Аборти в Казахстані

Аборти в Казахстані є законними до 12 тижня вагітності, а потім дозволяються лише за особливими обставинами. Відповідне рішення базується на законах, успадкованих із радянського минулого країни, коли аборти були законодавчо дозволені як протизаплідний засіб.

Правовий статус абортів у світі:

   Легальний

   Легальний при зґвалтуванні та за медико-соціальними показниками

   Легальний у випадках (або заборонений, окрім випадків) зґвалтування, медико-соціальних протипоказань

   Заборонений, окрім випадків зґвалтування та медико-соціальних протипоказань

   Заборонений, окрім випадків загрозі життя матері, та при наявності психічних і патологічних протипоказань

   Заборонений без винятків

   Відмінності за регіонами

   Відсутні дані

Інформація про поширеність абортів у Казахстані надходить насамперед із двох джерел: Міністерства охорони здоров'я та Демографічного та медичного обстеження Казахстану.

Радянський час

Більшу частину XX століття завдяки державній підтримці основним методом контрацепції, що застосовувався в Радянському Союзі, був аборт.

У 1920 році СРСР легалізував аборти як тимчасовий захід, оскільки в умовах економічної кризи легальні аборти були б необхідним заходом для забезпечення санітарних умов. У Казахстані казахи були проти цього рішення. Упродовж наступного десятиліття спротив абортам був важливим, він формувався як бастіон культури, на який напали радянські чиновники. Навіть іще в період легалізації влада СРСР схвалювала казахський опір абортам. Медики попереджали про ризики для здоров'я, пов'язані з частими абортами. У період, коли аборт легалізували, він не застосовувався так, як законодавці мали намір, адже клініки не отримували фінансування і пацієнтки були змушені платити. Аборти робили переважно етнічні росіянки в Казахстані (лише 0,002 % абортів здійснили етнічні казашки, насамперед у містах).

Для казахів аборт був табу, хоча існували традиційні методи переривання вагітності (використовувалися трави). Кількість абортів зросла в Казахстані, як і в Росії, причому особливе збільшення між 1927 та 1928 роками спровоковане збільшенням доступної інформації про хірургічну процедуру та зміною норм моралі. Поширеність підпільних абортів почала знижуватись, але зростання частоти легальних абортів почало турбувати чиновників, що мало наслідком їх заборону.

До підпільних абортів вдавались, коли лікарі відмовлялись робити легальний аборт через одну з наступних причин: вагітність після першого триместру, перша вагітність або наявність небезпечних хвороб. Той факт, що легально-доступні аборти не повністю усунули підпільні аборти, сприяв упровадженню кримінальної відповідальності. На початку 1930-х радянські чиновники відкрито критикували аборти та їх легалізацію. Разом з цим, у периферійних районах СРСР, і також у Казахстані, існувало занепокоєння наслідками раптової заборони абортів.

Період законності абортів закінчився 27 червня 1936 року «Декретом про захист матері та дитини», згідно з яким їх можна було робити лише тим пацієнткам, життю яких загрожує небезпека. Підпільні (незаконні) аборти не гарантували безпечних, санітарних умов. Регіональний (обласний) уряд створив систему контролю, щоб забезпечити дотримання закону: лікарям довелося заявляти про свою практику, надсилаючи прохання перервати вагітність. Ця звітність розглядалась на засіданнях щомісячного комітету.

Криміналізація закріпила традиційні ролі жінок у патріархаті, оскільки ставала на захист ідеї про жінок як матерів. Преса використовувалася як пропаганда проти жінок, які мусили вдаватись до підпільних абортів, зображаючи їх як підступних ворогів Батьківщини. Оскільки казашки рідко йшли на аборти, вони не зазнавали переслідувань за цим законом. Переслідували жінок, які приходили до лікарень із симптомами, що свідчать про виконаний аборт. Лікарів, які практикували підпільні аборти, могли ув'язнити до 3 років. Немає достовірних джерел щодо цієї підпільної діяльності, але дані з архівів свідчать про те, що жінки, в яких виявили симптоми незаконних абортів, як правило, були неодруженими.

В одному випадку в 1940 році 11 жінок із симптомами, типовими для спроб аборту, затримали та відокремили від їх сімей, помістили під пильний нагляд держави, і вони зазнали принижень з боку громадськості. Пізніше з них зняли усі звинувачення.

Поступово пропаганда проти абортів набирала обертів. Вплив кампанії важко виміряти, оскільки існує мало доказів її ефекту.

