Економіка Європейського Союзу

Економіка Європейського Союзу — спільна економіка країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Є другою за величиною економіка в світі у номінальному вираженні після США, й третя за паритетом купівельної спроможності (ПКС), після Китаю та США (станом на 2018 рік ВВП ЄС оцінювався у 18,8 трлн дол, що становить приблизно 22 % світової економіки).

Економіка  Європейський Союз
Монумент євро біля Європейського центрального банку у Франкфурті-на-Майні
Валюта	Євро
Статистика
Зростання ВВП	−0,3 % (2012)
ВВП на душу населення	35 100 (2012)
ВВП за секторами	Сфера послуг — 73,4 % Промисловість — 24,7 % Сільське господарство — 1,8 % (2012)
Інфляція (ІСЦ)	2,6 % (2012)
Робоча сила	230 млн. (2012)
Безробіття	10,3 % (2012)
Зовнішня діяльність
Експорт	2,17 трлн. (2011)
Імпорт	2,397 трлн. (2011)
Державні фінанси

Основна валюта Євросоюзу — євро — офіційна валюта 19 з 27 країн-членів ЄС, та друга валюта у світі за рівнем торгівлі, після долара США. Євро є офіційною валютою у 25 країнах, у єврозоні та у шести інших європейських країнах, офіційно або фактично.

Економіка Європейського Союзу (ЄС) складається з внутрішнього ринку економік країн-членів союзу, заснованого на вільному ринку та просунутих соціальних моделях.

Euronext є основною фондовою біржею Єврозони й сьомим за величиною ринком за ринковою капіталізацією.

Європейський Союз, який у господарському відношенні є спільним ринком, самостійно бере участь у Світовій організації торгівлі під назвою «Європейські Співтовариства» поряд зі своїми власними державами-учасниками (тобто одночасно в СОТ беруть участь як ЄС, так і Німеччина, Франція, Люксембург та інші).

Публічно-приватне партнерство

Єдиний європейський ринок держзамовлень^[en] було створено 1993 р. як частину загального економічного простору країн ЄС. Офіційною є електронна база даних Щоденний електронний тендер^[en] (TED). База даних TED випускається на компакт-дисках і доступна через Інтернет. Вона щодня поповнюється 500-750 новими оголошеннями і містить деякі відомості про укладені контракти.

Валюта

Офіційна валюта Європейського союзу — євро, яка використовується у всіх документах та актах. У Пакті про стабільність і зростання викладені податкові критерії для підтримки стабільності та економічного зближення. Євро також є найбільш поширеною валютою в країнах ЄС, яка вже використовується у 19 державах-членах, які входять у єврозону. Решта всіх держав-членів, за винятком Данії та Сполученого Королівства, які мають спеціальні відмови, взяли зобов'язання щодо переходу на євро після того, як вони виконають вимоги, необхідні для переходу. Швеція, хоч і дала відмову, але заявила про можливе приєднання до Європейського механізму валютних курсів який є підготовчим етапом до вступу. Решта держав мають намір приєднатися до євро через свої договори про приєднання.

Бюджет

Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. Втім винятком з цього правила є фінансування операційних витрат, пов'язаних з реалізацією положень розділів V та VI Договору про ЄС, яке може здійснюватися коштом країн-членів.

Розслідуванням та судовим переслідуванням у випадках шахрайства та зловживань із бюджетом ЄС займаються Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству та Прокуратура Європейського Союзу.

Економічні відмінності

Нижче наведена таблиця, показує, відповідно, ВВП (ПКС) і ВВП (ПКС) на душу населення в Європейському союзі, і окремо для кожної з 27 держав-членів. Ці дані можуть бути використані для приблизного порівняння рівня життя між державами-членами. Євростат, що розташований в Люксембурзі, є офіційним статистичним бюро ЄС, воно випускає щорічні дані по ВВП у державах-членах, а також у ЄС в цілому, з метою підтримки основ європейської бюджетної та економічної політики.

