www.wikidata.uk-ua.nina.az

Конєв Іван Степанович Ко нєв Іва н Степа нович 16 28 грудня 1897 18971228 с Лодейно Вологодська губернія 21 травня 1973

Конєв Іван Степанович

Ко́нєв Іва́н Степа́нович (16 [28] грудня 1897(18971228), с. Лодейно, Вологодська губернія — 21 травня 1973, Москва) — радянський воєначальник, маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), Герой ЧССР, Герой МНР. Головнокомандувач об'єднаними збройними силами країн Варшавського Договору, один з керівників військової операції в Угорщині під час Угорської революції 1956. Член ЦК КПУ (1952—1956). Кандидат у члени Президії ЦК КПУ з 26 березня 1954 по 17 січня 1956 року. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1952). Член ЦК КПРС (1952—1973). Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР 4-го скликання.

Конєв Іван Степанович
рос. Иван Степанович Конев
Ім'я при народженні рос. Иван Степанович Конев
Народження 16 (28) грудня 1897(1897-12-28)
Лодейно, Нікольський повіт, Вологодська губернія, Російська імперія
Смерть 21 травня 1973(1973-05-21) (75 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
злоякісна пухлина
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1916–1973
Партія КПРС
Член ЦК КПРС і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Звання  Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР заступник міністра оборони СРСР — Головнокомандувач Сухопутних військ,
Головнокомандувач військами Групи радянських військ у Німеччині,
Командувач військами 2-го Українського, Степового, Західного фронтів,
командувач 19 армії,
командир корпусу
Війни / битви Перша Світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Герой Монгольської Народної республіки
Герой ЧССР
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Воєнний хрест (Велика Британія)
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден Заслуг Угорської Народної Республіки
Virtuti Militari (Великий Хрест (з зіркою)
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Білого Лева I ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (НДР)
Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)
 Конєв Іван Степанович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Ранні роки Редагувати

Народився 16 (28) грудня 1897(18971228) року в селі Лодейно, Вологодської губернії у селянській родині. Закінчив земське училище в сусідньому селі Пушма в 1912. З 12 років працював сплавником лісу.

Учасник Першої світової війни. Навесні 1916 року пішов в армію. Після навчальної команди унтерофіцер Конєв був спрямований на Південно-Західний фронт. Демобілізований в 1918 році.

У тому ж 1918 приєднався до більшовиків та вступив до комуністичної партії, згодом обраний повітовим військовим комісаром у місті Нікольське Вологодської губернії, де були потужні антикомуністичні настрої. Після цього воював у рядах Червоної Армії. Військком бронепоїзда, стрілецької бригади, дивізії, штабу Народно-революційної армії Далекосхідної республіки, де близько познайомився із поплічником Йосипа Сталіна — Климентом Ворошиловим. Саме він відіграв ключову роль у стрімкій кар'єрі Конєва.

Міжвоєнний період Редагувати

Іван Степанович Конєв (1939)

Після закінчення Громадянської війни — військком 17- го Приморського стрілецького корпуса, потім комісар і начальник політичного відділу стрілецької дивізії. Закінчив курси вдосконалення вищого начскладу в 1926. Був командиром полку й заступником командира дивізії. Кілька років командував стрілецькою дивізією. Закінчив Військову академію імені М.В. Фрунзе в 1934 році. В 1938 році був призначений командиром стрілецького корпусу, потім командувачем 2-ю Червонопрапорною армією, що дислокувалася на Далекому Сході.

Німецько-радянська війна Редагувати

Початковий період Редагувати

У 1940–1941 роках командував військами Забайкальського й Північно-Кавказького військових округів.

З початком німецько-радянської війни генерал-лейтенант І.С. Конєв почав командувати 19-ю армією, яка брала участь в обороні Вітебська і в Смоленській битві. Під час Смоленської битви з'єднання 19-ї армії опинилося в оточенні, але сам Конєв уникнув полону. 11 вересня 1941 року І.С. Конєв був призначений командувачем військами Західного фронту. В жовтні 1941 року фронт під його командуванням зазнав однієї з найважчих поразок за всю війну в ході Вяземської операції. Від суду і можливого розстрілу Конєва врятував Г.К. Жуков, який потім рекомендував Конєва на посаду командувача Калінінським фронтом.

