Північноафрика́нська кампа́нія (англ. North African Campaign) — військова кампанія, що проводилася військами союзників та об'єднаними силами Італії за підтримки Німеччини протягом 10 червня 1940 — 16 травня 1943 на території північноафриканських країн. Бойові дії у ході кампанії тривали на гігантському просторі майже від Суецького каналу до узбережжя Атлантичного океану. Основні бої розгорнулися в лівійській та єгипетській пустелях поздовж узбережжя Середземного моря, а також на території Марокко та Тунісу.
| Північноафриканська кампанія | |
|---|---|
| Середземноморський театр воєнних дій Друга світова війна | |
Танковий бій між англійськими та німецькими військами. Британський Crusader об'їжджає підбитий німецький Pzkw IV. Операція «Крусейдер». 27 листопада 1941 | |
| Сторони | |
| Союзники: Велика Британія | Країни Осі: Королівство Італія * Італійська Лівія Третій Рейх Режим Віші |
| Командувачі | |
| Гаролд Александер Клод Окінлек Арчибальд Вейвелл | П'єтро Бадольйо Уго Кавальєро Родольфо Граціані Джованні Мессе Ервін Роммель Альберт Кессельрінг Ганс-Юрген фон Арнім |
| Втрати | |
| ~238 558 загальні втрати | 620 000—950 000 загальні втрати 8 000 знищених літаків 6 200 гармат, 2 500 танків та 70 000 вантажівок знищено і захоплено |
Битва у Північній Африці почалася з моменту проголошення війни Італією 10 червня 1940. 14 червня 11-й гусарський полк британської армії перетнувши кордон Єгипту з Лівією, стрімко захопив італійський форт Капуззо. У відповідь італійці у вересні 1940 розпочали масштабний наступ і захопили Сіді-Баррані — єгипетське місто на заході країни. У грудні британці перейшли у контрнаступ та завдали у ході операції «Компас» серйозної поразки 10-ій італійській армії. Німцям, дотримуючись своїх союзницьких обіцянок довелося терміново перекидати до Північної Африки корпус «Африка», під командуванням до того нікому невідомого генерала Ервіна Роммеля.
Серія битв та боїв з мінливим успіхом за володіння Лівією, а також західною частиною Єгипту тривала до рішучої битви, яка отримала назву Друга битва за Ель-Аламейн. В цій сутичці об'єднані війська Британської Співдружності під командування генерал-лейтенанта Бернарда Монтгомері завдали поразки військам Осі та виштовхнули їх до Тунісу.
Пізніше у 1942 році у ході операції «Смолоскип», союзники британців по коаліції — американці, здійснили успішну висадку в північно-західній Африці, в районі Касабланки, й після низки нетривалих боїв з військами вішістської Франції, які згодом перейшли на бік антигітлерівської коаліції, пройшли по території Марокко та Алжиру і оточили німецько-італійські війська у північному Тунісі.
Навесні 1943 року командування нацистської Німеччини та фашистської Італії, з'ясувавши, що сил для утримання захоплених територій у Африці немає, поступово відвело війська до Італійського півострову, решта війська билася до середини травня, стримуючи наступ союзників й урешті-решт капітулювала на півострові Бон.
Пустельна війна Редагувати
10 червня 1940 року Королівство Італія, будучи союзником Нацистської Німеччини, оголошує війну Франції та Великій Британії. Британські війська, що розташовувались в Єгипті отримали наказ готуватися до захисту та намагатись не провокувати ворога. Незважаючи на це, вже 11 червня британські війська здійснили серію атак на позиції італійців у Лівії. Після капітуляції Франції 25 червня 1940 року, італійські війська, котрі трималися на кордоні із французьким Тунісом були переведені до італійської Киренаїки для зміцнення 10-ї армії. Зважаючи на це підкріплення, італійський диктатор Беніто Муссоліні видав наказ 10-й армії, розпочати 10 серпня 1940 року вторгнення до Єгипту.
Єгипетська операція Редагувати
Італійські війська завдали удару із Лівії в Єгипет і просунулись вглиб країни на 100 км, проте через труднощі із забезпеченням військ зупинили наступ біля Сіді-Баррані. Британські війська, поступаючись в чисельності та не надаючи серйозного опору, відступили до міста Мерса-Матрух. Між воюючими сторонами утворилася «буферна» зона шириною 130 км.
