| Григор'єв Андрій Олександрович | |
|---|---|
| Григорьев, Андрей Александрович | |
| Народився | 20 жовтня 1883 Царське Село, Російська імперія |
| Помер | 22 вересня 1968 (84 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | географ, викладач університету, науково-педагогічний працівник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький університет |
| Галузь | географія |
| Заклад | Інститут географії АН СРСР |
| Вчене звання | професор і академік АН СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор географічних наук |
| Науковий керівник | Мільков Федір Миколайович |
| Аспіранти, докторанти | German Mikhaĭlovich Krepsd Мільков Федір Миколайович |
| Членство | Академія наук СРСР Леопольдина |
| Нагороди |
Григор'єв Андрій Олександрович (*20 жовтня (1 листопада) 1883, Царське село — †22 вересня 1968 року, Москва) — російський географ, геоморфолог, академік Академії наук СРСР (1939). Перший директор Інституту географії АН СРСР (1931—1951), декан географічного факультету Ленінградського державного університету.
Біографія Редагувати
Народився Андрій Олександрович 20 жовтня (1 листопада за григоріанським календарем) 1883 року в Царському Селі, передмісті Санкт-Петербурга, в дворянській родині. У 1901 році закінчив Царськосільську гімназію із срібною медаллю, у тому ж році вступив до природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету. Вивчав географію в Берлінському і Гейдельберзькому університетах. Закінчив університет у 1907 році, але за участь у подіях революції 1905—1907 років був позбавлений права викладати. Із 1909 по 1916 роки Андрій Олександрович працював у відділі географії Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Паралельно з тим, з 1911 по 1914 рік, продовжував вивчати географію в Гейдельберзькому університеті. У 1914 році обраний викладачем фізичної географії та антропології на Вищих педагогічних курсах Фребелівського товариства (пізніше — Інститут дошкільного виховання), у 1915 році отримав ступінь магістра географії при Московському університеті. У 1915 році був обраний дійсним членом Російського географічного товариства.
За пропозицією Григор'єва у 1918 році при АН СРСР створено відділ промислово-географічного вивчення Росії, що був перетворений на Інститут географії, яким Андрій Олександрович керував протягом 1930—1951 років. Того ж, 1918 року узяв жваву участь в створенні Географічного інституту, що пізніше став геолого-ґрунтово-географічним факультетом Ленінградського державного університету. Професор Ленінградського університету в 1925—1936 роках. У 1931—1933 роках вчений секретар, заступник голови та головою Географічної асоціації АН СРСР. Григор'єв у 1932 році був обраний членом Американського географічного товариства. У 1935 році захистив докторську дисертацію з фізичної географії. Дійсний член Московського товариства випробувачів природи з 1936 року. 21 січня 1939 року обраний академіком Академії наук СРСР, відділення математики та природничих наук, з наданням йому посади заступника академіка-секретаря Відділення геолого-географічних наук.
Під час Другої світової війни, у 1941 році, Географічний інститут було евакуйовано до Казахстану. Андрій Олександрович проводив дослідження природи цього регіону, узагальнивши їх результати у фізико-географічному нарисі (1944). Головний редактор Короткої географічної енциклопедії у 1960—1966 роках.
Член КПРС з 1946 року. З 1948 року почесний член Союзу географічних товариств Югославії. У 1961 році обраний академіком німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (НДР).
Помер 22 вересня 1968 року в Москві, похований на Новодівичому кладовищі.
Експедиції Редагувати
За першу подорож у 1904 році до Великоземельської тундри імператорське Російське географічне товариство нагородило в 1905 році Андрія Олександровича срібною медаллю. У другу подорож тундрою у 1921 році Григор'єв узяв із собою Д. Д. Руднєва. Під час цієї подорожі він встановив моренний характер ландшафтів тундри, дослідив північну межу поширення лісів.
У 1920 і 1923 роках Григор'єв організував експедиції на Південний Урал для дослідження сільського й лісового господарства. Під час експедиції він встановив характер змін вертикальної зональності у післяльодовиковий період.
