Ільченко Олександр Єлисейович

|Lib= |Член КПРС=

Олександр Єлисейович Ільченко
Народився	4 червня 1909(1909-06-04) Харків
Помер	16 вересня 1994(1994-09-16) (85 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	письменник, журналіст, сценарист, громадський діяч
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів	українська
Роки активності	з 1929
Жанр	сценарій і проза
Членство	СП СРСР і НСПУ
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ільченко.

Олекса́ндр Єлисе́йович І́льченко (*4 червня 1909, Харків — †16 вересня 1994, Київ) — український письменник, сценарист. Батько сценаристки Наталі Ільченко.

Життєпис

Народився 4 червня 1909 року в місті Харкові в сім'ї залізничника.

В 1928–1931 роках навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського інституту народної освіти.

У 1937 році його батька, Єлисея Матвійовича, за доносом репресували, звинувативши у причетності до «організації українських буржуазних націоналістів». Він помер від голоду та обморожень в таборі на Тайшеті.

Під час нацистсько-радянської війни був спеціальним кореспондентом газети «Известия». Нагороджений медалями.

Могила Олександра Ільченка

Помер 16 вересня 1994 р. у Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49).

Творчість

Друкувався з 1929 року. Був членом Спілки письменників України.

Автор химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця», повісті «Петербурзька осінь», п'єси «Завтра вранці» тощо, сценаріїв художнього фільму «Роман і Франческа» (1961) та документальної стрічки «Шахтарі Донбасу» (1950).

Роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» з 1958 по 1985 рік виходив чотири рази, а до 75-ліття автора він побачив світ у російському перекладі в Москві, з ілюстраціями Юрія Логвина.

У доробку О. Ільченка також повісті «Італійське каприччо», «Звичайний хлопець», «Солом'яна рукавичка», кіносценарії, п'єси, оповідання.

Працюючи в журналі «Україна» (1943 року в Москві, а потім у Києві), активно виступав з нарисами і публіцистичними статтями.

Література

link=[1]

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Ільченко Олександр Єлисейович

• Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.243-244;
• Українська літературна енциклопедія. Т.2. К., 1990. — С.309—310;
• Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.303;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.551.
• В журналі «Перець» № 12 за 1984р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 75-річчю митця.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021. 

Посилання

• Марко Роберт Стех «Очима культури» № 50. Про український «химерний роман» 1960-80-х рр.
• ilchenko.orgfree.com [ 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Олександр Ільченко, автор «химерного роману з народних вуст» // Газета «День». № 166, 10 вересня 1999 [ 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Сторінка присвячена письменнику, з світлинами з сімейного архіву [ 28 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Олександр Єлисейович Ільченко [ 13 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті UaModna [ 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // UaModna, 5 червня 2015
• Фентезі vs Химерна проза: Ідіостиль ірреального, Куриленко Д.В [ 26 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Ільченко О. Серце жде: повість: про Т. Г. Шевченка / Олександр Ільченко. — Одеса: Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1939. — 452, 1 с. : іл., портр., 17 арк. іл., портр. [ 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.]