Як командувач військ Калінінського фронту успішно діяв під час оборони Москви, провів Калінінську операцію. Під час Ржевсько-Вяземської, Холм-Жирковської, Ржевсько-Сичовської, Жиздринської і Староруської операцій (січень 1942 — березень 1943) Конєву не вдалося досягти успіху, а його війська зазнали величезних втрат.

Корінний перелом Редагувати

У липні 1943 року Івана Конєва призначили командувачем військ Степового фронту, на чолі якого досяг значних успіхів у Курській битві, в Бєлгородсько-Харківській операції і в битві за Дніпро. У серпні 1943 року війська Степового фронту під керівництвом Конєва вигнали нацистських окупантів із Бєлгорода і Харкова, у вересні 1943 року — з Полтави та Кременчука (Полтавсько-Кременчуцька операція). Наприкінці вересня його армії з ходу форсували Дніпро.

У жовтні 1943 року Степовий фронт був перейменований у 2-й Український фронт, Конєв залишився його командувачем і в жовтні — грудні 1943 року успішно провів П'ятихатську і Знам'янську операцію.

Якщо в оборонних операціях перших років війни Конєву не вдавалося досягти успіхів, то в наступальних операціях 1943—1945 років яскраво проявився його полководницький талант. Під час наступу він завжди прагнув не вплутуватися в затяжні кровопролитні бої у великих містах, обхідними маневрами змушував противника покинути місто. Це дозволяло уникнути великих втрат серед військ, а також не допустити великих руйнувань і жертв серед мирного населення.

1944—1945 роки Редагувати

В січні 1944 року провів Кіровоградську операцію. Грандіозним успіхом Івана Конєва як полководця стала Корсунь-Шевченківська операція, в результаті якої було оточене та розгромлене велике угруповання противника. 20 лютого 1944 року за вмілу організацію і відмінне керівництво військами генерал армії Конєв отримав військове звання Маршал Радянського Союзу. 26 березня 1944 року під час успішного наступу (Умансько-Ботошанська операція) його війська першими в Червоній Армії перейшли державний кордон, вступивши на територію Румунії. У квітні — червні 1944 року війська 2-го Українського фронту під керівництвом Конєва брали участь у наступі на балканському напрямку. Однак цей наступ закінчився невдало: радянські війська зазнали великих втрат і були зупинені.

З травня 1944 року і до кінця війни командував 1-м Українським фронтом. У липні — серпні 1944 року під його командуванням війська фронту розгромили групу армій «Північна Україна» у Львівсько-Сандомирській операції, захопили й утримали Сандомирський плацдарм. Також частина сил фронту брала участь у Східно-Карпатській операції. Звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» Івану Степановичу Конєву присвоєно 29 липня 1944 року за вміле керівництво військами фронтів у великих операціях, в результаті яких були розгромлені сильні угруповання противника.

Маршал Конєв проявив себе під час Вісло-Одерської операції, в результаті якої війська фронту оволоділи Сілезьким промисловим районом, оволоділи Краковом та Освенцимом. У лютому 1945 року маршал Конєв успішно проводить Нижньо-Сілезьку операцію, в березні — Верхньо-Сілезьку операцію. 30 березня 1945 року за вигнання нацистських окупантів з Польщі і форсування Одеру, І. С. Конєв був нагороджений вищим радянським військовим орденом «Перемога». Під час Берлінської наступальної операції війська 1-го Українського фронту брали участь в оточенні і розгромі німецьких військ. Також маршал Конєв провів Празьку операцію — останню стратегічну операцію Червоної армії у німецько-радянській війні, в результаті якої Червона армія взяла під контроль столицю Чехословаччини — Прагу.

Другою медаллю «Золота Зірка» маршала Конєва нагороджено 1 червня 1945 року за зразкове керівництво військами в завершальних операціях німецько-радянської війни.

