www.wikidata.uk-ua.nina.az

Біляшівський Микола Федотович Мико ла Федо тович Біляші вський 12 24 жовтня 1867 Умань Київська губернія Російська імпер

Біляшівський Микола Федотович

Мико́ла Федо́тович Біляші́вський (12 (24) жовтня 1867, Умань, Київська губернія, Російська імперія — 21 квітня 1926(1926-04-21), Канів, Черкаська округа) — український археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.

Біляшівський Микола Федотович (Тодотович)
Микола Біляшівський
Микола Біляшівський
Народився 12 (24) жовтня 1867
Умань, Київська губернія, Російська імперія
Помер 21 квітня 1926(1926-04-21) (58 років)
Канів, Черкаська округа, Українська СРР, СРСР
Поховання Княжа гора
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська СРР
 СРСР
Діяльність політик, археолог, музеєзнавець, мистецтвознавець
Alma mater Київський Імператорський університет Св. Володимира
Галузь археолог, етнограф, мистецтвознавець
Заклад Перший державний музей
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d] і директор музеюd
Членство НАН України
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
 Біляшівський Микола Федотович у Вікісховищі

Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук (від 1919 року); член НТШ у Львові та Всеукраїнського археологічного комітету.

Життєпис Редагувати

Народився в Умані у родині священика. Дитинство його минуло переважно у с. Острійках Білоцерківського повіту. Невдовзі сім'я переїхала до родичів у Київ.

Навчався у 2-й Київській гімназії. Історію у його класі викладав В. П. Науменко, у майбутньому редактор щомісячного історичного журналу «Кіевская старина». Всіляко заохочував Біляшівського до вивчення та збирання місцевої старовини директор Церковно-археологічного музею на Подолі Микола Петров, у майбутньому одного з перших академіків УАН. Ще гімназистом Біляшівський став «своїм» у колі київських нумізматів.

Під час навчання у Київському університеті Св. Володимира навчався у професорів Володимира Антоновича та Адріяна Прахова.

Присвятив своє життя дослідженню археологічних пам'яток на теренах України від кам'яної доби до раннього середньовіччя. Був учасником багатьох археологічних з'їздів, членом редакції журналу «Киевская Старина».

Від 1886 року провадив на українських землях дослідження пам'яток неоліту, трипільської культури, латену, скіфської та слов'янської доби. Результативними були розкопки під його керівництвом літописного міста Родні на Княжій горі неподалік Канева. Знахідки із цього городища прикрашають колекції музеїв Києва, Чернігова, Москви, Парижа.

У 1899—1905 рр. укладав, та ще й видавав власним коштом «Археологічний літопис Південної Росії», тобто України (у Російській імперії у науковому вжитку слово «Україна» було заборонене). За висловом Дмитра Багалія це видання виконувало для українців ті функції, що тодішня Археологічна комісія у Петербурзі для всієї Російської імперії.

У 1902–1923 роках — організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний музей історії України та Національний художній музей України).

Брав активну участь у підготовці та проведенні Археологічних з'їздів.

1906 року обраний членом Першої Державної Думи, де входив до складу Української парламентарної громади.

У 1910 році став одним із засновників Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтв, діяльність якого поширювалась на усі українські землі (також і ті, що нині належать до Молдови, Білорусі, Росії).

У роки Першої світової війни — уповноважений Російської академії наук для охорони пам'яток культури у Галичині та Буковині. Перший комісар з охорони святинь Києва, обраний Радою об'єднаних громадський організацій у березні 1917 року. Від 1919 року член Всеукраїнського комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва в Україні. Автор першого Закону Української республіки про охорону пам'яток історії, культури і мистецтва (1918).

У часи УНР був серед членів УЦР 2-го складу.

Проводив археологічні дослідження пам'яток Волині та Київщини, автор численних праць з музейництва, археології, нумізматики, багато зробив для розвитку музейної справи в Україні. Праці з археології побачили світ в «Киевской Старине», «Трудах» археологічних з'їздів, Звідомленнях ВУАН.

