Алітус або Олита (лит. Alytus, пол. Olita, біл. Аліта) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.
| Алітус лит. Alytus лит. Alytus біл. Аліта | ||
|---|---|---|
| ||
| лит. Alytus | ||
| Основні дані | ||
| 54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д. | ||
| Країна | Литва | |
| Адмінодиниця | Alytus City Municipalityd Кальварійський повіт | |
| Столиця для | Алітуський район і Alytus City Municipalityd | |
| Поділ | | |
| Засновано | 1377 | |
| Перша згадка | 1377 | |
| Статус міста | 1581 | |
| Площа | 48 км² | |
| Населення | 65 524 осіб (2010) | |
| · густота | 1378 осіб/км² | |
| Висота НРМ | 93 м | |
| Міста-побратими | Кременчук | |
| Телефонний код | (+370) 315 | |
| Часовий пояс | +2 | |
| GeoNames | 601084 | |
| OSM | r1456884 ·R | |
| Поштові індекси | LT-62001 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Феліксас Джаутас з 2009 року | |
| Вебсайт | www.alytus.lt | |
| Мапа | ||
| | ||
| | ||
| [[commons:Category:Alytus|Алітус лит. Alytus]] у Вікісховищі |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алітус |
Положення й загальна характеристика Редагувати
Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. З промисловості текстильна компанія «Alytaus tekstilė», підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita». Також у місті розміщено штаб-квартиру «Snaigė».
Історія Редагувати
Перша згадка про Алітус міститься в Тевтонській хроніці Віґанда Марбурзького 1377 року, де вказано: на пагорбі в місці злиття Німана та Алітупіса був укріплений замок. У документах Тевтонського ордену Алітус називався Алітен.
За договором у Мельно фортеця Алітус залишалася у складі Тевтонського ордену, але з часом вона була повернута Великому князівству Литовському.
У середині XVI століття при дворі Миколая Радзивіла Чорного в Алітусі зупинявся польський друкар Ян Малецький.
15 червня 1581 року король Стефан Баторій надав Алітусу магдебурзьке право.
Алітус у другій половині XVI століття належав до Тракайського повіту Тракайського воєводства.
Алітус з давніх часів ділиться на дві частини. Після третього поділу Речі Посполитої 1795, західна частина Алітуса разом із Сувальщиною відійшла Прусії, а східна – Російській імперії. Після поразки Наполеона Росія окупувала обидві частини Алітуса, але адміністративні розбіжності існували до Січневого повстання (1863). Зокрема західна частина з 1815 року належала Конгресовому Царству Польському.
1870 місто позбавили муніципальних прав. Наприкінці 19 століття московити зробили Алітус оборонним містом, тут була залізниця. З цього часу збереглися російські артилерійські казарми, гарнізонний парк і гарнізонна церква.
1915 році Алітус зайняти німецькими військами під час Першої світової війни. 12 лютого 1919 в Алітусі сталася битва литовської армії з червоними росіянами.
Після польсько-литовських боїв 1919 року Алітус опинився в складі Литви. Поляки Сувальщини вимагали перенесення польсько-литовської демаркаційної лінії. Наприкінці жовтня 1919 під час мирних переговорів у Парижі польська делегація передала представникам Антанти меморіал, у якому вимагала демаркаційної лінії від Віштинця до Алітуса. На заваді став большевицький наступ на Варшаву (1920), що дало змогу литовській армії приєднати частину Сувальщини. Відтоді Алітус на обох берегах Нямунасу є частиною Литви.
З вересня 1939 в Алітусі комуністи влаштувати табір для інтернованих у Литві польських вояків.
Murders of Prisoners of War. Christoph Dieckmann str.11.</ref> радянських військовополонених .
Клімат Редагувати
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5 °С (23 °F).
| Клімат Алітуса | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,2 | −1,1 | 3,9 | 11,1 | 18,3 | 21,1 | 22,2 | 22,2 | 16,7 | 11,1 | 4,4 | −0,6 | 10,6 |
| Середня температура, °C | −5 | −4,4 | 0 | 6,1 | 12,2 | 15,6 | 16,7 | 16,7 | 12,2 | 7,2 | 2,2 | −2,8 | 6,4 |
| Середній мінімум, °C | −7,8 | −7,8 | −3,9 | 1,1 | 6,1 | 10 | 11,7 | 10,6 | 7,2 | 3,3 | 0 | −5 | 2,1 |
| Норма опадів, мм | 41 | 27 | 36 | 41 | 56 | 74 | 80 | 70 | 60 | 48 | 51 | 50 | 634 |
| Днів з опадами | 8 | 9 | 14 | 16 | 16 | 12 | 13 | 14 | 12 | 14 | 8 | 7 | 143 |
| Джерело: Weatherbase |
Населення Редагувати
У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.
| Динаміка населення з 1823 по 2017 | ||||||||
| 1823 | 1827 | 1867* | 1886 | 1896 | 1897пер. | 1923пер. | 1931 | 1939 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 600 | 289 (Alytus I) | 554 | 1769 926 (Алітус I) 843 (Алітус II) | 822 | 3445 1 435 (Алітус I) 2 010 (Алітус II) | 6322 | 7124 | 9207 |
| 1959пер. | 1964 | 1970пер. | 1974 | 1979пер. | 1983 | 1989пер. | 2001пер. | 2006 |
| 12 300 | 15 600 | 28 165 | 40 200 | 55 509 | 64 000 | 73 015 | 71 491 | 67 443 |
| 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011пер. | 2012 | 2013 | 2014 | 2017 |
| 66 749 | 65 856 | 64 770 | 63 630 | 60 302 | 58 515 | 57 281 | 56 357 | 52 933 |
| Гістограма динаміки населення |
Назва Редагувати
Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).
Герб Редагувати
Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.
Міфи Другої світової війни Редагувати
Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).
Відомі люди Редагувати
- Ірена Бараунскайте-Візбарієне (* 1977) — литовська баскетболістка.
- Тіна Кей (* 1985) — британська порноакторка та ню модель литовського походження.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Национальный атлас Беларуси, Mińsk 2002, s. 266–267.
- . web.archive.org. 9 червня 2009. Процитовано 8 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
- Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
- Holocaust Education [ 5 грудня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання Редагувати
- Alytaus miesto portalas [ 23 червня 2011 у Wayback Machine.]