Операція «Компас» Редагувати
З 9 грудня 1940 по 9 лютого 1941 збройні сили Великої Британії та її союзників провели стратегічну військову операцію проти італійських військ з метою відвоювання Єгипту і розгрому 10-ї італійської армії.
Незважаючи на те, що британські війська значно поступалися в чисельності італійським, вони змогли вдало провести операцію, повністю розгромити 10-ту армію і взяти велику кількість полонених. Протягом двох місяців британці витіснили італійські війська з Єгипту, відкинули їх більше ніж на 600 миль, завдавши ним загальних втрат 130 000 чоловік та 400 танків, при власних всього 2 000 й готувалися до повного захоплення всієї Лівії.
Висадка Ервіна Роммеля у Африці. Перший наступ Роммеля Редагувати
До лютого 1941 року війська Муссоліні в Північній Африці опинилися на грані повного розгрому. Гітлеру довелося виручати свого невдалого союзника. 6 лютого 1941 Роммеля, щойно підвищеного в ранг генерал-лейтенанта, викликали до Берліна і призначили командувачем невеликого механізованого об'єднання, котре мало горде ім'я «Німецький Африканський Корпус» (нім. Deutsches Afrika Korps), котрий відправлявся на допомогу італійській армії. До його складу входили лише дві дивізії (5-та легка і 15-та танкова). 14 лютого 1941 перші частини 5-ї легкої дивізії разом зі своїм командувачем, Ервіном Роммелем, висадилися в Триполі, де на початку травня до них приєдналася 15-та танкова дивізія. Оцінивши обстановку Роммель прийшов до висновку, що противник, котрий йому протистояв, недостатньо сильний і до того ж його війська розкидані на значному просторі. Тому, не чекаючи повного зосередження всіх своїх сил він вирішив негайно перейти в наступ.
Вже 27 лютого корпус «Африка» мав перше бойове зіткнення з англійськими військами у Ель-Агейла (Лівія), де Роммель розбив англійські війська під командуванням генерала Арчибальда Вейвелла.
24 березня 1941 силами лише 5-ї легкої дивізії за підтримки 2-х італійських дивізій Роммель розпочав наступ, а 31 березня була проведена успішна атака англійських позицій у Мерса Брега. Командувач об'єднаними німецько-італійськими військами застосував тактику бліцкригу, що дуже добре зарекомендувала себе у Франції й виявилася для англійців в Африці чимось несподіваним, діяв напористо, рішуче та не гаючи часу, завдаючи удари по всіх напрямках та призводячи ворога в сум'яття. Корпус «Африка» продовжував тіснити британські частини, що відступали, на схід, рухаючись на Тобрук, який захищав шлях вглиб країни, до Нілу. Роммель, повністю ігноруючи протести та спроби головнокомандувача італійськими військами в Африці генерала Італо Гарібольді його зупинити, й маючи по суті, лише одну дивізію, без зволікань пройшов від Триполітанії, через Лівію до Киренаїки і захопив Бенгазі. У ході проведеної ним операції Роммель розгромив 2-гу англійську бронетанкову дивізію і блокував у Тобруці до півтори дивізії противника, захопивши велику кількість полонених, зокрема 2 англійських генерали. Проте активні дії англійської авіації і флоту на Середземному морі призвели до гострої нестачі пального та продовольства у військах Роммеля.
Облога Тобрука Редагувати
13 квітня 1941 Роммель захопив Бардія і Соллум, остаточно відрізавши війська Британської співдружності в районі Тобруку, а до 15 квітня вийшов до західного кордону Єгипту. Стрімкий наступ Роммеля змусив англійські війська та їх союзників відступити за укріплену лінію оборони навколо Тобрука. Фронт в Північній Африці стабілізувався по лінії лівійсько-єгипетського кордону
Облога німцями Тобрука, з гарнізоном, що складався з австралійської 9-ї дивізії та британських формувань, які опинилися в оточенні, й в цілому становили 25 000 військових, тривала 240 днів.
До середини червня 1941 англійці двічі невдало зробили спроби деблокувати обложений Тобрук (з 15 травня 1941 — операція «Бревіті» та з 15 червня — операція «Батлакс»), але щоразу були відкинуті назад німецькими та італійськими військами. У липні 1941 року, створивши значну перевагу в силах, англійці спробували перейти в наступ і знову оволодіти стратегічною ініціативою на ТВД, але знову були розбиті Роммелем.
