Мико́ла Олексі́йович Грі́нченко (21 квітня (3 травня) 1888, Київ — 27 листопада 1942, Уфа, Башкортостан, РСФРР) — український музикознавець, фольклорист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941). У 1925—1928 роках ректор Музично-драматичного інституту в Києві, професор Київської консерваторії. Автор основоположних праць з історії української музики.
Грінченко Микола Олексійович | |
---|---|
Народився | 21 квітня (3 травня) 1888 Київ, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 27 листопада 1942 (54 роки) Уфа, РРФСР, Башкирська АРСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Російська імперія УНР СРСР |
Національність | українець |
Місце проживання | Київ |
Діяльність | музикознавець, фольклорист, викладач університету |
Галузь | музикознавство |
Alma mater | Кам'янець-Подільський університет |
Знання мов | українська |
Заклад | Київська консерваторія |
Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився 21 квітня (3 травня) 1888 року в Києві в сім'ї робітника заводу «Арсенал». Батько Миколи був музично обдарованою людиною, співав у хорі Київської опери, згодом став її хормейстером.
Початкову музичну освіту (хоровий спів, диригування, фортепіано) хлопець здобув у Придворній співацькій капелі в Санкт-Петербурзі, де навчався у 1897—1901 роках. Повернувшись до Києва, закінчив реальне училище, а 1912 року — музичне училище Російського музичного товариства. Першу наукову працю — «Українська музика та її представники» (рос. «Украинская музыка и ее представители») — Микола Грінченко опублікував у 1908—1909 роках у Тамбові (нині місто в Російській Федерації) в журналі «Баян».
Закінчив один курс історико-філологічного факультету Київського державного українського університету. У 1918—1921 роках навчався на історико-філологічному факультеті Кам'янець-Подільського державного українського університету (дійсний студент від 25 листопада 1918 року). Під керівництвом В'ячеслава Претра (відомого тоді вченого, зокрема, в галузі первісних музичних культур) написав дипломну роботу. Від 1921 року був лектором історії музики в Кам'янець-Подільському інституті народної освіти, створеному на заміну університету. Тут уперше розробив і почав читати курс історії української музики.
У 1922—1934 роках був викладачем історії музики й народної творчості Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка в Києві (у 1925—1928 роках був його ректором). Грінченко читав усі музично-історичні курси, що стосувались української, російської, західноєвропейської музики, вперше почав викладати тут курси історії опери, музичної критики, наукознавчі курси: музичної історіографії (за висловом Грінченка, «історії історії музики») та історії української музичної фольклористики. Завдяки педагогічній діяльності Миколи Олексійовича надбанням інститутських музично-історичних курсів стала низка прогресивних здобутків тогочасного українського та західноєвропейського музикознавства. В атмосфері посилення позицій Асоціації пролетарських музикантів України в українській музичній культурі Грінченко 1928 року залишив посаду ректора, а по суті — був звільнений, й до 1934 року працював в інституті проректором з навчальної роботи.
1933 року був заарештований на три місяці разом зі своїм родичем, українським поетом та науковцем-славістом Михайлом Драй-Хмарою. Після заслання на Колиму Драй-Хмари деякий час опікувався дочкою поета, надаючи їй змогу навчатися в музичній школі.
У 1934—1937 Микола Грінченко (після розділення Музично-драматичного інституту на театральний інститут і консерваторію) — професор Київської консерваторії.
У 1930-х роках Грінченко був звинувачений у «буржуазному націоналізмі». Зокрема, 1934 року в журналі «Радянська музика» зазначалося, що «він має негайно викрити свої націоналістичні погляди» або «треба негайно усунути той вплив, який має Грінченко на студентську молодь». Наслідком таких звинувачень став арешт Грінченка, позбавлення роботи, нігілістична критика творчого доробку науковця аж до 1938 року. Внаслідок цих тяжких випробувань учений захворів на туберкульоз.
У 1938—1942 роках Микола Олексійович був науковим співробітником Інституту українського фольклору АН УРСР, 1942 року — директор Інституту народної творчості та мистецтв АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України), який під час евакуації перебував в Уфі (нині столиця Башкортостану, Російська Федерація).
Помер 27 листопада 1942 року в Уфі. 1953 року перепохований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).
Наукова діяльність Редагувати
Наукові інтереси Грінченка зосереджувалися на питаннях історії української музичної культури, національного пісенного фольклору, наукового музикознавства тощо. Автор праць:
- «Історія української музики» (1922) [ 27 червня 2018 у Wayback Machine.]
- «Нарис історичного розвитку української народної музики» (опубліковано 1947),
- «Український романс», «Українська народна інструментальна музика», «Українські народні думи», «Коломийки», «Українські радянські народні пісні» та ін. (усі опубліковано 1959).
Працював над створенням «Українського музичного словника» (не опубліковано).
Грінченко — автор численних нарисів про творчість українськиї композиторів: Миколи Лисенка, Якова Степового, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Михайла Вериківського, Левка Ревуцького та інших.
Серед його творів є розвідки «Гайдамаки» Кирила Стеценка (1922), «Шевченко і музика» (1941), «Українська тематика в творчості Михайла Глінки» (1959) та інші.
Микола Грінченко займався педагогічною, музичною, громадською, пропагандистсько-просвітницькою діяльністю.
Вшанування Редагувати
У Києві є вулиця Миколи Грінченка.
Примітки Редагувати
- метрична книга
- ↑ Гринченко Николай Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Czech National Authority Database
- ↑ Згідно з записом про народження та хрещення в метричній книзі. Низка джерел наводить іншу дату народження — 22 квітня (4 травня) 1888 року.
- Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С.545.
- Білокопитов О. Викрити й розтрощити націоналізм на музичному фронті УСРР // Радянська музика. — 1934. — № 1. — С.24.
Посилання Редагувати
- Грінченко Микола Олексійович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 535-538.
- Українці в світі. Микола Грінченко[недоступне посилання з липня 2019].
- Немкович Олена. Видатний український історик-музикознавець (М. О. Грінченко)
- Лист Михайла Гайворонського до Миколи Грінченка від 17 квітня 1927 року[недоступне посилання з липня 2019]
- Олександр Горобець Микола Грінченко на весіллі у Михайла Драй-Хмари [ 24 січня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 441.
- Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 171.
- Гордійчук М. М. Грінченко Микола Олексійович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 499.
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 180.
- Грінченко Микола Олексійович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 180. — ISBN 5-88500-071-9.
- Кізченко В. І. Грінченко Микола Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 207—208. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Немкович О. М.. Грінченко Микола Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1. [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Немкович О. М. Микола Грінченко: Нарис про життєвий і творчий шлях. — К.: Музична Україна, 1988. — 96 с.
- Грінченко А. Спогади про батька // Музика. — 1988. — № 5. — С.27—29.
- Грінченко М. Кобзар Федір Кушнерик : (до 65-річчя з дня народж. і 30-річчя кобзар. діяльності) / проф. М. Грінченко, Ф. Лавров ; Ін-т укр. фольклору Акад. наук УРСР, Центр. дом нар. творчості. – Київ : ЦДНТ УРСР, 1940. – 54 с. : іл., ноти, портр. [ 21 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Грінченко Микола Олексійович // Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка в особах. — Т.3. — С.94—103.
- Грінченко М. Історія української музики / Микола Грінченко ; складали: І. Іванов та ін. — Київ : Спілка, 1922. – 290 с. [ 21 лютого 2019 у Wayback Machine.]