Суковкін Микола Іосафович рос Суковкин Никола й Иоаса фович 5 липня 1861 травень 1919 російський офіцер і державний діяч

Суковкін Микола Іосафович (рос. Суковкин Никола́й Иоаса́фович, 5 липня 1861 — травень 1919) — російський офіцер і державний діяч, смоленський і київський губернатор, сенатор.

Микола Іосафович Суковкін
рос. Николай Иоасафович Суковкин

Микола Іосафович Суковкін

Народження:

5 липня 1861

Смерть:

1919
Київ

Країна:

Російська імперія
УНР

Освіта:

Олександрівський ліцей

Рід:

Суковкіни^d

Батько:

Суковкін Іоасаф Петрович

Мати:

Стремоухова Катерина Миколаївна

Нагороди:

Орден Святого Володимира 2 ступеня

Орден Святої Анни 1 ступеня

Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Лева і Сонця 1 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суковкін (прізвище).

Життєпис ред.

Православний. Походив зі спадкових дворян Курської губернії. Землевласник Воронезької та Курської губерній (мав 3765 десятин).

Син полковника гвардії Іоасафа Петровича Суковкіна і Катерини Миколаївни Стремоухової.

Після закінчення Олександрівського ліцею в 1881 році з чином IX класу, вступив на службу юнкером у Кавалергардський полк. У 1883 році витримав офіцерський іспит при 2-му військовому Костянтинівському училищі і було надано звання корнета.

Пізніше в тому ж році вийшов у запас як гвардійський кавалерист, був зарахований до Міністерства юстиції й поступив на службу в канцелярію 1-го департаменту Сенату. Крім того, обирався депутатом дворянства Льговського повіту (1887—1893), почесним мировим суддею Льговського (1888—1895) і Курського (1895—1901) повітів, а також Курським повітовим маршалком шляхти (1892—1901).

У 1902 році було надано посаду дійсного статського радника та надано камергера. У наступному році був призначений Тамбовським віцегубернатором, а в 1905 р. — призначений Смоленським губернатором. У 1912 році був переведений на ту ж посаду в Київську губернію та надане шталмейстерство. Був почесним мировим суддею Київського міського округу.

19 серпня 1915 р. призначений сенатором, присутнім у 2-му департаменті Сенату.

У травні 1919 року був розстріляний в Києві місцевою ЧК.

Нагороди ред.

1896 р. — медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III»;
1897 р. — медаль «За працю по першому загальному перепису населення»;
1902 р. — Орден Святого Володимира 3-го ст.;
1903 р. — перський орден Лева і Сонця 1-го ст.;
1904 р. — Орден Святого Станіслава 1-го ст.;
1906 р. — Орден Святої Анни 1-го ст.;
1911 р. — Орден Святого Володимира 2-го ст.;
1912 р. — Найвища подяка;
1913 р. — медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»;

Джерела ред.

Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С.1246.(рос.)
Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С.589.(рос.)
Сборник биографий Кавалергардов: 1826—1908. — СПб., 1908. — С.335.(рос.)
Мурзанов Н. А., Словарь русских сенаторов. 1711—1917. Материалы для биографий. СПб., 2011. — С.415.(рос.)
Глинка Я. В., Одиннадцать лет в Государственной Думе. 1906—1917. — М., 2001. — C.368.(рос.)