Операція «Крусейдер» Редагувати
18 листопада 1941 англійці, отримавши сильне підкріплення, почали свій наступ під кодовою назвою «Крусейдер» з метою розгрому угруповання противника в Киренаїці та деблокаді Тобруку. 8-ма англійська армія (6 дивізій та 5 бригад) налічувала близько 120 тис. осіб, понад 900 танків і понад 1000 літаків. Роммелю ж довелося протистояти їм, маючи лише 15 % від необхідних йому боєприпасів і пального. Під його командуванням було лише 10 дивізій (7 італійських і 3 німецьких) загальною чисельністю близько 100 тис. осіб, більш за 400 танків і 340 літаків.
8-ма британська армія Алана Каннінгема завдала удару відразу по кількох напрямках, й хоча всі атаки противника Роммелю вдалося відбити, через брак власних сил і особливо засобів, він був змушений розпочати відступ. 5 грудня 1941 року Роммель зняв облогу Тобрука, яка тривала 8 місяців, а слідом за тим залишив і Киренаїку. В ході 2-місячних боїв англійські війська просунулися на глибину майже 800 км, але не змогли вирішити своє головне завдання — знищити німецько-італійські війська в Північній Африці. Успішному просуванню 8-ї англійської армії на таку велику глибину значною мірою сприяв британський флот, що забезпечував її безперебійним постачанням усім необхідним і здійснював потужну вогневу підтримку на приморському фланзі. Тилове ж забезпечення військ Роммеля перебувало у вкрай жалюгідному стані.
22 і 23 листопада Роммелю вдалося зупинити просування британців й навіть контратакувати, вийшовши ним в тил, але значного успіху він не зміг досягнути й незабаром, 29 листопада англійські війська прорвалися до обложених частин в місто Тобрук. До 7 грудня 1941 року корпус «Африка» був змушений відступати через Киренаїку і до 6 січня 1942 відкотився до Ель-Агейли в Лівії, звідки Роммель розпочав свій блискучий наступ.
У середині січня Роммель перегрупував свої частини і вирішив провести новий наступ, коли його війська будуть належним чином екіпіровані і забезпечені.
Другий наступ Роммеля Редагувати
21 січня 1942 отримавши підкріплення і перегрупувавши свої сили, Роммель завдав раптовий контрудар по противникові, знову опанував Бенгазі, відкинув англійські війська на 600 км на схід і вийшов на рубіж Ель-Газала, Бір-Хакейм, де був змушений зупинитися через брак пального та боєприпасів. Випередивши противника з переходом в наступ, Роммель зірвав його план наступу на Триполі.
З кінця січня 1942 року на північноафриканському ТВД настало затишшя в бойових діях, що тривало до кінця травня. Обидві сторони здійснювали інтенсивну підготовку до нових битв. Першим удар завдав Роммель, який атакував в ніч на 27 травня 1942 британські війська, незважаючи на їх значну перевагу в силах. У Роммеля було 560 танків (320 німецьких, 50 з яких були застарілими танками Panzer II та 240 італійських танків, які були не кращими за танки Panzer II), тоді як британці мали 900 танків, зокрема 200 новітніх танків «Грант», велику кількість бронемашин і полуторну перевагу в артилерії. Співвідношення в авіації було рівним, кожна зі сторін мала по 600 літаків.
Битва в районі Ель-Газала, Бір-Хакейм тривала понад 2 тижнів (27 травня-12 червня 1942 року) і завершилася повною перемогою Роммеля. 8-ма англійська армія була розбита і почала безладний відступ, переслідувана противником. 21 червня війська Роммеля опанували Тобрук, захопивши там 33 тис. полонених, а також великі запаси озброєння, боєприпасів і продовольства.
Після битви під Ель-Газала в армії Роммеля залишалося в строю лише близько 100 справних танків, але він, тим не менш, вирішив продовжувати наступ, щоб остаточно завершити знищення 8-ї англійської армії. Глибина просування його військ склала 600 км, вони вторглися в Єгипет, маючи завдання захопити Каїр і Александрію, а потім вийти до Суецького каналу. Ця мета була вже майже досягнута — танки Роммеля знаходилися за 110 км від Александрії, коли 30 червня зненацька наразилися на добре організовану оборону противника західніше Ель-Аламейна, яка перебувала за 96 км від Александрії та за 240 км від Каїра. Спроба Роммеля сходу подолати її успіхом не увінчалася.
