Радя́нський карбо́ванець (рос. советский рубль) — валюта РРФСР з 1919 до 1922 року і СРСР з 1923 року по 26 грудня 1991 року. Від 1922 до 1947 року перебував в обігу разом із радянським червінцем. Карбованець ділився на 100 копійок, 10 карбованців дорівнювали одному червінцю.
| Радянський карбованець | ||
|---|---|---|
| Советский рубль (рос.) | ||
| ||
| Коди і символи | ||
| Коди ISO 4217 | 4217 | |
| Територія обігу | ||
| Емітент | РРФСР СРСР Пострадянські держави | |
| Похідні та паралельні одиниці | ||
| Дробові | Копійка (1⁄100) | |
| Монети і банкноти | ||
| Монети | 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок 1, 3, 5, 10 карбованців (на 1991 рік) | |
| Банкноти | 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200, 500, 1000 карбованців (на 1991 рік) | |
| Історія | ||
| Дата | 1919—1992 (початок вилучення) | |
| Валюта-попередниця | Рубль Російської імперії Далекосхідний рубль Закавказький рубль | |
| Валюта-наступниця | Азербайджанський манат Білоруський рубль Вірменський драм Грузинський купон Естонська крона Казахстанський теньге Киргизький сом Латвійський рубль Литовський талон Молдовський купон Російський рубль Таджицький рубль Туркменський манат Український карбованець Узбецький сум-купон | |
| Виробництво монет та банкнот | ||
| Емісійний центр | Народний комісаріат фінансів РРФСР (1919—1921) Держбанк РРФСР (1921—1923) Держбанк СРСР (1923—1991) Центральний Банк Росії (1991—1992) Друкування банкнот: ДержзнакМонетні двори: МосковськийЛенінградський | |
У РРФСР в 1919—1921 роках паперові гроші називалися «Розрахункові знаки Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки», а з 1922 року — «Державні грошові знаки». В СРСР, починаючи з 1923 і по 1924 рік, усі паперові грошові знаки називалися «Державними грошовими знаками Союзу Радянських Соціалістичних Республік». З 1924 по 1991 рік банкноти номіналом до 10 карбованців називалися «Державними казначейськими білетами СРСР». Червінці й банкноти від 10 карбованців і вище — «Білетами Державного банку СРСР». З 1991 року банкноти всіх номіналів стали називатися «Білетами Державного банку СРСР».
Після розпаду СРСР у 1992—1995 роках карбованець поступово виводився з грошового обігу пострадянських країн. Останньою країною, що відмовилася від радянського карбованця, став Таджикистан (10 травня 1995 року).
Історія Редагувати
Передумови. Карбованець після грошової реформи 1922—1924 років Редагувати
Після Жовтневого перевороту 1917 року в більшовиків з'явилися умови для створення нової соціалістичної грошової системи. Іноземна інтервенція та громадянська війна завадили втілити намічені плани, оскільки радянська влада була змушена випускати паперові розрахункові знаки для покриття дефіциту державного бюджету через зростання військових витрат й миритися з наявністю в обігу старих паперових грошових знаків Тимчасового уряду та різних сурогатів грошей. 30 грудня 1922 року було створено СРСР. Незважаючи на проведену деномінацію, в результаті якої грошова маса в обігу зменшилась номінально в мільйон разів, радянський карбованець і далі знецінювався. Стабілізація радянської валюти відбулась тільки під час грошової реформи 1922—1924 років. Першим етапом реформи став випуск банківських білетів у новій грошовій одиниці — червінці, який мав золотий вміст 7,74234 г (що відповідало дореволюційній золотій монеті в 10 рублів) і забезпечувався всіма державними цінностями. У 1923 році червінець завоював тверде місце в грошовому обігу країни, розпочалося карбування золотих червінців з відповідною вагою (червінець «Сіяч»), які використовувалися для закордонних платежів, що вплинуло на зміцнення міжнародного авторитету радянської валюти.
Одночасно з червінцями в обігу залишалися грошові знаки зразка 1923 року, серед яких були перші карбованці СРСР — банкноти номіналами в 10 000, 15 000 і 25 000 карбованців, які випускали з листопада 1923 по лютий 1924 року. Щоб позбутися знецінених грошей, уряд вирішив випускати тверді розмінні казначейські білети вартістю 5, 3 і 1 карбованець золотом (червінець прирівнювався до 10 казначейських карбованців). Паперові гроші зразка 1923 року вилучили з обігу за курсом 50 тисяч карбованців грошовими знаками за 1 казначейський карбованець. Червінець існував недовго як грошова одиниця, розрахунковою одиницею знову став карбованець. Але термін «червінець» залишився на банкнотах до другої грошової реформи 1947 року. Наприкінці першої грошової реформи почали карбувати срібні монети номіналом 1 карбованець, 50, 20, 15, 10 копійок і мідні 5, 3, 2, 1 та півкопійки. Попри те, що банкноти забезпечувалися золотом і мали золотий паритет, золотий грошовий обіг у СРСР був відсутнім. Окрім цього, протягом періоду відновлення фінансової системи у 1921—1925 роках було закладено основи кредитної системи країни. Головним став принцип державної монополії на банківську справу. В умовах нової економічної політики (НЕП) та збереження відносних свобод виникли кредитні кооперативи та ощадно-позичкові товариства. Головною ланкою кредитної системи країни став Держбанк РРФСР, який 6 липня 1923 року був реорганізований в Державний банк СРСР.
У 1925—1926 роках червінець офіційно котувався на міжнародних валютних біржах. Припинення карбування металевого червінця мотивувалася урядом тим, що фінансова система країни стала цілком стійкою та міцною, щоб припинити вільний обіг золота. Наступним кроком стала заборона на ввезення і вивезення червінців за межі країни через те, що іноземні власники паперових червінців стали вимагати їх обміну на золото. Навіть у 1924 році вимога обміну червонців на валюту задовольнялася лише в одному випадку із десяти. У 1926—1928 роках конвертованість червінця була ліквідована. Відмова уряду від підтримки паритету червінця по відношенню до золота та інвалют й наступна кредитна реформа повністю відірвали грошову систему країни від світового ринку.
Кінець 1920-х—початок 1930-х років в СРСР став часом кардинальної трансформації господарського механізму — переходу від НЕПу до планової економіки. Керівництво країни взяло курс на індустріалізацію. Відсутність реальних джерел її фінансування спочатку призвела до незабезпеченої емісії карбованця, а потім — зміни форм організації його грошового обігу, зокрема, порядку емітування та регулювання грошової маси. Поштовхом до цих змін став черговий зрив державної кампанії з хлібозаготівель у 1928 році. Однією з основних причин цього зриву була нездатність державної промисловості задовольнити платоспроможний попит селян. Колективізація, що почалася, і форсований розвиток державної промисловості в перспективі покликані були вирішити ці проблеми. Але наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років вони лягли важким тягарем на населення країни та викликали інфляцію. Торговельний оборот заповнився масою «пустих» грошей. До переліку дефіцитних товарів увійшли продукти харчування та товари масового попиту — текстиль, металеві вироби, взуття, шкіряні вироби. З метою боротьби з продовольчою кризою та товарним дефіцитом з 1929 року було запроваджено карткову систему. Іншим наслідком інфляції стала криза розмінної монети. Держбанк випускав срібні монети, що миттєво зникали з обігу, осідаючи в населення, яке переплавляли їх у зливки. Таким чином, до початку 1933 року карбованець набув обмеженного економічного значення в країні через дію карткової системи та інфляцію, що як наслідок, призвело до його знецінення. Інфляція в СРСР носила прихований характер й виражалася у товарному дефіциті, що давало змогу керівництву країни офіційно її не оголошувати. Низькі ціни були фіксованими, тому ринок не міг регулювати попит і пропозицію. Підприємства доставляли товари у кількості та цінах, продиктованих державою, а не споживачем. Товарний дефіцит у тій, чи іншій мірі, існував протягом всього періоду існування СРСР.