Після війни Редагувати

Після капітуляції Третього Рейху Конєв призначений головнокомандуючим Групою радянських військ у Німеччині, у 1945—1946 роках — головнокомандувач Центральної групи військ на території Австрії і Верховний комісар по Австрії [1] .

У 1946—1950 роках — головнокомандувач Сухопутними військами й заступник міністра Збройних Сил СРСР, у 1950—1951 роках — головний інспектор Радянської Армії — заступник військового міністра. У 1953 приєднався до змови Микити Хрущова та став головою Спеціальної судової присутності Верховного суду СРСР, що провела суд над соратником Сталіна Л. Берією.

У листопаді 1951— березні 1955 року — командувач військ Прикарпатського військового округу.

У травні 1955—1956 року — 1-й заступник міністра оборони СРСР і головнокомандувач Сухопутними військами СРСР.

Знаходився на значних військових посадах в окупаційних військах у Східній Європі з 1956: у 1956–1960 1-й заступник міністра оборони, командувач Об'єднаними збройними силами країн Варшавського договору (у цій якості керував придушенням угорського повстання 1956). В 1961–1962 знову головнокомандувач окупаційної Групи радянських військ в східній Німеччині. З 1962 у фактичній відставці (у Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР).

Ставлення до маршала Конєва в сучасній Європі неоднозначне. В Угорщині його вважають переконаним сталіністом, який не завагався виконати наказ про окупацію Угорської держави 1956. Також Польща не сприймає Конєва як героя. У 1992 році його меморіальна скульптура у Кракові була демонтована, оскільки символізувала радянську окупацію країни. В Україні існують спроби приховати його участь у злочинах проти громадян Угорщини під час Угорської революції у 1956 році (цей факт його біографії обійшли мовчанкою в академічній «Енциклопедії історії України», 2009) [2] .

Пам'ятник Маршалу Конєву у Празі. Демонтований у 2020 році.

22 серпня 2019 року на пам'ятнику Конєву в Празі червоною фарбою написали: «Ні кривавому маршалові, не забудемо 1968». МЗС Росії висловило демарш посольству Чехії. У квітні 2020 року памятник був демонтований.

Помер 21 травня 1973 року від раку. Похований на Красній площі у Кремлівській стіні.

Родина Редагувати


Перша дружина — Конєва (Волошина) Анна Юхимівна (пом. 1978)

  • Донька — Конєва Майя Іванівна (1923—1990)
  • Син — Конєв Гелій Іванович (1928—1991)


Друга дружина — Конєва (Васил'єва) Антоніна Василівна (1923—2004)

  • Донька — Конєва Наталія Іванівна (1947)

Пам'ять Редагувати

Бронзове погруддя встановлено на батьківщині. Його ім'я надане Алматинському вищому загальновійськовому командному училищу в Казахстані, судну ВМФ РФ, іменем Конєва названо вулиці в містах Російської Федерації: Москва, Бєлгород, Вологда, Омськ, Іркутськ; в Україні: Донецьк, Слов'янськ, Київ, Харків, Ямпіль (Вінницька область). Також ім'ям маршала Конєва названо вулицю у столиці Чехії Празі.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

СРСР Редагувати

Іноземні нагороди Редагувати

 Чехословаччина (ЧСР):

 Монголія (МНР):

 Східна Німеччина (НДР):

 Польща (ПНР):

 Югославія (СФРЮ):

 Болгарія (НРБ):

  • Орден «Народна республіка Болгарія»

 Угорщина (УНР):

  • Орден угорської свободи
  • Орден Заслуг Угорської Народної Республіки 1 ступеня

 Велика Британія:

 Франція:

 США:

 Китай (КНР):

  • Медаль «Китайсько-радянської дружби»

Почесні звання Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении генералу армии Коневу И. С. военного звания маршала Советского Союза» от 20 февраля 1944 года [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 29 февраля (№ 12 (272)). — С. 1
  2. Коментар посольства Чехії в Росії щодо напису на пам'ятнику в Празі [ 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (чес.)
  3. Коментар Департамента інформації та друку МЗС Росії у зв'язку з демаршем Посольству Чехії в Москві [ 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. У Празі демонтували пам’ятник радянському маршалу Конєву – фото. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 серпня 2022. 
  5. . kr-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022. 
  6. . Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022. 

