Герман Вейль

|Оригінал імені=

Герман Клаус Гуґо Вейль
нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Ім'я при народженні	нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Народився	9 листопада 1885(1885-11-09) Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія
Помер	8 грудня 1955(1955-12-08) (70 років) Цюрих, Швейцарія
Поховання	цвинтар Принстона^d
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  США
Діяльність	математик, фізик, філософ, викладач університету, математик
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	математика
Заклад	Геттінгенський університет Принстонський університет
Науковий ступінь	доктор філософії (1908) і доктор габілітований (1910)
Науковий керівник	Давид Гільберт
Відомі учні	Walter Rotach^d Ernst Wanner^d Jacques Wildhaber^d Adolphe Loeffler^d
Аспіранти, докторанти	Saunders Mac Lane^d Alfred Aeppli^d Walter Dällenbach^d Florian Eggenberger^d Fritz Fischer^d Fritz Gassmann^d Ernst Max Mohr^d Джуліус Страттон Auguste Urech^d Ernst Völlm^d Alexander Weinstein^d Fernand Lévy^d Adolf Widmer^d Henri Lauer^d Florian Eggenberger^d Robert Miche^d Ernst Völlm^d Emil Funk^d Auguste Urech^d Adolf Bolliger^d Hans Walter Dällenbach^d Ґергард Ґенцен
Членство	Лондонське королівське товариство Папська академія наук Американська академія мистецтв і наук Леопольдина Американське фізичне товариство Лондонське математичне товариство Баварська академія наук Національна академія наук США
Діти	Fritz Joachim Weyl^d Michael Weyl^d
Нагороди	Гіббсівська лекція (1948) премія імені М. І. Лобачевського (1927) член Американського фізичного товариства^[d] почесний доктор Університету Осло^d honorary doctorate from Columbia University^d почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюриха^d іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (25 червня 1936) honorary doctorate from the University of Stuttgart^d Arnold-Reymond prize^d (11 червня 1954)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Герман Вейль у Вікісховищі

Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.

Біографія

Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).

Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).

Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.

Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.

Праці

• Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
• Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
• Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
• Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
• Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
• Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
• Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
• Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
• Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.

Література

• Вейль, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Яглом И. М. Герман Вейль. — М. : Знание, 1967. — 47 с.

Див. також

• 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика.
• Рівняння Вейля

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
3. Архів історії математики Мактьютор
   d:Track:Q547473
4. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/weyl.html
5. https://www.leopoldina.org/de/mitglieder/mitgliederverzeichnis/member/5394/
6. База даних малих космічних тіл JPL: Герман Вейль (англ.). 

Посилання

• Hermann Weyl [ 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], by Michael Atiyah. National Academy of Sciences [USA], Biographical Memoirs, Volume 82 [ 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2003, chapter 18, pp. 320–335.
• Hermann Weyl [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. A Biographical Memoir by Michael Atiyah. Biographical Memoirs, Volume 82. National Academy Press, Washington, D.C., 2002. — 17 p.
• Weisstein, Eric W. Weyl, Hermann [ 1 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1885—1955). Eric Weisstein's World of Science.
• Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum [ 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• Feferman, Solomon. «Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum»^{[недоступне посилання]}
• Straub, William O. Hermann Weyl Website [ 18 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Kilmister, C. W. Zeno. «Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number.» 1980