У повоєнний період стало очевидним, що пропагандистські зусилля не змогли зменшити рівень абортів. Після смерті Йосипа Сталіна в 1953 році держава припинила переслідування підпільних абортів, і лікарі практикували аборти в першому триместрі на прохання жінок. У 1968 році СРСР вкотре легалізував аборти за запитом пацієнтки.

Період незалежності

Починаючи з незалежності від СРСР у 1991 році, Казахстан почав замінювати аборти іншими методами контрацепції. На відповідне законодавство в Казахстані вплинуло радянське минуле країни. Незважаючи на зменшення абортів на користь інших методів контрацепції, аборт залишався найбільш широко використовуваним методом контрацепції у 90-х. З часу незалежності країни аборти все частіше проводяться в приватному секторі, що призводить до зниження офіційного рівня абортів.

Дослідження, засноване на даних між 1995 і 1999 роками, показало, що аборти в основному проводяться в міських районах, тодішній столиці Алмати та Північному та Східному регіонах країни. Більшість жінок, які робили аборти, були етнічними росіянками. У районах з вищим рівнем освіти спостерігається більший спад використання абортів. Одружені жінки складають більшість, яка робить аборти, оскільки дошлюбний секс набагато рідше зустрічається в переважно мусульманських країнах. Причиною аборту є насамперед обмеження пологів, а також збільшення часу між пологами. Перші вагітності в країні рідко перериваються.

Ймовірність того, що вагітність перервуть, становила 36,8 %. Відсоток вагітностей, спричинених відмовою від контрацепції, що призводить до переривання вагітності, становив 67 %. Демографічне та медичне опитування Казахстану опитало 3771 жінку, чи не зроблять вони аборт у випадку випадкової вагітності, 35,6 % відповіли ствердно, 20,6 % не були впевнені, решта відповіли негативно.

У лютому 1994 року було затверджено програму планування сім'ї, яка створила службу планування сім'ї в медичних установах, щоб спробувати зменшити аборти та материнську смертність.

З 1993 по 1997 роки ООН фінансувала репродуктивне здоров'я в країні. Однією з її головних цілей було зниження рівня абортів.

Між 1995 та 1999 роками аборти були офіційно безкоштовними, але на практиці жінки зобов'язані були платити від 8 до 20 доларів США. Ці виплати, як правило, не здійснювалися в сільській місцевості. У 1995 році широкомасштабна кампанія попередила про ризик для здоров'я підпільних абортів.

У 2000 році затверджена загальнодержавна урядова програма щодо зменшення абортів. Програма навчала медичних працівників та інформувала населення про інші методи контрацепції.

2002 року ООН опубліковував звіт з поясненнями, що аборти доступні за запитом протягом першого триместру, не вимагаючи особливої мотивації. А вже між 12 та 28 тижнями — лише за наявності певних соціальних чи медичних обставин.

У 2001 році затверджено наказ Міністерства охорони здоров'я щодо медичних причин та регламенту абортів. У 2009 році міністерство затвердило наказ 626, який було змінено у 2012 році стосовно таких аспектів:

Умови проведення абортів у Казахстані

Термін вагітності	У 2009 році	У 2012 році
До 12 тижнів	На запит	На запит
Від 12 до 22 тижнів	За соціальними ознаками, включаючи: Смерть чоловіка під час вагітності Покарання жінки чи чоловіка Безробіття жінки або її чоловіка Якщо жінка неодружена Позбавлення чи обмеження батьківських прав Коли вагітність є наслідком зґвалтування Якщо жінка має статус біженки або вимушеної мігрантки Якщо в сім'ї є дитина з інвалідністю Розлучення під час вагітності Якщо в сім'ї є 4 і більше дітей У разі пороку плоду	За соціальними ознаками, включаючи: Смерть чоловіка під час вагітності Покарання жінки чи чоловіка Безробіття жінки або її чоловіка Якщо жінка неодружена Позбавлення чи обмеження батьківських прав Коли вагітність є наслідком зґвалтування Якщо жінка має статус біженки або вимушеної мігрантки Якщо в сім'ї є дитина з інвалідністю Розлучення під час вагітності Якщо в сім'ї є 4 і більше дітей Пацієнтка до 18 років
Без обмеження терміну гестації	Якщо є медичні показання, що загрожують життю вагітної, за її згодою	Якщо є медичні показання, що загрожують життю вагітної, за її згодою У разі пороку плоду
Інші випадки	Для неповнолітніх до 16 років необхідна згода батьків. Держава субсидує аборти, здійснені з соціальних чи медичних причин.	Для неповнолітніх до 18 років необхідна згода батьків. Держава субсидує аборти, здійснені з соціальних чи медичних причин.

