Бутаков Олексій Іванович — (19 лютого 1816 — 10 липня 1869) — російський мореплавець і географ, дослідник Аральського моря, контр-адмірал. У 1848—1849 — капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції.
| Бутаков Олексій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 19 лютого 1816 Кронштадт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер | 28 червня 1869 (53 роки) Швальбах-ам-Таунус, Майн-Таунус, Дармштадт, Гессен, Німеччина |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, військовослужбовець |
| Військове звання | адмірал[d] |
| Рід | House of Butakovd |
| Батько | Ivan Butakovd |
| У шлюбі з | Бутакова Ольга Миколаївна |
| Нагороди | |
|
Походив з дворянського роду Бутакових; батько — віце-адмірал Іван Миколайович Бутаков служив разом з адміралом М. П. Лазарєвим, всі брати також обрали морську кар'єру.
Рання кар'єра Редагувати
Після закінчення в 1832 Морського Кадетського корпусу (Санкт-Петербург) служив на флоті, в 1840 брав участь у плаванні Кронштадт — мис Доброї Надії — Камчатка — мис Горн — Кронштадт старшим офіцер на транспорті «Або».
У 1846 році був запрошений Ф. Ф. Беллінсгаузеном прапор-офіцером на ескадру з'єднаних дивізій на час маневрів у Фінській затоці, після яких був призначений командиром парусної шхуни (рос.) «Радуга».
Дослідження Арала та дружба з Т. Шевченком Редагувати
В 1848 році був призначений начальником експедиції для дослідження Аральського моря. В Оренбурзі було побудовано шхуну «Костянтин», до літа 1848 її було доставлено до укріплення (Раїмське) поблизу гирла Сир-Дар'ї. Під час переходу експедиції з Орської фортеці до Аральського моря провідником був Агау. За клопотанням Бутакова до складу експедиції як художника було включено Тараса Шевченка — після знайомства, яке відбулось, мабуть у травні 1848 в Орській фортеці перед виходом експедиції. Під час цієї експедиції Бутаков та Шевченко разом були на шхуні «Костянтин» і жили в одній каюті. Дружні взаємини між ними підтримувалися протягом усього аральського періоду, а потім в Оренбурзі, де на прохання Бутакова Шевченка залишили для остаточної обробки матеріалів експедиції.
До кінця серпня 1849 р. роботи з опису Аральського моря були завершені, проведена загальна рекогносцировка Аралу, зроблено промір глибин, проведена повна зйомка острова Барса-Кельмес, відкрита і вивчена група островів Відродження, проводились астрономічні визначення з організацією мережі астрономічних пунктів, метеорологічні спостереження, опис льодової ситуації в зимовий час, проведений збір зразків корисних копалин і флори, переданих потім у Петербурзький гірничий інститут. 27 січня 1849 Бутаков був прийнятий у дійсні члени Російського географічного товариства.
На Косаралі між 20 листопада 1848 і 6 травня 1849 Шевченко виконав малюнок «О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Косаралі» (папір, сепія, 18 × 27.3). На альбомному аркуші під малюнком, можливо, рукою О. Бутакової зроблений напис: (рос.) «Раб. Т. Шевченко. А. И. Бутаков и фельдшер Истомин в комнате укрепления Косарал». Постать Бутакова на малюнку зображена спиною до глядача. Картина зберігається у Державною музеї імені Тараса Шевченка.
За порушення заборони Шевченкові малювати отримав стягнення, ще раз зустрічався з Шевченком Владимирі (запис у «Щоденнику» 10 березня 1853). Шевченко тепло згадував Бутакова у листах до Варвари Рєпніної, Б. Залеського, С. Левицького та інших своїх знайомих, називаючи його другом та товаришем. Вважається, що Бутаков став прообразом капітана у вірші «Ну що б, здавалося, слова …».
Примітки Редагувати
- ↑ Бутаков Алексей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- П. Майков Бутаков, Алексей Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1908. — Т. 3. — С. 511–513.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
Література Редагувати
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
Посилання Редагувати
- П. Г. Усенко. Бутаков Олексій Іванович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 415. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.