www.wikidata.uk-ua.nina.az

Чехівський Володимир Мусійович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чехівський Володи мир Мусі йович Чехі в

Чехівський Володимир Мусійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чехівський.

Володи́мир Мусі́йович Чехі́вський (19 липня 1876, с. Горохуватка, Київська губернія, Російська імперія — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР) — український політичний і громадський діяч, прем'єр-міністр УНР. Один із засновників УАПЦ. Депутат першої Державної думи Російської імперії. Брат Миколи Чехівського та Олекси Чуприни-Чехівського.

Володимир Мусійович Чехівський
Володимир Мусійович Чехівський
1-й Прем'єр-міністр УНР
26 грудня 1918 — 13 лютого 1919
Попередник посада заснована
Наступник Сергій Остапенко
Народився 19 липня 1876(1876-07-19)
Горохуватка, Мирівська волость, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (61 рік)
Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський районd, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Похований Сандармох
Відомий як політик, дипломат, письменник
Країна  УНР Російська імперія
Національність українець
Alma mater Київська духовна академія
Політична партія УСДРП
Релігія православний

Жертва сталінського терору.

Сім'я і освіта ред.

Народився в родині священика. Закінчив Київську духовну академію (1900) зі ступенем кандидата богослов'я. Потім склав при університеті іспит на вчителя гімназії. Під час навчання в академії входив (з 1897) до складу студентського гуртка українських соціал-демократів-«драгоманівців». Магістр богослов'я (1905).

Викладач і політик ред.

Ювілейна монета НБУ, 2006

У 1901–1904 — помічник інспектора Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, з 1904 — Київської духовної семінарії. Організував у закладі український гурток. Переведений з попередженням за українофільські погляди. У 1905–1906 — вчитель російської мови в Черкаському духовному училищі, учитель історії літератури та теорії словесності в Черкаській чоловічій гімназії. В 1902–1904 — член Революційної української партії, потім, до кінця січня 1919, був членом Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). 1905 з ініціативи В. М. Чехівського та інших була утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти. За участь у революційній діяльності 1906 висланий до Вологди, але в 1907 повернувся в Київ. У 1908–1917 жив у Одесі, де викладав у гімназії, комерційному і технічному училищах. Перебував під гласним наглядом поліції. Брав активну участь у діяльності Української громади і товариства «Просвіта». З 1915 був членом масонської ложі «Зірка Сходу», що діяла в Одесі і входила до складу Великого Сходу народів Росії.

Діяльність у 1917—1919 ред.

Після Лютневої революції 1917 став редактором газети «Українське слово», що виходила в Одесі, очолив Одеський комітет УСДРП і (з квітня 1917) був членом Української ради від Одеси. З травня 1917 — окружний інспектор Одеської шкільної ради, очолював Одеську філію Всеукраїнського вчительського союзу. З літа 1917 — гласний Одеської міської думи від українських партій. Очолював Херсонську губернську раду об'єднаних громадських організацій, а в жовтні — листопаді 1917 — Одеський революційний комітет. З листопада 1917 — політичний комісар Одеси і губернський комісар освіти Херсонщини. У листопаді 1917 був обраний членом Всеросійських установчих зборів (за списком українських соціал-демократів, від Одеси). На початку 1918 був обраний членом ЦК УСДРП. З квітня 1918 — директор департаменту віросповідань з правами міністра в уряді УНР.

Під час правління гетьмана Павла Скоропадського продовжував працювати в міністерстві віросповідань (як директор департаменту загальних справ), займався партійною роботою в УСДРП, був членом Національного союзу, який перебував в опозиції до Скоропадського.