Для більш високих обсягів мобілізації та перерозподілу ресурсів з метою проведення індустріалізації у 1930—1931 роках уряд провів кредитну реформу. Було ліквідовано взаємне комерційне кредитування госпорганів та опосередковане кредитування у вигляді обліку векселів. Усі комерційні банки були націоналізовані. Перетворення емісійного Державного банку на єдиний касовий центр народного господарства дозволило прийти у 1930—1931 роках до прямого планування грошового обігу у вигляді касового плану Держбанку. Функції Державного банку щодо регулювання готівкового грошового обігу були значно розширені. Встановлювався банківський контроль за витрачанням фондів заробітної плати промисловими підприємствами, бюджетними та господарськими організаціями. Вводився порядок, що регламентує терміни здачі грошової виручки торговими організаціями в Держбанк та норми самостійного витрачання ними готівки. Утворена у 1930-ті роки фінансова система проіснувала практично до розпаду СРСР. Після кредитної реформи червінці фактично були витіснені з обігу банківськими та казначейськими білетами, номінованими в карбованцях. У грошовому обігу встановився фіатний стандарт.
Враховуючи зміну купівельної сили карбованця середини 1930-х років в порівнянні з серединою 1920-х, у 1936—1937 роках уряд знизив його золотий вміст до 0.167674 г та переглянув курс відповідно до іноземних валют. Таким чином вміст золота нового карбованця був знижений в 4.4 рази. Хоча золоте забезпечення карбованця, аж до розпаду СРСР, було умовним поняттям, через відсутність його конвертації в золото.
У 1934 році було взято курс на оздоровлення грошового обігу. Емісія карбованця на той час набула більш обережного характеру, ніж у роки першої п'ятирічки. Успіхи в оздоровленні грошового обігу дозволили у 1935—1936 роках зробити поетапне скасування карткової системи. Однак наприкінці 1930-х років знову намітилася тенденція до падіння купівельної сили карбованця, через введення військової економіки, що викликало інфляцію із ростом цін.
У роки Другої світової війни уряд вимушено вдався до емісії карбованця як джерела покриття військових витрат. Грошова маса збільшилася у 3.8 рази, тоді як обсяг роздрібного товарообігу скоротився більш ніж на 2/3, що спричинило до чергового витку інфляційного процесу зі зростанням цін й знецінення карбованця.
СРСР не увійшов до створеної після Другої світової війни Бреттон-Вудської валютної системи, хоча і брав участь у самій Бреттон-Вудській конференції, що відбулася в США 1944 року. Бреттон-Вудська система була заснована на золотодевізному стандарті, де всі валюти жорстко прив'язувалися до долара США, який мав чітко зафіксований золотий вміст — 35 доларів за одну тройську унцію золота (31,1035 г).
Карбованець після грошової реформи 1947 року Редагувати
Грошова реформа 1947 року була проведена з метою ліквідації в сфері грошового обігу наслідків війни. Вона скасувала карткову систему й створила умови для подальшого зміцнення грошової системи і стабілізації карбованця. 16 грудня 1947 року випущені банкноти нового зразка номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців. Усі паперові гроші обмінювалися у співвідношенні 1 новий карбованець за 10 старих. Розмінні монети номіналом від 1 до 20 копійок зберігали платіжну вартість за номіналом та обміну не підлягали. Банківські білети-червінці були замінені новими банківськими білетами, номінал яких подавався в карбованцях. Реформа тривала з 16 по 22 грудня включно, у віддалених районах термін обміну встановлювався у два тижні — з 16 по 29 грудня. Після її проведення грошова маса скоротилася до 16 мільярдів карбованців, було обміняно 37,2 мільярда карбованців. Реформа мала конфіскаційний характер, оскільки не були перераховані заробітки, стипендії і пенсії. Крім того, невелика її тривалість спричинила масову спекуляцію, паніку та великі черги. Через дуже обмежений час, відведений для обміну грошових знаків, значна частина купюр попередніх випусків залишилася не обміняною, ще майже 30 мільярдів карбованців залишилося на руках у населення. Водночас держава вилучала в населення значні грошові засоби шляхом примусового розповсюдження державних позик.
Зменшення грошової маси внаслідок реформи дало змогу зменшити дефіцит на основні товари народного споживання і щорічно між 1948—1954 роками знижувати роздрібні ціни у системі державної торгівлі. Відповідно підвищенню купівельної сили карбованця, через зниження цін, підвищили його офіційний курс щодо іноземних валют. Золотий вміст карбованця підвищили до 0.222168 г чистого золота, хоча його купівельна сила всередині країни була тоді нижчою, ніж перед війною. Відповідно до цього купівельну ціну Держбанку СРСР на золото встановили на рівні 4.45 карбованця за 1 г дорогоцінного металу.
З приходом до влади Микити Хрущова в радянській економіці було допущено ряд прорахунків, які були результатом соціально-економічних «експериментів» середини 1950-х–початку 1960-х років, зокрема, цілинна та кукурудзяна кампанії, продаж сільгосптехніки колгоспам тощо. Ці прорахунки, у поєднанні з різким погіршенням міжнародної обстановки (новий етап перегонів ядерних, космічних та інших озброєнь, розвиток конфронтації з Китаєм, загострення відносин із США) — змусили тодішнє керівництво країни терміново шукати фінансові ресурси для «латання грошових дір» в бюджеті, яких ставало все більше у зв'язку з амбітною програмою освоєння космосу і надання допомоги дружнім до СРСР країнам, що розвивалися (Єгипет, Індія, Індонезія, Алжир, Афганістан, Куба, Гана, Гвінея). Окрім цього спостерігалася й інша негативна тенденція: за закритими даними Мінфіну СРСР через підвищення цін і подорожчання імпорту, що зростав, вартість карбованця у 1955—1960 роках відносно іноземних валют впала майже на чверть. Ліквідувати наслідки економічних прорахунків планувалося, зокрема, за рахунок експорту нафти. Але для того, щоб експорт був рентабельним, потрібно було змінити співвідношення долара і карбованця — для цього була запланова грошова реформа.
Карбованець після грошової реформи 1961 року Редагувати
У 1961 році відбулася третя грошова реформа, в результаті якої 1 січня введено новий масштаб цін, підвищений у 10 разів. Були випущені нові гроші зразка 1961 року: банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців, монети 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. Протягом січня-березня старі паперові гроші зразка 1947 року, а також срібні, мідно-нікелеві, мідні й бронзові монети номіналом 5 копійок, випущені в СРСР з 1921 року, були обміняні на нові у співвідношенні 10:1. Оскільки собівартість карбування монети в 1 копійку становила 16 копійок, то для економії бронзові монети колишнього карбування до 1961 року випуску номіналів 1, 2 і 3 копійки залишили в обігу без переоцінки. Було підвищено також золотий вміст карбованця: він дорівнював 0,987412 г чистого золота. Новий золотий вміст карбованця був обчислений на основі порівняння реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземних валют за всім національним продуктом. Встановлення нового масштабу цін дозволило підвищити роль карбованця в господарстві, полегшити облік та розрахунки, спростити ведення касового господарства, підвищити частку металевої монети в обігу, що, у свою чергу, відкривало можливість ширшої автоматизації розрахункових операцій, в торгівлі тощо. Негативним наслідком реформи стало створення залежності економіки СРСР від експорту нафти, що в майбутньому було однією з причин його розпаду. Станом на 1 січня 1961 роки кількість грошей в обігу в новому масштабі цін, за умовами проведеної грошової реформи, становила 5877 млн карбованців. Кількість монет залишених без переоцінки — склала 156,2 млн карбованців. Не були пред'явлені до обміну 2636 млн карбованців (в старому масштабі цін), або 4,5 % суми грошей, які рахувалися на балансі Держбанку на 1 січня 1961 року.
22 жовтня 1963 року країнами соціалістичного табору (НРБ, УНР, НДР, МНР, ПНР, СРР, СРСР, Республіка Куба, СРВ і ЧССР) для обслуговування системи багатосторонніх розрахунків була введена міжнародна розрахункова одиниця «перевідний карбованець». Рішення з введення і використання перевідного карбованця прийнято, щоб мати єдину платіжну одиницю, яку можна використовувати для розрахунків за експортно-імпортними, а також торговими, кредитними та іншими операціями між країнами-учасницями. Розрахунки з використанням перевідного карбованця проводилися з 1 січня 1964 по 1990 рік включно. Перевідний карбованець був самостійним платіжним засобом, так само як і чеки Зовнішторгбанку. Окрім цього існував інвалютний карбованець — умовна грошова одиниця, яка являла собою іноземну валюту в карбованцевому численні. Інвалютний карбованець використовували в зовнішньоекономічних розрахунках.