З початку липня і до кінця серпня англійці зосередили свої зусилля на знищення залишків «Африканського корпусу», але їх спроби мали лише невеликий успіх. Тільки в період з 5 по 27 липня «Лис пустелі» відбив 10 великих атак. Британські війська зазнавали важких втрат, проте резерви Роммеля були вичерпані повністю.
Наступ Монтгомері Редагувати
23 жовтня британці перейшли в наступ, якими командував Монтгомері, почали свій наступ з метою повернути втрачену територію і знищити німецько-італійські війська в Північній Африці. На початку наступу під Ель-Аламейном Монтгомері мав значну перевагу в силах і засобах над німецько-італійськими військами (230 тис. осіб, 1440 танків, 2311 гармат і 1500 літаків проти 80 тис. чоловік, 540 танків, 1219 гармат і 350 літаків).
Деякий час, використовуючи недостатню рішучість англійців, Роммелю вдавалося, більш ніж на тиждень утримувати британців. Але натиск противника все зростав: він вводив в бій все нові і нові сили. У ніч на 3 листопада Роммель був змушений віддати своїм військам наказ на відступ, оскільки всі можливості для подальшого опору були вже вичерпані.
12 листопада, переслідуючи розрізнені сили противника, англійці досягли Тобрука і захопили його. Ще більше погіршило ситуацію те, що 8 листопада 1942 року англо-американське командування розпочало вторгнення в Північно-Західну Африку — операцію «Смолоскип». Англійці продовжили свій наступ і, 19 листопада, знову захопили Бенгазі, а потім, 17 грудня, — Ель-Агейлу.
Друга битва під Ель-Аламейном (23 жовтня — 4 листопада 1942 року) закінчилася повною поразкою німецько-італійської танкової армії (1 листопада 1942 танкова армія «Африка» була перейменована на німецько-італійську танкову армію). Її втрати склали 55 тис. чоловік, 320 танків і близько 1 тис. гармат. Залишки розгромлених під Ель-Аламейном військ Роммеля уникли повного знищення тільки через те, що британці вели переслідування надто повільно.
Ервін Роммель, через практично повну відсутність постачання, не мав можливості ані обладнати досить потужні оборонні позиції, ані контратакувати, і вирішив відступити до німецького плацдарму в Тунісі. Цю операцію відступу на тисячу миль Роммель провів з блиском, не втративши жодного солдата. 19 лютого 1943 Роммель почав свій останній наступ у Північній Африці. Наприкінці лютого війська нової групи армій завдали поразки американцям у боях на перевалі Кассерін, але на початку березня самі зазнали серйозну невдачу при Ме-Денін.
Операція «Смолоскип» Редагувати
Операція «Смолоскип» (англ. Operation Torch) — британсько-американське вторгнення в Північну Африку 8 листопада 1942 року. Метою операції було звільнення Північної Африки від сил країн Осі, поліпшення контролю над Середземним морем і підготовка вторгнення в Південну Європу в 1943 році.
Туніська кампанія Редагувати
Туні́ська кампа́нія — військова кампанія в Тунісі, під час Другої Світової Війни між об'єднаними військами Третього Рейху та Італії, які воювали проти військ Великої Британії, США, Франції, Нової Зеландії та Британської Індії. На початку кампанії перевагу мали німецько-італійські війська, однак пізніше ініціативу перехопили союзники, які мали більшу кількість військ та техніки, а також безперервне постачання зброєю, боєприпасами, провіантом. Кампанія завершилась здачею в полон близько 230 тис. німецьких та італійських солдатів, а також більшої частини корпусу «Африка».
Військово-політичні наслідки Редагувати
Влітку Роммеля призначили командувачем групи армій спочатку у Греції, потім — в Італії, у листопаді — у Франції, де йому доручили підготовку до захисту від можливого десантування союзників. Він помилився у своїх прогнозах щодо місця їх головного удару, як і Гітлер вважаючи, що він відбудеться біля Кале у Пікардії. Коли ж американські і британські війська зуміли закріпитись у Нормандії, Роммель приєднався до невдалого замаху на Гітлера, був викритий і 14 жовтня 1944 року покінчив життя самогубством.
У цей час Бернард Монтгомері, за успішні дії при висадці союзників в Італії і Нормандії підвищений у званні до фельдмаршала, на чолі 21-ї групи армій британських та канадських збройних сил десантувався в Нідерландах. У грудні він брав участь в Арденнській операції, в березні 1945 року форсувавши Рейн, захопив Гамбург і 4 травня прийняв капітуляцію німецьких військ на півночі Німеччини, в Данії та в Нідерландах.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Уго Кавальеро. Записки о войне. Дневник начальника итальянского генерального штаба. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1968.(рос.)
- Майкл Карвер. Битва под Эль-Аламейном. Поражение танковой армии Роммеля в Северной Африке. — Москва: Центрполиграф, 2003.(рос.)
- Франсуа де Ланнуа. Африканский корпус: Ливийско-Египетская кампания (1941—1943) М.: ACT, 2008. ISBN 978-5-17-052152-4, 978-5-9713-9547-8(рос.)
- Базил Лиддел Гарт. Вторая мировая война. — Москва: Военное издательство Министерства обо-роны СССР, 1976.(рос.)
- Фридрих Вильгельм фон Меллентин. Танковые сражения 1939—1945 гг.: Боевое применение танков во второй мировой войне. — Москва: Иностранная литература, 1957.(рос.)
- Сэмюэль Митчем. Величайшая победа Роммеля. — Москва: АСТ, 2003.(рос.)
- Дэвид Рольф. Кровавая дорога в Тунис. — Москва: АСТ, 2003.(рос.)
- Курт Типпельскирх. История второй мировой войны. — Москва: Издательство иностранной лите-ратуры, 1956.(рос.)
- Дж. Ф. С. Фуллер. Вторая мировая война 1939—1945 гг. Стратегический и тактический обзор. — Москва: Издательство иностранной литературы, 1956.(рос.)
- Atkinson, Rick (2004) [2002]. An Army at Dawn: The War in North Africa, 1942—1943. Abacus. ISBN 0-349-11636-9.(англ.)
- Barclay, Brigadier C. N.. «Mediterranean Operations». GI — World War II Commemoration.(англ.)
- Ken Ford, Gazala 1942: Rommel's Greatest Victory, Oxford: Osprey Publishing, 2008.(англ.)
- Keegan, John, Oxford Companion to World War II. Oxford University Press, 2001. ISBN 0-19-280666-1(англ.)
- Playfair, Major-General I.S.O.; and Molony, Brigadier C.J.C.; with Flynn R.N., Captain F.C. & Gleave, Group Captain T.P. (2004) [1st. pub. HMSO 1966]. Butler, J.R.M. ed. The Mediterranean and Middle East, Volume IV: The Destruction of the Axis Forces in Africa. History of the Second World War United Kingdom Military Series. Uckfield, UK: Naval & Military Press. ISBN 1-84574-068-8.(англ.)
- Zabecki, David T.. «The War: North Africa (1940—1943)». PBS.(англ.)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Північноафриканська кампанія |
- BBC's flash video of the North African Campaign
- Timeline of the North African Campaign
- Spartacus Educational website: Desert War
- John, Paul (1997). World War II Study - Case Study North Africa. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 6 квітня 2011.
- Zabecki, David T. (2000). Battlefield North Africa: Rommel's Rise And Fall. Military.com World War II. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2011.
- Redoubt Fortress Museum
- The Royal Sussex Regimental Association
Примітки Редагувати
- Втрати американців сягали до 18 558 в Туніській кампанії, втрати Британської Співдружності загалом склали майже 220 000 за кампанію у Північній Африці. Дані за втрати французьких та військ інших країн-союзників не наводяться. Британські офіційні історичні джерела наполягають (у тому числі історик Рік Аткінсон) надає трохи нижчі дані за втрати американців, які дорівнюють загалом 18 221 чоловік: 2 175 загиблих, 8 978 поранених та 6 528 зниклих безвісти.
- website Feldgrau стверджує що 12 808 німецьких військових було вбито під час кампанії, 90 052 зниклих безвісти, проте дані за поранених не надаються. Історик Джон Киган дає дані, що 238 000 військових було захоплено в полон. Дослідження італійців 1957 року дає такі дані, що 22 341 італійський військовий загинув або вважається зниклими безвісти за час Північноафриканської кампанії.
- ↑ Zabecki, North Africa
- Playfair, p. 460
- Atkinson, p. 536
- ↑ Barclay, Mediterranean Operations
- Feldgrau website. Feldgrau Statistics and Numbers. Архів оригіналу за 12 липня 2013.
- Keegan 2001, p. 638
- Roma: Instituto Centrale Statistica' Morti E Dispersi Per Cause Belliche Negli Anni 1940-45 Rome 1957
- Playfair, p. 109
- Playfair, p. 41
- Churchill, p. 371