Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва, КТОПСІМ (рос. Киевское общество охраны памятников старины и искусства, КООПСИ) — наукове товариство міста Київ, яке досліджувало історію та мистецтво земель України, Білорусі, Молдови та частково Польщі.
| Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва | |
|---|---|
| Абревіатура | КООПСИ(укр.) |
| Тип | наукове товариство[d] наукове товариство |
| Засновник | ІТНЛ |
| Засновано | 1910 |
| Розпущено | 1919 |
| Сфера | охорона пам'яток історії та культури |
| Країна | Російська імперія |
| Штаб-квартира | Київ |
| Керівник | Трепов Федір Федорович |
| Ключові особи | Мердер Олексій Іванович Ертель Олександр Дмитрович Ящуржинський Хрисанф Петрович |
| Членів | 187 (1911) |
| Партнерство | Імператорське Російське військово-історичне товариство ІТНЛ Київське товариство старожитностей і мистецтв |
| |
Історія Редагувати
Засноване в 1910 р. з ініціативи членів Історичного товариства імені Нестора-літописця.
У 1911 р. з метою внесення пропозицій і змін брали участь в обговоренні закону про охорону пам'яток Російської імперії: «Положення про охорону старожитностей».
Від 7 грудня 1912 р. діяв Розпорядчий комітет очолюваний старшим чиновником з особливих доручень при генерал-губернаторові Мердером О., який залишався на цій посаді до припинення існування товариства в 1920 р.. В тому ж 1912 році це товариство заснувало музей (хранитель музею — Ертель О.) та бібліотеку, що в 1913—1915 рр. містились у приміщенні Педагогічного музею при Київському навчальному окрузі.
У 1913 р. офіційно відкрито Уманське відділення даного товариства, а головою став член Одеського товариства історії та старожитностей, член Таврійської вченої архівної комісії — Ящуржинський Х..
Співпрацювало зазначене товариство з
- Київським відділом Імператорського Російського воєнно-історичного товариства,
- Історичним товариством імені Нестора-літописця,
- Київським товариством старожитностей і мистецтв,
- Церковно-археологічним товариством при Київській духовній академії.
Згадане товариство виступило засновником
- Київської губернської вченої архівної комісії (у 1914 р.) і розробило науково-теоретичні засади її діяльності (праці Каманіна І.),
- крайового архіву та
- Археологічного інституту в Києві для підготовки фахівців архівознавства, що був відкритий в 1918 р..
Від 1918 р. товариство діяло тільки на теренах України.
У 1919 р. припинило діяльність через утворення Всеукраїнського комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва. У тому ж 1919 р. найцінніші археологічні знахідки із музею товариства передано Київському художньо-промисловому і науковому музею.
У 1920 р. музейний фонд і бібліотечний фонд товариства передано Українському науковому товариству в Києві.
Напрямки діяльності товариства Редагувати
Головний напрямок — охорона історико-культурної спадщини, реставрація, археологія.
Мало на меті
- виявлення, облік та охорона пам'яток на теренах Бесарабської, Волинської, Гродненської, Катеринославської, Київської, Люблінської, Мінської, Подільської, Полтавської, Чернігівської і Херсонської губерній;
- дослідження й збереження місцевих пам'яток старовини;
- розробка критеріїв визначення, поцінування та класифікації пам'яток, формування системи охорони пам'яток та ін.;
- клопотати перед урядовими установами вживання заходів до відновлення й охорони пам'яток, що перебувають у приватних осіб, товариств та установ;
- організація археологічних експедицій для огляду, вивчення і збирання стародавніх пам'яток;
- проводити за дозволом Імператорської археологічної комісії розкопки на громадських, казенних і церковних землях, на приватних ділянках (за згодою власника);
- розшукувати в урядових, станових і громадських установах, у приватних осіб старовинні архівні справи, папери і документи, що мають наукову цінність, вживати заходи щодо їх охорони;
- обговорювати наукові доповіді і видавати наукові праці своїх членів, влаштовувати прилюдні читання за тематикою наукових досліджень, виставки старожитностей;
- створити музей та бібліотеку товариства.
Склад товариства Редагувати
До складу зазначеного товариства входило в 1911 р. 187 осіб, потім понад 320 осіб (в Уманське відділення товариства — 30 осіб):
- вища адміністрація Південно-Західного краю;
- професори Київського університету, Київської духовної академії, інженери, архітектори, військові, підприємці та ін.