Держави ЄС	ВВП 2012 мільйони євро	Населення в мільйонах	ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро	ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро	ВВП (ПКС) на душу населення 2012 ЄС27 = 100	Єврозона так/ні
Європейський Союз	12,899,149	504.9	25,500	25,600	100 %
Німеччина	2,643,900	80.2	31,300	32,600	122 %	Так
Велика Британія	2,054,000	63.2	28,500	30,500	110 %	Ні
Франція	2,029,877	63.7	27,500	31,100	108 %	Так
Італія	1,565,916	59.7	25,200	25,700	99 %	Так
Іспанія	1,049,525	47.0	24,400	22,300	97 %	Так
Нідерланди	600,638	16.8	32,800	35,800	129 %	Так
Швеція	408,467	9.6	32,700	42,800	129 %	Ні
Польща	381,213	38.5	16,800	9,900	66 %	Ні
Бельгія	376,840	11.1	30,400	34,000	119 %	Так
Австрія	309,900	8.5	33,300	36,400	131 %	Так
Данія	244,535	5.6	32,000	43,800	125 %	Ні
Греція	193,749 (п)	10.8	19,200	17,200	75 %	Так
Фінляндія	194,469	5.4	29,100	35,600	115 %	Так
Португалія	165,409 (п)	10.6	19,200	15,600	75 %	Так
Ірландія	163,595	4.6	33,200	35,700	130 %	Так
Чехія	152,828	10.5	20,300	14,500	79 %	Ні
Румунія	131,747	20.1	12,600	6,200	49 %	Ні
Угорщина	97,756	9.9	16,700	9,800	66 %	Ні
Словаччина	71,463	5.4	19,100	13,200	75 %	Так
Люксембург	44,425	0.5	67,100	83,600	272 %	Так
Хорватія	43,903 (п)	4.3	15,600	10,300	61 %	Ні
Болгарія	39,667	7.3	12,100	5,400	47 %	Ні
Словенія	35,466	2.0	20,900	17,200	82 %	Так
Литва	32,781	3.0	17,900	11,000	70 %	Ні
Латвія	22,258	2.0	14,700 (2011)	10,900	62 %	Ні
Кіпр	17,886	0.9	23,500 (п)	20,700 (п)	91 %	Так
Естонія	16,998	1.3	18,000	13,000	69 %	Так
Мальта	6,755	0.4	22,100	16,300	86 %	Так

Кандидати до ЄС	ВВП 2012 мільйони євро	Населення в мільйонах	ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро	ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро	ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27	Єврозона так/ні
Ісландія	10,627	0.3	28,500	32,900	113 %	Ні
Туреччина	612,412	75.6	13,100 (2011)	7,500 (2011)	56 %	Ні
Північна Македонія	7,707	2.1	8,900 (2011)	3,600 (2011)	35 %	Ні
Чорногорія	0.6	43 %	Ні
Сербія	34740	7,2	8700 (2011)	4300 (2011)	35 %	Ні

Країни з заявками до ЄС	ВВП 2010 мільйони ЄВРО	населення в мільйонах	ВВП (ПКС) на душу населення 2011 ЄВРО	ВВП (Номінальний) на душу населення 2009 ЄВРО	ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27	Єврозона так/ні
Албанія	8,975	3,2	7800 (о)	2,803	30 %	Ні
Боснія і Герцеговина	3.8	7300	28 %	Ні

Члени ЄАВТ	ВВП 2012 мільйони євро	Населення мільйони	ВВП (ПКС) на душу населення 2012 євро	ВВП (Номінальний) на душу населення 2012 євро	ВВП (ПКС) на душу населення 2011 PERC. не з ЄС27	Єврозона так/ні
Норвегія	390,008	5.1	49,900	77,500	195 %	Ні
Швейцарія	491,987	8.1	40,800	61,900	160 %	Ні

п: попередня оцінка
о: оцінка
Джерело: ВВП мільйони:Євростат, ВВП (ПКС) на одного жителя: Євростат, ВВП на душу населення за ПКС:Євростат, ВВП на душу населення за ПКС у відсотках ЄС (2011) : Євростат

