www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іван Ковалевський генеральний осавул У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалевський У Вікіпедії є статті

Іван Ковалевський (генеральний осавул)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалевський.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалевський Іван.

Іва́н Григо́рович Ковале́вський (Ковалівський) (? — близько 1666) — український військово-політичний діяч, дипломат, генеральний осавул і підскарбій (1654—1661, з перервами) в урядах гетьманів Б. Хмельницького, Ів. Виговського та Юр. Хмельницького. Один із найближчих соратників Богдана Хмельницького.

Іван Ковалевський
? — 1651 — 1653 — ?
Попередник: Федір Коробка
Наступник: Лаврін Капуста
? — січень 1654 — жовтень 1658
Наступник: Роман Ракушка-Романовський
? — вересень 1655 — жовтень 1658
Попередник: Михайло Дубина
Наступник: Федір Вовк
вересень 1659 — 1661
Попередник: Іван Скоробагатько
Іван Креховецький
Наступник: Степан Опара
? — 1666 — ?
Попередник: Павло Лавренко
Наступник: Степан Махненко
 
Народження: невідомо
Вільшана, Корсунське староство, Київське воєводство, Річ Посполита
Смерть: 1666(1666)
Країна: Річ Посполита →
Гетьманщина
Релігія: православний
Діти: донька і син
Автограф:

Походження Редагувати

Походив зі старовинного православного шляхетського роду Ковалевських гербу Доленга, представники якого від початку XVII століття служили в реєстровому козацькому війську. Ян Ковалевський (дід ?) згаданий у 1618 році як козацький ватажок, що влаштовував набіги на шляхетські маєтки на Фастівщині. За даними В. Заруби, він походив із містечка Вільшаної на Корсунщині.

Ковалевські були споріднені зі шляхтичами Ставецькими. Можливо, тому Іван Ковалевський вважався свояком Богдана Хмельницького (Василь Шишка-Ставецький був вітчимом майбутнього гетьмана). Батько Івана Григорій (Гринець) був військовим осавулом (1656), виконував дипломатичні доручення гетьмана, у Реєстрі 1649 — козак Четвертої Корсунської полкової сотні.

Життєпис Редагувати

Мав добру освіту. Імовірно, служив у Корсунському реєстровому полку ще до 1648 року. На початку Визвольної війни приєднався до Хмельницького, одразу потрапив до близького оточення гетьмана. У жовтні 1648 згаданий серед учасників облоги Львова.

У Реєстрі 1649 зафіксований серед полкового товариства Білоцерківського полку як Іван Ковалевщенко. Водночас, В. Кривошея ототожнює Івана Ковалевського з Іваном Коваленком — сотником Третьої Переяславської полкової сотні.

На початку 1650-х посів уряд чигиринського городового отамана. Також став «майордомом» — управителем гетьманського двору. На цій посаді перебував до самої смерті Богдана Хмельницького — завідував господарством у гетьманських маєтках, керував ад'ютантами та слугами. Був одним з опікунів сина гетьмана Юрія. Також керував службою гетьманських перекладачів. Зустрічав і супроводжував посольства, які прибували до Чигирина.

У січні 1654 зустрічав московських послів, що прибули на Переяславську раду. Тоді ж уперше згаданий як генеральний підскарбій.

1655 брав участь у Західному поході козацького та московського військ. У вересні вперше згаданий на уряді генерального осавула. 6 жовтня вів перемови з представниками львівського магістрату під час другої облоги міста. Того ж року вдруге їздив послом до Валахії.

11 квітня 1656 у Чигирині зустрічався з дяком Посольського приказу Московії Ларіоном Лопухіним. У серпні разом з реєнтом Генеральної військової канцелярії Іваном Грушею очолив посольство до Трансильванії. Відіграв провідну роль у виробленні умов угоди про українсько-трансильванський військово-політичний союз, яку підписав 17 вересня у Фейєрварі з князем Дйордем ІІ Ракоці. У перемовах брав участь і молдовський господар Георгій Штефан, який у листі від 13 серпня дав Ковалевському негативну характеристику:

Вчора вечером приїхав п. Фр. Шебеші з послами п. гетьмана, сьогодня рано з'явився він у нас з тими козацькими послами. Їх два: оден зветься Ковалевський, він бере участь у всіх нарадах і секретах гетьмана, другий — писар гетьмана, дуже освічений і розумний чоловік, а Ковалевський фальшивий і лукавий.

