«Акейтіз» (H12) (англ. HMS Achates (H12) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «A» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
| HMS «Акейтіз» (H12) | |
|---|---|
| HMS Achates (H12) | |
| Британський есмінець «Акейтіз». | |
| Служба | |
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «A» |
| Держава прапора | Велика Британія |
| Належність | Королівський ВМФ Великої Британії |
| На честь | п'ятий корабель флоту на ім'я «Акейтіз» |
| Корабельня | John Brown & Company, Клайдбанк |
| Замовлено | 6 березня 1928 |
| Закладено | 11 вересня 1928 |
| Спущено на воду | 4 жовтня 1929 |
| Введено в експлуатацію | 11 лютого 1930 |
| На службі | 1930–1942 |
| Загибель | 31 грудня 1942 року потоплений німецьким важким крейсером «Адмірал Гіппер» у бою в Баренцевому морі |
| Нагороди | 5 бойових нагород |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику |
| Ідентифікація | |
| Девіз | «Відданий Ахат» (лат. Fidus Achates) |
| Параметри | |
| Тоннаж | 1 370 т (стандартна) 1 793 т (повна) |
| Довжина | 98 м |
| Ширина | 9,83 м |
| Висота | 3,73 м |
| Технічні дані | |
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Admiralty |
| Гвинти | 2 |
| Потужність | 34 000 к.с. |
| Швидкість | 35 вузлів (65 км/год) |
| Дальність плавання | 4 080 миль (7 560 км) на швидкості 15 вузлів |
| Екіпаж | 138 офіцерів та матросів |
| Озброєння | |
| Артилерія | 4 × 120-мм гармати QF Mark IX |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів 6 скидачів глибинних бомб |
| Зенітне озброєння | 2 × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark II |
«Акейтіз» був закладений 11 вересня 1928 на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанкі. 11 лютого 1930 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. З початку Другої світової війни брав активну участь у бойових діях; бився в Атлантиці, на Середземному морі та в арктичних водах. Брав активну участь у битві в Данській протоці, рейді на Кіркенес та Петсамо, в операції «Смолоскип».
31 грудня 1942 року в бою в Баренцевому морі, що стався між кораблями охорони союзного конвою JW 51B і німецькими рейдерами «Адмірал Гіппер» і «Лютцов», «Акейтіз» загинув.
Дизайн і конструкція ред.
«Акейтіз» (H12) належав до есмінців типу «A», що конструктивно базувався на проекті новітнього на той час есмінця «Амазон».
Корпус «Акейтіз» мав загальну довжину між перпендикулярами — 98,5 м, бімс — 9,8 м та осадку до 3,7 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1370—1380 та повна — 1778—1790 довгих тонн відповідно. Екіпаж есмінця складався зі 138 офіцерів та матросів, однак у воєнний час був збільшений до 162 осіб.
Головна енергетична установка становила три триколекторні Адміралтейських котли з пароперегрівником і два одноступінчатих турбозубчатих редуктори Парсонса. Порівняно з HMS «Амазон» енергетична установка була сильно спрощена. У результаті знизилася економічність і загальна потужність енергоустановки, але британці виграли в експлуатаційної надійності, а ціна есмінця за рахунок більш простої машини знизилася на 15—20 %. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, при цьому редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 316 °С (600 °F). Потужність механізмів становила 34 000 к. с., і швидкість ходу досягала 35,25 вузлів, у повному навантаженні — 31,75 вузлів.
Есмінець мав повну заправку до 394—396 тонн палива та діяв на дальності до 4080 морських миль (7560 км) при ході 15 вузлів (28 км/год).
Озброєння ред.
Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця HMS «Акейтіз»: 4 нових 120-мм (4,7-дюймових) гармати Мk.IX довжиною ствола в 45 калібрів, із підвищеним кутом піднесення до 30°, в палубних установках Mk.XIV A, B, X та Y Гармати вели вогонь 23-кг боєприпасами різного типу: фугасними снарядами підвищеної потужності «HE» та напівбронебійними снарядами «SAP» на відстань до 15 520 м, зі швидкістю 810 м/с. Боєкомплект кожної гармати становив 190 снарядів. Система управління артилерійським вогнем корабля становила оптичний далекомір «MQ I» з базою в 3 метри і приладом управління артилерійським вогнем «Приціл-директор для есмінців» (DDS).
Зенітне озброєння корабля складалося з двох 40-мм гармат QF 2 Mark II, що розташовувалися на бортах есмінців між трубами, з боєкомплектом 500 пострілів на ствол.
Торпедне озброєння есмінця включало два чотиритрубних 533-мм торпедних апарати «QR III». Для боротьби з підводними цілями споконвічно призначалися 2 бомбомети та 4 жолоби для скидання 8 глибинних бомб, однак через обмеженість простору частку оснащення довелось зняти та залишити лише три жолоби для застосування глибинних бомб.
Історія ред.
Довоєнний час ред.