ВВП у ринкових цінах (в мільйонах євро) ^[NB 1]

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013  Європейський Союз 12,397,498.0 12,466,896.5 11,752,175.4 12,256,226.4 12,649,146.5 12,957,700.3 13,381,221.5 Держави-​​члени  Австрія 274,019.8 282,746.0 274,818.2 286,197.3 300,891.3 310,133.3 322,190.4  Бельгія 335,610.0 346,130.0 340,398.0 354,378.0 370,436.4 381,779.9 396,273.8  Болгарія 30,772.4 35,430.5 34,932.8 36,033.5 38,989.9 - -  Хорватія 43,380.4 47,760.2 45,666.1 45,899.2 46,021.6 46,781.0 48,175.2  Кіпр 15,901.5 17,157.1 16,853.5 17,333.6 17,928.6 18,409.6 19,167.5  Чехія 131,908.6 154,269.7 141,449.8 149,313.3 157,538.3 155,688.8 160,030.9  Данія 227,533.9 235,133.0 223,985.3 235,608.6 241,148.1 249,122.9 258,155.3  Естонія 16,069.4 16,304.2 13,839.6 14,305.3 16,011.6 17,006.0 18,163.9  Фінляндія 179,830.0 185,651.0 173,267.0 180,253.0 190,257.4 198,251.5 206,115.5  Франція 1,886,792.1 1,933,195.0 1,889,231.0 1,932,801.5 1,987,699.4 2,027,969.8 2,092,928.4  Німеччина 2,428,500.0 2,473,800.0 2,374,500.0 2,476,800.0 2,570,000.0 2,626,427.9 2,705,181.1  Греція 222,771.1 232,920.3 231,642.0 227,317.9 217,828.8 212,139.9 214,309.2  Угорщина 99,430.5 105,545.1 91,402.5 97,094.8 99,285.5 95,398.7 100,059.5  Ірландія 189,932.9 179,989.8 160,595.9 155,992.3 156,109.2 158,864.9 164,621.6  Італія 1,554,198.9 1,575,143.9 1,526,790.4 1,556,028.6 1,586,209.0 1,617,154.7 1,660,133.6  Латвія 21,026.5 22,889.8 18,521.3 17,974.8 19,605.9 20,701.6 21,888.0  Литва 28,738.8 32,461.7 26,654.4 27,607.5 30,806.9 32,781.8 34,545.2  Люксембург 37,490.5 39,436.5 37,392.6 40,266.9 41,778.3 42,893.0 45,035.9  Мальта 5,434.3 5,814.6 5,812.7 6,154.2 6,440.0 6,690.0 7,008.3  Нідерланди 571,773.0 594,481.0 571,145.0 588,414.0 607,435.2 622,714. 639,563.6  Польща 311,001.7 363,153.7 310,418.2 354,310.0 369,318.3 355,346.3 372,417.2  Португалія 169,319.2 171,983.1 168,503.6 172,571.2 171,632.4 168,286.4 172,647.7  Румунія 124,728.5 139,765.4 118,196.0 124,058.9 131,527.8 136,278.1 147,800.8  Словаччина 54,810.8 64,500.1 62,895.5 65,887.4 69,944.5 71,614.0 75,123.1  Словенія 34,562.3 37,279.5 35,310.6 35,415.8 36,446. 38,018.4  Іспанія 1,053,161.0 1,087,749.0 1,047,831.0 1,051,342.0 1,074,940.5 1,094,290. 1,123,495.9  Швеція 337,944.2 333,255.7 291,347.0 346,536.4 386,201.6 396,188.4 409,582.5  Велика Британія 2,054,237.7 1,800,710.8 1,564,467.9 1,706,301.9 1,747,315.6 1,862,190.7 1,931,407.6 Країн-кандидати Північна Македонія 5,966.5 6,692.6 6,702.4 6,948.1 7,275.8 7,743.6 8,386.1  Туреччина 479,209.1 506,431.9 440,367.3 552,842.4 546,713.3 566,640.2 620,400.7 ЄАВТ  Ісландія 14,932.4 10,303.7 8,673.7 9,494.8 10,080.4 10,713.4 11,346.1  Норвегія 287,712.2 311,284.9 270,010.7 315,233.8 343,998.3 364,416.8 383,818.3  Швейцарія 317,222.0 343,346.1 354,734.9 398,877.5 477,197.4 502,272.1 521,523.8 Основні економічні партнери  США 10,236,191.2 9,716,820.8 9,993,547.5 10,957,607.3 10,831,809.8 11,822,419.8 12,148,404.6  Японія 3,197,025.7 3,308,478.8 3,613,140.2 4,122,481.1 4,285,853.3 4,735,371.4 4,785,085.4

