Гібралта́р (англ. Gibraltar) — британська заморська територія та місто, що лежить на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа становить 6,5 км². Має північний кордон з Іспанією.
| Гібралтар | |
| Девіз: лат. Nulli Expugnabilis Hosti Ніким не завойований | |
| Гімн: Гімн Гібралтару Боже, бережи короля | |
| Столиця | Гібралтар 36°08′ пн. ш. 5°21′ зх. д.country H G O |
|---|---|
| Офіційні мови | англійська |
| Етнос | гібралтарці (суміш генуезців, мальтійців, португальців та андалузійців), англійці, марокканці й індійці |
| Форма правління | Британська заморська територія |
| - Король | Карл III |
| - Губернатор | Девід Стіл[en] |
| - Шеф-міністр | Фабіан Пікардо[en] |
| Подія | Дата |
| - Захоплення | 4 серпня 1704 |
| - Приєднання до корони | 11 квітня 1713 |
| - Національний день | 10 вересня 1967 |
| - День Конституції | 29 січня |
| - Приєднання до ЄС | 1 січня 1973 |
| - Вихід з ЄС | 31 січня 2020 |
| Площа | |
| - Загалом | 6,8 км² (229) |
| - Внутр. води | 0 % % |
| Населення | |
| - оцінка (2014) | 33 140 (209) |
| - перепис (2012) | 32 194 |
| - Густота | 4 873/км² (5) |
| ВВП (ПКС) | 2010 р., оцінка |
| - Повний | £914 млн ( —) |
| - На душу населення | £27 468 ( —) |
| ІЛР ( —) | — ( —) ( —) |
| Валюта | Гібралтарський фунт £ (GIP) |
| Часовий пояс | CET (UTC+1) |
| - Літній час | CEST (UTC+2) |
| Коди ISO 3166 | 292 / GIB / GI |
| Домен | .gi |
| Телефонний код | ++350 |
|
Керує територією губернатор, якого призначає король Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська партія Гібралтару, Соціал-демократична партія Гібралтару, Прогресивна демократична партія.
Історія
Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Гібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний з ім'ям Таріка ібн Зіяда, армія якого висадилися в Гібралтарі 29 квітня 711 року, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Гібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.
В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом Джорджем Руком (1650—1709) і приєднано до Англії за Утрехтським миром 1713 року. Референдум 1967 року показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Великої Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію, і в 1969—1985 роках закривала кордон із нею. У 1989 році британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Виведення наземних військ почалося в березні 1991 року, але морські й повітряні сили залишилися.
Завдяки особливому географічному розташуванню Гібралтар — один із важливих стратегічних пунктів, який дає змогу контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Гібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської й військово-повітряної бази та іноземних туристів.
Географія
Геологія
Рельєф місцевості Гібралтару складається з 426-метрової Гібралтарської скелі з юрського вапняку і вузької прибережної низовини навколо. Довжина берегової лінії становить 12 кілометрів.
Клімат
Територія знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 24,4 °C (76 °F). Найхолодніший місяць — січень із середньою температурою 13,3 °C (56 °F).
| Клімат Гібралтару | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 23 | 23 | 29 | 31 | 32 | 37 | 37 | 40 | 37 | 32 | 29 | 25 | 40 |
| Середній максимум, °C | 16 | 16 | 17 | 18 | 21 | 24 | 27 | 27 | 26 | 21 | 18 | 16 | 21 |
| Середня температура, °C | 13 | 13 | 15 | 16 | 18 | 21 | 23 | 24 | 22 | 19 | 16 | 14 | 18 |
| Середній мінімум, °C | 11 | 11 | 12 | 13 | 15 | 17 | 20 | 20 | 20 | 16 | 13 | 12 | 15 |
| Абсолютний мінімум, °C | 0 | 2 | 2 | 7 | 10 | 11 | 16 | 16 | 13 | 8 | 2 | 3 | 0 |
| Норма опадів, мм | 120 | 100 | 100 | 60 | 30 | 10 | 0 | 0 | 20 | 70 | 140 | 130 | 830 |
| Днів з опадами | 12 | 10 | 10 | 10 | 8 | 3 | 1 | 2 | 6 | 12 | 11 | 14 | 99 |
| Вологість повітря, % | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 70 | 75 | 75 | 80 | 80 | 80 | 75.8 |
| Джерело: Weatherbase |
Фауна і флора
Гібралтарська скеля була оголошена природним заповідником у 1993 році для захисту природи Гібралтару. У Гібралтарі зростає більш як 600 видів рослин. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який у дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними є чагарники маквіс.
На території Гібралтару мешкає єдиний у Європі примат макака лісовий, який живе у напівдикому стані й має непевне походження. У першій половині XX століття були повідомлення про спостереження Balaenoptera edeni у водах поблизу Гібралтару.
Гібралтар також має невеликий ботанічний сад площею 6 га.
Економічне становище
Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла-Лінеа.
Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988).
