www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церква Святого Михайла Гільдесгайм Церква Святого Михайла нім St Michael або нім Michaeliskirche в місті Гільдесгайм отт

Церква Святого Михайла (Гільдесгайм)

Церква Святого Михайла (нім. St. Michael або нім. Michaeliskirche) в місті Гільдесгайм — оттонська, до-романська церква. До Реформації вона була монастирською церквою однойменного бенедиктинського абатства. З 1985 року вона разом з Гільдесгаймським собором включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Церква Святого Михайла
нім. St. Michael або нім. Michaeliskirche
Вид зі сходу
52°09′10″ пн. ш. 9°56′37″ сх. д. / 52.15278° пн. ш. 9.94361° сх. д. / 52.15278; 9.94361Координати: 52°09′10″ пн. ш. 9°56′37″ сх. д. / 52.15278° пн. ш. 9.94361° сх. д. / 52.15278; 9.94361
Тип споруди абатство
simultaneumd і церква
Сучасний статус діюча
Розташування Німеччина, Гільдесгайм
Архітектор Bernard of Hildesheimd
Засновник Бернвард Гільдесгаймський
Початок будівництва кінець 10-го ст.
Кінець будівництва кінець 12-го ст.
Зруйновано 22.03.1945
Відбудовано 1947-1960
Стиль дороманський
Належність лютеранство
Єпархія Roman Catholic Diocese of Hildesheimd
Стан пам’ятка архітектури і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Оригінальна назва нім. Michaeliskirche
Епонім Архангел Михаїл
Присвячення Архангел Михаїл
Покровитель Архангел Михаїл
Вебсайт www.michaelis-gemeinde.de/%20сайт%20реліг.спільноти
         Світова спадщина         
St. Mary's Cathedral and St. Michael's Church at Hildesheim
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii
Ідентифікатор 187
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1985 (9 сесія)
Церква Святого Михайла (Гільдесгайм) (Німеччина)
 Церква Святого Михайла у Вікісховищі
Вид на церкву Святого Михайла з дзвіниці церкви Святого Андрія
Церква Св. Михайла, Малюнок 1662

Історія ред.

Єпископ Бернвард Гільдесгаймський після вступу на посаду 993 року повелів звести каплицю на пагорбі на північ від Соборного пагорбу у Гільдесгаймі. Цю каплицю він освятив 10 вересня 996 року на честь Святого Хреста, частинку якого йому подарував імператор Оттон III. У заповіті без дати він подарував пробсту та клерикам, які поселилися в Гільдесгаймі, численні речі, у тому числі і свою приватну церкву у Бургштеммен. Протягом всього свого перебування єпископом Бернвард розширював абатство і перетворив його у великий бенедиктинський монастир, якому і заповів у своєму другому заповіті від 01 листопада 1019 всі свої володіння.

Кам'яний блок у південно-західній сходовій вежі з 1010 року вважається одним з 12 наріжних каменів монастирської церкви. Бернвард визначив західну крипту цієї церкви як місце свого поховання і постійної молитви за нього і назвав його на честь «супровідника мертвих» Майкл. Крипта була освячена ним на день Архангела Михайла (29 вересня) 1015. Бернвард помер 20 лютого 1022 року у монастирі Св. Михайла і був похований у крипті. Освячення церкви відбулося на день Св. Михайла 1033 року наступником Бернварда Годехардом.

Науковці дискутують, який внесок сам Бернвард вніс як архітектор. Єдність полягає в тому, що вклад Бернварда у будівництво церкви Святого Михайла далеко виходив за рамки замовника та будівельника. Істориком будівництва Хартвігом Безелером він був названий Architectus sapiens (по аналогії з 1 Кор. 1,13), «духовним Творцем простору думки». Ймовірно він відповідав за концепцію (dispositio). Виконавчим архітектором, досвідченим будівельником, відповідальним за будівництво (constructio) часто називають Годерама, першого настоятеля (1022—1030) монастиря Святого Михайла. Обидва орієнтувались на принципи Боеція і особливо Вітрувія, які він виклав у творі «Про архітектуру».

Частина досліджень виходить з того, що бронзові двері, які вже з 1035 року були встановлені у Гільдесгаймському соборі, спочатку призначались для церкви Св. Михайла, оскільки їх напис свідчить, що її засновник Бервард в 1015 році приніс їх у «храм Ангелів» (templum angelicum). Це припущення отримало новий поштовх завдяки спостереженням з історії релігії, згідно з якими, templum angelicum є літургійною назвою престольного свята Св. Михайла. У церкві Св. Михайла бронзові двері ймовірно були встановлені у південному бічному вівтарі на вході поруч з західною сходовою вежею, де — не далеко від наріжного каменя — також були знайдені залишки фундаменту вестибюля. Іншим можливим місцем початкового встановлення дверей є західний вхід в склеп (крипту), де радіолокаційні дослідження квітня 2007 року виявили масивне порушення структури шириною 250 см (ширина бронзових дверей становить 227 см): сучасний західний портал мабуть спочатку не існував

Щодо бернвардської Колони Христа, яка була перенесена у собор на початку 19 століття, точно відомо, що раніше вона стояла раніше у східній частині церкви Святого Михайла за хрестовим вівтарем. Її місце під тріумфальною аркою було підтверджено при розкопках 2006 року. Велике бронзове розп'яття згори цієї вівтарної колони було 1544 року повалено та розплавлене іконоборцями. На час реконструкції собору Св. Марії (30.09.2009-серпень 2014), колону було тимчасово повернуто до церкви Святого Михайла; вона була розміщена у південно-східній частині поперечного нефа.

Іконографія та зміст біблійних зображень на рельєфах Бернвардських колони і дверей тісно пов'язані.

Велика колісна люстра Бернварда, яка колись висіла над хрестовим вівтарем перед колоною Христа, була зруйнована при будівельних роботах 1662 року.

Вигляд бернвардських східних хорів з колоною Христа та люстрою. Реконструкція А.Капрічечі / Б. Галлістл

Уже в 1034 році в церкві сталася пожежа. Після проведення ремонтних робіт 1035 року відбулося повторне освячення, що було повторено і в 1186 році після чергової пожежі та реконструкції (у тому числі відновлення майже всіх колон продольного нефа) при єпископі Аделогу. Між 1171 та 1190 були створені варті уваги капітелі. Головним літургійним свідченням того часу є  Сакраментарій Ратманна 1159 року. Одна з його мініатюр, де Бернвард та Архангел Михайло показані одного зросту, є свідченням, що ченці в богослужінні вшановували засновника монастиря ще до його канонізації як святого.

1192 року Бервард був зарахований до лику святих. З 1194 по 1197 з'явилися керамічні рельєфи на бар'єрах ангельських хорів біля входу в крипту. Розписана дерев'яна стеля у продольному нефі з'явилась близько 1230 року. 1250 року був відбудований клуатр, який поєднував церкву зі старою каплицею в абатстві, що використовувалась до будівництва церкви Святого Михайла.

12 лютого 1542 року церква Святого Михайла була після наступу Реформації в Гільдесгайм стала євангелічно-лютеранською приходською церквою. Але бенедиктинський монастир продовжував існувати аж до секуляризації 1803 року і міг використовувати для служб «малу церкву Святого Михайла» в клуатрі та крипту Бернварда. Крипта і досі є католицькою. Церква Святого Михайла є однією з 65 сумісних церков у Німеччині.

Ченці-бенедиктинці мали господарства і двори у населених пунктах навколо Гільдесгайму. Наприклад, існував десятинний двір монастиря у Гронау (Ляйне); з 1648 р. адміністратором цього двору назначався священик.

1650 року східна апсида впала через будівельний недолік, що призвело до падіння східної вежі над середохрестям і часткового руйнування розписаної стелі. Через дванадцять років потому вимушено були знесені також західна вежа над середохрестям та південно-західний поперечний неф; при цьому були зруйновані бар'єри південних ангельських хорів. Східна башта була відбудована і отримала 1672 року бароковий купол.

У 1809 році церква була закрита і з моменту секуляризації в монастирі Святого Михайла розташовувася медичний заклад. Прихід переїхав в церкву Св. Мартіна (нині частина музею Рьомера-Пеліцеуса). Після фундаментальної реконструкції під керівництвом Вільгельма Конрада Хазе 1855—1857 року, прихід повернувся у церкву. З церкви Св. Мартіні парафіяни перенесли бронзи-купіль 1618 року, ретабло Св. Івана 1520 року і ботмерський епітаф 17-го століття, які і досі знаходяться в церкві.

Єпископ Норберт Трелле з Бервардським хрестом зустрічає суперінтенданта землі Екхарда Горку в новому проході між криптою Бернварда і продольним нефом (26 червня 2006 року)

Під час Другої світової війни церква Святого Михайла авіаударами по Гільдесгайму  від 22 лютого, 3 березня і 14 березня 1945 року була спочатку пошкоджена, а під час останнього повітряного нальоту на місто 22 березня 1945 року — знищена вибуховими та фугасними бомбами. На щастя на той момент дерев'яна стеля та інші скарби мистецтва церкви були з ініціативи земського консерватора Герман Декерта вивезені і залишилися неушкодженими. Бар'єр ангельських хорів був прихований захисною стіною, і тому також вцілів. Після закінчення війни, починаючи з 1947 року почалася відбудова церкви на дороманських залишках за попередніми планами. 20 серпня 1950 року відбулося повторне освячення продольного нефа і західного поперечного нефа. Остаточно завершений і знову освячений храм був лише у 1960 році. У 1985 році церкву було включено до Світової спадщини ЮНЕСКО, разом з собором Святої Марії, скарбницею собору і Тисячолітньою шипшиною біля собору.

У 1999 році церква отримала новий орган. Виробник органів Геральд Вьоль розміщені інструмент так, що він придатний для виконання органних творів і часів бароко, і часів романтизму, повернутий на 45 градусів під південною аркою західного перетину.

З 2005 по 2010 рік інтер'єр церкви Святого Михайла був повністю реставрований. В ході цієї роботи з лютого по червень 2006 р.  в церкві були проведені археологічні дослідження. При оновленні підлоги вона була опущена приблизно на 15-18 сантиметрів. Церква і крипта тепер знову мають початковий єдиний рівень підлоги і знову пов'язані через два проходи. Надгробні плити 14-го ст., які раніше стояли у дверній проймі до крипти, знайшли нове місце на високому хорі над криптою. Сусідню до крипти ризницю спільно використовують католицька спільнота Магдалини і лютеранська церква Святого Михайла в рамках добросусідського екуменізму. Вівтарний простір на сході у грудні 2008 року отримав релігійні предмети роботи Томаса Дуттенхефера (розп'яття, вівтар, амвон і лекторій).

Архітектура ред.

Західний хор з криптою Бернварда
Вид з бічного нефа на аркади з традиційною для Нижньої Саксонії зміною колон, відбудованих 1186 року
Вид з галереї органу на центральний неф, південний боковий неф, на східну частину трансепту і східні хори

Церква Святого Михайла є одним з найбільш значних збережених церков в оттонському, тобто дороманському, архітектурному стилі.

