Пам'ятка архітектури — один із різновидів об'єктів культурної спадщини, високохудожній архітектурний твір, збудований у минулі історичні періоди. Хронологічна дистанція має складати понад 40—50 років від сучасного моменту, споруда повинна оцінюватися передовсім з точки зору співвідношення просторів і мас, мистецького вирішення екстер'єру та інтер'єру.
Війни, зміни державних кордонів, релігійний фанатизм не сприяли збереженню пам'яток історії і культури. Руйнівні і антигуманні тенденції у XX столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася в міждержавних і міжнародних угодах — так, у 1972 році Генеральна конференція ЮНЕСКО оприлюднила прийняту «Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і природного надбання». Реєстри пам'яток архітектури існують у різних країнах, у тому числі в Україні.
Архітектурні пам'ятки у законодавстві України Редагувати
За визначенням Закону України «Про охорону культурної спадщини»:
Об'єкти архітектури — окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.
Класифікація Редагувати
За статусом архітектурні пам'ятки поділяють на
- місцевого значення
- національного значення
- міжнародного значення
- невиявлені, але гідні статусу пам'ятки.
Три перші категорії підлягають обліку і державній охороні. Невиявлені, але гідні статусу пам'ятки — постійно поповнюють списки (переліки) перших трьох категорій. Статус пам'ятки архітектури отримують споруди як сивої давнини (Акрополь, Теотіуакан, Боробудур), так і нестарі споруди (Нотр-Дам-дю-О або каплиця Роншан Ле Корбюзьє)в залежності від унікальності і впливу на мистецьку ситуацію.
Статус пам'ятки архітектури може отримати об'єкт, незалежно він попередньої функції (сакральної, військово-оборонної чи цивільної, житлової, торговельної). Пам'ятка архітектури завжди має унікальні якості завдяки неповторності форм, інженерної конструкції, обробки будівельних матеріалів, їх комбінації чи використання, декору (мозаїка, рельєф, фреска, ліплення тощо).
У Державному реєстрі нерухомих пам'яток України значна кількість пам'яток містобудування одночасно є також пам'ятками містобудування, окремі — також пам'ятками історії.
Невиявлені, але гідні статусу пам'ятки Редагувати
Стан ще не виявлених пам'яток, найбільш загрозливий. Наприклад, у турецькій провінції в бур'янах знайшли руїни візантійського християнського храму. За турецькою назвою сусіднього селища християнський храм отримав назву Дере-Агзи, бо науковці не знайшли ані описів храму, ані його грецької назви. Обміри руїн довели, що невідомий храм немалий (довжина − 39 м, завширшки — 21 м, діаметр куполу — 8 м, висота храму — 20 м). Зробили папку і поставили на полицю.
Але порівняння планів храму Дере-Агзи і Спаса Преображення 11 століття у місті Чернігів довело їх надзвичайну схожість, як і декор з гранчатих напівколон у два яруси, який мають
- Неа Моні на острові Хіос,
- вівтарна частина собору Сан Марко, Венеція
- собор Спаса Преображення 11 століття, Чернігів.
Майже втрачена пам'ятка Дере-Агзи довела тривалу архітектурну традицію у різних кінцях християнських земель, її спільне коріння і велич амбіцій замовників і будівельників у Чернігові, що бажали мати відомі зразки на власній батьківщині.
Загрозливий стан мають навіть відомі пам'ятки, насамперед дерев'яні. Вкрай поганим недоліком для дослідників дерев'яної архітектури є відсутність у старих дерев'яних споруд підмурків і фундаментів. Наявність стрічкового типу фундаментів у кам'яній архітектурі дає можливості відновити план споруди навіть після зникнення будови в стародавні часи. Дерев'яна архітектура без підмурків зникає назавжди. Свої обмеження вносила і велика пожежонебезпека. Дерев'яні споруди добре горять, що небезпечно як у воєнні, так і мирні часи, в часи посух.
Тому збереження стародавніх зразків дерев'яних споруд повинно робитися негайно в скансенах чи музеях просто неба. Стародавні зразки підлягають обов'язковому опису, замалюванню, фотографуванню тощо. Кількість вже існуючих музеїв дерев'яної архітектури для їх рятування — недостатня.
Біля звільнених від землі залишків античного міста Херсонес у Криму мешканці міста побудували заводик по перепаленню мармурових і вапнякових брил на вапно. Це було дешевше, ніж везти вапно для будівництва з інших місць. Вапняковим печам заводу ми зараз «завдячуєм» монотонному вигладу споруд Херсонесу, що збіднів у порівнянні з античними залишками міст в Африці, Сирії, Греції. Розкопки в Херсонесі роками були джерелом пограбувань і вивозу античних надгробків, капітелей середньовічних храмів, кошьовних археологічних знахідок. Серед вивезеного в Імператорський музей
- античне скло (Ермітаж)
- античні скульптури
- теракоти
- пам'ятки епіграфіки (Присяга громадян Херсонесу)
- золоті вироби
- мозаїку з підлоги « Уваровської базиліки». І цей перелік не повний.
