Барсакельме́с, Барса́-Кельме́с (каз. Барсакелмес — «підеш, не повернешся») — колишній низинний острів на північному заході Аральського моря, нині урочище Аральського району Кизилординської області Казахстану. Лежить за 180 км на південний захід від міста Аральськ, за 20 км на південний схід від півострова Куланди. Наприкінці 1960-х років площа острова становила 133 км², 23 км у довжину і 7 км у найширшому (південному) місці.
| Барсакельмес | |
|---|---|
| «Намет експедиції на острові Барса-Кільмес», Тарас Шевченко, 1848 рік | |
| Карта | |
| Острів на карті Аральського моря 1853 року | |
| Географія | |
| 45°38′07″ пн. ш. 59°54′30″ сх. д. / 45.63528° пн. ш. 59.90833° сх. д.Координати: 45°38′07″ пн. ш. 59°54′30″ сх. д. / 45.63528° пн. ш. 59.90833° сх. д. | |
| Місцерозташування | Аральське море |
| Площа | — км² |
| Найвища точка | 5 м |
| Країна | |
| Казахстан | |
| Регіон | Кизилординська область |
| Адм. одиниця | Кизилординська область |
| Населення | — |
| Барсакельмес Барсакельмес (Казахстан) | |
| Барсакельмес у Вікісховищі |
Природа ред.
Складений головним чином глинами, пісковиками і мергелями. 1997 року Барсакельмес перетворився на півострів, на початку 2000-х його розміри становили 40 на 16 км. Влітку 2009 року в зв'язку з висиханням східної частини Великого Аралу півострів повністю став частиною суходолу. У період заводнення Великого Аралу 2010—2014 років знов був півостровом.
Рельєф південної частини урочища представляє собою піднесене плато. Найвища точка — гора Чайка (113 м). Північна частина — полого-хвиляста рівнина, пересічена долинами тимчасових водотоків.
Клімат помірний різко континентальний, сухий (середньорічна кількість опадів 128 мм). Середня температура повітря в липні +26 °C (абсолютний максимум +44 °C). Середня температура січня -13 °C (абсолютний мінімум -36 °C).
Ґрунти представлені сіроземами і буроземами, місцями піски, такири і солончаки. У межах висохлого дна моря — маршові і приморські солончаки.
Рослинність пустельна.
На території Барсакельмесу було створено державний сайгачий заповідник.
У культурі ред.
Живопис ред.
Тарас Шевченко побував тут під час Аральської експедиції 7—8 серпня 1848 року. Результатом відвідування острова стали малюнки «Намет експедиції на острові Барса-Кільмес» і «Барса-Кільмес». У безпосередній близькості від нього екіпаж шхуни «Костянтин» пережив величезної сили бурю, яка тривала близько трьох діб.
Кінематограф ред.
Під назвою Барсай-Гельмес, з перекладом: «піти й не повернутися», острів згадується у комедійному фільмі «Мрії ідіота», знятому Василем Пічулом 1993 року за мотивами роману «Золоте теля» Іллі Ільфа і Євгена Петрова. На цей острів у фільмі збігає Корейко.
Література ред.
На острові відбуваються основні події повісті Бориса Лавреньова «Сорок перший», написаної 1924 року.
Дія роману казахстанського письменника Бекнура Кісікова «Я тебе… more» вся дія відбувається на острові Барсакельмес посередині Аральського моря.
Острів дав назву роману-трилогії узбецького письменника Джонрида Абдуллаханова.
Містика ред.
Острів відомий публікаціями в радянській пресі, в яких він пов'язується зі спостереженнями доісторичних ящерів, висадкою групи НЛО, порушеннями плину часу. Ці міські легенди про острів є розиграшем журналістів і публіцистів, в яких брав участь і письменник-фантаст Сергій Лук'яненко.
За однією з легенд, наприкінці 1950-х — початку 1960-х років на острові жив чоловік на ім'я Абдразак. Якого привезла туди рідня, відразу після того, як тут з'явився перший загадковий літаючий об'єкт — «лінза». Від цього об'єкта він нібито отримував інформацію через видіння.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Публікація в казахстанській газеті «Ленінська зміна» наприкінці 1950-х років.
Джерела ред.
- Аральське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 234.
- Атлас світу, 2005.
- Аральське море // Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1959. — Т. 1 : А — Богунці. — С. 281.
- ↑ Барса-Кельмес // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — С. 196.
- ↑ ГЭС, 1989, с. 58.
- Барса-Кельмес // Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. С. И. Вавилов. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1950. — Т. 4 : Б — Березко. — С. 267-268. (рос.)
- Шевченко и Арал : [ ][рос.] : [арх. 09.06.2021] // Кунгард : вебсайт. — Дата звернення: 9 червня 2021 року.
- . Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 22 червня 2011.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 9 червня 2021.
- Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Література ред.
- (рос.) Барсакельмес // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / Гл. ред. А. Ф. Трёшников. — М. : Советская Энциклопедия, 1989. — 592 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-85270-057-6.
- Орлов В. Рожденные на Барсакельмесе // Вокруг света : журнал. — М., 1977. — № 8 (август). з джерела 24 червня 2021. Архівовано з джерела 28 січня 2021 року. Процитовано 9 червня 2021.
- Барса-кильмес // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1891. — Т. III (5) : Банки — Бергер. — С. 100.