Після реформи 1961 року стабільність карбованця залежила від валютних надходжень, основну частку яких, з 1960-х років, становив експорт сирої нафти. Доходи від експорту нафти різко зросли після арабо-ізраїльської війни 1973 року і арабського нафтового ембарго, що послідувало за нею, в результаті чого ціна на нафту зросла вчетверо. Після іранської революції 1979 року ціни на нафту ще подвоїлися. Завдяки цьому радянська планова економіка змогла протриматися до кінця 1980-х років, попри свою неефективність та стагнацію, найгостріше виражену хронічним товарним дефіцитом, дозволивши країні задовольняти потреби величезного військово-промислового комплексу та інші нагальні потреби, насамперед імпорт продовольства, який внаслідок загального занепаду сільського господарства був необхідний для запобігання гострій нестачі продовольства і навіть голоду, а також соціальної нестабільності. До 1990 року грошовий обіг країни опинився в кризовому стані, через що проведення ринкових реформ стало нагальною потребою.
Карбованець після грошової реформи 1991 року Редагувати
23 січня 1991 року за ініціативою міністра фінансів СРСР Валентина Павлова почалася грошова реформа, яка стала останньою спробою покращити радянську грошову систему. У «цілях боротьби зі спекуляцією, контрабандою, виготовленням фальшивих грошей» з обігу вилучили купюри номіналів 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Купюри обмінювалися на нові банкноти того ж номіналу в розмірі місячного окладу. Обмін обмежили трьома днями. Цей захід за своїм задумом нагадував конфіскаційний характер реформи 1947 року. Грошову реформу 1991 року різко критикували ЗМІ та демократичні політики і по суті вона була зірваною. За офіційною статистикою, купюри 50 і 100 карбованців зразка 1961 року становили близько 35 % всієї грошової маси, що знаходилася в обігу. Реформа Павлова скоротила на 25 % обсяг грошової маси, чим лише на короткий термін стримала наростаючу інфляцію. Не принесла успіху й емісія банкнот та монет нового зразка, випущених протягом 1991 року. Були випущені банкноти номіналів 1, 3, 5, 10, 50, 100, 200, 500 і 1000 карбованців, монети номіналів 10 і 50 копійок, 1, 5 і 10 карбованців.
Окрім падіння цін на нафту, кризу грошового обігу СРСР спричинила як адміністративна система, так і суттєві прорахунки економічної політики 1985—1991 років. Перед розпадом СРСР ситуація в грошово-кредитній сфері вийшла з-під контролю. На динаміку обігу грошової маси впливали негативні тенденції в економіці й фінансах. За січень-червень 1991 року сукупна грошова маса виросла на 42 %, в той час як вироблений національний дохід в порівнянні з відповідним періодом знизився на 12 %. Після подій 19—21 серпня 1991 року єдина бюджетна система країни остаточно була зруйнована. Відбулася дезінтеграція центральних банків союзних республік. У листопаді 1991 року Росія прийняла рішення про скасування союзних міністерств і відомств, зокрема Держбанку і Зовнішекономбанку СРСР. Ряд суверенних держав заявили про наміри переходу до використання національних валют. В обігу зони карбованця з'явилися різноманітні грошові сурогати. Наприкінці грудня 1991 року СРСР розпався, всі союзні республіки вийшли з його складу.
Після розпаду СРСР колишні республіки поставили за мету створення власних незалежних грошових систем, що призвело до дезінтеграції зони карбованця.
Банкноти і монети РРФСР Редагувати
Розрахункові знаки зразка 1919 року Редагувати
1919 року були випущені розрахункові знаки РРФСР, які мали тимчасово виконувати роль грошей, в народі їх називали «радзнаки» (також мали назви «ленінські гроші» або «метелики»). Окрім оформлення у вигляді гільйоширних розеток, зображення герба РРФСР зразка 1918 року, вони містили комуністичне гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Радзнаки, які фактично були грошима, офіційно грошима не називалися. Вони приймалися тільки на території, контрольованій радянською владою: РРФСР, Білорусі, Туркестані, в Україні та Закавказзі. На відміну від решти випущених грошей радзнаки не визнавалися білою владою, вони постійно знецінювалися, що було зумовлено їх прискореною емісією для покриття бюджетного дефіциту. За три роки (від початку 1919 року і до кінця 1921 року) купівельна спроможність розрахункових знаків РРФСР знизилася більш ніж у 10 разів. Населення дуже погано ставилося до таких грошей, воліючи зберігати заощадження в купюрах царського зразка. Разом з першими радянськими грошима перебували в обігу й випуски царських часів, а також Тимчасового уряду та безліч місцевих грошових знаків.
Перші радянські паперові гроші, номіналом у 1, 2, 3 карбованці, з'явилися в обігу в березні 1919 року згідно з декретом РНК від 4 лютого того ж року. Дизайн грошових знаків був спрощеного типу, вони друкувалися на щільному папері, аркушами по 25 штук. Особливістю цієї серії став текст на купюрах: «Розрахунковий знак Р. Р. Ф. С. Р. обов'язковий в обігу нарівні з кредитними білетами».
Згідно з декретом РНК від 21 грудня 1919 року здійснено другий випуск радянських розрахункових знаків номіналом у 15, 30 і 60 карбованців, без зазначення року випуску, як у попередній серії. На відміну від першого випуску радянських паперових грошей вони мали тризначні номери з дволітерною серією «АА» та підписи Головного комісара народного банку і касира. Купюри друкувалися на цупкому папері, на них вперше з'явився напис «Забезпечується всім надбанням республіки», який використовувався на радянських грошах різних серій до 1923 року..
Недовіра населення до перших радянських грошей і подальше зростання інфляції знову вимагало випуску нових розрахункових знаків більших номіналів. Купюри великих номіналів полегшували грошові розрахунки і знижували витрати паперу та фарби на їх виготовлення. Навесні 1920 року в обіг були введені розрахункові знаки РРФСР зразка 1919 року, номіналом у 100, 250, 500, 1000, 5000 і 10000 карбованців. Вони містили підписи Народного комісара фінансів і касира. Особливістю цієї серії став вміст гасла «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» сімома мовами (російською, французькою, італійською, англійською, німецькою, китайською та арабською) — що було присутнє й на номіналах 5000 і 10000 карбованців наступної серії. Цим гаслом більшовики втілювали ідею про світову революцію. Купюри у 100, 250, 500 і 1000 карбованців мали тризначний номер з дволітерною серією; а 5000 і 10 000 карбованців — шестизначний номер з дволітерною серією..
Всі розрахункові знаки 1919 року друкувалися на папері сірого відтінку поганої якості з водяними знаками різними типографіями Держзнаку. Крім купюр у 5000 і 10000 карбованців, вони випускалися нерозрізаними листами. Через заплановану за кілька років більшовиками повну відмову від грошей якості купюр не приділялося належної уваги. Номінал цих грошей спочатку був кратний трьом, але незабаром став очевидним недолік такого числового ряду. Постановою Раднаркому від 28 червня 1922 року розрахункові знаки мали бути вилучені з обігу і до 1 жовтня того ж року обміняні на грошові знаки. Пізніше цей термін був продовжений ще на місяць, і з 1 листопада 1922 року розрахункові знаки так само, як й інші грошові знаки колишніх (до 1922 року) випусків, втратили свою платіжну силу.
