та № 711/712 «Інтерсіті+» сполученням Київ — Костянтинівка та у зворотному напрямку.

Рух пасажирських потягів по станції Красноград на 2020/2021 рр. (з 13.12.2020)
№	Маршрут руху	Час прибуття	Час відправлення	Періодичність курсування
126	Костянтинівка — Київ	02:05	02:07	Щоденно
125	Київ — Костянтинівка	05:50	05:52	Щоденно
712 «Інтерсіті+»	Київ — Костянтинівка	10:26	10:27	Щоденно
711 «Інтерсіті+»	Костянтинівка — Київ	18:39	18:40	Щоденно

Станція є кінцевою для електропоїздів у напрямку Харкова та приміських поїздів до Дніпра, а також проміжною для електропоїздів у напрямку Лозової та Полтави-Південної.

Примітки

1. «Южная Магистраль», № 7 (3397), 15.01.1952(рос.)
2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 269, 313. — 100 000 прим.(рос.)
3. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 430. (рос.)
4. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 254. — 100 000 прим.(рос.)
5. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ VII. Малороссія. — С.-Петербург, 1903. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 397)
6. Валентин Старостін. История города. Царьскі недобудови [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Gorod.dp.ua
7. Алексей Федько. Железнодорожное строительство в Донбассе: 1858—1918. Часть 5. Донбасс — Чёрное море [ 5 січня 2017 у Wayback Machine.] // Донецк: история, события, факты. (рос.)
8. Харьков транспортный. ЖД транспорт. Хроника [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
9. Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 гг. / Сост. Г. М. Афонина. — М., 1995. — С. 104
10. Українські залізниці. Стара версія вебсайту. Історія Придніпровської залізниці. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 2 липня 2015. 
11. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 437. (рос.)
12. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 438. (рос.)
13. Светлана Дубовик. Южная железная дорога. Южная: от А до Я… Красноград[ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
14. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 439 (рос.)
15. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УЗ. Реконструкція Краснограда. 05.12. не вказано текст
16. Новости. Машиніст Є. М. Тищенко першим провів електропоїзд новим маршрутом — від Південного вокзалу до станції Красноград [ 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Харьков транспортный. ЖД транспорт
17. Харьков транспортный. ЖД транспорт [ 23 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
18. История электрификации железных дорог СССР (1986—1990) гг. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 2 липня 2015.  (рос.)
19. Из-за реконструкции станции «Красноград» изменилось расписание электричек [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2011-08-20 (рос.)
20. Дизель-поезд ДР1А на участке Власовка — Красноград [ 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Харьков транспортный, 2012-04-06 (рос.)
21. Южная железная дорога открыла после реконструкции вокзал в г. Краснограде [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-02-16 (рос.)
22. Ярослав Караченцев. Станции приобретают новый вид [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-03-23 (рос.)
23. Южная железная дорога открыла после реконструкции вокзал в г. Краснограде [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-02-16 (рос.)
24. Валентин Бердута. Цивилизация пришла в глубинку [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Магістраль. — 2012. — № 33 (1715). — 10—15 травня. (09.05.2012) — С. 1, 6 (рос.)
25. Ярослав Караченцев (23.03.2012). (рос.). ГП «Южная железная дорога». Архів оригіналу за 06.07.2015. 
26. Возобновлено прямое сообщение Харьков — Красноград [ 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Вечірній Харків, 2012-05-05 (рос.)
27. Алексей Грищенко, Ольга Пересада. Южная железная дорога возобновила прямое сообщение Харьков — Красноград и открыла после реконструкции местный вокзал [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2012-05-05 (рос.)
28. Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі [ 19 червня 2015 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Укрзалізниці, 2012-05-07
29. . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. 
30. На участке Полтава — Красноград введена в экспулатацию микропроцессрная система управления движения поездов [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-05-07 (рос.)
31. Олег Столбецов. ЮЖД организовала новый транспортный коридор [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вечерний Харьков, 2013-04-08 (рос.)
32. Алексей Грищенко. Теперь «Hyundai» останавливается в Краснограде [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2013-06-10 (рос.)
33. Південна залізниця впроваджує новітні автоматизовані системи управління процесом перевезення [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-07-05
34. Анна Сердюк. На Южной железной дороге автоматизируют управление [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Медиа группа «Объектив», 2013-12-28 (рос.)
35. На Південній залізниці модернізують прилади СЦБ і засоби безпеки [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-08-22
36. На Південній залізниці триває модернізація мережі зв'язку [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-09-24
37. Лилия Ангорская. Из Краснограда в Харьков пустят скоростную электричку [ 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Городской дозор, 2015-05-15 (рос.)
38. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
39. рос. дореф. Адресъ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1903
40. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
41. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Электрическая Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1913
42. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1914 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1914
43. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1915 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1915
44. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1916 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1916
45. . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015. 
46. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Красноград. [ 8 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
47. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 16 жовтня 2019. 

Джерела

• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [ з першоджерела 15.05.2021.]
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 254. — 100 000 прим.(рос.)

Посилання

• Інформація про станцію Красноград на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху пасажирських поїздів по станції Красноград. Офіційний вебсайт Укрзалізниці [ 17 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Розклад руху приміських поїздів по станції Красноград на сайті Південно-Західної залізниці
• Светлана Дубовик. (рос.)
• Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 430—441 (рос.)