Коза́к Мама́й — народна картина із зображенням козака-бандуриста, один із найпоширеніших фольклорних героїв в Україні. Картину створено за традиційною схемою — в її центрі у статичній позі сидить козак з бандурою. Малюнки пізніших часів дедалі більше відходять від первинних однофігурних композицій, але традиційна поза головного персонажа на них залишається незмінною. Дослідники виводять її (цю позу) зі східної іконографії, вказують на її подібність до зразків мистецтва часів скіфів і навіть більш ранньої доби – індоарійської прадавньої спільноти. Схема картини не змінюється, а лише доповнюється побічними сюжетами чи персонажами (саме це, на думку дослідників, свідчить про давність однофігурної композиції). Образ Козака Мамая є властивим українській культурі ідилічним сюжетом, коли повнота буття пов'язана із внутрішнім станом людини, що здобувши особисту свободу, використовує її для творчості.
Козак Мамай | |
Рід діяльності | герой |
---|---|
Країна походження | Україна |
Козак Мамай у Вікісховищі |
Загальні відомості Редагувати
У XVII–XIX ст. картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на українських землях, особливо на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі.
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба, котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутнє зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані з життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII—XIX ст. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.
Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Подібних «Мамаїв» можна було зустріти чи не в кожній оселі в Україні.
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Найвідомішим персонажем, що носив це ім'я був беклярібек Улусу Джучі, чиї володіння охоплювали степи Північного Причорономор'я. Його нащадком був Богдан, князь Глинський, який теж називав себе Мамаєм. Богдан був призначений намісником великого князя у Черкасах і відзначився набором перших козацьких загонів з українців, які з 1492 року вирушали в походи на південь. Саме Богдана Мамая і називають найвірогіднішим прототипом персонажу картини.
Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
Річ у тім, що ці народні картини дістали назву «Козак Мамай» лише завдяки тому, що саме так було підписано персонажа на деяких з них. Отже, справді невідомо, чи взагалі ці картини називалися в народі «Козак Мамай». В тринадцяти випадках помічено, що підписи на самій картині й тексти, додані знизу зображення дозволяють інакше номінувати головного персонажа і відповідно самі картини |
«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить, схрестивши ноги.
Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Галерея Редагувати
У мистецтві Редагувати
Кіно Редагувати
У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай».
Музика Редагувати
У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів Кому Вниз, Воплі Відоплясова та Багряний Шлях.
Література Редагувати
А поки що шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня. Гострив щодня, бо й тупив щодня, від Каїнів усяких одбиваючись ... Хоч він, треба сказати, і не любив того діла: ні гострити, ні тупити. |
- «Мамай» — історичний роман у віршах Леоніда Горлача.
- «Міф про козака Мамая» — збірка поезій Ігоря Калинця.
- Мамай є дійовою особою драматизованої поеми Ігоря Павлюка «Бут»,, а також книга віршів цього письменника названа «Танець Мамая».
- «Орда» — роман Романа Іваничука про події початку 18 століття (Батуринська трагедія, Полтавська битва, смерть Івана Мазепи, Конституція Пилипа Орлика і тд). Козак Мамай з'являється у творі приблизно у 1725 році: після смерті Петра I він повертається з будівництва Санкт-Петербурга до України.
Плакати та графіті Редагувати
Під час Революції Гідності художник Микола Гончаров відтворив образ козака Мамая у графіті та плакатах серії «Все що тобі потрібно — це любов», замінивши кобзу на автомат Калашникова, а штоф на запалений «коктейль Молотова».
Пам'ятники Редагувати
Монети Редагувати
23 липня 1997 року Національний банк України ввів до обігу срібну пам'ятну монету, присвячену ідеалізованому образу козака і українців.
Вулиці Редагувати
- Вулиця Козака Мамая в м. Дніпро
- Провулок Козака Мамая в Кропивницькому
- Провулок Козака Мамая в м. Долинська
Виставки Редагувати
У липні 2012 року в Національному музеї літератури України відбулася виставка «МАМАЇ. Образ козака Мамая в сучасній літературі та мистецтві» (з колекції музею та майстерень художників), у рамках упроект «Відлуння», мета якого висвітлювати діалоги культур, спадкоємність традицій, осмислення минулого.
Примітки Редагувати
- С. М. Бушак. «Козак Мамай» [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ І. М. Ласка. «Козак Мамай», «козак-бандурист» [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 404. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- ↑ Мамай-козак // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 477. — 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1.
- Франків Р. Б., Бойко Х. С. Ідилічні сюжети у творенні наративів модерних націй, на прикладі німецького, єврейського та українського живопису. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2021. № 2. С. 159-164.
- Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.163
- Мільчев В. Запорозьке гайдамацтво XVIII століття як традиційний здобичницький промисел козацтва [ 18 Січня 2018 у Wayback Machine.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя: Просвіта, 2008. — Вип. XXIV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів.