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

Конєв Іван Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ko nyev Iva n Stepa novich 16 28 grudnya 1897 18971228 s Lodejno Vologodska guberniya 21 travnya 1973 Moskva radyanskij voyenachalnik marshal Radyanskogo Soyuzu 1944 1 dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 1944 1945 Geroj ChSSR Geroj MNR Golovnokomanduvach ob yednanimi zbrojnimi silami krayin Varshavskogo Dogovoru odin z kerivnikiv vijskovoyi operaciyi v Ugorshini pid chas Ugorskoyi revolyuciyi 1956 Chlen CK KPU 1952 1956 Kandidat u chleni Prezidiyi CK KPU z 26 bereznya 1954 po 17 sichnya 1956 roku Kandidat u chleni CK VKP b 1939 1952 Chlen CK KPRS 1952 1973 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 8 go sklikan Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 4 go sklikannya Konyev Ivan Stepanovichros Ivan Stepanovich KonevIm ya pri narodzhenni ros Ivan Stepanovich KonevNarodzhennya 16 28 grudnya 1897 1897 12 28 Lodejno Nikolskij povit Vologodska guberniya Rosijska imperiyaSmert 21 travnya 1973 1973 05 21 75 rokiv Moskva Rosijska RFSR SRSRzloyakisna puhlinaPohovannya Nekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk pihotaOsvita Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1916 1973Partiya KPRSChlen CK KPRS i Vserosijskij centralnij vikonavchij komitetZvannya Marshal Radyanskogo SoyuzuKomanduvannya SRSR zastupnik ministra oboroni SRSR Golovnokomanduvach Suhoputnih vijsk Golovnokomanduvach vijskami Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini Komanduvach vijskami 2 go Ukrayinskogo Stepovogo Zahidnogo frontiv komanduvach 19 armiyi komandir korpusuVijni bitvi Persha Svitova vijnaGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijnaNagorodi Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za oboronu Moskvi Medal Za vzyattya Berlina Medal Za vizvolennya Pragi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Nagorodi inshih krayin Geroj Mongolskoyi Narodnoyi respublikiGeroj ChSSRLegion Zaslug Golovnokomanduvach SShA Voyennij hrest Velika Britaniya Velikij oficer ordena Pochesnogo legionuOrden Zaslug Ugorskoyi Narodnoyi RespublikiVirtuti Militari Velikij Hrest z zirkoyu Orden Hrest Gryunvalda 1 stupenyaOrden Vidrodzhennya Polshi Velikij Hrest Orden Bilogo Leva I stupenyaOrden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II stupenya NDR Pochesna zbroya iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 1968 Konyev Ivan Stepanovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Ranni roki 1 2 Mizhvoyennij period 1 3 Nimecko radyanska vijna 1 3 1 Pochatkovij period 1 3 2 Korinnij perelom 1 3 3 1944 1945 roki 1 4 Pislya vijni 2 Rodina 2 1 Pam yat 3 Vijskovi zvannya 4 Nagorodi 4 1 SRSR 4 2 Inozemni nagorodi 5 Pochesni zvannya 6 Primitki 7 Dzherela ta literatura 8 PosilannyaBiografiya RedaguvatiRanni roki Redaguvati Narodivsya 16 28 grudnya 1897 18971228 roku v seli Lodejno Vologodskoyi guberniyi u selyanskij rodini Zakinchiv zemske uchilishe v susidnomu seli Pushma v 1912 Z 12 rokiv pracyuvav splavnikom lisu Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Navesni 1916 roku pishov v armiyu Pislya navchalnoyi komandi unteroficer Konyev buv spryamovanij na Pivdenno Zahidnij front