—

На початку 1657 разом з генеральним суддею С. Богдановичем-Зарудним в Самошуйварі склав присягу на угоді від імені козацької старшини. Навесні 1657 очолював козацьке посольство у Швеції. У червні в Чигирині вів перемови з московськими послами Ф. Бутурліним і В. Михайловим: різко відкинув їхню вимогу надати землі під Києвом під садиби московським стрільцям. За оцінкою московських послів, поводився «развратно и шумно», заявивши, що «в Київі можна й без московських стрільців обійтись». Також у червні вів перемови зі шведським послом Ґ. Лільєкроною. У липні — з московським послом Іваном Желябужським у Корсуні.

Після смерті Хмельницького підтримав обрання гетьманом Івана Виговського, зберіг уряд генерального осавула. 25 жовтня 1657 разом з Іваном Богуном і Юрієм Немиричем підписав Корсунський договір зі Швецією, за яким шведський король Карл Х Густав визнавав Україну незалежною державою та підтримував її територіальні претензії на Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Берестейське та Новогрудське воєводства Речі Посполитої. У листопаді вів перемови з московським воєводою Гр. Ромодановським і стряпчим Дм. Рагозіним.

7 вересня 1658 разом з Г. Каплонським і П. Тетерею їздив з-під Гадяча у Торунь до короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира з проханням про надання військової допомоги. У жовтні добровільно пішов з уряду генерального осавула через незгоду з політикою Виговського. Московському посланцю В. Кікіну розповідав, що «для того уряд оставил», що «гетман розными жестокими муками умучил и смерти предал» багатьох старшин під час придушення повстання Пушкаря. Деякий час ховався від гніву Виговського на Запоріжжі. Згодом пішов на службу до промосковського наказного гетьмана Івана Безпалого, у якого був генеральним осавулом.

У травні 1659 отримав повну нобілітацію від короля Яна ІІ Казимира та привілей на Сквиру та Романівку. У вересні був одним із організаторів заколоту проти Івана Виговського. На раді в Германівці 23 вересня обраний генеральним осавулом в уряді гетьмана Юрія Хмельницького. Виговський деякий час тримав у полоні його батька Григорія Ковалевського.

У жовтні 1659 був одним із авторів Жердівських статей — проєкту угоди між Військом Запорозьким і Московією, який передбачав майже повну незалежність України. Разом із Захаром Шийкевичем відмовляв Хмельницького від підписання Переяславських статей, які звужували права Гетьманщини.

Був одним із найвпливовіших старшин в уряді Юрія Хмельницького. Влітку 1660 хворів і лікувався у Києво-Печерській Лаврі. У жовтні брав участь у Слободищенській битві. Схиляв гетьмана до переходу під польський сюзеренітет, підписав Чуднівську угоду. У 1661 році залишив службу, ймовірно, через хворобу.

Під 1663 роком згаданий глинський сотник Лубенського полку Іван Ковалевський, з чого деякі дослідники роблять висновок про перехід колишнього генерального осавула на Лівобережжя. Як встановив В. Кривошея, йдеться про однофамільця — Івана Ярмоленка-Ковалевського.

Колишній генеральний старшина востаннє згаданий у 1666 році як чигиринський городовий отаман. У подальшому згадується як небіжчик.

Родина Редагувати

Мав доньку та сина, опіку над якими заповів Петру Дорошенку, але їх невдовзі після смерті Ковалевського вивіз у Польщу колишній гетьман Павло Тетеря. У 1669—1674 роках гетьман Дорошенко за посередництва єпископа Львівського Йосифа Шумлянського безуспішно намагався повернути доньку колишнього старшини в Україну.

Братом Івана Ковалевського був кальницький полковник Гаврило Ковалевський. Інший брат Семен (? — 1682) був вільшанським сотником Харківського слобідського полку. Сестра Євдокія (? — 1721) одружена з харківським полковником Григорієм Дінцем-Захаржевським.

Серед нащадків Семена Ковалевського — вчений і міністр народної освіти Російської імперії Євграф Ковалевський (1790—1867), мандрівник, географ і письменник Єгор Ковалевський (1809—1868).