| Розрахункові знаки зразка 1919 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (карбованців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 1 | 33×43 | Помаранчевий | Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис | Номінал | Ромби | 4 лютого 1919 | 1919 | 1 листопада 1922 | ||
| 2 | Коричневий | |||||||||
| 3 | Зелений | |||||||||
| 15 | 71×44 | Коричневий, сірий | Номінал цифрами і прописом, підписи Головкому Народного банку і касира, пояснювальний напис | Номінал, герб РРФСР, пояснювальний напис | Шестикутні зірки | 21 жовтня 1919 | ||||
| 30 | 80×50 | Світло-зелений | ||||||||
| 60 | 89×56 | Сірий, темно-ліловий | ||||||||
| 100 | 100×63 | Коричневий | Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | Номінал, герб РРФСР, гасло: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, китайською й арабською мовами | Цифри «100» | 4 березня 1920 | ||||
| 250 | 105×70 | Фіолетовий, чорний | 1) цифри «250», 2) великі 6-кутні зірки | |||||||
| 500 | 110×75 | Сірий, чорний | 1) цифри «500», 2) великі 6-кутні зірки | |||||||
| 1000 | 115×80 | Зелений, рожевий | 1) цифри «1000», 2) великі 6-кутні зірки, 3) тіньові зірки, 4) ромби | |||||||
| 5000 | 163×120 | Темно-синій | 1) широкі хвилі, 2) вузькі хвилі, 3) великі 6-кутні зірки | |||||||
| 10 000 | 175×125 | Червоний | 1) широкі хвилі, 2) вузькі хвилі, 3) великі 6-кутні зірки |
| Різновиди банкнот 1919 року | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Примітки:
|
Розрахункові знаки зразка 1920 і 1921 років Редагувати
У лютому-квітні 1921 року в обігу з'явилися в обігу розрахункові знаки РРФСР номіналом в 3, 5 і 50 карбованців.. Вони друкувалися однотонною фарбою, аркушами по 20 штук, на щільному папері сірого відтінку з водяними знаками декількох варіантів.
Згідно з декретом РНК від 16 червня 1921 року, в червні-серпні того ж року вийшов ще один тираж розрахункових знаків РРФСР різних номіналів: 100, 250, 1000, 5000, 10 000, 5000 і 10 000 карбованців. Вперше на купюрах з'явився герб РРФСР зразка 1920 року. Купюри від 100 до 1000 карбованців, як і попередній випуск, вийшли зі спрощеним оформленням, без підписів та номерів. Але на відміну від попереднього випуску вони були одноколірно-одностороннього виконання й містили рік випуску. Купюри в 5000 і 10 000 мали складне оформлення, серійну тризначну нумерацію, підпис нового наркома фінансів М. М. Крестинського і касира. На розрахункових знаках від 100 до 1000 карбованців з обох сторін застосовувався одноколірний типографський друк. На знаках в 5000 і 10 000 карбованців з лицьового боку застосовувався типографський друк двома кольорами, а зі зворотного — типографський друк з сітки в чотири кольори. Купюри цього випуску друкувалися на білому папері з водяними знаками, які іноді мали декілька варіантів оформлення, залежно від номіналу.
За Декретом від 30 липня 1921 року надійшли в обіг розрахункові знаки РРФСР у 25 000, 50 000 та 100 000 карбованців. Вперше на радянських грошах у лівій частині цих купюр з'явилося вільне поле, на якому не було зображень. Дизайн знову був гранично спрощеним, крім того, на купюрі в 25 000 карбованців навіть не було гербу РРФСР. Вони мали, аналогічні номіналам в 5000 і 10 000 карбованців, нумерацію та підписи наркома фінансів і касира. Ці купюри друкувалися на тонкому папері невисокої якості з декількома варіантами водяних знаків.
Великим досягненням для радянського грошового обігу того часу вважався великий розмір купюр номіналом 25 000, 50 000 і 100 000 карбованців. Ще однією особливістю радзнаків стало те, що вони розрізалися поштучно, купюри номіналами від 100 до 1000 карбованців друкували аркушами, які до кас привозили рулонами. Касирам доводилося різати їх вручну. У ті дні біля розрахункових кас підприємств з'явилися оголошення, які зобов'язували одержувачів грошей самостійно нарізати собі необхідну суму з аркушів. Іноді можна зустріти купюри зразків 1919—1921 років з однаковими номерами. Це пояснюється тим, що вони друкувалися багатомільйонними тиражами, тому унікальних номерів не вистачало. В обігу розрахункові знаки пробули недовго, позаяк з 1 липня 1922 року була припинена видача цих купюр з касових установ Наркомату фінансів і Держбанку. Термін приймання в платежі й обміну на нові грошові знаки зразка 1922 року був встановлений до 1 січня 1923 року.
| Розрахункові знаки зразка 1920 і 1921 років | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (карбованців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 3 | 34×43 | Зелений | Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис | Номінал | 1) 5-кутники і 6-кутні зірки, 2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями | 26 листопада 1920 | 1921 | 1 листопада 1922 | ||
| 5 | Синій | 1) 3-кутники і 6-кутні зірки, 2) візерунок з крильчаток з трьома зубцями, 3) ромби | ||||||||
| 50 | 50×37 | Коричневий | 1) 3-кутники і 6-кутні зірки, 2) 6-кутні зірки з темних і світлих 3-кутників, 3) ромби, 4) без знака | |||||||
| 100 | 80×44 | Жовтий | Герб РРФСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальний напис, рік випуску | Орнамент | Цифри «100» | 16 червня 1921 | ||||
| Лимонно-жовтий | Цифри «100» | |||||||||
| 250 | Зелений | 1) цифри «250», 2) 6-кутні зірки в 6-кутниках | ||||||||
| 500 | Синій | 1) цифри «500», 2) 6-кутні зірки в 6-кутниках, 3) ромби | ||||||||
| 1000 | Червоний | 1) цифри «1000», 2) 6-кутні зірки в 6-кутниках, 3) ромби, 4) 6-кутні зірки | ||||||||
| 5000 | 112×77 | Темно-синій | Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | Номінал, герб РРФСР, гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, китайською та арабською мовами | 6-кутні зірки в 6-кутниках | |||||
| 10 000 | 118×82 | Червоний | ||||||||
| 25 000 | 163×88 | Ліловий | Номінал цифрами і прописом, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | Номінал | 1) 6-кутні зірки в 6-кутниках, 2) 6-кутні зірки з темних і світлих 3-кутників | 30 липня 1921 | ||||
| 50 000 | Сіро-зелений | Номінал прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | 1) 6-кутні зірки в 6-кутниках, 2) 5-кутні зірки з темних і світлих 3-кутників, 3) потрійні 5-кутники і 8-кутні фігури з хрестами | 31 січня 1923 | ||||||
| 100 000 | Червоний | Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | 1) 5-кутні зірки з темних і світлих 3-кутників, 2) потрійні 5-кутники і 8-кутні фігури з хрестами |
| Різновиди банкнот 1920 і 1921 років | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Різновиди купюри 5000 карбованців 1921 року Примітки:
|
Зобов'язання зразка 1921 і 1922 років Редагувати
На підставі декрету РНК РРФСР від 15 вересня 1921 року було випущено термінові безвідсоткові зобов'язання банкнотами номіналом у 1, 5 і 10 мільйонів карбованців. Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів, вони випускалися в обіг протягом 1921—1922 років нарівні з грошовими і розрахунковими знаками. Зобов'язання мали вільне ходіння до 1 січня 1923 року, а після цього терміну ще протягом 6 місяців могли бути обміняні в касових установах РРФСР на грошові та розрахункові знаки.
Монети зразка 1921 року Редагувати
У березні 1921 року Народний комісаріат фінансів вирішив розпочати випуск срібних монет. Наступного місяця медальєр Петроградського монетного двору А. Ф. Васютинський розробив ескізи срібних монет номіналами в 10, 15, 20, 50 копійок і 1 карбованець. В серпні того року почали карбувати перші монети РРФСР. У них, виходячи з технічних можливостей підприємства, збережено всі параметри (проба, вага, діаметр) дореволюційних монет Російської імперії.
Для карбування номіналів в 50 копійок і 1 карбованця використовувалося срібло 900 проби, а для розмінних монет номіналом в 10, 15 і 20 копійок — срібло 500 проби. Дизайн аверсу усіх номіналів містив герб РРФСР зразка 1920 року й гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», яке надалі використовувалося на радянських монетах до 1935 року.. Хоча дизайн монет зразка 1921 року був однотипним, але для 50 копійок і 1 карбованця Президія ВЦВК визнала за необхідне затвердити варіант реверсу, який відрізнявся від монет дрібних номіналів: у центрі він містив велику п'ятикутну зірку.