Demobilizovanij v 1918 roci U tomu zh 1918 priyednavsya do bilshovikiv ta vstupiv do komunistichnoyi partiyi zgodom obranij povitovim vijskovim komisarom u misti Nikolske Vologodskoyi guberniyi de buli potuzhni antikomunistichni nastroyi Pislya cogo voyuvav u ryadah Chervonoyi Armiyi Vijskkom bronepoyizda strileckoyi brigadi diviziyi shtabu Narodno revolyucijnoyi armiyi Dalekoshidnoyi respubliki de blizko poznajomivsya iz poplichnikom Josipa Stalina Klimentom Voroshilovim Same vin vidigrav klyuchovu rol u strimkij kar yeri Konyeva Mizhvoyennij period Redaguvati nbsp Ivan Stepanovich Konyev 1939 Pislya zakinchennya Gromadyanskoyi vijni vijskkom 17 go Primorskogo strileckogo korpusa potim komisar i nachalnik politichnogo viddilu strileckoyi diviziyi Zakinchiv kursi vdoskonalennya vishogo nachskladu v 1926 Buv komandirom polku j zastupnikom komandira diviziyi Kilka rokiv komanduvav strileckoyu diviziyeyu Zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze v 1934 roci V 1938 roci buv priznachenij komandirom strileckogo korpusu potim komanduvachem 2 yu Chervonoprapornoyu armiyeyu sho dislokuvalasya na Dalekomu Shodi Nimecko radyanska vijna Redaguvati Pochatkovij period Redaguvati U 1940 1941 rokah komanduvav vijskami Zabajkalskogo j Pivnichno Kavkazkogo vijskovih okrugiv Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni general lejtenant I S Konyev pochav komanduvati 19 yu armiyeyu yaka brala uchast v oboroni Vitebska i v Smolenskij bitvi Pid chas Smolenskoyi bitvi z yednannya 19 yi armiyi opinilosya v otochenni ale sam Konyev uniknuv polonu 11 veresnya 1941 roku I S Konyev buv priznachenij komanduvachem vijskami Zahidnogo frontu V zhovtni 1941 roku front pid jogo komanduvannyam zaznav odniyeyi z najvazhchih porazok za vsyu vijnu v hodi Vyazemskoyi operaciyi Vid sudu i mozhlivogo rozstrilu Konyeva vryatuvav G K Zhukov yakij potim rekomenduvav Konyeva na posadu komanduvacha Kalininskim frontom Yak komanduvach vijsk Kalininskogo frontu uspishno diyav pid chas oboroni Moskvi proviv Kalininsku operaciyu Pid chas Rzhevsko Vyazemskoyi Holm Zhirkovskoyi Rzhevsko Sichovskoyi Zhizdrinskoyi i Staroruskoyi operacij sichen 1942 berezen 1943 Konyevu ne vdalosya dosyagti uspihu a jogo vijska zaznali velicheznih vtrat Korinnij perelom Redaguvati U lipni 1943 roku Ivana Konyeva priznachili komanduvachem vijsk Stepovogo frontu na choli yakogo dosyag znachnih uspihiv u Kurskij bitvi v Byelgorodsko Harkivskij operaciyi i v bitvi za Dnipro U serpni 1943 roku vijska Stepovogo frontu pid kerivnictvom Konyeva vignali nacistskih okupantiv iz Byelgoroda i Harkova u veresni 1943 roku z Poltavi ta Kremenchuka Poltavsko Kremenchucka operaciya Naprikinci veresnya jogo armiyi z hodu forsuvali Dnipro U zhovtni 1943 roku Stepovij front buv perejmenovanij u 2 j Ukrayinskij front Konyev zalishivsya jogo komanduvachem i v zhovtni grudni 1943 roku uspishno proviv P yatihatsku i Znam yansku operaciyu Yaksho v oboronnih operaciyah pershih rokiv vijni Konyevu ne vdavalosya dosyagti uspihiv to v nastupalnih operaciyah 1943 1945 rokiv yaskravo proyavivsya jogo polkovodnickij talant Pid chas nastupu vin zavzhdi pragnuv ne vplutuvatisya v zatyazhni krovoprolitni boyi u velikih mistah obhidnimi manevrami