Легальні аборти практикуються в приватних центрах, Жіночих консультаційних центрах, пологових будинках, поліклініках з жіночими консультаційними офісами, багатьох лікарнях та практиках сімейних груп. Успішне зниження рівня абортів було зумовлене зусиллями в галузі освіти, інформації та комунікацій (на зразок кампанії «Червоне яблуко» у соціальних мережах), які спонукали населення використовувати сучасні методи контрацепції. Однак рівень абортів серед росіянок знизився на 33 %, а серед казашок — зниження було значно меншим.

Ліками, що застосовуються для індукції аборту, є Міфепристон та Мізопростол.

Зггідко зі статистичними даними за 2003 рік, спостерігався високий рівень абортів серед підлітків.

У 2009 та 2012 роках Казахська асоціація з питань сексуального та репродуктивного здоров'я заявила, що медичні аборти здійснюються лише в Алмати в приватних центрах, а про те, що останній рік розглядають питання надання послуг у державних медичних центрах. Вона також заявила, що в 2007 році в місті Алмати було 11 666 абортів, з них 74,3 % було здійснено за допомогою дилатації та кюретажу. Середня ціна серед приватних лікарів становила 5000 тенге (41 долар) у 2009 році та 200 доларів у 2012 році.

У дослідженні 2007 року було зроблено висновок, що високий рівень абортів може бути спричинений обмеженим доступом до медичних послуг, особливо в сільських регіонах. Внутрішньоутробні засоби зазвичай застосовуються як протизаплідний засіб в Казахстані без професійної допомоги, оскільки існує мало доступних методів. Це може бути причиною того, що основним методом контрацепції, який використовується в країні, є аборт.

Звіт за 2010 рік показав, що держава не надала жодної інформації про сексуальне та репродуктивне здоров'я, включаючи аборти.

У звіті 2011 року було встановлено, що частота вагітності та абортів серед підліток призводить до смерті, головним чином спричиненої відсутністю конкретних профілактичних програм.

У 2017 році в Казахстані штучно перервали вагітність 95 тисяч жінок, з них 2218 — підлітки від 15-17 років, до 15 років — 16. За офіційною статистикою, кожна третя жінка в Казахстані хоча б раз переривала вагітність на ранній стадії.

Станом на 2017 рік, аборт був законним у таких випадках:

• Якщо здоров'ю вагітної жінки загрожує небезпека, необхідне схвалення комітету з трьох медичних працівників (гінеколога, керівника закладу та експерта щодо її стану), і щоб хвороба була у затвердженому списку.
• Якщо життю жінки загрожує небезпека, без обмежень щодо терміну вагітності.
• Якщо здоров'ю жінки можна було б істотно нашкодити, без обмежень щодо терміну вагітності.
• Якщо психічному здоров'ю жінки загрожує небезпека.
• На прохання вагітної жінки, з будь-якої причини, включаючи такі причини, як вагітність від інцестуальних відносин.
• Якщо вагітна має когнітивну або інтелектуальну ваду.
• Вагітність у неповнолітньому віці; аборт вимагає дозволу батьків чи іншого дорослого.

Статистика

Загальна

Пояснення до даних таблиці:

• Народжені — кількість народжених дітей.
• Аборти, про які повідомляється — загальна кількість абортів.
• Аборти загалом (AWR) — загальна кількість абортів.
• Нелегальні аборти  — загальна кількість абортів, зроблених нелегально.
• Коефіцієнт абортів — коефіцієнт відношення кількіості абортів на 1000 народжених.
• Відсоток абортів (%) — відношення кількіості абортів від вагітностей у відсотках.
• Частота випадків абортів (AWR) — це випадки переривання абортів із даних звітності про аборти у всьому світі на 1000 жінок у віці 15-39 років.