Після введення до строю, «Акейтіз» разом з однотипними есмінцями типу «A» та лідером «Кодрінгтон» увійшли до 3-ї флотилії есмінців, що проходила службу на Середземному морі. У 1934 році постраждав під час військових навчань у наслідок зіткнення з лідером ескадрених міноносців «Кодрінгтон». Під час Громадянської війни в Іспанії патрулював узбережжя цієї країни. До початку Другої світової війни повернувся до Великої Британії до Плімута.
Початок ред.
На початок Другої світової війни, корабель перебував у складі 18-ї флотилії есмінців, із базуванням на Портленд, і ніс службу у Ла-Манші, виконуючи завдання з ескорту конвоїв та протичовнового патрулювання прибережних вод. У січні 1940 року виконував охоронні функції на підступах до Британських островів у так званому Командуванні Західних підходів. Того ж місяця 1940 року «Акейтіз» разом з есмінцями «Ентоні» та «Ерроу» супроводжував перехід британського лінкора «Роял Соверін» до канадського Галіфаксу. Пізніше повернувся до Британських островів, де входив до складу сил, що забезпечували супровід конвоїв. У складі цього угруповання кораблів британського флоту діяв до червня 1940 року.
У липні 1940 року переведений до 16-ї флотилії есмінців у Гаріджі, де виконував завдання із захисту конвоїв та патрулювання прибережних вод.
10 серпня 1940 року «Акейтіз» разом з есмінцями «Антілоуп» та «Форчун» взяв участь у рятуванні вцілілих з потопленого німецькою субмариною U-56 допоміжного крейсера RMS «Трансільванія».
У жовтні 1940 року разом з крейсером «Кеніа» та есмінцями «Сейбр», «Вімі» та «Ерроу» забезпечував супровід конвою WS 3B у Західних підходах.
У листопаді 1940 року есмінець включений до 4-ї ескортної групи, що базувалася на Грінок, для захисту атлантичних конвоїв. 2 листопада разом з «Антилопою» ескортував конвой OB 237. Взяв участь у пошуку німецької субмарини U-31, однак, через відмову ASDIC, невдало. Незабаром увійшов до складу ескорту конвою HX 83. Разом з есмінцем «Гесперус» брав участь у рятувальних заходах з пошуку постраждалих з потоплених німецьким підводним човном U-99, допоміжним крейсерів «Патроклус» та «Лаурентік».
21 травня 1941 «Акейтіз» разом з п'ятьма іншими есмінцями включений до складу ескорту лінійного крейсера HMS «Худ» та лінійного корабля «Принц Уельський», що здійснювали пошук та переслідування німецької рейдерської групи з лінкора «Бісмарк» та важкого крейсера «Принц Ойген» у Данській протоці. Британські кораблі планували дозаправитись на базі у Хваль-фіорді, Ісландія та продовжити пошук ворожих кораблів далі.
Ввечері 23 травня, різко погіршали погодні умови, і адмірал Л.Голланд віддав наказ есмінців збільшити швидкість. Якщо ж вони будуть неспроможні утримувати такий темп, капітальні кораблі чекати на них не будуть і проводжатимуть самостійний пошук далі без підтримки ескадрених міноносців. О 2:15 24 травня командувач віддав наказ кораблям супроводу продовжити рух у північному напрямку. О 05:35 німецькі кораблі були виявлені «Худом», і потім німці побачили наближення британського лінійного крейсера. О 05:52 сталась швидкоплинна стрілянина між бойовими кораблями Крігсмаріне та Королівського флоту, а о 06:01, «Худ» зазнавши важких уражень від артилерії противника, переломився навпіл та за дві хвилини затонув.
«Акейтіз» разом з п'ятьма іншими есмінцями перебував приблизно на відстані 60 миль від місця бою. Першим до району битви прибув есмінець «Електра», що з'явився в районі затоплення гордості британського флоту «Худа» за дві години після трагедії й встигнув врятувати тільки 3 осіб з числа екіпажу лінійного крейсера «Худ».
Перші арктичні конвої ред.
27 липня 1941 року з Ісландії вийшли два з'єднання кораблів, які повинні були атакувати Шпіцберген і узбережжя Норвегії. До складу другого з'єднання, що вийшло для проведення рейду на Кіркенес і Петсамо, входили авіаносці «Фьюріос» і «Вікторіос», на борту яких перебувало близько 100 літаків палубної авіації, важкі крейсери «Девоншир» і «Саффолк» та 6 есмінців супроводження «Ескапада», «Антілоуп», «Ектів», «Акейтіз», «Інтрепід» і «Ентоні». Під керівництвом контр-адмірала У. Ф. Вейк-Волкера воно повинно було підтвердити в очах громадськості панування британського флоту у морях Крайньої Півночі й допомогти Радянському Союзі, вже більше місяця воював з Німеччиною. Однак проведений 30 липня наліт не мав особливого успіху, оскільки німці утримували на своїх базах сильну протиповітряну оборону і знищили зенітним вогнем 16 британських літаків.