Якщо гурт номіналів в 10, 15 і 20 копійок був рубчастий, то на номіналах в 50 копійок і 1 карбованець він був гладким з написом, що вказував позначення ваги чистого срібла монети в золотниках та долях і знак мінцмейстера («А.Г» (Артур Гартман) або «П.Л» (Петро Латишев)). На гурті 50 копійок містився напис «чистого серебра 2 золотника 10,5 долей (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»), а 1 карбованця — «чистого серебра 4 золотника 21 доля (А.Г)» (з 1922 року також «П.Л»).
10, 15 і 20 копійок карбувалися в 1921—1923 роках, а 50 копійок і 1 карбованець в 1921—1922 роках. В обігу срібні монети РРФСР з'явилися тільки з лютого 1924 року після проведення третьої за рахунком деномінації і стабілізації грошової системи. Срібні монети РРФСР можна було зустріти в обігу до 1 квітня 1961 року, оскільки в СРСР до того часу не існувало правових норм, які б обмежували їх використання населенням.
| Монети зразка 1921 року | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал | Діаметр (мм) | Товщина (мм) | Маса (г) | Матеріал | Опис | Введення | Карбування | Вилучення | ||
| Гурт | Реверс | Аверс | |||||||||
| 10 копійок | 17,27 | 1,0 | 1,8 | Срібло (500 проба) (Ag50 %, Cu50 %) | Рубчастий | Номінал, рік випуску, рослинний орнамент | Герб РРФСР, напис «РСФСР», гасло «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» | Лютий 1924 | 1921—1923 | 1 квітня 1961 | |
| 15 копійок | 19,56 | 1,0 | 2,7 | ||||||||
| 20 копійок | 21,84 | 1,1 | 3,6 | ||||||||
| 50 копійок | 26,67 | 2,0 | 10 | Срібло (900 проба) (Ag90 %, Cu10 %) | Плаский з написом | Велика зірка, номінал, рослинний орнамент, рік випуску | 1921—1922 | ||||
| 1 карбованець | 33,5 | 2,6 | 20 |
| Тиражі монет зразка 1921 року | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Грошові знаки зразка 1922 року (1 випуск) Редагувати
На підставі декрету РНК РРФСР від 3 жовтня 1921 року випущено Державні грошові знаки зразка 1922 року. Це перша деномінація грошових знаків, що перебували в обігу на території РРФСР, пов'язана з переходом до Нової економічної політики і необхідністю реорганізації грошової системи з метою спрощення грошових розрахунків. Згідно з декретом РНК від 3 жовтня 1921 року «карбованець державного грошового знака прирівнюється до 10 тисяч карбованців кредитними білетами і розрахунковими знаками всіх попередніх випусків, а також всіх зобов'язань, що мають ходіння нарівні з ними». Передбачалося випустити державні грошові знаки номіналом в 50 копійок, 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Однак через різні обставини грошовий знак 50 копійок так і не був випущений. Дизайн лицьової сторони грошового знака 50 копійок зразка 1922 року згодом використали, з невеликими змінами, в оформленні лицьової сторони розмінних купюр номіналом 50 копійок зразка 1924 року. Решта номіналів державних грошових знаків зразка 1922 року були введені в обіг в період з грудня 1921-го по квітень 1922 року.
У зовнішньому оформленні грошових знаків зразка 1922 року використовувалися нездійснені проєктні напрацювання дизайну державних кредитних білетів зразка 1917 року (періоду Тимчасового уряду).
Згідно з постановою Наркомфіну від 1 квітня 1922 року «з метою спрощення розрахунків і з огляду на достатнє насичення грошового обігу грошовими банкнотами зразка 1922 року» з 1 травня 1922 року всі грошові розрахунки стали проводитися в карбованцях зразка 1922 року. При цьому всі грошові знаки попередніх випусків зберігали свою платіжну силу, вони були обов'язковими до приймання як державними установами та підприємствами, так і приватними підприємствами та особами з розрахунку 10 000 карбованців колишніх випусків за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1922 року.
За декретом РНК РРФСР від 12 червня 1922 року «з огляду на те, що торгово-промисловим оборотом відчувається потреба в грошових знаках більшої вартості», були додатково випущені державні грошові знаки зразка 1922 року номіналами 5 000 і 10 000 карбованців. Ці грошові знаки були випущені в обіг на тих умовах, що і грошові знаки зразка 1922 року номіналом до 1000 карбованців. За зовнішнім оформленням вони також продовжували серію дрібніших номіналів зразка 1922 року. Протягом 1922 року випускалися в обіг грошові знаки всіх номіналів, а в 1923 році в основному тільки найбільших номіналів в 1000, 5000 і 10 000 карбованців.
Купюри зразка 1922 року друкували на білому папері з водяними знаками у вигляді шестипроменевих зірок в шестикутниках по всьому полю. На грошових знаках в 1, 3, 5 і 10 карбованців з лицьового та зворотного боку застосовувався одноколірний типографський друк. На купюрах у 25, 50, 100 і 250 карбованців на лицьовій стороні застосовувався багатоколірний орловський друк. Зі зворотної сторони цих купюр застосовувався одноколірний типографський друк. Лицьова сторона купюр в 500 і 1000 карбованців друкувалася трьома кольорами з підкладною кольоровою сіткою. На зворотній стороні був застосований багатоколірний орловський друк. Лицьова сторона грошових знаків в 5000 і 10 000 карбованців містила одноколірний типографський друк. Зворотна сторона цих купюр друкувалася орловським способом чотирма кольорами.
Купюри містили підписи Наркома фінансів і касира й текст «Один карбованець випуску 1922 року дорівнює 10.000 карбованцям всіх раніше випущених зразків і обов'язковий до приймання, згідно з цим розрахунком, для установ Республіки і приватних осіб». Всі написи були виключно російською мовою. Нумерація складалася з дволітерної серії та тризначного номера, на номіналах від 25 карбованців і вище — чотиризначного.
Грошові знаки зразка 1922 року приймалися в усі платежі до 1 жовтня 1923 року. До 1 листопада 1923 року вони були обміняні в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року. Обмін проводився з розрахунку 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року за 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року.
| Грошові знаки зразка 1922 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (карбованців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 1 | 137×67 | Помаранчевий | Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, рік випуску | Пояснювальні написи, номінал | 6-кутні зірки в 6-кутниках | 3 жовтня 1921 | 1922 | 1 листопада 1923 | ||
| 3 | 140×71 | Темно- зелений | Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира | Пояснювальні написи, номінал, рік випуску | ||||||
| 5 | 151×76 | Синій | ||||||||
| 10 | 157×80 | Червоний | ||||||||
| 25 | 134×85 | Фіолетовий | ||||||||
| 50 | 138×91 | Синій | ||||||||
| 100 | 144×95 | Червоний | ||||||||
| 250 | 148×99 | Сіро- зелений | ||||||||
| 500 | 197×110 | Оливковий, синьо- зелений | ||||||||
| 1000 | Рожевий, блакитний, коричневий | |||||||||
| 5000 | 210×130 | Синьо- сірий, рожевий | 12 червня 1922 | |||||||
| 10 000 | Червоний, темно- зелений |
| Державні грошові знаки зразка 1922 року | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Грошові знаки зразка 1922 року (2 випуск) Редагувати
Відповідно до постанови Наркомфіну від 5 грудня 1922 року були випущені в обіг грошові знаки номіналами 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Цей випуск був тимчасовим і вимушеним. Незадовго до цього, в жовтні 1922 року, було прийнято рішення про проведення ще однієї деномінації і випуску в 1923 році купюр зменшених номіналів 1, 2, 3, 5, 10, 20, 25 і 50 копійок, а також від 1 до 100 карбованців, щоб замінити ними грошові знаки 1922 року в співвідношенні 1:100. Робота над підготовкою та виготовленням нових грошових знаків з невідомих причин затягнулася. І тоді було прийнято рішення Наркомфіну про швидку підготовку і випуск тимчасових грошових знаків. Для їх виготовлення використали зображення гербових марок з невеликими змінами в дизайні. З 1 січня 1923 року всі розрахунки на території РРФСР повинні були вестися в грошових знаках 1923 року у співвідношенні 1:100. Тому, фактично, знаки типу гербових марок зразка 1922 року використовували замість так і не випущених в обіг грошових знаків зразка 1923 року номіналами від 1 до 25 копійок та випущеного тільки у квітні 1923 року паперового знака в 50 копійок.
