Келеберда́ (Кереберда) — село в Україні, у Горішньоплавнівській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області на річці Дніпро, нижче гирла річки Псел. Населення за переписом 2001 року 451 особа.
| село Келеберда | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Громада | Горішньоплавнівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1646 (перша згадка поселення) |
| Населення | 451 |
| Поштовий індекс | 39754 |
| Телефонний код | +380 536 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д.Координати: 48°57′56″ пн. ш. 33°42′23″ сх. д. / 48.96556° пн. ш. 33.70639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 68 м |
| Водойми | р. Дніпро |
| Відстань до центру громади/сільради | 5 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
Келеберда | |
Келеберда | |
| Мапа | |
| Келеберда у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Село Келеберда лежить на лівому березі річки Дніпро, на виступаючому далеко в річку мисі, вище за течією на відстані за 5 км розташоване місто Горішні Плавні. До села прилеглі великі ставки рибогосподарств, так що село практично з усіх боків оточено водою.
Історія Редагувати
Заснування та етимологія Редагувати
Географічна назва Гербердієв Ріг, яку пов'язують з Келебердою, наведена (1550 р.) Михалоном Литвином.
Поселення засновано Іваном Сірком. Як поселення Кременчуцької волості Келеберда (Короберда) уперше згадана 1646 року. Назва Келеберда/Кереберда походить вірогідно від татарських слів «кале» — фортеця, «берда» — річка, отже — «укріплення над річкою».
Сотенне містечко Редагувати
У 1660 року містечко Келеберда стає центром Келебердянської сотні у складі Полтавського полку, утвореної на Дніпровій переправі для захисту Лівобережжя від татарських нападників, чамбули яких, в обхід Переволочни і Кременчука, проривалися для грабунку Полтавського і Миргородського полків. 1675 Іван Сірко просив російського царя надати Келеберду йому у володіння (близько того часу цей кошовий доклав певних зусиль до відбудови містечка, так що його навіть вважали новим осадником поселення). Це надання заблокував гетьман Іван Самойлович — особистий неприятель Сірка, якого небезпідставно вважав претендентом на гетьманську булаву. У 1764 році сотня була ліквідована, а територія включена до Новоросійської губернії (як ротне містечко Дніпровського пікінерного полку). 1768 група козаків пробувала опротестувати переведення до пікінерів і вимагала повернути сотню під зверхність Полтавського козацького полку.
Татари спустошували Келеберду у 1675, 1696 роках.
Знищення російськими військами Редагувати
У 1709 р. Келеберду було зруйновано російськими військами під час каральної експедиції Петра Яковлєва.
16 квітня Яковлєв напав на Келеберду, у якій стояв запорізький табір. На табір напала партія донців і, переколовши немалу кількість запорожців, спалила містечко, залишивши неспаленою лише церкву Келеберду було спалено на знак того, що келебердянці поставляли провіант Мазепі та вислали свої сім'ї в Переволочну під захист запорожців. В останній момент келебердянський сотник, бажаючи порятувати місто, запропонував покору, але після попереднього опору, росіяни вже забули про милосердя.
У селі у 1727-1767 роках були церкви: св. Миколая, св. Михаїла, Покрова Пресвятої Богородиці, Преображення Господнього, Пресвятої Трійці та Різдва Пресвятої Богородиці.
Найдавніше знаходження на мапах 1775 рік як Каліберда.
На березі Дніпра тягнеться на виступ світло-рожевого граніту. Цей камінь в 1804 році був використаний для п'єдесталу колони на честь Петра I в Полтаві.
На початку XX містечко Келеберда налічувала 1200 жителів. У містечку була православна церква, 15 лавок, 17 водяних млинів, лісові склади; щоденні базари, 4 ярмарки на рік.
Населення Редагувати
Економіка та соціальна сфера Редагувати
ЗАТ «Дніпровська хвиля» — підриємство рибної промисловості.
Визначні пам'ятки Редагувати
- Преображенська церква.
- «Келеберда» — геологічна пам'ятка природи місцевого значення, площа 5 га. Унікальні геологічні утворення: виходи мігматитів, яким нараховується близько 3-х млрд років.
Люди Редагувати
У селі народилися:
- Гапонюк Клавдія Іванівна (1929—2012) — українська художниця порцеляни.
- Голубовський Захарій (1736—1810) — український живописець, один із майстрів українського бароко.
- Кобилко Іван (1882—1951) — учасник Української революції 1917–1921.
- Козельський Яків Павлович (1729—1794) — письменник, філософ-просвітитель.
Примітки Редагувати
- Погода в селі Келеберді.
- Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том II. — Ч., 2014 (334 с.)
- Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. — К., 1951. — С.181.
- Костомаров Н. И. — Мазепа. — С.287
- (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- . Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 5 березня 2012.
- ИнфоРост, Н. П. . elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
- Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (росийскою). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 139 з 562.
| Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |