Микола Гаврилович Шматько (17 серпня 1943, Красногорівка, Донецька область — 15 вересня 2020) — український скульптор, художник. Працював разом із двома синами в Україні. Створив понад 750 пам'ятників (барельєфи, горельєфи, скульптури) і близько 500 картин. Авторська колекція, що експонується в галереї «Шматько і сини», налічує понад 70 скульптур з уральського та італійського мармуру і близько 300 картин (живопис, графіка).
Микола Гаврилович Шматько | |
---|---|
Микола Шматько і «Українська Аврора» | |
Народження | 17 серпня 1943 (80 років) Красногорівка, Донецька область, Українська РСР |
Смерть | 15 вересня 2020 (77 років) |
Переяслав (злоякісна пухлина) | |
Національність | Українець |
Країна | Україна |
Жанр | скульптор, художник |
Діяльність | художник, скульптор |
Нагороди | |
Премії | медаль «Лоренцо Прекрасний Медичі» |
Сайт | Офіційний сайт.] |
| |
Шматько Микола Гаврилович у Вікісховищі |
Творчий шлях Редагувати
Шматько творив понад 30 років, прославляючи образ жінки, матері, краси.
Свого часу він грав на ставки в шахи, давав сеанси одночасної гри. У 1998 році балотувався в депутати Верховної Ради України. Познайомився з мармуром у 33 роки — внаслідок кумедного казусу, коли, помилившись будинком, до нього завітав чоловік і попросив зробити надмогильний барельєф, на що Шматько жартома погодився. Першу роботу — барельєф обличчя — замовила вдова одного з авторитетних за радянських часів керівників міста.
У 1976 році, оскільки діти часто хворіли, сім'я Шматьків переїхала до моря — до Болграду поблизу Ізмаїла, де скульптор жив 13 років.
На початку 1990-х зі своєю сім'єю (дружиною, синами Андрієм і Рафаелем) переїхав із Одеської області на батьківщину дружини — у невелике шахтарське містечко на Луганщині, Красний Луч. Власноруч викопав й облаштував свою першу підземну галерею. 13 років разом із родиною він прожив у підвалі, де створював і зберігав свої роботи. Дахом цього особистого мистецького андеграунду слугували старі чоботи шахтарів, які він використовував замість шифера чи соломи. Вісім років у підземеллі працювала безплатна виставка, яку відвідували поважні вітчизняні та закордонні гості. Через відсутність охорони галерею неодноразово грабували.
У 1994 році робить свою першу спробу взяти участь в українських виставках на День незалежності в Українському домі. Його «відрахували» через відсутність вищої освіти, не дозволивши йому виставити свої скульптури навіть під стінами палацу. Надали місце в парку біля Верховної Ради.
Наприкінці 1990-х Шматько здійснив свою багаторічну мрію — зустрівся з відомою французькою галеристкою і натурницею Діною Верні. З простроченою візою він перетнув на потягу Польщу й Німеччину, а далі доїхав до Парижа велосипедом, ночуючи на вулиці. Діна порадила йому не виїжджати зі своєї країни і збагачувати мистецтвом власний народ.
У 2000 році призначений на посаду професора кафедри художньої творчості і мистецтв Московського інституту світових цивілізацій.
У вересні 2003 року бізнесмен Анатолій Лисенко забрав скульптора до Слов'янська, де відреставрував для нього старовинний двоповерховий особняк у центрі міста. Через рік тодішній голова Луганської ОДА Олександр Єфремов вмовив скульптора повернутись.
У 2004 році Шматькові було доручено створити та втілити в мармурі скульптуру Святогірської Богородиці для Святогірської лаври. Восени, після проведених реставраційних робіт, відбулося відкриття Лаври і встановленої скульптури Богородиці заввишки 4,20 м. Скульптура була висічена з 2 блоків уральського мармуру вагою 40 тонн.
За значний внесок у становлення Православної церкви та створення Святогірської Богородиці нагороджений Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром орденом Нестора Літописця 3 ступеню.
Восени 2005 року відбулося відкриття відбудованої Преображенської церкви в селі Келеберда Полтавської області, де встановлена скульптура «Розп'яття Христа».
У 2007 році нагороджений медаллю «Лоренцо Прекрасний Медічі» за зайняте 4-те місце на Флорентійському Бієналле[en] (італ. Biennale Internazionale dell’Arte Contemporanea). Уперше така висока нагорода дісталась українцеві. Нагородили за три скульптури: «Лугань», «Білл Ґейтс» і «Поклоніння диску».
Восени 2012 року покинув місто Луганськ на запрошення Віктора Балоги та переїхав з родиною до Мукачева.
Згодом переїхав на Київщину, до Переяслав-Хмельницького.
Виставки Редагувати
Твори зберігаються в музеях Редагувати
- Бюст Івана Сошенко (скульптор Микола Шматько), зберігається в музеї Тараса Григоровича Шевченка Академії Мистецтв (Санкт-Петербург)
Галерея «Шматько й сини» Редагувати
Примітки Редагувати
- Украинский скульптор Николай Шматько награжден орденом «Лоренцо Великолепный Медичи». (рос.)
- https://vesti.ua/strana/syn-umershego-hudozhnika-shmatko-ne-znaet-gde-pohoronit-ottsa
- Умер украинский скульптор Николай Шматько — 2020.
- Мармурова скульптура Короля мармуру Миколи Шматько [ 6 січня 2009 у Wayback Machine.](рос.)(англ.)(нім.)
- Результати голосування в одномандатному виборчому окрузі № 107, 1998 рік [ 1 лютого 2012 у Wayback Machine.](укр.)
- Переможці Флорентійського бієналле 2007 [ 29 січня 2009 у Wayback Machine.]. (англ.) (італ.)
- Лугань
- Білл Ґейтс
- Поклоніння диску [ 25 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 19 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 9 березня 2010.
- Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 20 серпня 2010.
Посилання Редагувати
- Офіційна сторінка Миколи Шматька в соціальній мережі [ 10 квітня 2014 у Wayback Machine.] Facebook
- https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10158793561254726&id=538364725
- https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1045939795827851&id=719709461784221
- Сізіфова праця — журнал «Український Тиждень» [ 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Людина з мармуру — газета «Дзеркало Тижня»
- Немає даху для короля, або Як за Миколу Шматька з Донецької і Луганської області змагалися — газета «Україна Молода» [ 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Скульптор із підземелля Микола Шматько — газета «День» [ 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Луганський скульптор створив унікальну композицію з фігур апостолів — телеканал «К1»[недоступне посилання з серпня 2019]
- «YouTube.»: Фільм «Дихання каменю». (рос.)
- Тимошенко увійде в історію голою [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Голос України» — газета Верховної Ради України: Микола Шматько: «Прообразами апостолів стали реальні люди»[недоступне посилання з травня 2019](укр.)