Грошові знаки цього типу друкувалися на аркушах з білого паперу, з водяним знаком, по 20 штук (4×5), які розрізалися вручну. Вони друкувалися односторонніми, типографським способом з використанням двох кольорів, без нумерації і підписів.
Їх приймали в усі платежі до 1 листопада 1923 року (згідно з постановою РНК СРСР від 22 серпня 1923 року), в подальшому обмінювали в касах Наркомфіну і Державного банку. За межами СРСР обмін відбувався до 31 грудня 1923 року.
| Грошові знаки зразка 1922 року (за типом гербової марки) | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (карбованців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 1 | 30×58 | Помаранчевий, коричневий | Номінал, герб РРФСР, пояснювальний напис, рік випуску | Орнамент | Мозаїка з безліччі невеликих та дного великого овалів | 5 грудня 1922 | 1922 | 1 листопада 1923 | ||
| 3 | Зелений | |||||||||
| 5 | Синій | |||||||||
| 10 | Червоний | |||||||||
| 25 | Фіолетовий | |||||||||
| 50 | Зелений, чорний |
| Державні грошові знаки зразка 1922 року | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Грошові знаки зразка 1923 року Редагувати
1923 року відбулася ще одна деномінація задля спрощення розрахунків та рахунку, в ході якої з'явилися грошові знаки нового зразка. За новим декретом 1 карбованець грошовими знаками зразка 1923 року прирівнювали до 100 карбованців грошовими знаками зразка 1922 року або до 1 мільйону карбованців вилучених з обігу зразків всіх попередніх грошових знаків (випуску до 1922 року). У зв'язку з цим всі грошові знаки зразка 1923 року номіналом від 1 до 250 карбованців першого випуску на зворотній стороні мали пояснювальний текст: «Один карбованець 1923 р. дорівнює одному мільйону карбованців грошовими знаками, вилученими з обігу, або ста карбованцям грошовими знаками 1922 р. Приймання по цьому розрахунку обов'язковий для всіх».
У грудні 1922 — січні 1923 року були випущені купюри номіналами в 1, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців. З-поміж розмінних грошових знаків у копійках у травні 1923 року було випущено грошовий знак у 50 копійок, без нумерації. Замість розмінних грошових знаків зразка 1923 року були випущені в обіг грошові знаки зразка 1922 року номіналами в 1, 3, 5, 10, 25 і 50 карбованців (за типом гербових марок). Всі розрахунки державних підприємств і установ з 1 січня 1923 року мали вести в знаках 1923 року. Водночас грошові знаки зразка 1922 року зберігали вільне ходіння і платіжну силу.
З березня 1923 року згідно з декретом РНК РРФСР від 24 жовтня 1922 року вийшов другий випуск грошових знаків цього зразка від 1 до 100 карбованців. У зв'язку зі швидким знеціненням нових грошових знаків у лютому-березні 1923 року, згідно з декретом РНК СРСР від 9 лютого 1923 року, були додатково випущені грошові знаки великих номіналів у 250, 500 і 1000 карбованців, а в вересні й 5000 карбованців. Другий випуск відрізнявся від першого іншим пояснювальним текстом на зворотній стороні: «Грошові знаки 1923 року обов'язкові до приймання для всіх відповідно до розрахунку, установленому щодо грошових знаків старих зразків декретом від 24 жовтня 1922 року».
Всі купюри, друкувалися на білому папері з водяними знаками, вони містили підпис Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова і підпис одного з касирів, нумерація з дволітерною серією і чотиризначним номером, на 1 карбованці — тризначний. На знаках номіналами в 1, 5, 10, 25 і 50 карбованців лицьова сторона друкувалася типографським способом двома кольорами (рельєфна сітка і пропис). На знаках номіналами в 100 і 250 карбованців з лицьового боку містилася рельєфна сітка видрукувана трьома кольорами (ірис). На зворотній стороні грошових знаків від 1 до 250 карбованців був застосований багатоколірний орловський друк Рамка на лицьової і зворотної сторони грошових знаків зразка 1923 року була запозичена зі зворотної сторони білетів державного казначейства 1908—1916 років випуску..
Державні грошові знаки РРФСР зразка 1923 року зберігали свою платіжну силу і приймалися в усі платежі аж до грошової реформи 1924 року та остаточного переходу на тверді грошові знаки, виражені в золотій валюті.
| Грошові знаки зразка 1923 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 50 копійок | ⌀ 36 | Синій | Номінал, рік випуску | Герб РРФСР, пояснювальний напис, номінал | Мозаїка | 24 жовтня 1922 | 1923 | 31 травня 1924 | ||
| 1 карбованець | 110×66 | Коричневий | Номінал цифрою і прописом, герб РРФСР, підписи Народного комісара фінансів і касира, пояснювальний напис, рік випуску | Пояснювальний напис, номінал | Ромби | |||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 5 карбованців | 120×75 | Зелений | 24 жовтня 1922 | |||||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 10 карбованців | 129×80 | Чорний, коричневий | Перший випуск: ромби Другий випуск: ромби, 6-кутні зірки з 3-кутників | 24 жовтня 1922 | ||||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 25 карбованців | 134×85 | Синій | 24 жовтня 1922 | |||||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 50 карбованців | 136×89 | Оливковий | 24 жовтня 1922 | |||||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 100 карбованців | 143×97 | Фіолетовий, рожевий | 24 жовтня 1922 | |||||||
| Березень 1923 | ||||||||||
| 250 карбованців | 149×100 | Синій, блакитний | Ромби | 9 лютого 1923 | ||||||
| 500 карбованців | 155×106 | Коричневий | ||||||||
| 1000 карбованців | Червоний | |||||||||
| 5000 карбованців | 196×106 | Темно-зелений, рожевий | 29 вересня 1923 |
| Грошові знаки зразка 1923 року | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Банкові білети зразка 1922 року Редагувати
У 1922 році інфляція досягла свого піку, використання карбованців стало незручним: робітник, отримавши зарплату, опинявся практично ні з чим, оскільки ціни щоденно зростали в кілька разів. На XI з'їзді РКП(б) було прийнято рішення про створення стійкої радянської валюти, забезпеченої золотом.
11 жовтня 1922 року вийшов декрет про випуск банківських білетів в червінцях, що вважається початком грошової реформи 1922—1924 років. Нова валюта на 25 % забезпечувалася золотом й іншими дорогоцінними металами та активами Державного банку, який відновив роботу в 1921 році, і стійкою іноземною валютою за курсом в золоті. Наступні 75 % забезпечувалися товарами, що легко реалізуються, короткостроковими векселями та іншими зобов'язаннями. На відміну від раніше випущених паперових грошових знаків червінці являли собою кредитні гроші. Назва «червінець» виникла в результаті тривалого обговорення, в ході якого тверду радянську валюту пропонували назвати «федералом», «рублем», «гривнею». На назві «червінець» зупинилися в розрахунку на те, що це слово в свідомості людей асоціювалося з твердим золотим забезпеченням грошей (царський червінець) і мало б викликати довіру.
Були випущені банківські білети номіналом в 1, 3, 5, 10 і 25 червінців, які друкувалися односторонніми чорної фарбою на тонкому білому папері з водяними знаками. Банкноти містили підписи голови правління Державного банку Шеймана і членів правління, нумерація складалася із ліретної серії та шестизначної цифри. На кожному червінці були тексти: «Один червінець містить 1 зол. 78,24 дол. чистого золота», «Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та іншими активами Держбанку» і «Банківські білети приймаються за їх номінальною вартістю на сплату державних зборів і платежів, що стягуються згідно із законом нарівні з золотом».. Для захисту паперових червінців від підробок крім водяних знаків використовувалося різне написання літер у тексті банкнот, деякі слова виконувалися слов'янською в'яззю.