Рік*	Народжені	Аборти загалом (AWR)	Нелегальні аборти	Коефіцієнт абортів	Відсоток абортів (%)	Частота випадків абортів (AWR)
1925	582
1927	2 360
1928	6 127
1929	1 950
1930	2 660
1931	2 190
1932	840
1940	254 000
1942	11 214	1 675
1943	1 600
1944	7 811	1 278
1945	10 303	1 684
1946	15 901	3 866
1947	16 263	3 096
1948	4 079	4 079
1950	251 900
1951	270 000
1952	262 600
1953	260 300
1954	275 700
1955	299 300	25 000
1956	304 800	58 000
1957	326 100	101 000
1958	355 300	164 000
1959	349 100	228 000
1960	371 828	335 000
1961	377 002	363 000
1962	368 298	379 000
1963	352 400	388 000
1964	330 511	389 000
1965	320 585	404 000
1966	313 465	392 000
1967	307 197	381 000
1968	302 022	372 000
1969	302 179	370 000
1970	306 652	372 000
1971	317 423	382 702	1 205.7	54.66
1972	318 551	383 764	1 204.7	54.64
1973	321 075	387 626	1 207.3	54.70
1974	338 291	377 070	1 114.6	52.71
1975	343 668	390 809	1 137.2	53.21
1976	350 362	395 712	1 129.4	53.04
1977	349 379	406 247	1 162.8	53.76
1978	355 337	392 734	1 105.2	52.50
1979	354 320	380 692	1 074.4	51.79
1980	356 013	378 125	1 062.1	51.51
1981	367 950	359 824	977.9	49.44
1982	373 416	364 087	975.0	49.37
1983	378 577	362 371	957.2	48.91
1984	389 091	349 366	897.9	47.31
1985	396 929	367 334	925.4	48.06
1986	410 846	332 055	808.2	44.70
1987	417 139	329 819	790.7	44.15
1988	407 116	362 596	890.6	47.11
1989	380 849	358 124	940.3	48.46	101.58
1990	362 081	355 173	980.9	49.52	100.03
1991	353 174	358 484	1 015.0	50.37	100.40
1992	337 612	346 405	1 026.0	50.64	96.76
1993	315 482	290 703	921.5	47.96	81.93
1994	305 624	261 834	856.7	46.14	75.39
1995	276 125	224 100	811.6	44.80	66.14
1996	253 175	194 187	767.0	43.41	58.11
1997	232 356	156 751	674.6	40.28	47.61
1998	222 380	149 248	671.1	40.16	46.01
1999	211 815	138 197	652.4	39.48	42.92
2000	217 379	134 111	616.9	38.15	41.58
2001	220 748	136 787	619.7	38.26	42.22
2002	227 169	124 523	548.2	35.41	38.10
2003	246 933	127 180	515.0	34.00	38.49
2004	270 737	129 495	478.3	32.35	38.66
2005	278 977	125 654	450.4	31.05	37.00
2006	278 977	130 599	468.1	31.89	37.85
2007	321 963	133 097	413.4	29.25	38.02
2008	339 269	123 992	365.5	26.77	34.99
2009	357 552	113 320	316.9	24.07	31.67
2010	367 752	106 074	288.4	22.39	29.37
2011	372 801	95 288	255.6	20.36	26.27
2012	381 005	95 654	251.1	20.07	26.43
2013	387 227	106 000	217.6	17.87	29.43
2014	399 951	83 709	209.3	17.31	23.35
2015	398 073	81 440	204.6	16.98	22.82
2016	400 694	78 857	196.8	16.44
2017	390 262	80 328	205.8	17.07
2018	397 799	80 000

*статистичні дані за 1926, 1933—1939, 1941, 1949 роки відсутні

Кількість абортів за регіонами Казахстану

Адмінінстративний поділ Казахстану за областями.

   Центральний Казахстан

   Північний Казахстан

   Південний Казахстан

   Східний Казахстан

   Західний Казахстан

Регіон	Рік*
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Алмати (місто)	14 421	10 013	11 037	17 487	16 000	16 100
Астана (місто)	8 113	9 600
Східноказахстанська область	18 039	16 600
Карагандинська область	16 400	16 700	10 300	13 100
Північноказахстанська область	32 898	29 800
Акмолинська область	11 700	10 200
Костанайська область	8 200
Павлодарська область	5 100
Південно-Казахстанська область	20 294	20 900
Алматинська область	13 249	5 000	4 800
Кизилординська область	2 801	1 700
Західноказахстанська область	17 549	17 700
Актюбінська область	3 900
Атирауська область	1 957	1 700
Мангістауська область	3 400
Жамбильська область	5 200
Центральний та східний Казахстан	34 400	33 126	29 700
Північний Казахстан	32 898	29 800
Західний Казахстан	17 549	17 700
Південний Казахстан	20 294	20 900

*останнє оновлення 11 квітня 2010

Рівень легальних абортів

Рік	Рівень легальних абортів (з 1000 жінок у віці 15–44 роки)
1995	53
1999	43,9, або від 57 до 55 за офіційними джерелами
2004	35
2008	32,3
2010	27,4
2012	24,5

Правове регулювання

Закони, що регулюють аборти в Казахстані:

• Закон про репродуктивні права (2004),
• Кримінальний кодекс (1997).