Загальна будівля і окремі нові форми отримали свободу і незалежність від античної, раннєхристиянської візантійської, а також каролінзької традицій. Вигляд церкви в цілому демонструє строгий кубічний порядок, який створює враження архаїчної потужності. Поверховий план показує повний баланс східного і західного крила. Групам апсиди і нави на сході відповідає аналогічна група на заході.

За формою це двохорова базиліка з двома навами і квадратною вежею над кожним середохрестям. Кожен з поперечних нефів закінчується з обох боків сходовими вежами, восьмикутними в нижній частині та круглими — у верхній частині (від початку схилу даху). На перший погляд здається, що вся конструкція заснована на геометричній концепції з однакових за розміром квадратів, при якій квадрат середохрестя був взятий основною одиницею для всієї конструкції, а решта будівлі створена у пропорції до нього. У чотирьох поперечних нефах цей квадрат використовується один раз, в центральному нефі три рази, і у західному хорі між поперечним нефом і апсидою — ще раз. Але насправді в будівлі використана непомітна сітка регулярних багатокутників та платонових тіл, що не видно неозброєному оку, але викривається при вимірах і обчисленнях; необхідні математичні знання в Оттонській імперії були відсутні, тому існує припущення, що розрахунки проводив візантійський математик при дворі імператриці Феофано, яка походила з Візантії. У геометричних виконаннях декількох структурних елементів вбачаються цифри, які відображають богословські аспекти відповідно середньовічній символіці чисел.

Зовнішня конструкція показує повний баланс вертикальних (групи веж) і горизонтальних елементів будівлі (центральний неф, поперечні нефи). Статичну замкнутість системи створюють два збалансовані групи веж, кубоїдна центральна вежа з пірамідальним дахом і сходові вежі на сході і на заході, які надійно обмежують рух продольного нефа. Стрілчасті вікна у південній наві були додані в часи готики.

Інтер'єр обмежується дерев'яною пласкою стелею 13-го століття, на якій зображено родовід Ісуса Христа. Стіна є площиною, яку прорізають вікна з круглими арками. Вузький карниз відокремлює аркади від високої стіни. Не виходячи за площину стіни, у традиційній для Нижньої Саксонії зміні колон, чергуються дві колони і один стовп. Обидва середохрестя на сході і заході виділені по всіх чотирьох сторонах потужними круглими арками однакової висоти, завданням яких є з одного боку надати можливість огляду внутрішнього простору, з іншого боку, нести вагу важких веж над середохрестям. Чистому величезному внутрішньому простору відповідає відсутність прикрас на окремих конструктивних елементах.

За задумом Бернварда аркади продольного нефу виконані з нижньосаксонькою зміною колон, де чотири квадратні стовпи чергуються з попарними круглими колонами з кубічними капітелями. Продольний неф складається з трьох нефів і трьох травей, а його центральний неф має дерев'яну стелю під дахом. Стіни побудовані двома зонами. Над аркадами стіна має круглоарочні вікна, через які світло потряпляє в центральний неф. Додаткове світло приходить через готичні стрілчасті вікна в південному нефі. Вікна в північній наві були виконані в романському стилі при відновленні зовнішньої стіни під керівництвом Вільгельма Конрада Хазе у 1855—1857 рр.

Вікна хорів ред.

Загальне враження від (нинішнього) внутрішнього простору формується світлом з усіх боків. Для цього важливу роль відіграють вікна східного і західного хору.

П'ять вікон (вітражів) західного хору, створених Шарлем Кроделем 1965 року, нагадують своїми барвистими зображеннями архангела середньовічні книги і вітражі. Загальний архітектурний ефект досягається сучасною образністю, яка походить з образотворчої традиції стельового живопису. Кольорове нарощування вітражів також підкреслює округлість апсиди і високого хору навпроти нефа і одночасно представляє престольне свято церкви у вигляді «захисту Архангела Михаїла, який в центральному вікні представлений як той, хто перемагає поламаним списом сатану у вигляді замертво лежачого дракона, і всім небесним військом». Під вікном вікна з Св. Михайлом на зовнішній стороні західного хору знаходиться ніша, в якій був встановлений вівтар Св. Михайла. Чотири інших вікна західного хору показують зліва (південь) додаткові явлення, ангела з мечем і ангела-хранителя, а праворуч (північ) — сповіщуючий ангел з Марією і ангел спокути (Серафим, Ісая 6); це є натяком на те, що Бернвард будував церкву Св. Михайла як замок Святого Ангела.

Вітражі 1966 року роботи гамбурзького художника Герхарда Хаусманна зі стилізованими деревами Життя в апсиді східного хору виділяються їх простотою. Вони символізують — як і вся церква — Небесний Єрусалим [[|Offb]] 21. Хаусманн 1971 року також створив вітражі для східної бічної апсиди. Вітражі в нижній апсиді північно-східного поперечного нефу, яка використовується як Баптистерій, присвячені темі хрещення зображеннями потопу як Води Суду Gen 7–8, Христосв як Ранкової Зорі [[|Offb]] 2216–17 і Води (Життя) зі скеліEx 172–7, в той час як вітражі в нижній апсиді південно-східного поперечного нефу зображують семикратний колосок Gen 415–7, Христос як потир в жорні [[|Jes]] 633 і, Манну Небесну Ex 162–5,13–18 на Євхаристії як точку відліку.

Бернвардська колона ред.

Бернвардська колона або колона Христа — це бронзовий пола лита колона першої третини 11 століття, на якій в 28 картинах представлене суспільне життя Ісуса Христа. Вона стояла до 17 століття під західною тріумфальною аркою східного середохрестя. З огляду на переоснащення церкви після Реформації вона втратила своє літургійне значення і була перенесена протестантською громадою у переоснащений південно-східний поперечний нефа. У 19 столітті колона була перенесена до Гільдесгаймського собору. Під час реконструкції собору з вересня 2009 по серпень 2014 року вона знову стояла у церкві Св. Михайла у південно-східному поперечному нефі. 

Розписна дерев'яна стеля ред.

Розписна дерев'яна стеля церкви Святого Михайла
Деталь: гріхопадіння в раю

Розписна дерев'яна стеля в центральному нефі продольного нефу, створена в 13-му ст., є унікальною на північ від Альп. Йоганнес Зоммер датував влітку 1966 р. розпис стелі одночасно з розширеннями західного хору десь 1200 роком і обґрунтував це головним чином тим, що після 1204 року з відставкою абата Теодоріха II в монастирі більше не було особистостей, які були здатні до таких звершень. Дослідження в рамках міждисциплінарної експертизи стелі 1999 року визначили, що дуб для стелі був зрізаний між 1190 і 1220 роками.

Поруч з розписом стель у церкві Св. Мартіна у Цілліс (Швейцарія) і в Старій церкві Дедехо (Dädesjö, Швеція), цей розпис стелі є єдиними монументальними картинами високого Середньовіччя, що збереглися до нашого часу. Він має розміри 27,6 х 8,7 метрів і складається з 1300 дубових дощок, які були отримані розщепленням колод (тоді спиляні дошки ще не могли бути виготовлені). Це дає структуроване представлення порівняно у пізнішими замінами пошкоджених дощок.

Роспис представляє така зване дерево Єссея, яке показує родовід Ісуса, і складається з восьми основних полів.

Перше головне поле відображає гріхопадіння в Едемі. У цьому незвичайному для дерева Єссея сюжеті представлені Адам і Єва біля древа Пізнання. У кроні дерева поруч з Адамом є зображення Христа, що благословляє. Друге головне поле показує Єссея, з якого виходить дерево родоводу. Інші поля є, так би мовити, поверхами цього дерева. Вони показують царів Ізраїлевих Давида, Соломона, Єзекію і Йосію; кожен з них оточений ще чотирма неіменованами царями. Сьоме головне поле показує Діву Марію в оточенні чотирьох головних чеснот. Вона тримає в руці веретено з червоною пряжею. Згідно з Протоєвангелієм Якова, вона була однією із семи дів, які виготовили завісу Храму. Положення рук нагадує руки Єви в першому головному полі; це підкреслює її положення як нової Єви. Восьме головне поле було зруйновано 1650 року при обваленні східної башти середхрестя. В момент відновлення дерев'яної стелі 1960 року, воно було замінено зображенням Христа на троні як Судді світу, за оригіналом 19-го століття.

Головне поле з Раєм оточено зображеннями чотирьох Райських річок, а також євангелістів Марка і Луки. Образ Христа обрамлений зображеннями архангелів Рафаїла, Уриїла, Гавриїла і Михаїла, а також євангелістів Матвія й Івана. Всі інші головні поля мають по боках прямокутні зображення (головним чином пророків); поруч з Дівою Марією справа розташовані зображення ангела-провісника і Ісаї, зліва згори — Івана Хрестителя; четверте зображення (зліва внизу) не можливо однозначно визначити (Аарон або святий Захарій). У чотирьох кутових зображеннях представлені символи євангелістів.

Далі на стелі розташовані 42 медальйони з предками Христа. За Євангелієм від Матвія це кілька поколінь від Авраама (який присутній в одному з медальйонів, але не займає особливе місце) до Ісуса (Матвій, 1, 17). Представлення предків, тим не менш, взято з Євангелія від Луки, де згадується 78 предків і від Давида йде не через Соломона, а через його брата Натана (Послання самаритянам, 5, 14) — не плутати з пророком (Лука, 2, 23–38). Таким чином документується як царське, так і генеалогічне походження.

Спочатку під найвищим головним полем розташовувався хрестовий вівтар з хрестом Бернварда, а прямо за ним стояла колона Христа.

Стеля була демонтована в 1943 році і зберігалася в різних місцях. Дошки, замінені після падіння вежі східного середохрестя, залишались у церкві. Таким чином стеля вціліла руйнування церкви у бомбардуванні міста 1945 року та перед установкою на місце в 1960 році всі її деталі картини були ретельно очищені і реставровані.

Бар'єр північних хорів ред.

Бар'єр ангельських хорів

Бар'єр північних хорів (бар'єр ангельських хорів) в середохресті перед перед західними хорами показує кольорову відвагу високого середньовіччя. Вони були перенесені сюди при розширенні крипти та відповідного продовження високого хору у 1194—1197 роках після канонізації Бернварда. Їх аналог на південних хорах був зруйнований 1662 року.

Форми рельєфів є повністю виконані стукко. Ця техніка оформлення скульптур і рельєфів була поширена в Нижній Саксонії і розвинулась у високу майстерність.

На внутрішній стороні (на півдні) над фризом з міфічними істотами стоять 13 фігур ангелів; деякі  мають банери з написами.

На зовнішній стороні бар'єру хорів досі можна розпізнати три круглі арки, які початково відкривалися у крипту. Сім арок представляють Небесний Єрусалим. У них стоять фігурки святих, в центрі, як головна фігура Діви Марії з немовлям, праворуч (схід) — апостол Петро, Яків та святий Бенедикт, ліворуч (захід) — апостол Павло, Іван і Бернвард (з церквою Святого Михайла у руці). Скульптури сильно виступають за поверхню стіни, в деяких місцях майже повністю.