Під час повстання проти гетьманського режиму в грудні 1918 очолив Український революційний комітет. З 26 грудня 1918 по 11 лютого 1919 — голова Ради міністрів і міністр закордонних справ УНР. Під час його прем'єрства, 22 січня 1919, був проголошений універсал про об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в соборну (єдину) Україну (так званий «Акт Злуки» — «Акт з'єднання»). 1 січня 1919 уряд УНР схвалив закони про державну мову України (українську) і про автокефалію Української православної церкви, затверджені потім Директорією. 5 січня уряд схвалив земельний закон, затверджений Директорією 8 січня.

Дотримувався лівих політичних поглядів, виступав за компроміс з більшовиками, був противником угоди з Антантою — у цих питаннях його позиція була близька до точки зору Володимира Винниченка. Дуже мало впливав на діяльність армії УНР. За словами колишнього міністра віросповідань при Скоропадському Василя Зиньківського, в перший день появи військ УНР у Києві в грудні 1918:

я несподівано отримав записку від Чеховського …, який виявився нині прем'єр-міністром при Директорії … Чеховський попереджав мене, щоб я перші дні не ночував удома, що взагалі мені нічого боятися не слід, але в перші дні потрібно берегтися. Я був зворушений дбайливістю нового прем'єра про мене — зворушений, що в перший день вступу у владу він згадав про мене. А разом з тим якось відразу відчув все безсилля нової влади, раз прем'єр-міністру доводилося рекомендувати мені «не ночувати вдома». Очевидно, «повноти» влади він не мав.

Зрив спроби домовитися з більшовиками, успішний наступ Червоної армії та прагнення керівництва УНР домовитися про спільні дії з французами призвели до того, що в лютому 1919 уряд Чеховського пішов у відставку. Після цього Чеховський перебував в опозиції до Симона Петлюри, навесні 1919 був одним з організаторів Трудового конгресу в Кам'янці-Подільському, що піддав критиці політику української влади з лівих позицій.

Діяльність за радянських часів ред.

Залишився на території України після її заняття Червоною армією, в 1920 був одним з лідерів Української Комуністичної партії (незалежних). У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви. Був радником митрополита Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) Василя Липківського і благовісників («проповідником») в УАПЦ. Організатор Пастирськіх курсів у Києві. Був одним з головних ідеологів української церковної автокефалії, прихильником християнського соціалізму. У жовтні 1927 — голова другого Всеукраїнського собору УАПЦ. Працював в історико-філологічному відділенні Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), був професором медичного та політехнічного інститутів у Києві, викладав на соціально-економічних курсах.

Арешт, ув'язнення, розстріл ред.

29 липня 1929 заарештований у справі «Спілки визволення України» (у цій справі проходили ряд відомих представників української інтелігенції). 19 квітня 1930 засуджений до розстрілу, заміненого 10-річним ув'язненням. Відбував покарання у Хабаровському і Ярославському політізоляторі, з 1933 — в Соловецькому таборі особливого призначення, в 1936 додатково засуджений до трьох років позбавлення волі. Розстріляний 3 листопада 1937 року за рішенням особливої трійки УНКВС Ленінградської області (місце страти — урочище Сандармох у Медвеж'єгорському районі Карелії).

Реабілітований Верховним Судом УРСР 11 вересня 1989 року.

Праці ред.

Автор богословських і церковно-історичних праць, в тому числі: «Київський митрополит Гавриїл Банулеско-Бодоні» (1905), «За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми» (1922, друге видання — Франкфурт-на-Майні, 1947); «Боротьба чехів за волю і правду за часів Гуса», «Кому служить церковне панство на Україні», «Основи визволення Церкви з-під влади князів тьми», «Церковне панство на Україні», статей у виданнях «Україна» та «Церква і життя».

Вшанування Пам'яті ред.

Примітки ред.

  1. Приходько, Віктор (1967). . Нью-Йорк-Мюнхен: Видавництво “Криниця”. с. 43—63. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 8 березня 2018. 