Сектори економіки

Послуги

Сфера послуг — один з найважливіших секторів Європейського Союзу. Складає він 74,7 % ВВП, порівняно з промисловим виробництвом — 23,8 % ВВП, та сільським господарством — лише 1,5 % ВВП.

Фінансові послуги добре розвинені у межах Єдиного ринку Союзу. Компанії мають більшу залежність від банківського кредитування, ніж у Сполучених Штатах, хоча в рамках ініціативи Союзу ринків капіталу планується перехід до компаній, які отримують більше фінансування через ринки капіталу. План ЄС, запропонований Комісією у вересні 2015 року для мобілізації вільного руху капіталу в межах ЄС. План мав на меті до 2019 року створити складові частини інтегрованого ринку капіталу в ЄС. Ініціатива включала в себе 33 заходи. Проте, план було оновлено у 2017 та 2019 роках, оскільки жодне законодавство йому не відповідало. Комісар з питань фінансової стабільності, фінансових послуг та ринків капіталу Валдіс Домбровскіс, колишній прем'єр-міністр Латвії, несе відповідальність за виконання ініціативи.

Згідно з Індексом глобальних фінансових центрів, два найбільші фінансові центри Європи — Лондон та Цюрих — перебувають за межами Європейського Союзу. Два найбільші фінансові центри, що розташовані в межах ЄС —Франкфурт-на-Майні та Люксембург.

Сільське господарство

Сільськогосподарський сектор підтримується субсидіями Європейського Союзу у формі Спільної сільськогосподарської політики. У 2013 році підтримка становила близбко 45 мільярдів євро (менше 33 % від загального бюджету у 148 мільярдів євро) від загальних витрат ЄС. Спочатку вона використовувалася для гарантування мінімальної ціни для фермерів у ЄС. Така політика піддавалася критиці, як одна з форм протекціонізму, яка гальмує торгівлю та завдає шкоди країнам, що розвиваються. Одним з найбільш опонентів була Велика Британія, друга за величиною економіка якої вийшла з блоку у січні 2020 року. Якщо у 1985 році близько 70 % бюджету ЄС витрачалося на сільське господарство, то вже у 2011 — пряма допомога фермерам та пов'язані з ринком витрати становлять лише 30 % бюджету, а витрати на розвиток сільського господарства — 11 %. До 2011 року 90 % прямої підтримки стали непорушними для торгівлі (не пов'язаними з виробництвом), оскільки реформи продовжували проводитись щодо Спільної сільськогосподарської політики, її фінансування та планування.

Енергоресурси

Європейський союз має суттєві запаси вугілля, нафти та природного газу.

Всі країни ЄС зобов'язалися дотримуватися Кіотського протоколу, й Європейський союз є одним з найактивніших його прихильників. Європейська комісія опублікувала пропозиції щодо першої всеосяжної енергетичної політики ЄС від 10 січня 2007 року.

Німеччина (Рурський вугільний басейн), Польща (Сілезький басейн) та інші.

Шість країн Європейського союзу видобувають нафту, головним чином у нафтових родовищах Північного моря. Найбільшими виробниками є Сполучене Королівство, Данія, Німеччина, Італія, Румунія та Нідерланди.