У травні 1920 року — в часі короткотривалого повернення української влади — очолює секцію мистецтва Українського Громадського Комітету — керівник В. Прокопович.

Похований у Канівському природному заповіднику. На його честь названа вулиця в Києві.

Родина Редагувати

  • Батько, отець Феодот-Богдан Іванович Біляшівський (до 1840 — після 1900)
  • Мати [Миколи Федотовича], Марія Тарнавська (Біляшівська) (близ. 1845 — 1871)
  • Два брати [Миколи Федотовича]
  • Син, Микола Миколайович Біляшівський (1914—1980)
  • Онук, Борис Миколайович Біляшівський (1947—1994)
  • Праонук, Богдан Борисович Біляшівський
  • Онук, Микола Миколайович Біляшівський (нар. ) – біолог за фахом, працює в Зоологічному музеї КНУ, дослідник української культурної спадщини, старший науковий співробітник Музею міста Києва

Праці Редагувати

  • 1889 — Монетные клады Киевской губернии; (рос.)
  • 1890 — Следы первобытного человека на берегах р. Днепра вблизи Киева; (рос.)
  • 1890, 1891 — Княжа гора. (рос.)
  • 1900 — Раскопки могильника у деревни Богданово Глуховского уезда Черниговской губернии // АЛЮР (Археологическая летопись Южной России). — К., 1900. — Т. 2. (рос.)

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. метрична книга
    d:Track:Q932420d:Track:Q34544468
  2. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року.— К. : Либідь, 1992.— 608 с. ISBN 5-325-00300-3.— С. 423.
  3. . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 11 травня 2013. 
  4. ↑ Богдан Феодот Іванович Біляшівський
  5. Біляшівський Микола Миколайович
  6. Біляшівський Борис Миколайович
  7. Микола Миколайович Біляшівський