Під час експедиції до Якутії впродовж польового сезону 1925—1926 років досліджував Ленсько-Алданське плато, північний схід Вілюйського басейну і Верхоянський хребет. У результаті чого подає перший геоморфологічний опис цього краю, визначає особливий характер місцевого древнього зледеніння. За ці дослідження він був нагороджений медаллю Пржевальського Всесоюзного географічного товариства.
У зв'язку із пропозицією Норвегії дослідити природу Кольського півострова радянська влада організовує ряд наукових експедицій на півострів у 1928—1931 роках. Під час цих експедицій Григор'єв дослідив древнє зледеніння Хібін, встановив зв'язок між тектонікою й орографією краю, разом із учнями відкрив поклади діатомітів в озерах і болотах внутрішньої частини півострова.
Організував кілька експедицій Казахстаном для виявлення ресурсів орних і пасовищних земель, за результатами яких у 1944 році видав наукову працю «Природні умови Казахстану».
Наукові праці Редагувати
Григор'єв розробив вчення про географічну оболонку Землі. До 1930-х років Андрій Олександрович дотримувався хорологічного підходу, акцентуючи увагу на природній складовій, але в подальшому відмовився від цих переконань і економічною географією більше не займався. Основні праці присвячені теоретичним питанням фізичної географії, географічної зональності, фізико-географічного районування, характеристиці типів географічного середовища, історії географічних знань тощо. У 1932 році написав оригінальну концепцію географічної форми руху матерії. Як основне завдання фізичної географії висунув процес вивчення загального фізико-географічного процесу, зовнішнім вираженням якого є географічний ландшафт. Розробив вчення про географічну оболонку Землі, показав, що вона має специфічні закони будови і розвитку, і є об'єктом вивчення фізичної географії. У серії нарисів «Досвід характеристики основних типів фізико-географічного середовища» (1938—1940) дав аналіз природних умов географічних поясів Землі. У 1947 році монографія «Субарктика» була удостоєна Сталінської премії. Спільно з М. І. Будико в 1956 році сформулював періодичний закон географічної зональності, що встановлює повторення на різних широтах географічних зон із подібними властивостями. Григор'єв прагнув перетворити фізичну географію з науки описово-тлумачної в науку, побудовану на точних закономірностях, наблизити географію до точних наук, для цього він запроваджував методи дослідження доходно-витратних балансів енергії та речовини в географічних ландшафтах і географічній оболонці загалом.
Найважливіші праці:
- «Опыт характеристик основных типов физико-географической среды» (1938—1942);
- «Субарктика» (1946);
- «Природные условия Казахстана» (1944);
- «Развитие физико-географической мысли в России» (1961);
- «Развитие теоретических проблем советской физической географии (1917—1934)» (1965);
- «Закономерности строения и развития географической среды» (1966).
Нагороди Редагувати
Нагороджений рядом орденів, медалей, премій:
- срібна медаль Імператорського російського географічного товариства у 1905 році;
- велика золота медаль імені Пржевальського від Всесоюзного географічного товариства у 1928 році;
- 2 ордени Трудового Червоного Прапора у 1943 і 1963 роках;
- орден Вітчизняної війни II ступеня у 1945 році;
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» у 1945 році;
- Сталінська премія 1947 року;
- орден Леніна у 1954 році.
У 1994 році Російською академією наук заснована премія імені А. О. Григор'єва, яка присуджується за видатні роботи в галузі фізичної географії.
Примітки Редагувати
- https://www.leopoldina.org/mitgliederverzeichnis/mitglieder/member/Member/show/andrej-a-grigorev/
- ↑ Григор'єв Андрій Олександрович [ 23 травня 2015 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Григорьев Андрей Александрович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Біографія Григор'єва Андрія Олександровича [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Інформаційної системи «Архіви Російської академії наук».
- ↑ (казах.) (рос.) «Казахстан. Национальная энциклопедия», 2 том, — Алма-Ата: Қазақ энциклопедиясы, 2005, С. 118, ISBN 9965-9746-3-2.
- (рос.) Григорьев А. А. Опыт аналитической характеристики состава и строения физико-географической оболочки земного шара, 1937.
Література Редагувати
Посилання Редагувати
- (рос.) Персональна сторінка Григор'єва Андрія Олександровича [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті інформаційної системи архіву Російської академії наук.