Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, 8 (20) жовтня 1883 Харків — 4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.
| Степовий Яків Степанович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 (20) жовтня 1883 |
| Місце народження | Харків, Російська імперія |
| Дата смерті | 4 листопада 1921 (38 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська СРСР |
| Причина смерті | тиф |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія і Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Професії | музичний критик, композитор, музичний педагог, музичний режисер, педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька консерваторія (1909) |
| Вчителі | Лядов Анатолій Костянтинович і Римський-Корсаков Микола Андрійович |
| Жанри | хорова музика, національна музика, симфонічна музика, патріотична музикаd, опера, art songd і Романс |
| Псевдоніми | Stepovy |
| Файли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився 1883 року в місті Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу в Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.
Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.
1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.
З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.
В травні 1917 року композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.
Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 році помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Діяльність Редагувати
Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.
Збереглись спогади про композитора колишньої артистки Українського вокального ансамблю (спочатку квартету, а згодом октету) під керівництвом Якова Степового Олени Ахматової.
Український вокальний ансамбль Редагувати
Склад октету: В. Гужова, О. Суханова (сопрано), Т. О. Темірова-Буразера, О. Ахматова (мецо-сопрано), В. Соколинський, Г. Внуковський (тенори), Б. Вепринський, С. Папа-Афанасопуло (баси).
Твори Редагувати
- Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;
- окремі цикли:
- «Барвінки» на слова різних поетів
- «Пісні настрою» на слова О. Олеся;
- для фортепіано:
- соната,
- прелюдія «Пам'яті Т. Г. Шевченка»
- рондо,
- фантазія,
- цикл мініатюр,
- три фуги;
- дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,
- 50 обробок українських народних пісень для хору,
- вокальний цикл для дітей «Проліски»,
- збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,
- опера «Невольник» за Шевченком.
Записи творів Якова Степового Редагувати
- Альбом проекту Павла Гуньки «Українські мистецькі пісні»
- «Яків Степовий» / (Yakiv Stepovyi, 2 CDs, 55 творів, 2010).
Вшанування Редагувати
Ім'я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокальному ансамблю. У 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві. Ім'я Степового має Київська дитяча музична школа № 1 на вул. Сагайдачного, 39.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Грінченко М. Я. Степовий. Критично-популярний нарис. — Х.-К., 1929
- Лазанська Т. І. Степовий Яків Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 849. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Надененко В. Я. С. Степовий. К. 1950
- Шварцман Ш. Яків Степовий
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Я. С. Степовий (1883—1921 pp.) на сайті «Аколада»
Посилання Редагувати
- Степовий Яків Степанович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 946-947.
- Степовий Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1839-1840. — 1000 екз.
- Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 86. Яків Степовий (Якименко) і Федір Якименко
- Театрознавство — Інститут мистецтвознавства
Примітки Редагувати
- ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0
- ↑ Степовой Яков Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
- Олена Ахматова. Спогади про Якова Степового. Рукопис
- Любові висока струна: вибране / Іван Лисенко. — К.: Рада, 2010. — с. 283
- Nazar, Lyubov (28.05.2018). Фортепіанні фуги Я. Степового. https://uk.wikipedia.org/wiki/Користувачка:LyubovNazar (українська).