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Miko la Fedo tovich Bilyashi vskij 12 24 zhovtnya 1867 Uman Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 21 kvitnya 1926 1926 04 21 Kaniv Cherkaska okruga ukrayinskij arheolog etnograf mistectvoznavec gromadskij diyach Chlen Kiyivskogo tovaristva starozhitnostej i mistectv Bilyashivskij Mikola Fedotovich Todotovich Mikola Bilyashivskij Mikola BilyashivskijNarodivsya 12 24 zhovtnya 1867 1 Uman Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer 21 kvitnya 1926 1926 04 21 58 rokiv Kaniv Cherkaska okruga Ukrayinska SRR SRSRPohovannya Knyazha goraKrayina Rosijska imperiya Rosijska respublika UNR Ukrayinska Derzhava Ukrayinska SRR SRSRDiyalnist politik arheolog muzeyeznavec mistectvoznavecAlma mater Kiyivskij Imperatorskij universitet Sv VolodimiraGaluz arheolog etnograf mistectvoznavecZaklad Pershij derzhavnij muzejPosada deputat Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi imperiyi d i direktor muzeyudChlenstvo NAN UkrayiniAvtografRoboti u Vikidzherelah Bilyashivskij Mikola Fedotovich u VikishovishiOdin iz zasnovnikiv ta dijsnij chlen Ukrayinskoyi Akademiyi Nauk vid 1919 roku chlen NTSh u Lvovi ta Vseukrayinskogo arheologichnogo komitetu Zmist 1 Zhittyepis 2 Rodina 3 Praci 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya v Umani u rodini svyashenika Ditinstvo jogo minulo perevazhno u s Ostrijkah Bilocerkivskogo povitu Nevdovzi sim ya pereyihala do rodichiv u Kiyiv Navchavsya u 2 j Kiyivskij gimnaziyi Istoriyu u jogo klasi vikladav V P Naumenko u majbutnomu redaktor shomisyachnogo istorichnogo zhurnalu Kievskaya starina Vsilyako zaohochuvav Bilyashivskogo do vivchennya ta zbirannya miscevoyi starovini direktor Cerkovno arheologichnogo muzeyu na Podoli Mikola Petrov u majbutnomu odnogo z pershih akademikiv UAN She gimnazistom Bilyashivskij stav svoyim u koli kiyivskih numizmativ Pid chas navchannya u Kiyivskomu universiteti Sv Volodimira navchavsya u profesoriv Volodimira Antonovicha ta Adriyana Prahova Prisvyativ svoye zhittya doslidzhennyu arheologichnih pam yatok na terenah Ukrayini vid kam yanoyi dobi do rannogo serednovichchya Buv uchasnikom bagatoh arheologichnih z yizdiv chlenom redakciyi zhurnalu Kievskaya Starina Vid 1886 roku provadiv na ukrayinskih zemlyah doslidzhennya pam yatok neolitu tripilskoyi kulturi latenu skifskoyi ta slov yanskoyi dobi Rezultativnimi buli rozkopki pid jogo kerivnictvom litopisnogo mista Rodni na Knyazhij gori nepodalik Kaneva Znahidki iz cogo gorodisha prikrashayut kolekciyi muzeyiv Kiyeva Chernigova Moskvi Parizha U 1899 1905 rr ukladav ta she j vidavav vlasnim koshtom Arheologichnij litopis Pivdennoyi Rosiyi tobto Ukrayini u Rosijskij imperiyi u naukovomu vzhitku slovo Ukrayina bulo zaboronene Za vislovom Dmitra Bagaliya ce vidannya vikonuvalo dlya ukrayinciv ti funkciyi sho todishnya Arheologichna komisiya u Peterburzi dlya vsiyeyi Rosijskoyi imperiyi U 1902 1923 rokah organizator i direktor Kiyivskogo miskogo hudozhno promislovogo i naukovogo muzeyu teper Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini ta Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini Brav aktivnu uchast u pidgotovci ta provedenni Arheologichnih z yizdiv 1906 roku obranij chlenom Pershoyi Derzhavnoyi Dumi de vhodiv do skladu Ukrayinskoyi parlamentarnoyi gromadi 2 U 1910 roci stav odnim iz zasnovnikiv Kiyivskogo tovaristva ohoroni pam yatok starovini i mistectv diyalnist yakogo poshiryuvalas na usi ukrayinski zemli takozh i ti sho nini nalezhat do Moldovi Bilorusi Rosiyi U roki Pershoyi svitovoyi vijni upovnovazhenij Rosijskoyi akademiyi nauk dlya ohoroni pam yatok kulturi u Galichini ta Bukovini Pershij komisar z ohoroni svyatin Kiyeva obranij Radoyu ob yednanih gromadskij organizacij u berezni 1917 roku Vid 1919 roku chlen Vseukrayinskogo komitetu ohoroni pam yatok starovini j mistectva v Ukrayini Avtor pershogo Zakonu Ukrayinskoyi respubliki