Блаженства ред.

У південному боковому нефі в проймах аркади до центрального нефа встановлені вісім ліпних фігур жінок зі стукко, старші за бар'єр хорів. На банерах скульптур ще до середини 19 століття можна було прочитати блаженства з Нагірної проповіді (Матвій, 5, 3–10). Фігури були частково сильно пошкоджені під час бомбардуваня і при реконструкції тільки на дві фігури змогли встановити оригінальні голови.

Ретабло Івана ред.

Ретабло Івана, 1520 р.
Бронзова купіль з 1618 р.

Вівтар високого хору на заході походить з 1520 року і спочатку був встановлений у церкві монастиря Св. Івана на Даммторі. Після того він потрапив в ході Реформації до, тепер євангельської, церкви Св. Мартіна, церкви колишнього францисканського монастиря. В середині 19 століття церква була полишена і зараз є частиною музею Рьомера-Пеліцеуса. Євангельська громада 1857 року повернулася до церкви Святого Михайла, і принесла вівтар — можливо, як заміну вівтаря зі слонової кістки, який у процесі секуляризації був переданий до церкви Магдалини. Два зовнішніх, двосторонньо розписаних крила були продані до музейного об'єднання і сьогодні знаходяться у власності міського музею.

Вівтар стоїть відкритий майже завжди, тому можна побачити сім внутрішніх зображень святих. У центрі — Марія з немовлям Ісусом, тому деколи використовується термін «Вівтар Діви Марії». По обидві сторони від неї стоять: зліва євангеліст Іван (з чашею), праворуч — Іван Хреститель (з ягням). На внутрішній стороні лівого крила знаходяться Свята Варвара і Яків, на внутрішній стороні правого крила Андрій Первозваний і Єлизавета Угорська. На двох розписаних зовнішніх частинах крил знаходяться Зустріч Марії та Єлизавети (Лука, 1, 39–45) (ліворуч) і народження Ісуса (Лука, 2, 1–7) (праворуч).

Два зовнішніх крила в міському музеї крила зображують картини Благовіщення Пресвятої Богородиці (Лука, 1, 26–38) (ліворуч усередині), Поклоніння волхвів (Матвій, 3, 9–11) (праворуч усередині), хрещення Ісуса Іваном Хрестителем (Лука, 3, 21–22) (ліворуч зовні) і євангеліста Івана на острові Патмос (праворуч зовні).

Купіль ред.

Вже у першій третині 13 століття був для Гільдесгаймського собору була вилита бронзова купіль, яка стоїть на чотирьох фігурках водоліїв; вони символізують, — як і у основі колони Христа і розписній дерев'яній стелі — чотири Райських річки. Ця традиція продовжувалася і після введення Реформації в Гільдесгаймі, коли 1547 була вилита купіль для Андріївської церкви, хоча і в типово протестантському стилі. У Гільдесгайм і його околицях існувало всього шість робіт, які наслідували оригінальну купіль, наприклад, купіль 1592 року в католицькій церкві Святого Хреста.

Останнью такою купіллю стала лита бронзова купіль 1618 року роботи Дітріха Менте для церкви Св. Мартіні, який з 1857 року знаходиться в церкві Святого Михайла. Вона стоїть у північно-західному поперечному нефі, який використовується як баптистерій.

На купелі та кришці показані по шість біблійних сцен. На стовпі в два ряди зображені 12 апостолів. На постаменті зображені чотири амури, що лише віддалено нагадують купіль у соборі. Написи вказують на митців та ливарників, картуш зі святим Мартіном на кришці нагадує про колишнє місце. Кришка прикріплена за допомогою кронштейна з зображенням Трійці.

Окремі сцени на купелі:

Орган Вьоля ред.

Вид на орган
Вид на орган

Орган в церкві Св. Михайла був побудований 1999 року за проектом виробника органів Геральда Вьоля (Марбург). Інструмент стоїть вільно у арці південного трансепту до західного середхрестя, навпроти бар'єру північного хору. Корпус схожий на базову форму будівлі.

Орган створений для виконання широкого спектра органної літератури, від музики Й. С. Баха і музики німецького романтизму, так і для французької симфонічної органної музики і музики сучасності. Апаратура має 68 регістрів і регістр ефектів на трьох мануалах і педалі.

Церква Святого Михаїла як архітектурний зразок для наслідування ред.

Церква Святого Михаїла слугувала архітектурним зразком для наслідування до кінця романського періоду при перебудові базиліки Аквілеї; окремі елементи також наслідувалися, наприклад, в монастирській церкві Фределслох.

Для романтичного історизму 19 століття церква Святого Михайла була одним з головних релігійних символів імперської ідеї і вплинула на численні церковні будівлі того часу. Ідеалізованою копією, доповненою копією вежі собору Св. Партокла у Зості, стала базиліка Св. Антонія в Райне.

Розміри ред.

Поштова марка Німецької Федеральної пошти (1960) до 1000 дня народження єпископів Бернварда та Олексія
Загальна довжина 74,75 м
Загальна довжина поперечного нефу 40,01 м
Загальна ширина поперечного нефу 11,38 м
Довжина крипти 18,36 м
Ширина продольного нефа 22,75 м
Довжина центрального нефа між поперечними нефами 27,34 м
Ширина центрального нефа між аркадами 8,60 м
Висота центрального нефа 16,70 м
Товщина кладки 1,63 м
Кількість дзвонів 10

Розташування та околиці ред.

Церква Св. Михайла розташована на північно-західному краю центру Гільдесгайма на пагорбі Святого Михайла. Вхід до продольного нефу з південної сторони через портал головного входу. За церквою до неї примикає монастирський сад. Через старий клуатр і через цей сад можна потрапити в сучасних будівель оточення. На схід і південь провулками можна потрапити в центр міста. Недалеко на захід від церкви Святого Михайла знаходиться бароковий сад Магдалени.

Цікаво ред.

  • 2 січня 2010 року вийшла ювілейна поштова марка (2,20 EUR) з мотивом церкви Святого Михайла.
  • З 7 лютого 2014 в обіг випущена німецька пам'ятна монета у 2 Євро, на реверсі якої  зображена церква.

Література ред.

  • Cord Alphei: Die Hildesheimer Michaeliskirche im Wiederaufbau 1945—1960. Georg Olms Verlag, Hildesheim 1993, ISBN 3-487-09812-1.
  • Hartwig Beseler, Hans Roggenkamp: Die Michaeliskirche in Hildesheim. Berlin 1954.
  • Manfred Lausmann, Peter Königfeld: Das romanische Deckenbild der Ev. Pfarrkirche St. Michael in Hildesheim, in: Hans-Herbert Möller (Hrsg.): Restaurierung von Kulturdenkmalen. Beispiele aus der niedersächsischen Denkmalpflege (= Berichte zur Denkmalpflege, Beiheft 2), Niedersächsisches Landesverwaltungsamt — Institut für Denkmalpflege, Hameln: Niemeyer, 1989, ISBN 3-87585-152-8, S. 197–201.
  • Michael Brandt(Hrsg.): Der vergrabene Engel. Die Chorschranken der Hildesheimer Michaeliskirche. Funde und Befunde. Ausst. Kat. Hildesheim 1995, ISBN 3-8053-1826-X.
  • Michael Brandt: Bernwards Säule — Schätze aus dem Dom zu Hildesheim. Verlag Schnell & Steiner GmbH, Regensburg 2009, ISBN 978-3-7954-2046-8.
  • Patricia Engel: Strategia podejmowania decyzji konserwatorskich w procesie identyfikacji i konserwacji historycznych śladów uauwania pisma (tekstu) w rękopisach (I—XV wiek) — Na przykładzie konserwacji — restauracji «Ratmann Sakramentary» z kolekcji Skarbów. Hildesheim. Diss. Warschau 2007.
  • Kurd Fleige: Kirchenkunst, Kapitellsymbolik und profane Bauten: Ausgewählte Aufsätze zur Bau- und Kunstgeschichte Hildesheims und seiner Umgebung. Bernward-Verlag GmbH, Hildesheim 1993, ISBN 3-87065-793-6.
  • Bernhard Gallistl: Die Bernwardsäule und die Michaeliskirche zu Hildesheim. Georg-Olms-Verlag, Hildesheim 1993, ISBN 3-487-09755-9.
  • Bernhard Gallistl: Unbekannte Dokumente zum Ostchor der Michaeliskirche aus der Dombibliothek. In: Die Diözese Hildesheim in Vergangenheit und Gegenwart 72, 2004, S. 259–289.
  • Bernhard Gallistl: ANGELICI TEMPLI. Kultgeschichtlicher Kontext und Verortung der Hildesheimer Bronzetür, in: concilium medii aevi 18, 2015, S. 81–97 (Online, PDF)
  • Bernhard Gallistl: Bischof Bernwards Stiftung St.Michael in Hildesheim: Liturgie und Legende, In: concilium medii aevi 14, 2011, S. 239–287 (Online)
  • Bernhard Gallistl: Erzähltes Welterbe. 12 Jahrhunderte Hildesheim, Olms Verlag, Hildesheim (2015), ISBN 978-3-487-15230-1.
  • Rolf-Jürgen Grote, Vera Kellner: Die Bilderdecke der Hildesheimer Michaeliskirche, Erforschung eines Weltkulturerbes. Aktuelle Befunde der Denkmalpflege im Rahmen der interdisziplinären Bestandssicherung und Erhaltungsplanung der Deckenmalerei (= Schriften der Wenger-Stiftung für Denkmalpflege, Bd. 1) (= Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen, Heft 28) (= Veröffentlichungen aus dem Deutschen Bergbau-Museum Bochum, Nr. 105), 181 Seiten mit zahlreichen Illustrationen und Grafiken, herausgegeben von der Wenger-Stiftung für Denkmalpflege und dem Niedersächsischen Landesamt für Denkmalpflege in Kooperation mit dem Deutschen Bergbau-Museum, München: Deutscher Kunstverlag, 2002, ISBN 3-422-06401-X; Inhaltsverzeichnis
  • Sibylle Harbott: Hildesheim: St. Michael. In: Ursula Schädler-Saub (Hrsg.): Mittelalterliche Kirchen in Niedersachsen — Wege der Erhaltung und Restaurierung. (= Schriften des Hornemann Instituts, Bd. 4), Petersberg 2000, ISBN 3-932526-85-6, S. 16–41.
  • Marko Jelusić: «Ein Löwe in seinem Fach», Wie Joseph Bohland die Deckenmalerei von St. Michaelis vor der sicheren Zerstörung rettete. In: H. Kemmerer (Hrsg.), St. Michaelis zu Hildesheim. Geschichte und Geschichten aus 1000 Jahren, Veröffentlichungen der Hildesheimer Volkshochschule zur Stadtgeschichte Hildesheims 15 (Hildesheim 2010), ISBN 978-3-8067-8736-8, S. 108–113 (Online auf academia.edu).
  • Gerhard Lutz: Die Michaeliskirche Hildesheim. Verlag Schnell & Steiner GmbH, Regensburg 2010, ISBN 978-3-7954-2248-6.
  • Manfred Overesch: St. Michaelis — Das Weltkulturerbe in Hildesheim, eine christlich-jüdische Partnerschaft nach dem Zweiten Weltkrieg. Verlag Schnell&Steiner GmbH, Regensburg 2002, ISBN 3-7954-1509-8.
  • Manfred Overesch: Von Hildesheim in die USA, Christ und Jude im Dialog über den Wiederaufbau des Weltkulturerbes St. Michaelis 1946—1949. Georg-Olms-Verlag AG, Hildesheim 2004, ISBN 3-487-12656-7.
  • Manfred Overesch: St. Michael — Gottes Stadt und Bernwards Burg in Hildesheim, Georg-Olms-Verlag AG, Hildesheim 2010, ISBN 978-3-487-14472-6.
  • Manfred Overesch/Alfhart Günther: Himmlisches Jerusalem in Hildesheim — St. Michael und das Geheimnis der sakralen Mathematik vor 1000 Jahren, Vandenhoeck & Ruprecht. Göttingen 2009, ISBN 978-3-525-55004-5.
  • Christoph Schulz-Mons: Die Chorschrankenreliefs der Michaeliskirche zu Hildesheim und ihre Beziehungen zur bambergisch-magdeburgischen Bauhütte. Bernward, Hildesheim 1979.
  • Christoph Schulz-Mons: Das Michaeliskloster in Hildesheim. Untersuchungen zur Gründung durch Bischof Bernward 993—1022. 2 Bde, Hildesheim 2010 (Quellen und Dokumentationen zur Stadtgeschichte Hildesheims; 20,1 und 20,2), ISBN 978-3-8067-8738-2.
  • Christiane Segers-Glocke, Angela Weyer (Hrsg.): Der Kreuzgang von St. Michael in Hildesheim: 1000 Jahre Kulturgeschichte in Stein. 1. Aufl. — Hameln: Niemeyer, 2000, = Schriften des Hornemann Instituts; 2 u. Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen 20, ISBN 3-8271-8020-1.
  • Christiane Segers-Glocke (Hrsg.): St. Michael in Hildesheim: Forschungsergebnisse zur bauarchäologischen Untersuchung im Jahr 2006. CW Niemeyer Buchverlage GmbH, Hameln 2008, Copyright: 2008 Niedersächsisches Landesamt für Denkmalpflege (= Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen 34), ISBN 978-3-8271-8034-6.
  • Johannes Sommer: St. Michael zu Hildesheim. 3., durchges. Aufl. Königstein i. Ts. 1993 (= Die Blauen Bücher), ISBN 3-7845-4662-5.
  • Johannes Sommer: Das Deckenbild der Michaeliskirche zu Hildesheim. Ergänzter Reprint der Erstauflage Hildesheim 1966 nebst einer kritischen Übersicht über die seitherigen Forschungen 1999. Königstein i. Ts. 2000, ISBN 3-7845-7410-6.
  • Elizabeth C. Teviotdale: The Stammheim Missal. J. Paul Getty Museum, Los Angeles 2001, ISBN 978-0-89236-615-6.
  • Francis J. Tschan: Saint Bernward of Hildesheim. 1. His Life and Times. Publications in Mediaeval Studies, 6. Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame, 1942.
  • Francis J. Tschan: Saint Bernward of Hildesheim. 2. His Works of Art. Publications in Mediaeval Studies, 12. Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame, 1951.
  • Francis J. Tschan: Saint Bernward of Hildesheim. 3. Album. Publications in Mediaeval Studies, 13. Notre Dame, Ind.: University of Notre Dame, 1952.
  • Peter Turek und Carola Schüritz: Die «Seligpreisungen im südlichen Seitenschiff von St. Michael in Hildesheim.» In: Matthias Exner und Ursula Schädler-Saub (Hrsg.): Die Restaurierung der Restaurierung? — Zum Umgang mit Wandmalereien und Architekturfassungen des Mittelalters im 19. und 20. Jahrhundert. (= Schriften des Hornemann Instituts, Bd. 5; = ICOMOS — Hefte des Deutschen Nationalkomitees, Bd. XXXVII), München 2002, ISBN 3-87490-681-7, S. 191–196.
  • Angela Weyer/Gerhard Lutz (Hg.): 1000 Jahre St. Michael in Hildesheim. Kirche-Kloster-Stifter. Petersberg 2012 (Schriften des Hornemann Instituts, Band 14), ISBN 978-3-86568-767-8.
  • Die Inschriften der Stadt Hildesheim, gesammelt und bearbeitet von Christine Wulf unter Benutzung der Vorarbeiten von Hans Jürgen Rieckenberg (Die Deutschen Inschriften 58), Wiesbaden 2003.