zmushuvav protivnika pokinuti misto Ce dozvolyalo uniknuti velikih vtrat sered vijsk a takozh ne dopustiti velikih rujnuvan i zhertv sered mirnogo naselennya 1944 1945 roki Redaguvati V sichni 1944 roku proviv Kirovogradsku operaciyu Grandioznim uspihom Ivana Konyeva yak polkovodcya stala Korsun Shevchenkivska operaciya v rezultati yakoyi bulo otochene ta rozgromlene velike ugrupovannya protivnika 20 lyutogo 1944 roku za vmilu organizaciyu i vidminne kerivnictvo vijskami general armiyi Konyev otrimav vijskove zvannya Marshal Radyanskogo Soyuzu 26 bereznya 1944 roku pid chas uspishnogo nastupu Umansko Botoshanska operaciya jogo vijska pershimi v Chervonij Armiyi perejshli derzhavnij kordon vstupivshi na teritoriyu Rumuniyi U kvitni chervni 1944 roku vijska 2 go Ukrayinskogo frontu pid kerivnictvom Konyeva brali uchast u nastupi na balkanskomu napryamku Odnak cej nastup zakinchivsya nevdalo radyanski vijska zaznali velikih vtrat i buli zupineni Z travnya 1944 roku i do kincya vijni komanduvav 1 m Ukrayinskim frontom U lipni serpni 1944 roku pid jogo komanduvannyam vijska frontu rozgromili grupu armij Pivnichna Ukrayina u Lvivsko Sandomirskij operaciyi zahopili j utrimali Sandomirskij placdarm Takozh chastina sil frontu brala uchast u Shidno Karpatskij operaciyi Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu iz vruchennyam ordena Lenina j medali Zolota Zirka Ivanu Stepanovichu Konyevu prisvoyeno 29 lipnya 1944 roku za vmile kerivnictvo vijskami frontiv u velikih operaciyah v rezultati yakih buli rozgromleni silni ugrupovannya protivnika Marshal Konyev proyaviv sebe pid chas Vislo Oderskoyi operaciyi v rezultati yakoyi vijska frontu ovolodili Silezkim promislovim rajonom ovolodili Krakovom ta Osvencimom U lyutomu 1945 roku marshal Konyev uspishno provodit Nizhno Silezku operaciyu v berezni Verhno Silezku operaciyu 30 bereznya 1945 roku za vignannya nacistskih okupantiv z Polshi i forsuvannya Oderu I S Konyev buv nagorodzhenij vishim radyanskim vijskovim ordenom Peremoga Pid chas Berlinskoyi nastupalnoyi operaciyi vijska 1 go Ukrayinskogo frontu brali uchast v otochenni i rozgromi nimeckih vijsk Takozh marshal Konyev proviv Prazku operaciyu ostannyu strategichnu operaciyu Chervonoyi armiyi u nimecko radyanskij vijni v rezultati yakoyi Chervona armiya vzyala pid kontrol stolicyu Chehoslovachchini Pragu Drugoyu medallyu Zolota Zirka marshala Konyeva nagorodzheno 1 chervnya 1945 roku za zrazkove kerivnictvo vijskami v zavershalnih operaciyah nimecko radyanskoyi vijni Pislya vijni Redaguvati Pislya kapitulyaciyi Tretogo Rejhu Konyev priznachenij golovnokomanduyuchim Grupoyu radyanskih vijsk u Nimechchini u 1945 1946 rokah golovnokomanduvach Centralnoyi grupi vijsk na teritoriyi Avstriyi i Verhovnij komisar po Avstriyi 1 U 1946 1950 rokah golovnokomanduvach Suhoputnimi vijskami j zastupnik ministra Zbrojnih Sil SRSR u 1950 1951 rokah golovnij inspektor Radyanskoyi Armiyi zastupnik vijskovogo ministra U 1953 priyednavsya do zmovi Mikiti Hrushova ta stav golovoyu Specialnoyi sudovoyi prisutnosti Verhovnogo sudu SRSR sho provela sud nad soratnikom Stalina L Beriyeyu U listopadi 1951 berezni 1955 roku komanduvach vijsk Prikarpatskogo vijskovogo okrugu U travni 1955 1956 roku 1 j