Література ред.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Chehivskij Volodi mir Musi jovich Chehi vskij 19 lipnya 1876 s Gorohuvatka Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 3 listopada 1937 urochishe Sandarmoh Karelska ARSR RRFSR SRSR ukrayinskij politichnij i gromadskij diyach prem yer ministr UNR Odin iz zasnovnikiv UAPC Deputat pershoyi Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi imperiyi Brat Mikoli Chehivskogo ta Oleksi Chuprini Chehivskogo Volodimir Musijovich ChehivskijVolodimir Musijovich Chehivskij1 j Prem yer ministr UNR26 grudnya 1918 13 lyutogo 1919Poperednik posada zasnovanaNastupnik Sergij OstapenkoNarodivsya 19 lipnya 1876 1876 07 19 Gorohuvatka Mirivska volost Kiyivskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer 3 listopada 1937 1937 11 03 61 rik Sandarmoh Povenecke miske poselennyad Medvezh yegorskij rajond Karelska ARSR RRFSR SRSRPohovanij SandarmohVidomij yak politik diplomat pismennikKrayina UNR Rosijska imperiyaNacionalnist ukrayinecAlma mater Kiyivska duhovna akademiyaPolitichna partiya USDRPReligiya pravoslavnijZhertva stalinskogo teroru Zmist 1 Sim ya i osvita 2 Vikladach i politik 3 Diyalnist u 1917 1919 4 Diyalnist za radyanskih chasiv 5 Aresht uv yaznennya rozstril 6 Praci 7 Vshanuvannya Pam yati 8 Primitki 9 Literatura 10 PosilannyaSim ya i osvita red Narodivsya v rodini svyashenika Zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu 1900 zi stupenem kandidata bogoslov ya Potim sklav pri universiteti ispit na vchitelya gimnaziyi Pid chas navchannya v akademiyi vhodiv z 1897 do skladu studentskogo gurtka ukrayinskih social demokrativ dragomanivciv Magistr bogoslov ya 1905 Vikladach i politik red nbsp Yuvilejna moneta NBU 2006U 1901 1904 pomichnik inspektora Podilskoyi duhovnoyi seminariyi v Kam yanci Podilskomu z 1904 Kiyivskoyi duhovnoyi seminariyi Organizuvav u zakladi ukrayinskij gurtok 1 Perevedenij z poperedzhennyam za ukrayinofilski poglyadi U 1905 1906 vchitel rosijskoyi movi v Cherkaskomu duhovnomu uchilishi uchitel istoriyi literaturi ta teoriyi slovesnosti v Cherkaskij cholovichij gimnaziyi V 1902 1904 chlen Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi potim do kincya sichnya 1919 buv chlenom Ukrayinskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi USDRP 1905 z iniciativi V M Chehivskogo ta inshih bula utvorena Vseukrayinska uchitelska spilka VUUS profesijna ukrayinska organizaciya vchiteliv i diyachiv narodnoyi osviti Za uchast u revolyucijnij diyalnosti 1906 vislanij do Vologdi ale v 1907 povernuvsya v Kiyiv U 1908 1917 zhiv u Odesi de vikladav u gimnaziyi komercijnomu i tehnichnomu uchilishah Perebuvav pid glasnim naglyadom policiyi Brav aktivnu uchast u diyalnosti Ukrayinskoyi gromadi i tovaristva Prosvita Z 1915 buv chlenom masonskoyi lozhi Zirka Shodu sho diyala v Odesi i vhodila do skladu Velikogo Shodu narodiv Rosiyi Diyalnist u 1917 1919 red Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 stav redaktorom gazeti Ukrayinske slovo sho vihodila v Odesi ocholiv Odeskij komitet USDRP i z kvitnya 1917 buv chlenom Ukrayinskoyi radi vid Odesi Z travnya 1917 okruzhnij inspektor Odeskoyi shkilnoyi radi ocholyuvav Odesku filiyu