Примітки ред.

  1. archINFORM — 1994.
    d:Track:Q265049
  2. . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 29 липня 2016. 
  3. Hans Roggenkamp: Mass und Zahl. In: Hartwig Beseler, Hans Roggenkamp: Die Michaeliskirche in Hildesheim. Gebr. Mann Verlag, Berlin 1954, S. 148.
  4. Hans Roggenkamp: Mass und Zahl. In: Hartwig Beseler, Hans Roggenkamp: Die Michaeliskirche in Hildesheim. Gebr. Mann Verlag, Berlin 1954, S. 147—150.
  5. Gallistl 2007/2008, S. 65f; Tschan, Bd. 2, S. 415–419; Bd. 3, Abb. 252–255
  6. Overesch/Günther, S. 201–204 und Fig. 33
  7. Lit.
  8. Harenberg, in: Lit. Christiane Segers-Glocke, S. 153
  9. Margret Zimmermann, Hans Kensche: Burgen und Schlösser im Hildesheimer Land. Verlag Lax Hildesheim, S. 56.
  10. детально про розкопки: Christiane Segers-Glocke (Hrsg.): St. Michael in Hildesheim: Forschungsergebnisse zur bauarchäologischen Untersuchung im Jahr 2006
  11. Overesch/Günter, 7. 
  12. Manfred Overesch, Alfhart Günther: Himmlisches Jerusalem in Hildesheim — St. Michael und das Geheimnis der sakralen Mathematik vor 1000 Jahren, 2009, S. 99
  13. http://www.hildesheim-kirche.de/hildesheim-sarstedt/nachrichten/nachrichten_2014/christussaeule_6-7-14.  {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |hrsg= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |zugriff= (довідка)
  14. Johannes Sommer: Das Deckenbild der Michaeliskirche zu Hildesheim, 1999, S. 34.
  15. Peter Klein: Dendrochronologische Untersuchungen an Bohlen der Holzdecke in St. Michael.
  16. Peter Turek/Carola Schüritz: Die Seligpreisungen im südlichen Seitenschiff von St. Michael in Hildesheim.
  17. . Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 29 липня 2016. 