Обсяг розвіданих запасів газу, дорівнює 2,242 млрд куб. м. (2010). Видобуток — 181,6 млрд куб. м. в рік (2009). Споживання газу дорівнює 489,4 млрд кубометрів (2009), що ставить ЄС на друге місце по використанню природного газу.

До 2022 року планується скоротити видобуток на найбільшому родовище газу в Європі — Гронінгені (Нідерланди; всього країна поставляє до Європи 39,1 млрд кубометрів) — до 12 млрд кубометрів на рік, у 2030 році — повністю припинити (родовище хочуть закрити з огляду на те, що його розробка викликає сильні землетруси).

Третій енергопакет — пакет законів щодо внутрішнього ринку газу та елекроенергії у Європейському Союзі. Його мета — більш відкриті газові та енергетичні ринки у Європейському Союзі. Пакет було запропоновано Європейською Комісією у вересні 2007 року та проголосовано у Парламенті Європейського Союзу у липні 2009. Вступив у дію 3 вересня 2009 року.

Триває поступова відмова від атомної енергетики.

У 2009 році була прийнята Діректіева ЄС про відновлюваної енергетики, яка включала досягнення частки в 20 % до 2020 року в Євросоюзі. До 2030 року вітряні електростанції повинні виробляти від 26 до 35 % всієї електроенергії в ЄС та заощадити 56 млрд євро.

З 2011 року — зростання введення нових потужностей на базі вітроенергетики (галузева асоціація — WindEurope); у 2018 — темпи знизилися (такого роду уповільнення розвитку галузі може бути пов'язано також із загальним уповільненням економіки Єврозони та її держав-локомотивів). Частка вітроенергетики в загальному енергобалансі Європи у 2018 році зросла з 12 до 14 %; загальна встановлена ​​потужність вітроустановок досягла 189 ГВт.

Метою Євросоюзу є доведення частки відновлюваної енергетики у кінцевому енергоспоживанні до 20 % до 2020 року та 32 % до 2030 року.

Компанії

В країнах Європейського союзу започатковано багато найбільших у світі транснаціональних компаній. Серед них — компанії — лідери галузей, такі як Allianz — найбільший у світі постачальник фінансових послуг; Airbus — виробник близько половини світових реактивних авіалайнерів; Air France-KLM — найбільша у світі авіакомпанія за загальним обсягом операційних прибутків; Amorim — лідер з обробки корок; ArcelorMittal — найбільша у світі сталева компанія, група Danone — лідер ринку молочних продуктів; Anheuser-Busch InBev — найбільший виробник пива; група L'Oréal — провідний виробник косметики; LVMH — найбільший конгломерат з виробництва товарів розкоші; корпорація Nokia — найбільший у світі виробник мобільних телефонів; Royal Dutch Shell — одна з найбільших у світі енергетичних корпорацій, та Stora Enso — найбільший у світі целюлозно-паперовий завод у плані виробничого потенціалу. В ЄС також функціонує ряд найбільших компаній фінансового сектора, зокрема HSBC та Grupo Santander — найбільші компанії з точки зору ринкової капіталізації.

Об'єднання підприємств

BUSINESSEUROPE — найбільша організація, що лобіює інтереси бізнесу в Європі..

Коефіцієнт Джині

Одним з найбільш використовуємих методів вимірювання нерівності доходів є Коефіцієнт Джині — показник, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність. Найбільш відомим коефіцієнт є як міра нерівності доходів домогосподарств деякої країни чи регіону. За даними ООН, коефіцієнт Джині варіюється по країнах від 0.247 у Данії до 0,743 в Намібії. Більшість пост-індустріальних країн мають коефіцієнт Джині у діапазоні від 0,25 до 0,40. Станом на 2005 рік коефіцієнт Джині в ЄС становив 0.31, у порівнянні з США, 0,463, що є вельми дивним результатом, оскільки в ЄС практично немає міждержавних доходів влади та нові бідні держави-члени приєдналися у 2004 році.