Примітки Редагувати

  1. ↑ Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 65
  2. Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов. Ч. ІІІ, Т. 1. Акты о казаках (1500–1648 гг.). — Киев, 1863. С. 213
  3. ↑ Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
  4. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1200
  5. ↑ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — Київ, 1995
  6. ↑ Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010
  7. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1117, 1123
  8. ↑ Юр. Мицик. Ковалевський (Ковалівський) Іван [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 376. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  9. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1210
  10. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1300—1303
  11. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1321
  12. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1423—1425
  13. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1428—1434
  14. Грушевський М. Історія України-Руси. Том IX, Книга ІІ. — Нью-Йорк, 1957. С. 1467—1469
  15. Грушевський М. Історія України-Руси. Том Х. — Нью-Йорк, 1958. С. 75, 84
  16. Бульвінський Андр. Дипломатичні зносини України в період гетьманування Івана Виговського (серпень 1657 — серпень 1659 рр.) // Український історичний журнал. — №1. — 2005
  17. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 140
  18. ↑ Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 147—150
  19. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008. С. 168

Література Редагувати


Це незавершена стаття про українського дипломата.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kovalevskij U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kovalevskij Ivan Iva n Grigo rovich Kovale vskij Kovalivskij blizko 1666 ukrayinskij vijskovo politichnij diyach diplomat generalnij osavul i pidskarbij 1654 1661 z perervami v uryadah getmaniv B Hmelnickogo Iv Vigovskogo ta Yur Hmelnickogo Odin iz najblizhchih soratnikiv Bogdana Hmelnickogo Ivan KovalevskijPrapor Chigirinskij gorodovij otaman 1651 1653 Poperednik Fedir KorobkaNastupnik Lavrin KapustaPrapor Generalnij pidskarbij Vijska Zaporozkogo sichen 1654 zhovten 1658Nastupnik Roman Rakushka RomanovskijPrapor Generalnij osavul Vijska Zaporozkogo veresen 1655 zhovten 1658Poperednik Mihajlo DubinaNastupnik Fedir Vovkveresen 1659 1661Poperednik Ivan SkorobagatkoIvan KrehoveckijNastupnik Stepan OparaPrapor Chigirinskij gorodovij otaman 1666 Poperednik Pavlo LavrenkoNastupnik Stepan Mahnenko Narodzhennya nevidomoVilshana Korsunske starostvo Kiyivske voyevodstvo Rich PospolitaSmert 1666 1666 Krayina Rich Pospolita GetmanshinaReligiya pravoslavnijDiti donka i sinAvtograf Zmist 1 Pohodzhennya 2 Zhittyepis 3 Rodina 4 Primitki 5 LiteraturaPohodzhennya RedaguvatiPohodiv zi starovinnogo pravoslavnogo shlyahetskogo rodu Kovalevskih gerbu Dolenga predstavniki yakogo vid pochatku XVII stolittya sluzhili v reyestrovomu kozackomu vijsku 1 Yan Kovalevskij did zgadanij u 1618 roci yak kozackij vatazhok sho vlashtovuvav nabigi na shlyahetski mayetki na Fastivshini 2 Za danimi V Zarubi vin pohodiv iz mistechka Vilshanoyi na Korsunshini 3 Kovalevski buli sporidneni zi shlyahtichami Staveckimi Mozhlivo tomu Ivan Kovalevskij vvazhavsya svoyakom Bogdana Hmelnickogo Vasil Shishka Staveckij buv vitchimom majbutnogo getmana 1 Batko Ivana Grigorij Grinec buv vijskovim osavulom 1656 vikonuvav diplomatichni doruchennya getmana 4 u Reyestri 1649 kozak Chetvertoyi Korsunskoyi polkovoyi sotni 5 Zhittyepis RedaguvatiMav dobru osvitu Imovirno sluzhiv u Korsunskomu reyestrovomu polku she do 1648 roku Na pochatku Vizvolnoyi vijni priyednavsya do Hmelnickogo odrazu potrapiv do blizkogo otochennya getmana U zhovtni 1648 zgadanij sered uchasnikiv oblogi Lvova 6 U Reyestri 1649 zafiksovanij sered polkovogo tovaristva Bilocerkivskogo polku yak Ivan