Перші червінці з'явилися в обігу 27 листопада 1922 року. Червінець був зустрінутий населенням з довірою і розглядався скоріш не як засіб обігу, а як негрошовий цінний папір, тому що законними платіжними засобами й далі були «радзнаки». Багато хто розраховував на те, що відбудеться обмін паперових червінців на золото, хоча жодного урядового акта про вільний розмін червінців на дорогоцінний метал так і не вийшло. Проте населення міняло паперові червінці на царські золоті монети і навпаки, іноді навіть з невеликою переплатою за паперові банківські білети (через зручність ліквідності та зберігання). Завдяки цьому курс червінця залишався стабільним, що дало міцний ґрунт для розгортання НЕПу. До весни 1923 року червінець не виходив за рамки великого оптового обороту і міжбанківських розрахунків. Починаючи з березня 1923 року через посилену його емісію відбулося поступове витіснення радзнаків з готівкового обігу. Про зростання ролі червінців як грошей говорила наступна статистика: з грудня 1922 до лютого 1924 року загальна сума червінців зросла з 3.6 до 327.9 мільйона карбованців, що становило в загальній грошовій масі від 14.7 % до 92.4 % відповідно. У країні діяли дві валютні системи: Держбанк щодня оголошував новий курс червінця по відношенню до карбованця, що породжувало спекуляцію та створювало труднощі для розвитку торговельної та господарської діяльності. Червінець став переважно міською валютою, на селі його покупку могло дозволити собі лише заможне населення. У той же час вважалося, що продавати свій товар за радзнаки невигідно, а це призводило до зростання цін на сільськогосподарські продукти та скорочення їхнього підвезення до міста. Це спричинило проведення другої деномінації (1:100) карбованця.
Поступово червінець почав проникати на іноземні ринки. З 1 квітня 1924 року курс червінця почав котируватися на Нью-Йоркській фондовій біржі. Весь квітень червінець стояв на рівні, що перевищував його доларовий паритет. У 1924—1925 роках неофіційні угоди з червінцем відбувалися в Лондоні та Берліні. Наприкінці 1925 року було принципово вирішено питання про його котирування на Віденській біржі. На той час червінець офіційно котирувався в Мілані, Ризі, Римі, Константинополі, Тегерані та Шанхаї. Радянський червінець можна було розміняти чи придбати практично у всіх країнах світу.
Червінці зразка 1922 року юридично зберігали платіжну силу аж до проведення грошової реформи в грудні 1947 року, хоча практично були замінені банкнотами пізніших зразків до початку 1930-х років.
| Банкові білети зразка 1922 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (червінців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 1 | 177×110 | Білий з чорними написами | Герб РРФСР, номінал цифрою і прописом, пояснювальні написи | Відсутній | Ромби | 11 жовтня 1922 | 1922 | 29 грудня 1947 | ||
| 3 | Сітка з цифрами «3» | |||||||||
| 5 | Сітка з цифрами «5» | |||||||||
| 10 | Цифри «10» | |||||||||
| 25 | Цифри «25» |
| Банківські білети зразка 1922 року | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Монети зразка 1923 року Редагувати
1923 року було розпочато карбування радянських золотих червінців, які повністю повторювали характеристики (розмір, вага, проба) царських золотих монет в 10 карбованців, але з використанням радянської символіки й зображенням селянина-сіяча у полі. Ці монети використовували в основному в закордонних платежах, в широкий обіг вони не надходили, та й розмін на них паперових грошей був сильно обмежений.. Широке впровадження золотого червінця в фінансову систему країни призвело до того, що він, починаючи з жовтня 1923 року, став засобом вимірювання для всіх валют та товарів і мав велике значення для грошового обігу до завершення грошової реформи. Однак золотомонетний стандарт протримався в СРСР недовго. Після 1925 року золотий червінець поступово вилучався з обігу у зв'язку з тим, що в більшості капіталістичних країн йшов процес переходу до урізаних форм золотого стандарту — золотозлиткового і золотодевізного.
Платіжні зобов'язання зразка 1923 року Редагувати
Великий обсяг економічних розрахунків між державою і промисловістю був заповнений некерованою масою радзнаків, які постійно знецінювалися. Це не сприяло ні обліку і плануванню, ні розважливому господарюванню, ні контролю за економічною та фінансовою діяльністю. Для вирішення цієї проблеми у 1922 році був задуманий випуск банкнот великих номіналів, в обіг були випущені платіжні зобов'язання центральної каси Наркомфіну на загальну суму до 20 мільйонів карбованців золотом номіналом в 100, 250, 500, 1 000, 2 500 і 5 000 карбованців золотом. Зобов'язання випускали на тримісячний термін, починаючи з 1 березня 1923 року. Вони оплачувалися Центральною касою Наркомфіну по закінченню терміну зобов'язань в день пред'явлення грошовими знаками зразка 1923 року за курсом золотого карбованця. У разі пред'явлення зобов'язань до погашення пізніше тримісячного терміну його оплата здійснювалася з додаванням до номінальної вартості відсотків у розмірі 6 % річних. Зобов'язання приймалися Наркомфіном до оплати протягом року з моменту настання терміну їх оплати. Вони призначалися для розрахунку між організаціями, в обігу серед населення не перебували.
Транспортні сертифікати зразка 1923 року Редагувати
Протягом 1923—1924 років в СРСР випускався окремий різновид паперових грошей — транспортні сертифікати. Друкувалися купюри лише номіналом у 5 карбованців з символікою РРФСР. Сертифікати випускалися з метою збільшення оборотних коштів залізниць і водного транспорту СРСР. Вони були обов'язкові до оплати всіх перевезень та інших послуг залізничного, морського і річкового транспорту. Прийом до платежів і погашення проводили за курсом золотого карбованця, встановленого котирувальною комісією. Спочатку сертифікати дозволялося приймати тільки квитковим касам залізниць і водного транспорту СРСР. Але незабаром їх дозволили приймати в будь-які платежі касами Держбанку і Наркомфіну СРСР.
Банкноти і монети СРСР Редагувати
Грошові знаки зразка 1923 року Редагувати
У грудні 1922 року був створений СРСР, але практично весь 1923 рік в обіг випускали гроші РРФСР. Вперше банкноти з символікою СРСР вийшли в листопаді 1923 року. Це були «державні грошові знаки СРСР», випущені в трьох купюрах великого номіналу. Вони випускалися в зв'язку з гіперінфляцією на додаток до інших купюр, які були тоді в обігу. Першою вийшла купюра номіналом 10 000 карбованців, на ній містилося зображення столиці СРСР — Москви з панорамою Московського кремля і Великого Кам'яного моста. Крім банкноти 10 00 карбованців в грудні 1923 року надійшла в обіг купюра номіналом 15 000 карбованців, а в лютому 1924 року 25 000 карбованців. На купюрі 15 000 карбованців була зображена голова селянина зі скульптури роботи Шадра (псевдонім художника І. Д. Іванова), а на купюрі 25 000 карбованців — голова червоноармійця в будьонівці, також за скульптурою Шадра. Малюнки бюстів селянина і червоноармійця були зображені також на стандартних поштових марках того часу. Окрім цього, банкноти містили зображення герба СРСР зразка 1923 року з шістьма витками стрічки на колосках, за числом радянських республік, який використовувався на всіх радянський паперових грошах аж до банкнот зразка 1932 року; підписи Народного комісара фінансів Г. Я. Сокольникова та касира; нумерація являла собою дволітерну серію і п'ятизначний номер. Текст «Має ходіння на всій території Союзу», номінал й назва банкнот вказувалися мовами республік СРСР — російською, українською, білоруською, грузинською, вірменською і тюрко-татарською (азербайджанською), зазначених у 34 статті Конституції СРСР.
Дослідники відносять оформлення цих грошових знаків до творів мистецтва в мініатюрі: їх відрізняє висока художня майстерність, чіткість ліній. Всі три купюри виготовлялися із застосуванням орловського багатоколірного друку на білому папері одного формату з однаковим водяним знаком. Також передбачався випуск грошових знаків номіналів 100, 250, 500, 1000 і 5000 карбованців, проте він так і не був здійснений.