Регіональні відмінності

Порівняння найбагатших регіонів ЄС може виявитися важким завданням. Це пояснюється тим, що NUTS-1 та NUTS-2 регіони є неоднорідними, деякі з них дуже великі, такі, як NUTS-1 Гессен (21100 км), або NUTS-1 Іль-де-Франс (12011 км), в той час як інші регіони NUTS набагато менше, наприклад NUTS-1 Гамбург (755 км²), або NUTS-1 Великий Лондон (1580 км²). Екстремальний приклад — Фінляндія, яка розділена з історичних причин, на материкову частину з 5,3 млн жителів та Аландські острови, з населенням 26700, що приблизно дорівнює населенню невеликого фінського міста.

Одна з проблем з цими даними полягає в тому, що у деяких областях, в тому числі у Великому Лондоні, у великій кількості присутня Маятникова міграція, яка надходить до регіону, тим самим штучно збільшуючи цифри. Це тягне за собою підвищення ВВП, не змінюючи кількість людей, які живуть у цьому районі, збільшуючи ВВП на душу населення. Аналогічні проблеми можуть викликати велике число туристів, які відвідують цей район.

Ці дані використовуються для визначення регіонів, які підтримуються такими організаціями, як Європейський фонд регіонального розвитку.

Було прийнято рішення розмежувати номенклатуру територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS) регіонів, довільним чином (тобто не грунтуючись на об'єктивних критеріях та не однакових для всієї Європи), що було прийнято на загальноєвропейському рівні.

Топ 10 економічно найсильніших NUTS-1 та NUTS-2

Топ 10 NUTS-1 та NUTS-2 регіонів із найвищим ВВП на душу населення входять в число перших п'ятнадцяти країн блоку: та жоден регіон із 12 нових країнах-членів, які вступили у травні 2004 року та січні 2007. NUTS положення встановлюють мінімальну чисельність населення в розмірі 3 млн, а максимальний розмір 7 млн ​​для середнього NUTS-1 регіону, й мінімум 800 тис. та максимум 3 млн для NUTS-2 регіону. Проте це визначення не визнається Євростатом. Наприклад регіон Іль-де-Франс, із населенням у 11,6 млн чоловік розглядається як NUTS-2 регіон, тоді як Аландські острови із населенням всього 26 тис. чоловік розглядаються як NUTS-1 регіон.

Ранг NUTS-2 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018) у євро у % від середнього EU-28 1. Люксембург  Люксембург 79,300 263 % 2. Southern  Ірландія 67,900 225 % 3. Eastern and Midland  Ірландія 63,400 210 % 4. Брюссельський столичний регіон  Бельгія 61,300 203 % 5. Гамбург  Німеччина 59,600 197 % 6. Північна Голландія  Нідерланди 50,300 195 % 7. Прага  Чехія 58,000 192 % 8. Верхня Баварія  Німеччина 53,900 179 % 9. Іль-де-Франс  Франція 53,700 178 % 10. Братиславський край  Словаччина 52,300 173 %

Rank NUTS-1 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018) у євро у % від середнього EU-28 1. Люксембург  Люксембург 79,300 263 % 2. Брюссельський столичний регіон  Бельгія 61,300 203 % 3. Гамбург  Німеччина 59,600 197 % 4. Ірландія  Ірландія 57,500 191 % 5. Іль-де-Франс  Франція 53,700 178 % 6. Бремен  Німеччина 45,400 151 % 7. Західна Голландія  Нідерланди 44,100 146 % 8. Баварія  Німеччина 43,500 144 % 9. Гессен  Німеччина 42,400 141 % 10. Баден-Вюртемберг  Німеччина 41,900 139 %

За данними Євростату.

Серед десяти найнижчих регіонів у рейтингу 2017 року найбільше було Болгарії, а найнижчий показник зафіксований у Північно-західному її регіоні. Серед 20 регіонів нижче рівня 50 % п'ять — у Болгарії, по чотири — у Греції та Угорщині, по три у Польщі та по два у Франції та Румунії.