Kovalevshenko 5 Vodnochas V Krivosheya ototozhnyuye Ivana Kovalevskogo z Ivanom Kovalenkom sotnikom Tretoyi Pereyaslavskoyi polkovoyi sotni 6 Na pochatku 1650 h posiv uryad chigirinskogo gorodovogo otamana Takozh stav majordomom upravitelem getmanskogo dvoru Na cij posadi perebuvav do samoyi smerti Bogdana Hmelnickogo zaviduvav gospodarstvom u getmanskih mayetkah keruvav ad yutantami ta slugami Buv odnim z opikuniv sina getmana Yuriya Takozh keruvav sluzhboyu getmanskih perekladachiv 6 Zustrichav i suprovodzhuvav posolstva yaki pribuvali do Chigirina U sichni 1654 zustrichav moskovskih posliv sho pribuli na Pereyaslavsku radu Todi zh upershe zgadanij yak generalnij pidskarbij 6 1655 brav uchast u Zahidnomu pohodi kozackogo ta moskovskogo vijsk U veresni vpershe zgadanij na uryadi generalnogo osavula 6 zhovtnya viv peremovi z predstavnikami lvivskogo magistratu pid chas drugoyi oblogi mista 7 Togo zh roku vdruge yizdiv poslom do Valahiyi 8 11 kvitnya 1656 u Chigirini zustrichavsya z dyakom Posolskogo prikazu Moskoviyi Larionom Lopuhinim 9 U serpni razom z reyentom Generalnoyi vijskovoyi kancelyariyi Ivanom Grusheyu ocholiv posolstvo do Transilvaniyi Vidigrav providnu rol u viroblenni umov ugodi pro ukrayinsko transilvanskij vijskovo politichnij soyuz yaku pidpisav 17 veresnya u Fejyervari z knyazem Djordem II Rakoci U peremovah brav uchast i moldovskij gospodar Georgij Shtefan yakij u listi vid 13 serpnya dav Kovalevskomu negativnu harakteristiku nbsp Vchora vecherom priyihav p Fr Shebeshi z poslami p getmana sogodnya rano z yavivsya vin u nas z timi kozackimi poslami Yih dva oden zvetsya Kovalevskij vin bere uchast u vsih naradah i sekretah getmana drugij pisar getmana duzhe osvichenij i rozumnij cholovik a Kovalevskij falshivij i lukavij nbsp 10 Na pochatku 1657 razom z generalnim suddeyu S Bogdanovichem Zarudnim v Samoshujvari sklav prisyagu na ugodi vid imeni kozackoyi starshini 11 Navesni 1657 ocholyuvav kozacke posolstvo u Shveciyi U chervni v Chigirini viv peremovi z moskovskimi poslami F Buturlinim i V Mihajlovim rizko vidkinuv yihnyu vimogu nadati zemli pid Kiyevom pid sadibi moskovskim strilcyam Za ocinkoyu moskovskih posliv povodivsya razvratno i shumno zayavivshi sho v Kiyivi mozhna j bez moskovskih strilciv obijtis 12 Takozh u chervni viv peremovi zi shvedskim poslom G Lilyekronoyu 13 U lipni z moskovskim poslom Ivanom Zhelyabuzhskim u Korsuni 14 Pislya smerti Hmelnickogo pidtrimav obrannya getmanom Ivana Vigovskogo zberig uryad generalnogo osavula 25 zhovtnya 1657 razom z Ivanom Bogunom i Yuriyem Nemirichem pidpisav Korsunskij dogovir zi Shveciyeyu za yakim shvedskij korol Karl H Gustav viznavav Ukrayinu nezalezhnoyu derzhavoyu ta pidtrimuvav yiyi teritorialni pretenziyi na Ruske Belzke Volinske Podilske Berestejske ta Novogrudske voyevodstva Rechi Pospolitoyi 8 U listopadi viv peremovi z moskovskim voyevodoyu Gr Romodanovskim i stryapchim Dm Ragozinim 15 7 veresnya 1658 razom z G Kaplonskim i P Tetereyu yizdiv z pid Gadyacha u Torun do korolya Rechi Pospolitoyi Yana II Kazimira z prohannyam pro nadannya vijskovoyi dopomogi 16 U zhovtni dobrovilno pishov z uryadu generalnogo osavula cherez nezgodu z politikoyu Vigovskogo Moskovskomu poslancyu V Kikinu rozpovidav sho dlya togo uryad ostavil sho getman roznymi zhestokimi mukami umuchil i smerti predal bagatoh starshin pid chas pridushennya povstannya Pushkarya 17 Deyakij chas hovavsya vid gnivu Vigovskogo na Zaporizhzhi Zgodom pishov na sluzhbu do promoskovskogo nakaznogo getmana Ivana Bezpalogo u yakogo buv generalnim osavulom 3 U travni 1659 otrimav povnu nobilitaciyu vid korolya Yana II Kazimira ta privilej na Skviru ta Romanivku 6 U veresni buv odnim iz organizatoriv zakolotu proti Ivana Vigovskogo Na radi v Germanivci 23 veresnya obranij generalnim osavulom v uryadi getmana Yuriya Hmelnickogo Vigovskij deyakij chas trimav u poloni jogo batka Grigoriya Kovalevskogo 18 U zhovtni 1659 buv odnim