zastupnik ministra oboroni SRSR i golovnokomanduvach Suhoputnimi vijskami SRSR Znahodivsya na znachnih vijskovih posadah v okupacijnih vijskah u Shidnij Yevropi z 1956 u 1956 1960 1 j zastupnik ministra oboroni komanduvach Ob yednanimi zbrojnimi silami krayin Varshavskogo dogovoru u cij yakosti keruvav pridushennyam ugorskogo povstannya 1956 V 1961 1962 znovu golovnokomanduvach okupacijnoyi Grupi radyanskih vijsk v shidnij Nimechchini Z 1962 u faktichnij vidstavci u Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR Stavlennya do marshala Konyeva v suchasnij Yevropi neodnoznachne V Ugorshini jogo vvazhayut perekonanim stalinistom yakij ne zavagavsya vikonati nakaz pro okupaciyu Ugorskoyi derzhavi 1956 Takozh Polsha ne sprijmaye Konyeva yak geroya U 1992 roci jogo memorialna skulptura u Krakovi bula demontovana oskilki simvolizuvala radyansku okupaciyu krayini V Ukrayini isnuyut sprobi prihovati jogo uchast u zlochinah proti gromadyan Ugorshini pid chas Ugorskoyi revolyuciyi u 1956 roci cej fakt jogo biografiyi obijshli movchankoyu v akademichnij Enciklopediyi istoriyi Ukrayini 2009 2 nbsp Pam yatnik Marshalu Konyevu u Prazi Demontovanij u 2020 roci 22 serpnya 2019 roku na pam yatniku Konyevu v Prazi chervonoyu farboyu napisali Ni krivavomu marshalovi ne zabudemo 1968 2 MZS Rosiyi vislovilo demarsh posolstvu Chehiyi 3 U kvitni 2020 roku pamyatnik buv demontovanij 4 Pomer 21 travnya 1973 roku vid raku Pohovanij na Krasnij ploshi u Kremlivskij stini Rodina RedaguvatiPersha druzhina Konyeva Voloshina Anna Yuhimivna pom 1978 Donka Konyeva Majya Ivanivna 1923 1990 Sin Konyev Gelij Ivanovich 1928 1991 Druga druzhina Konyeva Vasil yeva Antonina Vasilivna 1923 2004 Donka Konyeva Nataliya Ivanivna 1947 Pam yat Redaguvati Bronzove pogruddya vstanovleno na batkivshini Jogo im ya nadane Almatinskomu vishomu zagalnovijskovomu komandnomu uchilishu v Kazahstani sudnu VMF RF imenem Konyeva nazvano vulici v mistah Rosijskoyi Federaciyi Moskva Byelgorod Vologda Omsk Irkutsk v Ukrayini Doneck Slov yansk Kiyiv Harkiv Yampil Vinnicka oblast Takozh im yam marshala Konyeva nazvano vulicyu u stolici Chehiyi Prazi Vijskovi zvannya RedaguvatiKomdiv 26 listopada 1935 Komkor 22 lyutogo 1938 Komandarm 2 go rangu 8 lyutogo 1939 General lejtenant 4 chervnya 1940 General polkovnik 11 veresnya 1941 General armiyi 26 serpnya 1943 Marshal Radyanskogo Soyuzu 20 lyutogo 1944 Nagorodi RedaguvatiSRSR Redaguvati Dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu 29 lipnya 1944 1 chervnya 1945 Vishij radyanskij vijskovij orden Peremoga 30 bereznya 1945 7 ordeniv Lenina 29 07 1944 21 02 1945 27 12 1947 18 12 1956 27 12 1957 27 12 1967 28 12 1972 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 22 02 1968 3 ordeni Chervonogo Prapora 22 02 1938 3 11 1944 20 06 1949 2 ordeni Suvorova 1 stupenya 27 08 1943 17 05 1944 2 ordeni Kutuzova 1 stupenya 9 04 1943 28 07 1943 Orden Chervonoyi Zirki 16 08 1936 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi 22 02 1938 Medal Za oboronu Moskvi 1 05 1944 Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr 1945 Medal Za vzyattya Berlina 9 06 1945 Medal Za vizvolennya Pragi 9 06 1945 Medal V pam yat 800 richchya Moskvi 21 09 1947 Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu 22 02 1948 Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR 17 02 1958 Medal 20 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr 1965 Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR 1968 Medal V oznamenuvannya 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina Pochesna zbroya imenna shashka iz zolotim zobrazhennyam Derzhavnogo gerba SRSR 22 02 1968 Inozemni nagorodi Redaguvati nbsp Chehoslovachchina ChSR Geroj Chehoslovackoyi Socialistichnoyi Respubliki 30 04 1970 Orden Klementa Gotvalda Orden Bilogo leva 1 stupenya Orden Bilogo leva Za Peremogu 1 stupenya Chehoslovackij voyennij hrest 1939 1945 nbsp Mongoliya MNR Geroj Mongolskoyi Narodnoyi Respubliki 7 05 1971 Orden Suhe Batora Orden Chervonogo Prapora nbsp Shidna Nimechchina NDR Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu u sribli nbsp Polsha PNR orden Virtuti Militari Hrest Gryunvalda Orden Vidrodzhennya Polshi 1 go klasu nbsp Yugoslaviya SFRYu Orden Partizanskoyi zirki 1 stupenya nbsp Bolgariya NRB Orden Narodna respublika Bolgariya nbsp Ugorshina UNR Orden ugorskoyi svobodi Orden Zaslug Ugorskoyi Narodnoyi Respubliki 1 stupenya nbsp Velika Britaniya Orden Lazni Voyennij Hrest nbsp Franciya Velikij oficer ordenu Pochesnogo legionu 2 go klasu Voyennij hrest 1939 1945 nbsp SShA Legion Zaslug stupenya Golovnokomanduvacha nbsp Kitaj KNR Medal Kitajsko radyanskoyi druzhbi Pochesni zvannya RedaguvatiPochesnij gromadyanin Kirovograda z 4 sichnya 1969 r 5 Pochesni gromadyani Byelciv Pochesnij gromadyanin mista Tver Pochesnij gromadyanin mista Praga u 1945 2022 rr 6 Primitki Redaguvati Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii generalu armii Konevu I S voennogo zvaniya marshala Sovetskogo Soyuza ot 20 fevralya 1944 goda Arhivovano 28 sichnya 2022 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 29 fevralya 12 272 S 1 Komentar posolstva Chehiyi v Rosiyi shodo napisu na pam yatniku v Prazi Arhivovano 5 zhovtnya 2019 u Wayback Machine ches Komentar Departamenta informaciyi ta druku MZS Rosiyi u zv yazku z demarshem Posolstvu Chehiyi v Moskvi Arhivovano 23 serpnya 2019 u Wayback Machine ros U Prazi demontuvali pam yatnik radyanskomu marshalu Konyevu foto Radio Svoboda ukr Procitovano 19 serpnya 2022 Kropivnicka miska rada kr rada gov ua Arhiv originalu za 31 travnya 2022 Procitovano 9 travnya 2022 Praga pozbavit radyanskogo marshala zvannya pochesnogo gromadyanina Arhiv originalu za 7 travnya 2022 Procitovano 7 travnya 2022 Dzherela ta literatura RedaguvatiL V Legasova N O Shevchenko Konyev Ivan Stepanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 23 560 s il ISBN 978 966 00 0855 4 K Ye Naumenko Konyev Ivan Stepanovich Arhivovano 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X Sorok pyatyj 2 e izd M 1970 Zapiski komanduyushego frontom 1943 1945 4 e izd M 1985 i dr Posilannya RedaguvatiKonyev Ivan Stepanovich Sajt Geroi strany ros Konev Ivan Stepanovich Konev Ivan Stepanovich KONEV Arhivovano 10 listopada 2007 u Wayback Machine Konev Ivan Stepanovich Arhivovano 20 lyutogo 2009 u Wayback Machine Ivan Stepanovich Konev Arhivovano 20 chervnya 2009 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Konyev Ivan Stepanovich amp oldid 40076597