- Архів оригіналу за 12 Січня 2018. Процитовано 11 Січня 2018.
- «Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай і Чужа Молодиця», стор. 10.
- Світ радіодрами. Українське радіо «Культура»; Ігор Павлюк. Радіодрама «Бут» (про гетьмана Павлюка)
- Бут. Драматизована поема [ 5 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Бунт (книга), 2006. — С.115-154
- Вийшла друком книга віршів Ігоря Павлюка 2017—2022 років «Танець Мамая» // Українська літературна газета. — 06.05.2023
- Журналист (28 грудня 2018). . Событие (рос.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
- . Архів оригіналу за 29 Січня 2020. Процитовано 7 Серпня 2020.
- Козак Мамай осів на майдані Незалежності [ 2 Лютого 2017 у Wayback Machine.] // Газета «Хрещатик». — 16.10.2001
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 24 серпня 2015.
- . Херсонские факты: самые актуальные новости Херсона и Каховки за сегодня, события за день, главное за неделю, информационно-аналитическое интернет-издание (ru-RU). Архів оригіналу за 23 Вересня 2017. Процитовано 3 лютого 2021.
- . Архів оригіналу за 5 Лютого 2017. Процитовано 7 Серпня 2020.
- . Архів оригіналу за 29 Жовтня 2016. Процитовано 7 Серпня 2020.
- . Перейменування вулиць в місті Кіровоград в зв*язку з вимогою закону про декомунізацію. Архів оригіналу за 30 Вересня 2018. Процитовано 21 березня 2019.
- Виставка „МАМАЇ. Образ козака Мамая в сучасній літературі та мистецтві” (з колекції музею та майстерень художників).
Джерела та література Редагувати
- І. М. Ласка. «Козак Мамай», «козак-бандурист» [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 404. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- С. М. Бушак. «Козак Мамай» [ 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Козак Мамай // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 463-465.
Література Редагувати
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
- Держко О. Козацькому роду нема переводу або ж Історія козака Мамая. // Україна, 1990, № 38
- УРЕ. — Київ, 1961. — Т. 6.
- Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.564.
- Козак Мамай: Альбом / Автор вступної статті: Станіслав Бушак, Відповідальний за випуск: Валерій Сахарук. — К. : Родовід, 2008. — 304 с. — ISBN 978-966-7845-50-6.
- Козак Мамай. Посібник-хрестоматія з української літератури Кубані (у співавторстві).—Донецьк:Український культурологічний центр, 1998.—224 с.
- Ільченко Олександр. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця. — К.: Радянський письменник, 1958. — 588 с.
- «Козак Мамай» // / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Мамай: Изображение запорожца // Киевская старина. — 1898. — № 3. — С. 489—492.(рос. дореф.)
- Стихи на картинѣ, представляющей запорожца-кобзаря // Записки о Южной Руси. Т. 1 / Видавець Пантелеймон Куліш. — Санкт-Петербург, 1856. — С. 316—319.(рос. дореф.)(укр.)
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Козак Мамай |
- Мамай // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 907. — 1000 екз.
- Козак Мамай. Всеукраїнська електронна енциклопедія [ 10 Листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Потапенко О. І. Мамай-козак // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. ─ Корсунь-Шевченківський: Вид. В. М. Гавришенко, 2015. — 911 c. — С. 476—477.
- Щербаківський Данило. Козак Мамай (народна картинка) [ 1 Січня 2020 у Wayback Machine.] // Журнал «Народне мистецтво». — Київ, 1997. — № 1. — С.18—22.
- Йосип Федас. Вертеп і «Козак Мамай» [ 1 Січня 2020 у Wayback Machine.] // Етнічна історія народів Європи. — 2000. — Вип. 4. — С. 13-16.
- Козаки Мамаї зібралися разом [ 13 Грудня 2014 у Wayback Machine.] — про художній альбом «Козак Мамай» (в-во «Родовід»)
- Свого не цураймося… [ 13 Грудня 2014 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня, № 49 (577), 17 грудня 2005
- на сайті центру народознавства «Козак Мамай» (скансен «Мамаєва Слобода»)
- «Козак Мамай» в історії Чигиринського краю/ Пам'ятки України. — № 5-6. — 2011. — с.56-59 [ 17 Грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Бушак С. М. Сміхова культура українського народу у творах «Козак Мамай» та «Запорожцях» Іллі Рєпіна // Скарбниця української культури. Збірка наукових праць. — Вип. 3. / Чернігівский історичний музей. — Чернігів: Сіверянська думка, 2002. — C. 72-79. [ 13 Грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Мишанич Степан. Фольклористичні та літературознавчі праці [ 19 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Kozak Mamay. MAMAY'S ALIVE, HE JUST WAS THINKING. МАМАЙ ЖИВИЙ, ВІН ПРОСТО ДУМАВ. [ 18 Листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Тетяна Гедзь. До питання про назву та датування створення народної картини «Козак-бандурист»