iz avtoriv Zherdivskih statej proyektu ugodi mizh Vijskom Zaporozkim i Moskoviyeyu yakij peredbachav majzhe povnu nezalezhnist Ukrayini Razom iz Zaharom Shijkevichem vidmovlyav Hmelnickogo vid pidpisannya Pereyaslavskih statej yaki zvuzhuvali prava Getmanshini 18 Buv odnim iz najvplivovishih starshin v uryadi Yuriya Hmelnickogo Vlitku 1660 hvoriv i likuvavsya u Kiyevo Pecherskij Lavri U zhovtni brav uchast u Slobodishenskij bitvi Shilyav getmana do perehodu pid polskij syuzerenitet pidpisav Chudnivsku ugodu U 1661 roci zalishiv sluzhbu jmovirno cherez hvorobu 8 Pid 1663 rokom zgadanij glinskij sotnik Lubenskogo polku Ivan Kovalevskij z chogo deyaki doslidniki 8 roblyat visnovok pro perehid kolishnogo generalnogo osavula na Livoberezhzhya Yak vstanoviv V Krivosheya jdetsya pro odnofamilcya Ivana Yarmolenka Kovalevskogo 19 Kolishnij generalnij starshina vostannye zgadanij u 1666 roci yak chigirinskij gorodovij otaman U podalshomu zgaduyetsya yak nebizhchik 3 Rodina RedaguvatiMav donku ta sina 6 opiku nad yakimi zapoviv Petru Doroshenku ale yih nevdovzi pislya smerti Kovalevskogo viviz u Polshu kolishnij getman Pavlo Teterya U 1669 1674 rokah getman Doroshenko za poserednictva yepiskopa Lvivskogo Josifa Shumlyanskogo bezuspishno namagavsya povernuti donku kolishnogo starshini v Ukrayinu 8 Bratom Ivana Kovalevskogo buv kalnickij polkovnik Gavrilo Kovalevskij Inshij brat Semen 1682 buv vilshanskim sotnikom Harkivskogo slobidskogo polku Sestra Yevdokiya 1721 odruzhena z harkivskim polkovnikom Grigoriyem Dincem Zaharzhevskim 3 Sered nashadkiv Semena Kovalevskogo 3 vchenij i ministr narodnoyi osviti Rosijskoyi imperiyi Yevgraf Kovalevskij 1790 1867 mandrivnik geograf i pismennik Yegor Kovalevskij 1809 1868 Primitki Redaguvati a b Krivosheya V Kozacka elita Getmanshini Kiyiv 2008 S 65 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj vremennoj komissiej dlya razbora drevnih aktov Ch III T 1 Akty o kazakah 1500 1648 gg Kiev 1863 S 213 a b v g d Zaruba V Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk 2011 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1200 a b Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Kiyiv 1995 a b v g d e Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya Kiyiv 2010 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1117 1123 a b v g d Yur Micik Kovalevskij Kovalivskij Ivan Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 376 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1210 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1300 1303 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1321 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1423 1425 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1428 1434 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom IX Kniga II Nyu Jork 1957 S 1467 1469 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom H Nyu Jork 1958 S 75 84 Bulvinskij Andr Diplomatichni znosini Ukrayini v period getmanuvannya Ivana Vigovskogo serpen 1657 serpen 1659 rr Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1 2005 Krivosheya V Kozacka elita Getmanshini Kiyiv 2008 S 140 a b Krivosheya V Kozacka elita Getmanshini Kiyiv 2008 S 147 150 Krivosheya V Kozacka elita Getmanshini Kiyiv 2008 S 168Literatura RedaguvatiV I Golovchenko Kovalevskij Ivan Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Kovalevskij Kovalivskij Ivan Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 201 202 Kovalenko Sergij Kovalivskij Ivan Grigorovich Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah Tom 1 Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2007 Yu A Micik Kovalevskij Kovalivskij Ivan Arhivovano 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 376 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 nbsp Ce nezavershena stattya pro ukrayinskogo diplomata Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ivan Kovalevskij generalnij osavul amp oldid 40471271