Однак, «Акейтіз» не зміг взяти повноцінної участі у цій операції через те, що підірвався на британській морській міні й був відбуксований есмінцем «Ентоні» до Сейдісфіордюра. У наслідок підриву на міні 63 особи загинуло та 25 членів екіпажу есмінця дістали поранень. Згодом передислокований на ремонт до Британії, де перебував на відновлювальних роботах до квітня 1942 року.
З 16 по 30 травня 1942 року «Акейтіз» входив до ближнього ескорту конвою PQ 16 до Мурманська й під час переходу піддався невдалій атаці німецького підводного човна U-591. З 35 суден конвою 8 було потоплено німецькими субмаринами, торпедоносцями та 2 зазнали пошкоджень.
У листопаді 1942 року, в контексті підготовки операції «Смолоскип» — вторгнення союзних військ на територію Французької Північної Африки, «Акейтіз» був включений до Центральної оперативної групи ВМС, що висаджувала морський десант у районі Орана в Алжирі. 8 листопада 1942 при проведенні операції, французькі підводні човни флоту Віші «Аргонауте» і «Актеон» намагалися атакувати англо-американський флот, есмінці «Весткотт» і «Акейтіз» їх потопили.
31 грудня 1942 року, есмінець виконував бойове завдання з супроводу конвою JW 51B з Лох-Ів до радянського Мурманська, коли транспорти наразилися на німецькі бойові кораблі. Німецькі сили у складі важкого крейсера «Адмірал Гіппер», «кишенькового» лінкора «Лютцов» і шести есмінців прийняли рішення перехопити і знищити конвой. Незважаючи на довгий і наполегливий обстріл конвою, британці, не втративши жодного транспортного судна конвою, зуміли відбити атаку німців.
Однак, близько 11:15 «Акейтіз» ставив димову завісу, намагаючись прикрити транспортники від німців, коли підпав під артилерійський залп з крейсера «Адмірал Гіппер». У наслідок прямого влучення артилерійських снарядів противника в корабель, на есмінці загинув командир корабля та 40 матросів і офіцерів. Ескадрений міноносець під командуванням першого лейтенанта Л.Пейтона-Джонса продовжував виконувати завдання, але близько 13:30 від зазнаних пошкоджень затонув у 135 морських милях на схід-південний схід від Ведмежого острова: 113 людей загинули, 81 особа була врятована.
Див. також ред.
Примітки ред.
- на честь хороброго троянця, супутника, товариша і зброєносця Ахата, що часто згадується в «Енеїді».
- За битву за Атлантику (1940-1942), за бій з лінкором «Бісмарк» (1941), за арктичні конвої (1942), за Північно-Африканську кампанію (1942) та за бій у Баренцевому морі (1942).
- За проектом башти мали вести вогонь під кутом піднесення до 40°, а башта B - до 60°. Однак, насправді піднімати під таким кутом гармати було неможливо.
- Група есмінців, що повернулась до Великої Британії: лідери «Кодрінгтон» і «Броук», есмінці «Акейтіз» і «Адент».
- До складу ескорту конвою входили: есмінці «Ектів», «Гесперус», «Вайлд Свон», «Бігл», «Акейтіз» і «Харрікейн», корвет «Пікоті».
- Есмінці супроводження: «Еко», «Електра», «Ентоні», «Ікарус», «Акейтіз» і «Антилоуп».
- До складу ближнього ескорту входили: допоміжний корабель ППО «Аланбенк», есмінці: «Ашанті», «Акейтіз», «Мартин», «Волонтир», польський ORP «Галанд»; чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Фльор-де-лі».
- Конвой супроводжували: 2 крейсери «Шеффілд» і «Джамайка»; 6 есмінців «Акейтіз», «Оруелл», «Орібі», «Онслоу», «Обідіент», «Обд'юрет»; 2 корвети типу «Флауер» «Рододендрон», «Гайдерабад», тральщик «Бремблі» і озброєні траулери.
- Угруповання підтримували 6 есмінців: Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z4 «Ріхард Бітзен», Z6 «Теодор Рідель», Z29, Z30 та Z31.
Посилання ред.
- . на uboat.net. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 7 червня 2017. (англ.)
- . на naval-history.net. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 7 червня 2017. (англ.)
- HMS Achates (H12) [ 19 січня 2021 у Wayback Machine.]
- HMS Achates (H12) (+1942) [ 8 березня 2012 у Wayback Machine.]
- HMS Achates (H12)
Координати: 73°18′ пн. ш. 30°06′ сх. д. / 73.300° пн. ш. 30.100° сх. д.
Література ред.
- English, John (1993). Amazon to Ivanhoe: British Standard Destroyers of the 1930s. Kendal, England: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9.
- Haarr, Geirr H. (2009). The German Invasion of Norway, April 1940. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-310-9.
- Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 2 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1997. — 59 с. — (Ретроспектива войны на море) (рос.)