Ранг NUTS-2 Регіон Держава ВВП на душу населення (2018) у євро у % від середнього EU-28 1. Майотта  Франція 9,000 30 % 2. Північно-західний регіон Болгарії  Болгарія 10,100 34 % 3. Північно-центральний регіон Болгарії  Болгарія 10,500 35 % 4. Південно-центральний регіон Болгарії  Болгарія 10,900 36 % 5. Північно-Східний регіон (Болгарія)  Болгарія 12,400 41 % 7. Північний Схід  Румунія 12,600 42 % 7. Південно-східний регіон Болгарії  Болгарія 12,600 42 % 8. Північні Егейські острови  Греція 14,200 47 % 11. Східна Македонія та Фракія  Греція 14,300 48 % 11. Французька Гвіана  Франція 14,400 48 % 11. Люблінське воєводство  Польща 14,400 48 %

Ранг NUTS-1 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018) у євро у % від середнього EU-28 1. Північна та Східна Болгарія  Болгарія 11,500 38 % 2. Macroregiunea Doi  Румунія 14,300 47 % 3. Велика рівнина та Північ  Угорщина 14,700 49 % 4. Східний регіон  Польща 14,800 49 % 5. Північна Греція  Греція 15,900 53 % 6. Центральна Греція  Греція 16,900 56 % 7. Macroregiunea Patru  Румунія 17,600 58 % 8. Північний регіон  Польща 18,000 60 % 10. Центральний макрорегіон  Польща 18,400 61 % 10. Егейські острови, Крит  Греція 18,400 61 %

За данними Євростату

Див. також

• Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство

Примітки

1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
2. . ec.europa.eu. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 9 серпня 2020. 
3. . www.imf.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. 
4. . BIS. 19 грудня 2007. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2020. 
5. Aristovnik, Aleksander; Čeč, Tanja (30 березня 2010). . Munich Personal RePEc Archive, Paper No. 14350. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 9 серпня 2020. 
6. Boesler, Matthew (11 листопада 2013). . Business Insider. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 9 серпня 2020. 
7. . www.world-exchanges.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 9 серпня 2020. 
8. . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. 
9. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013. 
10. . Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 21 жовтня 2013. 
11. BiH Application
12. . Epp.eurostat.ec.europa.eu. 11 березня 2011. Архів оригіналу за 24 червня 2014. Процитовано 26 квітня 2011. 
13. (PDF). 20 червня 2012. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 20 червня 2012. 
14. . Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013. 
15. . statista.de (нім.). World Bank. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020. 
16. European Commission, Overview of the Capital Markets Union [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.], accessed 10 August 2020
17. European Commission, Capital markets union action plan [ 6 травня 2020 у Wayback Machine.], accessed 10 August 2020
18. Conference Report: European Financial Market Integration [ 8 березня 2021 у Wayback Machine.], 6 June 2016, accessed 10 August 2020
19. Vértesy, László (2019). . Journal of Legal Theory HU. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 10 серпня 2020. 
20. . POLITICO (амер.). 8 червня 2017. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020. 
21. . European Commission – European Commission (англ.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020. 
22. The Global Financial Centres Index 22. Long Finance. September 2017. 
23. . Financial Programming and Budget. European Commission. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 10 серпня 2020. 
24. . EC Europa. European Commission. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 10 серпня 2020. 
25. EU Energy Policy to 2050 [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] EWEA March 2011
26. Wind Energy Factsheets, European Wind Energy Association 2010 page 6
27. . 12 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2014. 
28. . Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 30 липня 2009. 
29. DeNavas-Walt, Carmen, Bernadette D. Proctor, and Jessica Smith (August 2008). . U.S. Census Bureau. Архів оригіналу за 16 листопада 2008. Процитовано 13 листопада 2008. 
30. Eurostat (5 березня 2020). . Europa web portal. Архів оригіналу за 17 квітня 2020. Процитовано 13 серпня 2020. 

Посилання

• CIA [ 15 червня 2020 у Wayback Machine.](англ.)