Інформація про поширеність абортів у Казахстані надходить насамперед із двох джерел: Міністерства охорони здоров'я та Демографічного та медичного обстеження Казахстану. Доступні високоякісні опитування та інші дані, оскільки процедура вже деякий час є законною. Однак звіти періодично суперечать одні одним.

Коментарі

1. Розділ 140 Кримінального кодексу.
2. Сторінка 3 показань Міністерства охорони здоров'я.
3. Сторінка 5 показань Міністерства охорони здоров'я.
4. Сторінка 6 показань Міністерства охорони здоров'я.
5. Сторінка 9 Закону про репродуктивні права; сторінка 2 Вказівки Міністерства охорони здоров'я.
6. У деяких звітах йдеться про те, що аборти доступні в різних регіонах, тоді як Казахська асоціація з питань сексуального та репродуктивного здоров'я згадує лише Алмати та приватний сектор.

Примітки

1. . Global Abortion Policies Database. 5 квітня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
2. United Nations Population Division, Department of Economic and Social Affairs (2002). . Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 28 березня 2020. 
3. Westoff, 2000, с. 2.
4. Olds & Westoff, 2004, с. 1.
5. Michaels, 2001, с. 307, 308.
6. Michaels, 2001, с. 310.
7. Michaels, 2001, с. 313.
8. Michaels, 2001, с. 312.
9. Michaels, 2001, с. 314.
10. Michaels, 2001, с. 315.
11. Michaels, 2001, с. 316.
12. Michaels, 2001, с. 308.
13. Michaels, 2001, с. 318.
14. Michaels, 2001, с. 318, 319.
15. Michaels, 2001, с. 319.
16. Michaels, 2001, с. 317.
17. Michaels, 2001, с. 319, 320.
18. Michaels, 2001, с. 320.
19. Michaels, 2001, с. 323, 324.
20. Michaels, 2001, с. 324, 325.
21. Michaels, 2001, с. 326.
22. Michaels, 2001, с. 326, 327.
23. Westoff, 2000, с. 1.
24. Westoff, 2000, с. 27.
25. Olds & Westoff, 2004, с. 29.
26. Westoff, 2000, с. 8.
27. Westoff, 2000, с. 9.
28. Westoff, 2000, с. 18.
29. Westoff, 2000, с. 16.
30. Olds & Westoff, 2004, с. 32.
31. Olds & Westoff, 2004, с. 30.
32. Olds & Westoff, 2004, с. 33.
33. Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2009). . IPPF European Network. Brussels. с. 45–46. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 28 березня 2020. 
34. Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2012). . IPPF European Network. Brussels. с. 44–45. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 28 березня 2020. 
35. Olds & Westoff, 2004, с. 31.
36. Olds & Westoff, 2004, с. 34.
37. Committee on the Rights of the Child (2003). . Office of the High Commissioner for Human Rights. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
38. Committee on the Rights of the Child (2007). . Office of the High Commissioner for Human Rights. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
39. Committee on the Rights of the Child (2015). . Office of the High Commissioner for Human Rights. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
40. . Office of the High Commissioner for Human Rights. 2007. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
41. . Office of the High Commissioner for Human Rights. 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
42. . Office of the High Commissioner for Human Rights. 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 11 липня 2019. 
43. . Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020. 
44. . United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). 2014. с. 21. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
45. . www.johnstonsarchive.net. Архів оригіналу за 31 липня 2002. Процитовано 28 березня 2020. 
46. . www.johnstonsarchive.net. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 31 березня 2020. 
47. . United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs. Архів оригіналу за 11 липня 2019. 
48. . United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 28 березня 2020. 
49. . United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
50. . United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs (EN). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 11 липня 2019. 
51. Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health, 2012, с. 44.

Література

• Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2009). (вид. 8-е). Brussels: IPPF European Network. с. 45–46. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 28 березня 2020. 
• Kazakhstan Association on Sexual and Reproductive Health (2012). (вид. 9-е). Brussels: IPPF European Network. с. 44–45. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 28 березня 2020. 
• Michaels P. A. Motherhood, Patriotism, and Ethnicity: Soviet Kazakhstan and the 1936 Abortion Ban // Feminist Studies. — 2001. — Вип. 27. — № 2. — С. 307–333. — DOI:10.2307/3178760.
• Olds S., Westoff Ch. F. Abortion and contraception in Georgia and Kazakhstan. — Public health program. Report, 2004. — 47 с.
• Westoff Ch. F. The Substitution of Contraception for Abortion in Kazakhstan in the 1990s. — Calverton, Maryland : ORC Macro, 2000. — 30 с.
• United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2002). . Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 31 березня 2020. 
• United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014). . ISBN 978-92-1-056837-1. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 28 березня 2020.