- Біляшівський М., Болсуновський К., Голубєв С., Данилевич В., Ернст Ф., Каманін І., Меньшов Д., Мілєєв Д., Могилевцев С., Петров М., Полонська-Василенко Н., Прахов А., Сіцінський Ю., Терещенко О., Хвойка В., Щербаківський Д., Щербина В..
Керівництво Редагувати
- Почесний голова:
- Рада голів:
- єпископ Чигиринський Павло Преображенський (до 1911 р.), київський губернатор О. Гірс (у 1911—1912 рр.), шталмейстер Височайшого двору Суковкін М. (у 1913—1915 рр.), київський губернатор Ігнатьєв О. (у 1915—1917 рр.); 27 грудня 1911 р. загальні збори товариства обрали членом Ради Мердера О. І.; у різний час також були членами ради Голландський П., Добровольський Л., Довнар-Запольський М., Ертель О. (також був хранителем музею), Кулаковський Ю., Леонтович В., Стороженко М., Титов Ф.;
- товаришами голів ради були — професор Київського університету Іконников В. (у 1910—1916 рр.), професор Київської духовної академії Завітневич В. (від 1916 р.; від березня 1917 р. виконував обов'язки голови цього товариства);
- першими секретарями були — старший помічник управителя канцелярії генерального-губернатора Бахтін К. (у 1910 р.), старший ад'ютант штабу Київського військового округу підполковник Стеллецький Б. (1910—1913 рр.), діловод управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора Левицький О. (від 1913 р.).
- Загальні збори.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства [ 4 Квітня 2016 у Wayback Machine.] / Справочник научных обществ России (рос.)
- ↑ Акуленко В. І., Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] (Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтв [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.]), сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
- ↑ Федорова Л. Д., Відомий діяч пам'яткоохоронного руху в Україні [ 12 Липня 2017 у Wayback Machine.] (до 150-річчя з дня народження Олексія Мердера) / Особистості / Л. Д. Федорова // Архіви України. 2011 р. — С.203-222.
- ↑ Киевское общество охраны памятников старины и искусства [ 20 Лютого 2008 у Wayback Machine.], сайт «Гео-Киев» (рос.)
Джерела та література Редагувати
- Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва [ 11 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 250. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Федорова Л. Д.. Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва [ 11 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Гирич І., Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва. «Пам'ятки України», 1988, № 3.
- Григор'єва Т., Денисенко Г., З історії збереження історико-культурної спадщини України: діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва. // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія», т. 3: Історія. К., 1993.
- Федорова Л. Д., Діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України 1910—1920 рр., К., 2008.
- Федорова Л. Д., Внесок Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва у розвиток архівної справи в Україні (1910-і рр.) [ 22 Лютого 2014 у Wayback Machine.] / Л. Д. Федорова // Архіви України. — 2010. — № 1. — С.117-127 [ 15 Квітня 2016 у Wayback Machine.].
- Заремба С. 3., Українське пам'яткознавство: історія, теорія, сучасність. К., 1995.
- Історично-культурна спадщина України (XIX ст. — поч. XX ст.). К., 1995.
- Воронцова О. А., Дослідження та відродження середньовічної пам'ятки історії та культури України — Звіринецького печерного комплексу у Києві: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук. К., 1996.
- ЦДІА України в Києві. Ф. 275, оп. 1, спр. 3, 10, 23, 25, 26, 43.
- Устав Киевского общества охраны памятников старины и искусства. К., 1910. (рос.)
- Каманин И., Записка об учреждении в Киеве Ученой архивной комиссии. «Военно-исторический вестник», 1912, № 1. (рос.)
- Каманин И., Зверинецкие пещеры в Киеве (их древность и святость). К., 1914. (рос.)
- Деятельность Киевского общества охраны памятников старины и искусства. К., 1910. (рос.)
- Деятельность Киевского общества охраны памятников старины и искусства // Военно-исторический вестник. Киев. Вып. 1-6. 1912.(рос.)
- Известия Императорской Археологической Комиссии. Вып. 50. Прибавление. 1913. — С.23-31.(рос.)
- Н.Н-ч. Общество охраны памятников старины и искусства // Журнал Русского Военно-Исторического Общества. № 7-8. 1913. (рос.)
Посилання Редагувати
- Акуленко В. І., Київське товариство охорони пам'яток старовини та мистецтва [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] (Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтв [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.]), сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
- Діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва [ 14 Квітня 2016 у Wayback Machine.], звіт КТОПСІМ за 1912 р. / кафедра давньої і нової історії України ВНУ ім. Лесі Українки.
- Киевское общество охраны памятников старины и искусства [ 20 Лютого 2008 у Wayback Machine.], сайт «Гео-Киев» (рос.)