Vseukrayinskogo vchitelskogo soyuzu Z lita 1917 glasnij Odeskoyi miskoyi dumi vid ukrayinskih partij Ocholyuvav Hersonsku gubernsku radu ob yednanih gromadskih organizacij a v zhovtni listopadi 1917 Odeskij revolyucijnij komitet Z listopada 1917 politichnij komisar Odesi i gubernskij komisar osviti Hersonshini U listopadi 1917 buv obranij chlenom Vserosijskih ustanovchih zboriv za spiskom ukrayinskih social demokrativ vid Odesi Na pochatku 1918 buv obranij chlenom CK USDRP Z kvitnya 1918 direktor departamentu virospovidan z pravami ministra v uryadi UNR Pid chas pravlinnya getmana Pavla Skoropadskogo prodovzhuvav pracyuvati v ministerstvi virospovidan yak direktor departamentu zagalnih sprav zajmavsya partijnoyu robotoyu v USDRP buv chlenom Nacionalnogo soyuzu yakij perebuvav v opoziciyi do Skoropadskogo Pid chas povstannya proti getmanskogo rezhimu v grudni 1918 ocholiv Ukrayinskij revolyucijnij komitet Z 26 grudnya 1918 po 11 lyutogo 1919 golova Radi ministriv i ministr zakordonnih sprav UNR Pid chas jogo prem yerstva 22 sichnya 1919 buv progoloshenij universal pro ob yednannya UNR i Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ZUNR v sobornu yedinu Ukrayinu tak zvanij Akt Zluki Akt z yednannya 1 sichnya 1919 uryad UNR shvaliv zakoni pro derzhavnu movu Ukrayini ukrayinsku i pro avtokefaliyu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi zatverdzheni potim Direktoriyeyu 5 sichnya uryad shvaliv zemelnij zakon zatverdzhenij Direktoriyeyu 8 sichnya Dotrimuvavsya livih politichnih poglyadiv vistupav za kompromis z bilshovikami buv protivnikom ugodi z Antantoyu u cih pitannyah jogo poziciya bula blizka do tochki zoru Volodimira Vinnichenka Duzhe malo vplivav na diyalnist armiyi UNR Za slovami kolishnogo ministra virospovidan pri Skoropadskomu Vasilya Zinkivskogo v pershij den poyavi vijsk UNR u Kiyevi v grudni 1918 ya nespodivano otrimav zapisku vid Chehovskogo yakij viyavivsya nini prem yer ministrom pri Direktoriyi Chehovskij poperedzhav mene shob ya pershi dni ne nochuvav udoma sho vzagali meni nichogo boyatisya ne slid ale v pershi dni potribno beregtisya Ya buv zvorushenij dbajlivistyu novogo prem yera pro mene zvorushenij sho v pershij den vstupu u vladu vin zgadav pro mene A razom z tim yakos vidrazu vidchuv vse bezsillya novoyi vladi raz prem yer ministru dovodilosya rekomenduvati meni ne nochuvati vdoma Ochevidno povnoti vladi vin ne mav Zriv sprobi domovitisya z bilshovikami uspishnij nastup Chervonoyi armiyi ta pragnennya kerivnictva UNR domovitisya pro spilni diyi z francuzami prizveli do togo sho v lyutomu 1919 uryad Chehovskogo pishov u vidstavku Pislya cogo Chehovskij perebuvav v opoziciyi do Simona Petlyuri navesni 1919 buv odnim z organizatoriv Trudovogo kongresu v Kam yanci Podilskomu sho piddav kritici politiku ukrayinskoyi vladi z livih pozicij Diyalnist za radyanskih chasiv red Zalishivsya na teritoriyi Ukrayini pislya yiyi zanyattya Chervonoyu armiyeyu v 1920 buv odnim z lideriv Ukrayinskoyi Komunistichnoyi partiyi nezalezhnih U zhovtni 1921 brav uchast u Pershomu Vseukrayinskomu Cerkovnomu Sobori yakij pidtverdiv avtokefaliyu Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Buv radnikom