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Св.Михайла
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cerkva Svyatogo Mihajla nim St Michael abo nim Michaeliskirche v misti Gildesgajm ottonska do romanska cerkva Do Reformaciyi vona bula monastirskoyu cerkvoyu odnojmennogo benediktinskogo abatstva Z 1985 roku vona razom z Gildesgajmskim soborom vklyuchena do Svitovoyi spadshini YuNESKO Cerkva Svyatogo Mihajlanim St Michael abo nim MichaeliskircheVid zi shodu52 09 10 pn sh 9 56 37 sh d 52 15278 pn sh 9 94361 sh d 52 15278 9 94361 Koordinati 52 09 10 pn sh 9 56 37 sh d 52 15278 pn sh 9 94361 sh d 52 15278 9 94361Tip sporudi abatstvo simultaneumd i cerkva 1 Suchasnij status diyuchaRoztashuvannya Nimechchina GildesgajmArhitektor Bernard of HildesheimdZasnovnik Bernvard GildesgajmskijPochatok budivnictva kinec 10 go st Kinec budivnictva kinec 12 go st Zrujnovano 22 03 1945Vidbudovano 1947 1960Stil doromanskijNalezhnist lyuteranstvoYeparhiya Roman Catholic Diocese of HildesheimdStan pam yatka arhitekturi i chastina ob yekta Svitovoyi spadshini YuNESKO d Originalna nazva nim MichaeliskircheEponim Arhangel MihayilPrisvyachennya Arhangel MihayilPokrovitel Arhangel MihayilVebsajt www michaelis gemeinde de 20sajt 20relig spilnoti Svitova spadshina St Mary s Cathedral and St Michael s Church at HildesheimTip KulturnijKriteriyi i ii iiiIdentifikator 187Region YuNESKO Yevropa i Pivnichna AmerikaZareyestrovano 1985 9 sesiya Cerkva Svyatogo Mihajla Gildesgajm Nimechchina Cerkva Svyatogo Mihajla u VikishovishiVid na cerkvu Svyatogo Mihajla z dzvinici cerkvi Svyatogo AndriyaCerkva Sv Mihajla Malyunok 1662 Zmist 1 Istoriya 2 Arhitektura 3 Vikna horiv 4 Bernvardska kolona 5 Rozpisna derev yana stelya 6 Bar yer pivnichnih horiv 7 Blazhenstva 8 Retablo Ivana 9 Kupil 10 Organ Volya 11 Cerkva Svyatogo Mihayila yak arhitekturnij zrazok dlya nasliduvannya 12 Rozmiri 13 Roztashuvannya ta okolici 14 Cikavo 15 Literatura 16 Primitki 17 PosilannyaIstoriya red Yepiskop Bernvard Gildesgajmskij pislya vstupu na posadu 993 roku poveliv zvesti kaplicyu na pagorbi na pivnich vid Sobornogo pagorbu u Gildesgajmi Cyu kaplicyu vin osvyativ 10 veresnya 996 roku na chest Svyatogo Hresta chastinku yakogo jomu podaruvav imperator Otton III U zapoviti bez dati vin podaruvav probstu ta klerikam yaki poselilisya v Gildesgajmi chislenni rechi u tomu chisli i svoyu privatnu cerkvu u Burgshtemmen 2 Protyagom vsogo svogo perebuvannya yepiskopom Bernvard rozshiryuvav abatstvo i peretvoriv jogo u velikij benediktinskij monastir yakomu i zapoviv u svoyemu drugomu zapoviti vid 01 listopada 1019 vsi svoyi volodinnya Kam yanij blok u pivdenno zahidnij shodovij vezhi z 1010 roku vvazhayetsya odnim z 12 narizhnih kameniv monastirskoyi cerkvi Bernvard viznachiv zahidnu kriptu ciyeyi cerkvi yak misce svogo pohovannya i postijnoyi molitvi za nogo i nazvav jogo na chest suprovidnika mertvih Majkl Kripta bula osvyachena nim na den Arhangela Mihajla 29 veresnya 1015 Bernvard pomer 20 lyutogo 1022 roku u monastiri Sv Mihajla i buv pohovanij u kripti Osvyachennya cerkvi vidbulosya na den Sv Mihajla 1033 roku nastupnikom Bernvarda Godehardom Naukovci diskutuyut yakij vnesok sam Bernvard vnis yak arhitektor Yednist polyagaye v tomu sho vklad Bernvarda u budivnictvo cerkvi Svyatogo Mihajla daleko vihodiv za ramki zamovnika ta budivelnika Istorikom budivnictva Hartvigom Bezelerom vin buv nazvanij Architectus sapiens po analogiyi z 1 Kor 1 13 duhovnim Tvorcem prostoru dumki 3 Jmovirno vin vidpovidav za koncepciyu dispositio Vikonavchim arhitektorom dosvidchenim budivelnikom vidpovidalnim za budivnictvo constructio chasto nazivayut Goderama pershogo nastoyatelya 1022 1030 monastirya Svyatogo Mihajla Obidva oriyentuvalis na principi Boeciya i osoblivo Vitruviya yaki vin viklav u tvori Pro arhitekturu 4 Chastina doslidzhen vihodit z togo sho bronzovi dveri yaki vzhe z 1035 roku buli vstanovleni u Gildesgajmskomu sobori spochatku priznachalis dlya cerkvi Sv Mihajla oskilki yih napis svidchit sho yiyi zasnovnik Bervard v 1015 roci prinis yih u hram Angeliv templum angelicum Ce pripushennya otrimalo novij poshtovh zavdyaki sposterezhennyam z istoriyi religiyi zgidno z yakimi templum angelicum ye liturgijnoyu nazvoyu prestolnogo svyata Sv Mihajla U cerkvi Sv Mihajla bronzovi dveri jmovirno buli vstanovleni u pivdennomu bichnomu vivtari na vhodi poruch z zahidnoyu shodovoyu vezheyu de ne daleko vid narizhnogo kamenya takozh buli znajdeni zalishki fundamentu vestibyulya 5 Inshim mozhlivim miscem pochatkovogo vstanovlennya dverej ye zahidnij vhid v sklep kriptu de radiolokacijni doslidzhennya kvitnya 2007 roku viyavili masivne porushennya strukturi shirinoyu 250 sm shirina bronzovih dverej stanovit 227 sm suchasnij zahidnij portal mabut spochatku ne isnuvav 6 Shodo bernvardskoyi Koloni Hrista yaka bula perenesena u sobor na pochatku 19 stolittya tochno vidomo sho ranishe vona stoyala ranishe u shidnij chastini cerkvi Svyatogo Mihajla za hrestovim vivtarem Yiyi misce pid triumfalnoyu arkoyu 7 bulo pidtverdzheno pri rozkopkah 2006 roku 8 Velike bronzove rozp yattya zgori ciyeyi vivtarnoyi koloni bulo 1544 roku povaleno ta rozplavlene ikonoborcyami Na chas rekonstrukciyi soboru Sv Mariyi 30 09 2009 serpen 2014 kolonu bulo timchasovo povernuto do cerkvi Svyatogo Mihajla vona bula rozmishena u pivdenno shidnij chastini poperechnogo nefa Ikonografiya ta zmist biblijnih zobrazhen na relyefah Bernvardskih koloni i dverej tisno pov yazani Velika kolisna lyustra Bernvarda yaka kolis visila nad hrestovim vivtarem pered kolonoyu Hrista bula zrujnovana pri budivelnih robotah 1662 roku nbsp Viglyad bernvardskih shidnih horiv z kolonoyu Hrista ta lyustroyu Rekonstrukciya A Kaprichechi B GallistlUzhe v 1034 roci v cerkvi stalasya pozhezha Pislya provedennya remontnih robit 1035 roku vidbulosya povtorne osvyachennya sho bulo povtoreno i v 1186 roci pislya chergovoyi pozhezhi ta rekonstrukciyi u tomu chisli vidnovlennya majzhe vsih kolon prodolnogo nefa pri yepiskopi Adelogu Mizh 1171 ta 1190 buli stvoreni varti uvagi kapiteli Golovnim liturgijnim svidchennyam togo chasu ye Sakramentarij Ratmanna 1159 roku Odna z jogo miniatyur de Bernvard ta Arhangel Mihajlo pokazani odnogo zrostu ye svidchennyam sho chenci v bogosluzhinni vshanovuvali zasnovnika monastirya she do jogo kanonizaciyi yak svyatogo 1192 roku Bervard buv zarahovanij do liku svyatih Z 1194 po 1197 z yavilisya keramichni relyefi na bar yerah angelskih horiv bilya vhodu v kriptu Rozpisana derev yana stelya u prodolnomu nefi z yavilas blizko 1230 roku 1250 roku buv vidbudovanij kluatr yakij poyednuvav cerkvu zi staroyu kapliceyu v abatstvi sho vikoristovuvalas do budivnictva cerkvi Svyatogo Mihajla 12 lyutogo 1542 roku cerkva Svyatogo Mihajla bula pislya nastupu Reformaciyi v Gildesgajm stala yevangelichno lyuteranskoyu prihodskoyu cerkvoyu Ale benediktinskij monastir prodovzhuvav isnuvati azh do sekulyarizaciyi 1803 roku i mig vikoristovuvati dlya sluzhb malu cerkvu Svyatogo Mihajla v kluatri ta kriptu Bernvarda Kripta i dosi ye katolickoyu Cerkva Svyatogo Mihajla ye odniyeyu z 65 sumisnih cerkov u Nimechchini Chenci benediktinci mali gospodarstva i dvori u naselenih punktah navkolo Gildesgajmu Napriklad isnuvav desyatinnij dvir monastirya u Gronau Lyajne z 1648 r administratorom cogo dvoru naznachavsya svyashenik 9 1650 roku shidna apsida vpala cherez budivelnij nedolik sho prizvelo do padinnya shidnoyi vezhi nad seredohrestyam i chastkovogo rujnuvannya rozpisanoyi steli Cherez dvanadcyat rokiv potomu vimusheno buli zneseni takozh zahidna vezha nad seredohrestyam ta pivdenno zahidnij poperechnij nef pri comu buli zrujnovani bar yeri pivdennih angelskih horiv Shidna bashta bula vidbudovana i otrimala 1672 roku barokovij kupol U 1809 roci cerkva bula zakrita i z momentu sekulyarizaciyi v monastiri Svyatogo Mihajla roztashovuvasya medichnij zaklad Prihid pereyihav v cerkvu Sv Martina nini chastina muzeyu Romera Peliceusa Pislya fundamentalnoyi rekonstrukciyi pid kerivnictvom Vilgelma Konrada Haze 1855 1857 roku prihid povernuvsya u cerkvu Z cerkvi Sv Martini parafiyani perenesli bronzi kupil 1618 roku retablo Sv Ivana 1520 roku i botmerskij epitaf 17 go stolittya yaki i dosi znahodyatsya v cerkvi nbsp Yepiskop Norbert Trelle z Bervardskim hrestom zustrichaye superintendanta zemli Ekharda Gorku v novomu prohodi mizh kriptoyu Bernvarda i prodolnim nefom 26 chervnya 2006 roku Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni cerkva Svyatogo Mihajla aviaudarami po Gildesgajmu vid 22 lyutogo 3 bereznya i 14 bereznya 1945 roku bula spochatku poshkodzhena a pid chas ostannogo povitryanogo nalotu na misto 22 bereznya 1945 roku znishena vibuhovimi ta fugasnimi bombami Na shastya na toj moment derev yana stelya ta inshi skarbi mistectva cerkvi buli z iniciativi zemskogo konservatora German Dekerta vivezeni i zalishilisya neushkodzhenimi Bar yer angelskih horiv buv prihovanij zahisnoyu stinoyu i tomu takozh vciliv Pislya zakinchennya vijni pochinayuchi z 1947 roku pochalasya vidbudova cerkvi na doromanskih zalishkah za poperednimi planami 20 serpnya 1950 roku vidbulosya povtorne osvyachennya prodolnogo nefa i zahidnogo poperechnogo nefa Ostatochno zavershenij i znovu osvyachenij hram buv lishe u 1960 roci U 1985 roci cerkvu bulo vklyucheno do Svitovoyi spadshini YuNESKO razom z soborom Svyatoyi Mariyi skarbniceyu soboru i Tisyacholitnoyu shipshinoyu bilya soboru U 1999 roci cerkva otrimala novij organ Virobnik organiv Gerald Vol rozmisheni instrument tak sho vin pridatnij dlya vikonannya organnih tvoriv i chasiv baroko i chasiv romantizmu povernutij na 45 gradusiv pid pivdennoyu arkoyu zahidnogo peretinu Z 2005 po 2010 rik inter yer cerkvi Svyatogo Mihajla buv povnistyu restavrovanij V hodi ciyeyi roboti z lyutogo po cherven 2006 r v cerkvi buli provedeni arheologichni doslidzhennya 10 Pri onovlenni pidlogi vona bula opushena priblizno na 15 18 santimetriv Cerkva i kripta teper znovu mayut pochatkovij yedinij riven pidlogi i znovu pov yazani cherez dva prohodi Nadgrobni pliti 14 go st yaki ranishe stoyali u dvernij projmi do kripti znajshli nove misce na visokomu hori nad kriptoyu Susidnyu do kripti riznicyu spilno vikoristovuyut katolicka spilnota Magdalini i lyuteranska cerkva Svyatogo Mihajla v ramkah dobrosusidskogo ekumenizmu Vivtarnij prostir na shodi u grudni 2008 roku otrimav religijni predmeti roboti Tomasa Duttenhefera rozp yattya vivtar amvon i lektorij Arhitektura red nbsp Zahidnij hor z kriptoyu Bernvarda nbsp Vid z bichnogo nefa na arkadi z tradicijnoyu dlya Nizhnoyi Saksoniyi zminoyu kolon vidbudovanih 1186 roku nbsp Vid z galereyi organu na centralnij nef pivdennij bokovij nef na shidnu chastinu transeptu i shidni horiCerkva Svyatogo Mihajla ye odnim z najbilsh znachnih zberezhenih cerkov v ottonskomu tobto doromanskomu arhitekturnomu stili Zagalna budivlya i okremi novi formi otrimali svobodu i nezalezhnist vid antichnoyi rannyehristiyanskoyi vizantijskoyi a takozh karolinzkoyi tradicij Viglyad cerkvi v cilomu demonstruye strogij kubichnij poryadok yakij stvoryuye vrazhennya arhayichnoyi potuzhnosti Poverhovij plan pokazuye povnij balans shidnogo i zahidnogo krila Grupam apsidi i navi na shodi vidpovidaye analogichna grupa na zahodi Za formoyu ce dvohorova bazilika z dvoma navami i kvadratnoyu vezheyu nad kozhnim seredohrestyam Kozhen z poperechnih nefiv zakinchuyetsya z oboh bokiv shodovimi vezhami vosmikutnimi v nizhnij chastini ta kruglimi u verhnij chastini vid pochatku shilu dahu Na pershij poglyad zdayetsya sho vsya konstrukciya zasnovana na geometrichnij koncepciyi z odnakovih za rozmirom kvadrativ pri yakij kvadrat seredohrestya buv vzyatij osnovnoyu odiniceyu dlya vsiyeyi konstrukciyi a reshta budivli stvorena u proporciyi do nogo U chotiroh poperechnih nefah cej kvadrat vikoristovuyetsya odin raz v centralnomu nefi tri razi i u zahidnomu hori mizh poperechnim nefom i apsidoyu she raz Ale naspravdi v budivli vikoristana nepomitna sitka regulyarnih bagatokutnikiv ta platonovih til sho ne vidno neozbroyenomu oku ale vikrivayetsya pri vimirah i obchislennyah neobhidni matematichni znannya v Ottonskij imperiyi buli vidsutni tomu isnuye pripushennya sho rozrahunki provodiv vizantijskij matematik pri dvori imperatrici Feofano yaka pohodila z Vizantiyi 11 U geometrichnih vikonannyah dekilkoh strukturnih elementiv vbachayutsya cifri yaki vidobrazhayut bogoslovski aspekti vidpovidno serednovichnij simvolici chisel 12 Zovnishnya konstrukciya pokazuye povnij balans vertikalnih grupi vezh i gorizontalnih elementiv budivli centralnij nef poperechni nefi Statichnu zamknutist sistemi stvoryuyut dva zbalansovani grupi vezh kuboyidna centralna vezha z piramidalnim dahom i shodovi vezhi na shodi i na zahodi yaki nadijno obmezhuyut ruh prodolnogo nefa Strilchasti vikna u pivdennij navi buli dodani v chasi gotiki Inter yer obmezhuyetsya derev yanoyu plaskoyu steleyu 13 go stolittya na yakij zobrazheno rodovid Isusa Hrista Stina ye ploshinoyu yaku prorizayut vikna z kruglimi arkami Vuzkij karniz vidokremlyuye arkadi vid visokoyi stini Ne vihodyachi za ploshinu stini u tradicijnij dlya Nizhnoyi Saksoniyi zmini kolon cherguyutsya dvi koloni i odin stovp Obidva seredohrestya na shodi i zahodi vidileni po vsih chotiroh storonah potuzhnimi kruglimi arkami odnakovoyi visoti zavdannyam yakih ye z odnogo boku nadati mozhlivist oglyadu vnutrishnogo prostoru z inshogo boku nesti vagu vazhkih vezh nad seredohrestyam Chistomu velicheznomu vnutrishnomu prostoru vidpovidaye vidsutnist prikras na okremih konstruktivnih elementah Za zadumom Bernvarda arkadi prodolnogo nefu vikonani z nizhnosaksonkoyu zminoyu kolon de chotiri kvadratni stovpi cherguyutsya z poparnimi kruglimi kolonami z kubichnimi kapitelyami Prodolnij nef skladayetsya z troh nefiv i troh travej a jogo centralnij nef maye derev yanu stelyu pid dahom Stini pobudovani dvoma zonami Nad arkadami stina maye krugloarochni vikna cherez yaki svitlo potryaplyaye v centralnij nef Dodatkove svitlo prihodit cherez gotichni strilchasti vikna v pivdennomu nefi Vikna v pivnichnij navi buli vikonani v romanskomu stili pri vidnovlenni zovnishnoyi stini pid kerivnictvom Vilgelma Konrada Haze u 1855 1857 rr Vikna horiv red Zagalne vrazhennya vid ninishnogo vnutrishnogo prostoru formuyetsya svitlom z usih bokiv Dlya cogo vazhlivu rol vidigrayut vikna shidnogo i zahidnogo horu P yat vikon vitrazhiv zahidnogo horu stvorenih Sharlem Krodelem 1965 roku nagaduyut svoyimi barvistimi zobrazhennyami arhangela serednovichni knigi i vitrazhi Zagalnij arhitekturnij efekt dosyagayetsya suchasnoyu obraznistyu yaka pohodit z obrazotvorchoyi tradiciyi stelovogo zhivopisu Kolorove naroshuvannya vitrazhiv takozh pidkreslyuye okruglist apsidi i visokogo horu navproti nefa i odnochasno predstavlyaye prestolne svyato cerkvi u viglyadi zahistu Arhangela Mihayila yakij v centralnomu vikni predstavlenij yak toj hto peremagaye polamanim spisom satanu u viglyadi zamertvo lezhachogo drakona i vsim nebesnim vijskom Pid viknom vikna z Sv Mihajlom na zovnishnij storoni zahidnogo horu znahoditsya nisha v yakij buv vstanovlenij vivtar Sv Mihajla Chotiri inshih vikna zahidnogo horu pokazuyut zliva pivden dodatkovi yavlennya angela z mechem i angela hranitelya a pravoruch pivnich spovishuyuchij angel z Mariyeyu i angel spokuti Serafim Isaya 6 ce ye natyakom na te sho Bernvard buduvav cerkvu Sv Mihajla yak zamok Svyatogo Angela Vitrazhi 1966 roku roboti gamburzkogo hudozhnika Gerharda Hausmanna zi stilizovanimi derevami Zhittya v apsidi shidnogo horu vidilyayutsya yih prostotoyu Voni simvolizuyut yak i vsya cerkva Nebesnij Yerusalim Offb 21 Hausmann 1971 roku takozh stvoriv vitrazhi dlya shidnoyi bichnoyi apsidi Vitrazhi v nizhnij apsidi pivnichno shidnogo poperechnogo nefu yaka vikoristovuyetsya yak Baptisterij prisvyacheni temi hreshennya zobrazhennyami potopu yak Vodi Sudu Gen 7 8 Hristosv yak Rankovoyi Zori Offb 2216 17 i Vodi Zhittya zi skeliEx 172 7 v toj chas yak vitrazhi v nizhnij apsidi pivdenno shidnogo poperechnogo nefu zobrazhuyut semikratnij kolosok Gen 415 7 Hristos yak potir v zhorni Jes 633 i Mannu Nebesnu Ex 162 5 13 18 na Yevharistiyi yak tochku vidliku Bernvardska kolona red Bernvardska kolona abo kolona Hrista ce bronzovij pola lita kolona pershoyi tretini 11 stolittya na yakij v 28 kartinah predstavlene suspilne zhittya Isusa Hrista Vona stoyala do 17 stolittya pid zahidnoyu triumfalnoyu arkoyu shidnogo seredohrestya Z oglyadu na pereosnashennya cerkvi pislya Reformaciyi vona vtratila svoye liturgijne znachennya i bula perenesena protestantskoyu gromadoyu u pereosnashenij pivdenno shidnij poperechnij nefa U 19 stolitti kolona bula perenesena do Gildesgajmskogo soboru Pid chas rekonstrukciyi soboru z veresnya 2009 po serpen 2014 roku vona znovu stoyala u cerkvi Sv Mihajla u pivdenno shidnomu poperechnomu nefi 13 Rozpisna derev yana stelya red nbsp Rozpisna derev yana stelya cerkvi Svyatogo Mihajla nbsp Detal grihopadinnya v rayuRozpisna derev yana stelya v centralnomu nefi prodolnogo nefu stvorena v 13 mu st ye unikalnoyu na pivnich vid Alp Jogannes Zommer datuvav vlitku 1966 r rozpis steli odnochasno z rozshirennyami zahidnogo horu des 1200 rokom i obgruntuvav ce golovnim chinom tim sho pislya 1204 roku z vidstavkoyu abata Teodoriha II v monastiri bilshe ne bulo osobistostej yaki buli zdatni do takih zvershen 14 Doslidzhennya v ramkah mizhdisciplinarnoyi ekspertizi steli 1999 roku viznachili sho dub dlya steli buv zrizanij mizh 1190 i 1220 rokami 15 Poruch z rozpisom stel u cerkvi Sv Martina u Cillis Shvejcariya i v Starij cerkvi Dedeho Dadesjo Shveciya cej rozpis steli ye yedinimi monumentalnimi kartinami visokogo Serednovichchya sho zbereglisya do nashogo chasu Vin maye rozmiri 27 6 h 8 7 metriv i skladayetsya z 1300 dubovih doshok yaki buli otrimani rozsheplennyam kolod todi spilyani doshki she ne mogli buti vigotovleni Ce daye strukturovane predstavlennya porivnyano u piznishimi zaminami poshkodzhenih doshok Rospis predstavlyaye taka zvane derevo Yesseya yake pokazuye rodovid Isusa i skladayetsya z vosmi osnovnih poliv Pershe golovne pole vidobrazhaye grihopadinnya v Edemi U comu nezvichajnomu dlya dereva Yesseya syuzheti predstavleni Adam i Yeva bilya dreva Piznannya U kroni dereva poruch z Adamom ye zobrazhennya Hrista sho blagoslovlyaye Druge golovne pole pokazuye Yesseya z yakogo vihodit derevo rodovodu Inshi polya ye tak bi moviti poverhami cogo dereva Voni pokazuyut cariv Izrayilevih Davida Solomona Yezekiyu i Josiyu kozhen z nih otochenij she chotirma neimenovanami caryami Some golovne pole pokazuye Divu Mariyu v otochenni chotiroh golovnih chesnot Vona trimaye v ruci vereteno z chervonoyu pryazheyu Zgidno z Protoyevangeliyem Yakova vona bula odniyeyu iz semi div yaki vigotovili zavisu Hramu Polozhennya ruk nagaduye ruki Yevi v pershomu golovnomu poli ce pidkreslyuye yiyi polozhennya yak novoyi Yevi Vosme golovne pole