pro ohoronu pam yatok istoriyi kulturi i mistectva 1918 U chasi UNR buv sered chleniv UCR 2 go skladu Provodiv arheologichni doslidzhennya pam yatok Volini ta Kiyivshini avtor chislennih prac z muzejnictva arheologiyi numizmatiki bagato zrobiv dlya rozvitku muzejnoyi spravi v Ukrayini Praci z arheologiyi pobachili svit v Kievskoj Starine Trudah arheologichnih z yizdiv Zvidomlennyah VUAN U travni 1920 roku v chasi korotkotrivalogo povernennya ukrayinskoyi vladi ocholyuye sekciyu mistectva Ukrayinskogo Gromadskogo Komitetu kerivnik V Prokopovich 3 Pohovanij u Kanivskomu prirodnomu zapovidniku Na jogo chest nazvana vulicya v Kiyevi nbsp Pam yatnik u Kiyevi bilya ukrayinskogo hudozhnogo muzeyu skulptor A Kush arhitektor O Stukalov 1987 nbsp Mogila M F Bilyashivskogo v Kanivskomu prirodnomu zapovidniku nbsp Barelyef Bilyashivskomu v Kanivskomu prirodnomu zapovidnikuRodina RedaguvatiBatko otec Feodot Bogdan Ivanovich Bilyashivskij do 1840 pislya 1900 4 Mati Mikoli Fedotovicha Mariya Tarnavska Bilyashivska bliz 1845 1871 4 Dva brati Mikoli Fedotovicha 4 Sin Mikola Mikolajovich Bilyashivskij 1914 1980 5 Onuk Boris Mikolajovich Bilyashivskij 1947 1994 6 Praonuk Bogdan Borisovich Bilyashivskij Onuk Mikola Mikolajovich Bilyashivskij nar 7 biolog za fahom pracyuye v Zoologichnomu muzeyi KNU doslidnik ukrayinskoyi kulturnoyi spadshini starshij naukovij spivrobitnik Muzeyu mista KiyevaPraci Redaguvati1889 Monetnye klady Kievskoj gubernii ros 1890 Sledy pervobytnogo cheloveka na beregah r Dnepra vblizi Kieva ros 1890 1891 Knyazha gora ros 1900 Raskopki mogilnika u derevni Bogdanovo Gluhovskogo uezda Chernigovskoj gubernii ALYuR Arheologicheskaya letopis Yuzhnoj Rossii K 1900 T 2 ros Div takozh RedaguvatiGorodockij muzej Volinskoyi guberniyiPrimitki Redaguvati metrichna kniga d Track Q932420d Track Q34544468 Polonska Vasilenko N Istoriya Ukrayini U 2 t T 2 Vid seredini XVII stolittya do 1923 roku K Libid 1992 608 s ISBN 5 325 00300 3 S 423 Institut istoriyi Ukrayini 11 travnya Arhiv originalu za 29 chervnya 2016 Procitovano 11 travnya 2013 a b v Bogdan Feodot Ivanovich Bilyashivskij Bilyashivskij Mikola Mikolajovich Bilyashivskij Boris Mikolajovich Mikola Mikolajovich BilyashivskijDzherela RedaguvatiRepresovane krayeznavstvo 1920 1930 ti roki Institut istoriyi Ukrayini Vseukrayinska spilka krayeznavciv Ministerstvo kulturi Ukrayini K Ridnij kraj Hmelnickij redakcijno vidavnichij viddil 1991 512 s Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Burij V Akademik Mikola Bilyashivskij Valerij Burij Misto robitniche Vatutine 2002 15 list S 4 Sin i batko Knyazhoyi gori Gromadsko politichne vidannya Pres Centr 07 03 2009 Istoriya ukrayinskoyi bibliotechnoyi spravi v imenah kinec HIH st 1941 r materiali do biobibliografichnogo slovnika avt uklad L V Garbar vidp red L A Dubrovina NAN Ukrayini Nac b ka Ukrayini im V I Vernadskogo In t rukopisu K NBUV 2017 S 52 ISBN 978 966 02 8536 1 http irbis nbuv gov ua E LIB PDF EIF0000083 pdf Vinnickij A Mikola Teodotovich Bilyashivskij jogo zhittya ta muzejna robota Andrij Vinnickij Vseukr ist muzej im T Shevchenka Kiyiv b v 1926 13 s Arhivovano 26 veresnya 2020 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiGorbik V O Bilyashivskij Mikola Fedotovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 294 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Arhivovano 5 travnya 2016 u Wayback Machine Memorialni kimnati Mikoli Fedotovicha Bilyashivskogo v Muzeyi prirodi Kanivskij prirodnij zapovidnik Arhivovano 11 bereznya 2013 u Wayback Machine Mikola Teodotovich Bilyashivskij jogo zhittya ta muzejna robota Andrij Vinnickij 1926 Arhivovano 1 grudnya 2017 u Wayback Machine Pershi chitannya pam yati M F Bilyashivskogo materiali nauk konf 22 cherv 2005 r Nac hudozh muzej Ukrayini Kiyiv Artaniya Nova 2006 175 s il Arhivovano 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bilyashivskij Mikola Fedotovich amp oldid 40075734