mitropolita Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi UAPC Vasilya Lipkivskogo i blagovisnikiv propovidnikom v UAPC Organizator Pastirskih kursiv u Kiyevi Buv odnim z golovnih ideologiv ukrayinskoyi cerkovnoyi avtokefaliyi prihilnikom hristiyanskogo socializmu U zhovtni 1927 golova drugogo Vseukrayinskogo soboru UAPC Pracyuvav v istoriko filologichnomu viddilenni Vseukrayinskoyi Akademiyi nauk VUAN buv profesorom medichnogo ta politehnichnogo institutiv u Kiyevi vikladav na socialno ekonomichnih kursah Aresht uv yaznennya rozstril red 29 lipnya 1929 zaareshtovanij u spravi Spilki vizvolennya Ukrayini u cij spravi prohodili ryad vidomih predstavnikiv ukrayinskoyi inteligenciyi 19 kvitnya 1930 zasudzhenij do rozstrilu zaminenogo 10 richnim uv yaznennyam Vidbuvav pokarannya u Habarovskomu i Yaroslavskomu politizolyatori z 1933 v Soloveckomu tabori osoblivogo priznachennya v 1936 dodatkovo zasudzhenij do troh rokiv pozbavlennya voli Rozstrilyanij 3 listopada 1937 roku za rishennyam osoblivoyi trijki UNKVS Leningradskoyi oblasti misce strati urochishe Sandarmoh u Medvezh yegorskomu rajoni Kareliyi Reabilitovanij Verhovnim Sudom URSR 11 veresnya 1989 roku Praci red Avtor bogoslovskih i cerkovno istorichnih prac v tomu chisli Kiyivskij mitropolit Gavriyil Banulesko Bodoni 1905 Za Cerkvu Hristovu gromadu proti carstva tmi 1922 druge vidannya Frankfurt na Majni 1947 Borotba chehiv za volyu i pravdu za chasiv Gusa Komu sluzhit cerkovne panstvo na Ukrayini Osnovi vizvolennya Cerkvi z pid vladi knyaziv tmi Cerkovne panstvo na Ukrayini statej u vidannyah Ukrayina ta Cerkva i zhittya Vshanuvannya Pam yati red U 2006 Nacionalnij bank Ukrayini vipustiv monetu nominalom 2 grivni z portretom Chehovskogo Vulicya Volodimira Chehivskogo u misti Pervomajsk Mikolayivskoyi oblasti Primitki red Prihodko Viktor 1967 Pid soncem Podillya ch 1 Nyu Jork Myunhen Vidavnictvo Krinicya s 43 63 Arhiv originalu za 9 bereznya 2018 Procitovano 8 bereznya 2018 Literatura red Gricenko A P Chehivskij Volodimir Musijovich Arhivovano 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 537 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 V F Soldatenko Chehivskij Volodimir Musijovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Chehivskij uryadovec duhovnik zhertva urochisha Sandarmoh Mikola Yakovenko Radio Svoboda Arhivovano 25 listopada 2012 u Wayback Machine Malij slovnik istoriyi Ukrayini vidpov red V A Smolij K Libid 1997 464 s ISBN 5 325 00781 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Shevchenko S V Soloveckij rekviyem Kiyiv Ekspres Poligraf 2013 S 239 248 Volodimir Chehivskij u leshatah politiki ta ideologiyi Chornomorska hvilya Ukrayinskoyi revolyuciyi providniki nacionalnogo ruhu v Odesi u 1917 1920 rr Monografiya Vinckovskij T S Muzichko O Ye Hmarskij V M ta in Odesa TES 2011 586 s Posilannya red Chehivskij Volodimir Musijovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 309 313 Chehivskij Arhivovano 20 kvitnya 2021 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 Chehivskij Volodimir Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2053 2054 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Chehivskij Volodimir Musijovich amp oldid 40077620