bulo zrujnovano 1650 roku pri obvalenni shidnoyi bashti seredhrestya V moment vidnovlennya derev yanoyi steli 1960 roku vono bulo zamineno zobrazhennyam Hrista na troni yak Suddi svitu za originalom 19 go stolittya Golovne pole z Rayem otocheno zobrazhennyami chotiroh Rajskih richok a takozh yevangelistiv Marka i Luki Obraz Hrista obramlenij zobrazhennyami arhangeliv Rafayila Uriyila Gavriyila i Mihayila a takozh yevangelistiv Matviya j Ivana Vsi inshi golovni polya mayut po bokah pryamokutni zobrazhennya golovnim chinom prorokiv poruch z Divoyu Mariyeyu sprava roztashovani zobrazhennya angela provisnika i Isayi zliva zgori Ivana Hrestitelya chetverte zobrazhennya zliva vnizu ne mozhlivo odnoznachno viznachiti Aaron abo svyatij Zaharij U chotiroh kutovih zobrazhennyah predstavleni simvoli yevangelistiv Dali na steli roztashovani 42 medaljoni z predkami Hrista Za Yevangeliyem vid Matviya ce kilka pokolin vid Avraama yakij prisutnij v odnomu z medaljoniv ale ne zajmaye osoblive misce do Isusa Matvij 1 17 Predstavlennya predkiv tim ne mensh vzyato z Yevangeliya vid Luki de zgaduyetsya 78 predkiv i vid Davida jde ne cherez Solomona a cherez jogo brata Natana Poslannya samarityanam 5 14 ne plutati z prorokom Luka 2 23 38 Takim chinom dokumentuyetsya yak carske tak i genealogichne pohodzhennya Spochatku pid najvishim golovnim polem roztashovuvavsya hrestovij vivtar z hrestom Bernvarda a pryamo za nim stoyala kolona Hrista Stelya bula demontovana v 1943 roci i zberigalasya v riznih miscyah Doshki zamineni pislya padinnya vezhi shidnogo seredohrestya zalishalis u cerkvi Takim chinom stelya vcilila rujnuvannya cerkvi u bombarduvanni mista 1945 roku ta pered ustanovkoyu na misce v 1960 roci vsi yiyi detali kartini buli retelno ochisheni i restavrovani Bar yer pivnichnih horiv red nbsp Bar yer angelskih horivBar yer pivnichnih horiv bar yer angelskih horiv v seredohresti pered pered zahidnimi horami pokazuye kolorovu vidvagu visokogo serednovichchya Voni buli pereneseni syudi pri rozshirenni kripti ta vidpovidnogo prodovzhennya visokogo horu u 1194 1197 rokah pislya kanonizaciyi Bernvarda Yih analog na pivdennih horah buv zrujnovanij 1662 roku Formi relyefiv ye povnistyu vikonani stukko Cya tehnika oformlennya skulptur i relyefiv bula poshirena v Nizhnij Saksoniyi i rozvinulas u visoku majsternist Na vnutrishnij storoni na pivdni nad frizom z mifichnimi istotami stoyat 13 figur angeliv deyaki mayut baneri z napisami Na zovnishnij storoni bar yeru horiv dosi mozhna rozpiznati tri krugli arki yaki pochatkovo vidkrivalisya u kriptu Sim arok predstavlyayut Nebesnij Yerusalim U nih stoyat figurki svyatih v centri yak golovna figura Divi Mariyi z nemovlyam pravoruch shid apostol Petro Yakiv ta svyatij Benedikt livoruch zahid apostol Pavlo Ivan i Bernvard z cerkvoyu Svyatogo Mihajla u ruci Skulpturi silno vistupayut za poverhnyu stini v deyakih miscyah majzhe povnistyu Blazhenstva red U pivdennomu bokovomu nefi v projmah arkadi do centralnogo nefa vstanovleni visim lipnih figur zhinok zi stukko starshi za bar yer horiv Na banerah skulptur she do seredini 19 stolittya mozhna bulo prochitati blazhenstva z Nagirnoyi propovidi Matvij 5 3 10 Figuri buli chastkovo silno poshkodzheni pid chas bombarduvanya i pri rekonstrukciyi tilki na dvi figuri zmogli vstanoviti originalni golovi 16 Retablo Ivana red nbsp Retablo Ivana 1520 r nbsp Bronzova kupil z 1618 r Vivtar visokogo horu na zahodi pohodit z 1520 roku i spochatku buv vstanovlenij u cerkvi monastirya Sv Ivana na Dammtori Pislya togo vin potrapiv v hodi Reformaciyi do teper yevangelskoyi cerkvi Sv Martina cerkvi kolishnogo franciskanskogo monastirya V seredini 19 stolittya cerkva bula polishena i zaraz ye chastinoyu muzeyu Romera Peliceusa Yevangelska gromada 1857 roku povernulasya do cerkvi Svyatogo Mihajla i prinesla vivtar mozhlivo yak zaminu vivtarya zi slonovoyi kistki yakij u procesi sekulyarizaciyi buv peredanij do cerkvi Magdalini Dva zovnishnih dvostoronno rozpisanih krila buli prodani do muzejnogo ob yednannya i sogodni znahodyatsya u vlasnosti miskogo muzeyu Vivtar stoyit vidkritij majzhe zavzhdi tomu mozhna pobachiti sim vnutrishnih zobrazhen svyatih U centri Mariya z nemovlyam Isusom tomu dekoli vikoristovuyetsya termin Vivtar Divi Mariyi Po obidvi storoni vid neyi stoyat zliva yevangelist Ivan z chasheyu pravoruch Ivan Hrestitel z yagnyam Na vnutrishnij storoni livogo krila znahodyatsya Svyata Varvara i Yakiv na vnutrishnij storoni pravogo krila Andrij Pervozvanij i Yelizaveta Ugorska Na dvoh rozpisanih zovnishnih chastinah kril znahodyatsya Zustrich Mariyi ta Yelizaveti Luka 1 39 45 livoruch i narodzhennya Isusa Luka 2 1 7 pravoruch Dva zovnishnih krila v miskomu muzeyi krila zobrazhuyut kartini Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Luka 1 26 38 livoruch useredini Pokloninnya volhviv Matvij 3 9 11 pravoruch useredini hreshennya Isusa Ivanom Hrestitelem Luka 3 21 22 livoruch zovni i yevangelista Ivana na ostrovi Patmos pravoruch zovni Kupil red Vzhe u pershij tretini 13 stolittya buv dlya Gildesgajmskogo soboru bula vilita bronzova kupil yaka stoyit na chotiroh figurkah vodoliyiv voni simvolizuyut yak i u osnovi koloni Hrista i rozpisnij derev yanij steli chotiri Rajskih richki Cya tradiciya prodovzhuvalasya i pislya vvedennya Reformaciyi v Gildesgajmi koli 1547 bula vilita kupil dlya Andriyivskoyi cerkvi hocha i v tipovo protestantskomu stili U Gildesgajm i jogo okolicyah isnuvalo vsogo shist robit yaki nasliduvali originalnu kupil napriklad kupil 1592 roku v katolickij cerkvi Svyatogo Hresta Ostannyu takoyu kupillyu stala lita bronzova kupil 1618 roku roboti Ditriha Mente dlya cerkvi Sv Martini yakij z 1857 roku znahoditsya v cerkvi Svyatogo Mihajla Vona stoyit u pivnichno zahidnomu poperechnomu nefi yakij vikoristovuyetsya yak baptisterij Na kupeli ta krishci pokazani po shist biblijnih scen Na stovpi v dva ryadi zobrazheni 12 apostoliv Na postamenti zobrazheni chotiri amuri sho lishe viddaleno nagaduyut kupil u sobori Napisi vkazuyut na mitciv ta livarnikiv kartush zi svyatim Martinom na krishci nagaduye pro kolishnye misce Krishka prikriplena za dopomogoyu kronshtejna z zobrazhennyam Trijci Okremi sceni na kupeli Sceni na krishci Kovcheg Noya i Vsesvitnij potop Genezis 7 Filip hrestit efiopskogo yevnuha Diyi apostoliv 8 26 40 Izrayil prohodit kriz Chervone more Vihid 14 Vidinnya Yezekiyil pro potik svyashennoyi vodi z Yerusalimskogo Hramu Yezekiyil 47 Apostol Petro hrestit sotnika Korniliya Diyi apostoliv 10 Isus Hristos rozmovlyaye z Nikodimom pro vidrodzhennya z vodi ta duhu Ivan 3 Sceni na chashi Ivan Hrestitel hrestit Isusa v Jordani Matvij 3 13 17 Mark 1 9 11 Luka 3 21 22 Voskresinnya Hrista Velike doruchennya ta Voznesinnya Hrista Matvij 28 Mark 16 Luka 24 50 53 Apostol Pavlo hrestit Lidiyu ta tyuremnika Diyi apostoliv 16 14 34 Isus osinyaye hrestit ditej Matvij 19 13 15 Mark 10 13 16 Luka 18 15 17 navernennya ta hreshennya apostola Pavla Diyi apostoliv 9 1 19 Propovid P yatidesyatnici apostola Petra Diyi apostoliv 2 14 36 Organ Volya red nbsp Vid na organ nbsp Vid na organOrgan v cerkvi Sv Mihajla buv pobudovanij 1999 roku za proektom virobnika organiv Geralda Volya Marburg Instrument stoyit vilno u arci pivdennogo transeptu do zahidnogo seredhrestya navproti bar yeru pivnichnogo horu Korpus shozhij na bazovu formu budivli Organ stvorenij dlya vikonannya shirokogo spektra organnoyi literaturi vid muziki J S Baha i muziki nimeckogo romantizmu tak i dlya francuzkoyi simfonichnoyi organnoyi muziki i muziki suchasnosti Aparatura maye 68 registriv i registr efektiv na troh manualah i pedali 17 Cerkva Svyatogo Mihayila yak arhitekturnij zrazok dlya nasliduvannya red Cerkva Svyatogo Mihayila sluguvala arhitekturnim zrazkom dlya nasliduvannya do kincya romanskogo periodu pri perebudovi baziliki Akvileyi okremi elementi takozh nasliduvalisya napriklad v monastirskij cerkvi Fredelsloh Dlya romantichnogo istorizmu 19 stolittya cerkva Svyatogo Mihajla bula odnim z golovnih religijnih simvoliv imperskoyi ideyi i vplinula na chislenni cerkovni budivli togo chasu Idealizovanoyu kopiyeyu dopovnenoyu kopiyeyu vezhi soboru Sv Partokla u Zosti stala bazilika Sv Antoniya v Rajne Rozmiri red nbsp Poshtova marka Nimeckoyi Federalnoyi poshti 1960 do 1000 dnya narodzhennya yepiskopiv Bernvarda ta OleksiyaZagalna dovzhina 74 75 mZagalna dovzhina poperechnogo nefu 40 01 mZagalna shirina poperechnogo nefu 11 38 mDovzhina kripti 18 36 mShirina prodolnogo nefa 22 75 mDovzhina centralnogo nefa mizh poperechnimi nefami 27 34 mShirina centralnogo nefa mizh arkadami 8 60 mVisota centralnogo nefa 16 70 mTovshina kladki 1 63 mKilkist dzvoniv 10Roztashuvannya ta okolici red Cerkva Sv Mihajla roztashovana na pivnichno zahidnomu krayu centru Gildesgajma na pagorbi Svyatogo Mihajla Vhid do prodolnogo nefu z pivdennoyi storoni cherez portal golovnogo vhodu Za cerkvoyu do neyi primikaye monastirskij sad Cherez starij kluatr i cherez cej sad mozhna potrapiti v suchasnih budivel otochennya Na shid i pivden provulkami mozhna potrapiti v centr mista Nedaleko na zahid vid cerkvi Svyatogo Mihajla znahoditsya barokovij sad Magdaleni Cikavo red 2 sichnya 2010 roku vijshla yuvilejna poshtova marka 2 20 EUR z motivom cerkvi Svyatogo Mihajla Z 7 lyutogo 2014 v obig vipushena nimecka pam yatna moneta u 2 Yevro na reversi yakoyi zobrazhena cerkva Literatura red Cord Alphei Die Hildesheimer Michaeliskirche im Wiederaufbau 1945 1960 Georg Olms Verlag