В ході грошової реформи 1924 року була введена тверда валюта, забезпечена золотом, а випуск карбованців зразка 1923 року був припинений, починаючи з 15 лютого 1924 року. Ці банкноти приймалися нарівні з грошовими знаками РРФСР до 10 квітня 1924 року. Обмін грошових знаків на нові проводився до 31 травня 1924 року (на території Якутської АРСР — до 30 червня 1924-го) за курсом 50 000:1.
| Грошові знаки зразка 1923 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал (карбованців) | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| 10 000 | 155×79 | Зелений | Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, Московський кремль | Номінал цифрами і прописом мовами союзних республік | Тіньові вікна | 23 листопада 1923 | 1923 1924 | 31 травня 1924 | ||
| 15 000 | Коричневий | Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, профіль селянина | 18 грудня 1923 | |||||||
| 25 000 | Ліловий | Герб СРСР, номінал цифрами і прописом, пояснювальні написи, профіль червоноармійця | 7 лютого 1924 |
| Банкноти зразка 1923 року | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Казначейські і банківські білети зразка 1924 року Редагувати
На завершальному етапі грошової реформи 1922—1924 років декретом ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 року були випущені в обіг державні казначейські білети номіналів 1, 3 і 5 карбованців. Основне їх призначення — поява в готівковому обігу стійких грошей номіналом менше 1 червінця. Це призначення казначейських білетів підкреслювалось в позначенні їх номіналу: «… рублей золотом». 10 карбованців казначейськими білетами прирівнювалися до 1 червінця. Перший випуск державних казначейських білетів на суму 20 мільйонів золотих карбованців вийшов 5 лютого 1924 року; другий випуск (22 лютого 1924 року) — у сумі 30 мільйонів карбованців (3 мільйони з цієї суми вийшли у вигляді розмінних купюр); третій випуск (21 березня 1924) — 25 мільйонів; четвертий (9 квітня 1924) — 25 мільйонів і п'ятий (25 квітня 1924) — 40 мільйонів.
Банкнота в 1 карбованець виготовлялася з паперу жовтуватого відтінку, а номінали у 3 і 5 карбованців — з білого. Нумерація була представлена семизначними порядковими номерами й 1—3-значною серією («серія» позначалася літерами). На купюрах номіналом 3 і 5 карбованців серії були одно-двозначні. 3 карбованця містили зображення робітника і селянина у напівлежачому вигляді відповідно з молотом і косою, які читають книгу. Це символізувало союз пролетаріату та селянства і прагнення радянської влади ліквідувати безграмотність. Купюра в 5 карбованців в обігу зустрічалася дуже рідко, на ній зображувалося поле, яким рухається трактор з трактористом і помічником. Ці банкноти, як і попередні, у своєму оформленні несли соціально-політичну спрямованість відповідно до того часу. В народі купюра в 3 карбованця отримала назву «два ледарі», а 5 карбованців — «трактор». Окрім цього банкноти містили текст: «Державні казначейські білети обов'язкові до прийому на всій території Союзу Радянських Соціалістичних Республік в усі платежах для всіх установ, підприємств та осіб за золотою номінальною вартістю в тих випадках, коли платіж обчислений у золоті, або за офіційним курсом золотого карбованця в тих випадках, коли платіж обчислений в радянських грошових знаках». Цей напис показував, що емісія цих грошових знаків була здійснена ще до завершення грошової реформи Г. Я. Сокольникова.
Також у 1924 році згідно з декретом ЦВК і РНК СРСР від 22 лютого 1924 року для забезпечення грошового обороту в разі нестачі розмінної монети були випущені тимчасові розмінні казначейські білети номіналом 1, 2, 3, і 50 копійок. Кожна купюра містила текст: «Мають ходіння нарівні зі срібною монетою», що не відповідало дійсності, оскільки названі номінали металевих грошей (монет) карбувалися з міді. Граничний термін ходіння та прийому в платежі і до обміну касами Наркомфіну цих купюр був встановлений до 31 серпня 1926 року.. Купюра у 50 копійок, на відміну від інших номіналів, містила підписи народного комісара фінансів і касира. Усі купюри друкувалися безномерними на білому папері з водяним знаком. В емісії тимчасових розмінних білетів було враховано досвід випуску марок-грошей урядом Російської імперії в роки Першої світової війни, коли став відчуватися дефіцит розмінної монети. Розмінна криза була подолана на початку 1925 року, до того часу в обігу перебувало срібних монет на 73,5 мільйонів карбованців, мідних на 1,4 мільйонів карбованців. І розмінних казначейських білетів на 27,8 мільйонів карованців. Також планувався випуск купюри в 20 копійок, але він не відбувся, цей номінал відомий тільки у вигляді зразків.
У серпні 1924 року в обіг було випущено білет Державного банку СРСР нового зразка номіналом в 3 червінці. Банкнота містила найменування «Білет Державного банку СРСР», була односторонньою, надрукованою на тонкому білому папері. У лівій верхній частині поля купюри була гравюра із зображенням селянина-сіяча за скульптурою Шадра, яке також відоме завдяки аверсу золотої радянської монети в 1 червінець. Окрім цього містився напис: «Три червінці містять 5 зол. 42,72 дол. (23,23 гр.) чистого золота. Банківський білет підлягає розміну на золото. Початок розміну встановлюється особливим урядовим актом. Банківські білети забезпечуються в повному розмірі золотом, дорогоцінними металами, стійкою іноземною валютою та ін. активами Держбанку». Розрізняють два різновиди цих купюр — з п'ятьма і чотирма підписами Правління Державного банку СРСР.
Назва купюр і номінал кожної банкноти, окрім російської, вказувалися п'ятьма титульними мовами радянських республік: УРСР, БРСР та ЗРФСР (складалася з Азербайджану, Вірменії і Грузії); й мала водяні знаки складних конфігурацій.
В листопаді 1928 року з'явився в обігу Державний казначейський білет СРСР номіналом в 1 карбованець золотом. Своїм зовнішнім виглядом він повністю повторював купюру 1924 року, за винятком таких трьох відмінностей — інша дата року випуску, інший підпис наркома фінансів (у 1924 році це підпис Г. Я. Сокольникова, а 1928-го — М. П. Брюханова), серії 1—3-значні, або 1—2-літерні. Іншим був водяний знак (у 1924 році — це візерунок з черепашок і накладений на нього дрібним шрифтом напис «один рубль», а 1928-го — такий же візерунок і два повторювані написи «один рубль»).
Купюри зразка 1924 року залишалися в обігу до грошової реформи 1947 року, хоча фактично були витіснені з обігу раніше купюрами пізніших випусків.
| Казначейські та банківські білети зразка 1924 року | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Зображення | Номінал | Розмір (мм) | Основні кольори | Опис | Введення | Друк | Вилучення | |||
| Лицьова сторона | Зворотна сторона | Лицьова сторона | Зворотна сторона | Водяний знак | ||||||
| Тимчасові розмінні казначейські білети | ||||||||||
| 1 копійка | 40×66 | Світло- коричневий | Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску | Номінал цифрами і прописом мовами республік СРСР, напис «С. С. С. Р.» | Тіньові вікна | 22 лютого 1924 | 1924 | 31 серпня 1926 | ||
| 2 копійки | Коричневий | |||||||||
| 3 копійки | Зелений | |||||||||
| 5 копійок | Синій | |||||||||
| 50 копійок | 110×60 | Синій бежевий | Номінал великою цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира | |||||||
| Казначейські білети | ||||||||||
| 1 карбованець золотом | 80×155 | Помаранчевий синій | Номінал прописом, герб СРСР, підписи наркома фінансів і касира на тлі снопа пшениці | Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи, рік випуску | Орнамент 1924 1928 «ОДИН РУБЛЬ» | 5 лютого 1924 | 1924 1928 | 1947 | ||
| 3 карбованця золотом | 168×75 | Зелений | Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, робітник і селянин на відпочинку | Номінал цифрою і прописом мовами республік СРСР, пояснювальні написи | «3», «СССР», «ТРИ РУБЛЯ», «ТРИ», «РУБ», орнамент | 1924 | ||||
| 5 карбованців золотом | 181×86 | Ліловий синій | Номінал цифрою і прописом, герб СРСР, рік випуску, підписи наркома фінансів і касира, трактор у полі | «5», «СССР», «ПЯТЬ РУБ.», орнамент | ||||||
| Банківські білети | ||||||||||
| 3 червінця | 180×106 | Чорний | Зображення селянина-сіяча, номінал, герб СРСР, пояснювальні написи, печатка і підписи членів правління Держбанку | Відсутній | «3», «ТРИ», «ТРИ ЧЕРВОНЦА», «Г Б», «1924», орнамент | 30 липня 1924 | 1924 | 1947 |
| Банкноти зразка 1924 року | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