Населення
Основні етнічні групи за походженням прізвищ поданих до списків виборців, є британці (27 %), іспанці (24 %, переважно з Андалузії, і близько 2 % з Менорки), генуезці та інші італійці (20 %), португальці (10 %), мальтійці (8 %), євреї (3 %). Є також (менш як 1 %) представники інших народів, як-от марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.
За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22 %, «Інші британці» — 9,56 %, марокканці — 3,5 %, іспанці — 1,19 % та «Інші країни ЄС» — 1 %.
Мова
Офіційна мова Гібралтару — англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих мешканців двомовна і також говорить іспанською через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, гінді і синдхі — індійські, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.
Гібралтарці часто розмовляють мовою яніто. В її основі лежить іспанський діалект Андалузії зі значною домішкою британської англійської й елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької й гакетії (ладіно). Понад 500 слів яніто, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто кличуть себе янітос.
Релігія
За даними перепису 2001 року, близько 78,1 % католиків, англіканці — 7,0 %, 2,9 % повідомили, що не релігійні.
Політична система
Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається Головним міністром Гібралтару. Його кандидатуру затверджує губернатор.
| № | Прізвище | Початок каденці | Кінець каденці |
|---|---|---|---|
| 1 | Джошуа Гассан | 11 серпня 1964 | 6 серпня 1969 |
| 2 | Роберт Пеліза | 6 серпня 1969 | 25 червня 1972 |
| 3 | Джошуа Гассан | 25 червня 1972 | 8 грудня 1987 |
| 4 | Адольфо Канепа | 8 грудня 1987 | 25 березня 1988 |
| 5 | Джо Боссана | 25 березня 1988 | 17 травня 1996 |
| 6 | Пітер Каруана | 17 травня 1996 | 9 грудня 2011 |
| 7 | Фабіан Пікардо[en] | 9 грудня 2011 | на посаді |
Уряд складається також із міністра юстиції і міністра фінансів.
З погляду ЄС, мешканці Гібралтару — громадяни Великої Британії, а отже до виходу Великої Британії з ЄС 31 січня 2020 року були членами ЄС. У 2003—2020 роках мешканці Гібралтару брали участь у виборах до Європарламенту.
Питання політичної належності
Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньополітичний статус території:
- 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6 % населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи.
- 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900, або 98,97 %, проголосували проти іспансько-британської влади, себто за британське правління. За проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88 % із тих, хто має право голосу.
29 травня 2016 року головний міністр Гібралтару, Фабіан Пікардо, оголосив, що країна готова підняти питання про спільний суверенітет з Іспанією, у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу.
Міжнародні відносини
У міста є чотири побратими:
- Велика Британія, Балліміна;
- Португалія, Фуншал;
- Сінгапур;
- Венесуела, Гібралтар.
Спорт
Футбольна асоціація Гібралтару є членом УЄФА. Національна збірна бере участь у відбіркових матчах до чемпіонату Європи з футболу й чемпіонату Європи з футзалу команди з Гібралтару беруть участь у турнірах Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА, Кубок УЄФА з футзалу. Ще одним популярним видом спорту в Гібралтарі є крикет. Збірна Гібралтару з крикету бере участь у чемпіонатах Європи з крикету.
Див. також
Примітки
- Gibraltar.gov.gi National Symbols of Gibraltar [ 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Гібралтар був захоплений 24 липня 1704 року за старим стилем, або 4 серпня 1704 року, за новим.
- Утрехтська угода була підписана 31 березня 1713 року, за старим стилем, або 11 квітня 1713 року, за новим — Peace and Friendship Treaty of Utrecht between France and Great Britain.
- . gibraltar.gov.gi. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 13 травня 2017.
- . gibraltar.gov.gi. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 5 листопада 2016.
- Також використовується домен .eu.
- Гібралтар повернув собі статус міста. Його присвоїла королева Єлизавета на честь ювілею. Бабель (укр.). 29 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
- . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 25 березня 2014.
- . www.gonhs.org (англ.). Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 2 березня 2017.
- Modolo, Lara; Salzburger, Walter; Martin, Robert D. (17 травня 2005). . Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America (англ.) 102 (20). с. 7392–7397. ISSN 0027-8424. PMC PMC1129121. PMID 15870193. doi:10.1073/pnas.0502186102. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- . www.iucnredlist.org (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 2 березня 2017.
- Cassese, Antonio (1 січня 1995). (англ.). Cambridge University Press. ISBN 9780521637527. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 серпня 2013.
- . Європейська Правда. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
- Даррен МакКефрі. . SkyNews. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
Література
- Офшорна зона Гібралтар [ 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
- Canessa A. Bordering on Britishness: National Identity in Gibraltar from the Spanish Civil War to Brexit. Palgrave Macmillan, 2019.
- Chartrand R., Courcelle P. Gibraltar, 1779—1783: The Great Siege. Osprey, 2006.
- Pack S.D. The Deepest Border: The Strait Of Gibraltar And The Making Of The Modern Hispano-African Borderland. Stanford University Press, 2019.
Посилання
- Visit Gibraltar. [ 3 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Gibraltar profile on BBC. BBC. оригіналу за 10 грудня 2019.