Hildesheim 1993 ISBN 3 487 09812 1 Hartwig Beseler Hans Roggenkamp Die Michaeliskirche in Hildesheim Berlin 1954 Manfred Lausmann Peter Konigfeld Das romanische Deckenbild der Ev Pfarrkirche St Michael in Hildesheim in Hans Herbert Moller Hrsg Restaurierung von Kulturdenkmalen Beispiele aus der niedersachsischen Denkmalpflege Berichte zur Denkmalpflege Beiheft 2 Niedersachsisches Landesverwaltungsamt Institut fur Denkmalpflege Hameln Niemeyer 1989 ISBN 3 87585 152 8 S 197 201 Michael Brandt Hrsg Der vergrabene Engel Die Chorschranken der Hildesheimer Michaeliskirche Funde und Befunde Ausst Kat Hildesheim 1995 ISBN 3 8053 1826 X Michael Brandt Bernwards Saule Schatze aus dem Dom zu Hildesheim Verlag Schnell amp Steiner GmbH Regensburg 2009 ISBN 978 3 7954 2046 8 Patricia Engel Strategia podejmowania decyzji konserwatorskich w procesie identyfikacji i konserwacji historycznych sladow uauwania pisma tekstu w rekopisach I XV wiek Na przykladzie konserwacji restauracji Ratmann Sakramentary z kolekcji Skarbow Hildesheim Diss Warschau 2007 Kurd Fleige Kirchenkunst Kapitellsymbolik und profane Bauten Ausgewahlte Aufsatze zur Bau und Kunstgeschichte Hildesheims und seiner Umgebung Bernward Verlag GmbH Hildesheim 1993 ISBN 3 87065 793 6 Bernhard Gallistl Die Bernwardsaule und die Michaeliskirche zu Hildesheim Georg Olms Verlag Hildesheim 1993 ISBN 3 487 09755 9 Bernhard Gallistl Unbekannte Dokumente zum Ostchor der Michaeliskirche aus der Dombibliothek In Die Diozese Hildesheim in Vergangenheit und Gegenwart 72 2004 S 259 289 Bernhard Gallistl ANGELICI TEMPLI Kultgeschichtlicher Kontext und Verortung der Hildesheimer Bronzetur in concilium medii aevi 18 2015 S 81 97 Online PDF Bernhard Gallistl Bischof Bernwards Stiftung St Michael in Hildesheim Liturgie und Legende In concilium medii aevi 14 2011 S 239 287 Online Bernhard Gallistl Erzahltes Welterbe 12 Jahrhunderte Hildesheim Olms Verlag Hildesheim 2015 ISBN 978 3 487 15230 1 Rolf Jurgen Grote Vera Kellner Die Bilderdecke der Hildesheimer Michaeliskirche Erforschung eines Weltkulturerbes Aktuelle Befunde der Denkmalpflege im Rahmen der interdisziplinaren Bestandssicherung und Erhaltungsplanung der Deckenmalerei Schriften der Wenger Stiftung fur Denkmalpflege Bd 1 Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen Heft 28 Veroffentlichungen aus dem Deutschen Bergbau Museum Bochum Nr 105 181 Seiten mit zahlreichen Illustrationen und Grafiken herausgegeben von der Wenger Stiftung fur Denkmalpflege und dem Niedersachsischen Landesamt fur Denkmalpflege in Kooperation mit dem Deutschen Bergbau Museum Munchen Deutscher Kunstverlag 2002 ISBN 3 422 06401 X Inhaltsverzeichnis Sibylle Harbott Hildesheim St Michael In Ursula Schadler Saub Hrsg Mittelalterliche Kirchen in Niedersachsen Wege der Erhaltung und Restaurierung Schriften des Hornemann Instituts Bd 4 Petersberg 2000 ISBN 3 932526 85 6 S 16 41 Marko Jelusic Ein Lowe in seinem Fach Wie Joseph Bohland die Deckenmalerei von St Michaelis vor der sicheren Zerstorung rettete In H Kemmerer Hrsg St Michaelis zu Hildesheim Geschichte und Geschichten aus 1000 Jahren Veroffentlichungen der Hildesheimer Volkshochschule zur Stadtgeschichte Hildesheims 15 Hildesheim 2010 ISBN 978 3 8067 8736 8 S 108 113 Online auf academia edu Gerhard Lutz Die Michaeliskirche Hildesheim Verlag Schnell amp Steiner GmbH Regensburg 2010 ISBN 978 3 7954 2248 6 Manfred Overesch St Michaelis Das Weltkulturerbe in Hildesheim eine christlich judische Partnerschaft nach dem Zweiten Weltkrieg Verlag Schnell amp Steiner GmbH Regensburg 2002 ISBN 3 7954 1509 8 Manfred Overesch Von Hildesheim in die USA Christ und Jude im Dialog uber den Wiederaufbau des Weltkulturerbes St Michaelis 1946 1949 Georg Olms Verlag AG Hildesheim 2004 ISBN 3 487 12656 7 Manfred Overesch St Michael Gottes Stadt und Bernwards Burg in Hildesheim Georg Olms Verlag AG Hildesheim 2010 ISBN 978 3 487 14472 6 Manfred Overesch Alfhart Gunther Himmlisches Jerusalem in Hildesheim St Michael und das Geheimnis der sakralen Mathematik vor 1000 Jahren Vandenhoeck amp Ruprecht Gottingen 2009 ISBN 978 3 525 55004 5 Christoph Schulz Mons Die Chorschrankenreliefs der Michaeliskirche zu Hildesheim und ihre Beziehungen zur bambergisch magdeburgischen Bauhutte Bernward Hildesheim 1979 Christoph Schulz Mons Das Michaeliskloster in Hildesheim Untersuchungen zur Grundung durch Bischof Bernward 993 1022 2 Bde Hildesheim 2010 Quellen und Dokumentationen zur Stadtgeschichte Hildesheims 20 1 und 20 2 ISBN 978 3 8067 8738 2 Christiane Segers Glocke Angela Weyer Hrsg Der Kreuzgang von St Michael in Hildesheim 1000 Jahre Kulturgeschichte in Stein 1 Aufl Hameln Niemeyer 2000 Schriften des Hornemann Instituts 2 u Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen 20 ISBN 3 8271 8020 1 Christiane Segers Glocke Hrsg St Michael in Hildesheim Forschungsergebnisse zur bauarchaologischen Untersuchung im Jahr 2006 CW Niemeyer Buchverlage GmbH Hameln 2008 Copyright 2008 Niedersachsisches Landesamt fur Denkmalpflege Arbeitshefte zur Denkmalpflege in Niedersachsen 34 ISBN 978 3 8271 8034 6 Johannes Sommer St Michael zu Hildesheim 3 durchges Aufl Konigstein i Ts 1993 Die Blauen Bucher ISBN 3 7845 4662 5 Johannes Sommer Das Deckenbild der Michaeliskirche zu Hildesheim Erganzter Reprint der Erstauflage Hildesheim 1966 nebst einer kritischen Ubersicht uber die seitherigen Forschungen 1999 Konigstein i Ts 2000 ISBN 3 7845 7410 6 Elizabeth C Teviotdale The Stammheim Missal J Paul Getty Museum Los Angeles 2001 ISBN 978 0 89236 615 6 Francis J Tschan Saint Bernward of Hildesheim 1 His Life and Times Publications in Mediaeval Studies 6 Notre Dame Ind University of Notre Dame 1942 Francis J Tschan Saint Bernward of Hildesheim 2 His Works of Art Publications in Mediaeval Studies 12 Notre Dame Ind University of Notre Dame 1951 Francis J Tschan Saint Bernward of Hildesheim 3 Album Publications in Mediaeval Studies 13 Notre Dame Ind University of Notre Dame 1952 Peter Turek und Carola Schuritz Die Seligpreisungen im sudlichen Seitenschiff von St Michael in Hildesheim In Matthias Exner und Ursula Schadler Saub Hrsg Die Restaurierung der Restaurierung Zum Umgang mit Wandmalereien und Architekturfassungen des Mittelalters im 19 und 20 Jahrhundert Schriften des Hornemann Instituts Bd 5 ICOMOS Hefte des Deutschen Nationalkomitees Bd XXXVII Munchen 2002 ISBN 3 87490 681 7 S 191 196 Angela Weyer Gerhard Lutz Hg 1000 Jahre St Michael in Hildesheim Kirche Kloster Stifter Petersberg 2012 Schriften des Hornemann Instituts Band 14 ISBN 978 3 86568 767 8 Die Inschriften der Stadt Hildesheim gesammelt und bearbeitet von Christine Wulf unter Benutzung der Vorarbeiten von Hans Jurgen Rieckenberg Die Deutschen Inschriften 58 Wiesbaden 2003 Primitki red archINFORM 1994 d Track Q265049 Burgstemmen Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 29 lipnya 2016 Hans Roggenkamp Mass und Zahl In Hartwig Beseler Hans Roggenkamp Die Michaeliskirche in Hildesheim Gebr Mann Verlag Berlin 1954 S 148 Hans Roggenkamp Mass und Zahl In Hartwig Beseler Hans Roggenkamp Die Michaeliskirche in Hildesheim Gebr Mann Verlag Berlin 1954 S 147 150 Gallistl 2007 2008 S 65f Tschan Bd 2 S 415 419 Bd 3 Abb 252 255 Overesch Gunther S 201 204 und Fig 33 Lit Harenberg in Lit Christiane Segers Glocke S 153 Margret Zimmermann Hans Kensche Burgen und Schlosser im Hildesheimer Land Verlag Lax Hildesheim S 56 detalno pro rozkopki Christiane Segers Glocke Hrsg St Michael in Hildesheim Forschungsergebnisse zur bauarchaologischen Untersuchung im Jahr 2006 Overesch Gunter 7 Manfred Overesch Alfhart Gunther Himmlisches Jerusalem in Hildesheim St Michael und das Geheimnis der sakralen Mathematik vor 1000 Jahren 2009 S 99 http www hildesheim kirche de hildesheim sarstedt nachrichten nachrichten 2014 christussaeule 6 7 14 b cite web b Propushenij abo porozhnij title dovidka Proignorovano nevidomij parametr hrsg dovidka Proignorovano nevidomij parametr titel dovidka Proignorovano nevidomij parametr zugriff dovidka Johannes Sommer Das Deckenbild der Michaeliskirche zu Hildesheim 1999 S 34 Peter Klein Dendrochronologische Untersuchungen an Bohlen der Holzdecke in St Michael Peter Turek Carola Schuritz Die Seligpreisungen im sudlichen Seitenschiff von St Michael in Hildesheim Informationen zur Orgel auf den Seiten der Kirchgemeinde Arhiv originalu za 22 lipnya 2015 Procitovano 29 lipnya 2016 Posilannya red Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Cerkva Sv MihajlaStorinka religijnoyi gromadi cerkvi Storinka do tisyacholitnogo yuvileyu Dodatkova informaciya pro cerkvu Arhivovano 28 serpnya 2008 u Wayback Machine Hornemann Institut Das Stammheim Missale aus St Michael im J Paul Getty Museum in Los Angeles englisch zur Ansicht des Manuskriptes auf Page through the book klicken weiterblattern mit Next Page Fotodokumentation von 1943 vor der Zerstorung im Zweiten Weltkrieg Photothek des Zentralinstituts fur Kunstgeschichte Pfarrkirche St Michael zur Weiterleitung anklicken Foto cerkvi vseredini zovni na sajti Der Harz und die Region in Bildern Welterbe Hildesheim St Michael storinka turistichnogo byuro Gildesgajmu nedostupne posilannya Das EDV gestutzte Monitoring Verfahren fur die Bilderdecke der Hildesheimer Michaeliskirche Projektbericht des Niedersachsischen Landesamtes fur Denkmalpflege mit vertiefender Literatur zum Herunterladen Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Cerkva Svyatogo Mihajla Gildesgajm amp oldid 40392135