Роками перепалювали античні залишки в Туреччині, серед яких були і залишки храмів і барельєфів Пергаму (Пергамський вівтар). У середині 19 століття інженер Карл Хуман прибув на будівництво залізниці від турецького міста Пергам до узбережжя. У місті побачив, як місцевий люд розбирав мармурові стіни і скульптури вівтаря античного міста, перевозячи до печі для виробництва вапна. Європейські освічений Хуман придбав кілька знайдених барельєфів і переслав їх в Управління берлінських музеїв. Водночас поклопотався, щоби турецький уряд заборонив переробку мармурових залишків з міста на вапно. На археологічний об'єкт прибула німецька експедиція, що вісім років досліджувала пам'ятку з правом вивозу мистецьких знахідок. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у 1930 році.
Розмаїття пам'яток архітектури Редагувати
Розвиток історії, мистецтвознавства, народоведення значно розширив коло пам'яток архітектури, куди у XX столітті включені
- окремі споруди (храм, амфітеатр, цирк, собор, каплиця, палац, селянське житло, фортеця, замок)
- археологічні залишки міст (Пальміра, Персеполь, Мачу-Пікчу, Теотіуакан, античні міста Північного Причорномор'я, римські міста Північної Африки тощо)
- храмовий комплекс і монастир (Олімпія, Баміан, Афон, Клюні, Мон Сен Мішель, Метеора)
- Ренесансні замки Франції в долині річки Луари
- зразки промислової архітектури (металургійні печі, виноробні, мануфактури, друкарні, порти, корабельні)
- сільськогосподарські комплекси
- садиби чи вілли (Ланте, вілла Джулія , вілла Альдобрандіні, Палац Мезон-Лафіт, садиби Підгірці і Вишеньки в Україні)
- палацово-паркові ансамблі (Вілянівський палац , Хет Лоо ,Архангельське, Кусково, Самчики , Ярополець Чернишових, Хмеліта)
- центри історичних міст (Пекін, Хіва, Самарканд, Венеція, Сієна, Флоренція)
- площі або окремі вулиці (площа Конкорд, Париж, площа Див у місті Піза, Палацова площа, Петербург)
- унікальні зразки містобудування (розпланування Чернігова з незабудованим берегом, село Палєх, трипроменеве розпланування міста Версаль, плани міст Карлсруе, Петербург, Жовква)
- нероздільні ансамблі архітектурних споруд і історичних, природних ландшафтів.
Пам'яткою архітектури визнають також
- наземні споруди
- підземні об'єкти (катакомби у Римі, печерне місто Деринкуйю)
- підводні (затоплені частини Александрії, Пірею, Херсонесу, Ольвії)
Центри та провінції Редагувати
У ході трагічних подій центри і провінції неодноразово мінялися. Столиця Кіото поступилася статусом місту Токіо, а Москва — Петербургу. Найгіршою була доля пам'яток однієї цивілізації, що опинилися на захоплених територіях іншої, ціннісні чи релігійні настанови яких не збігалися і спонукали до знищення матеріальних слідів переможеної сторони (християнізація арабської Іспанії, арабізація Персії, арабізація столиці Візантії Константинополя і перетворення християнських храмів на мечеті, знищення пам'яток історії і культури іспанцями в Центральній Америці, висадження в повітря буддійських пам'яток Баміана в Афганістані, руйнації мечетей росіянами в Криму після приєднання півострова до Російської імперії).
Греки з Македонії засновують Александрію, що матиме більше значення, ніж їх столична Пела, фінікійський Карфаген зруйнують вщент, аби перетворити згодом на римське місто, столичні у арабів Кордова і Альгамбра стали іспанськими провінційними містами.
Вілла Джуліа в Монте, арх. Віньола (1550—1555) Редагувати
Уславлений Віньола разом з архітектором Бартоломео Амманаті будують віллу для папи римського Юлія ІІІ (Джуліо по-італійськи, звідси і назва). Невеличка за розмірами, вілла вже справжній садово-парковий ансамбль нового типу. Побудова на єдиній осі, строга симетрія всіх частин, підкорення терас будівлям, має підкорення симетрії і партер (сад). Знайшли своє місце в ансамблі — напівкруглі сходинки, німфей, грот, фонтан, притаманні майбутнім садам бароко. Від попередньої доби відродження цей сад узяв невеликі розміри і відокремленість від навколишнього середовища (сад приховують кам'яні стіни-огорожа). Ансамбль перекидав місток традиції від проекту Донато Браманте у дворі Бельведер (знищений) до комплексів 17 — 18 століть і далі, до 19-го.
Віньола також дав зразок перебудови фортеці бастіонного типу на ренесансний палац нового типу з садом (замок-палац Капрарола поблизу Вітербо).
Фундаменти Десятинної церкви (991—2013) Редагувати
Київська Десятинна церква була створена у 996 році князем Влолодимиром Святославичем і на той час була першим кам'яним християнським храмом Київської Русі а також культурним і релігійним центром княжества. Цитата з літопису: «Се даю церкви сей святей Богородице от имения своего и от моих град десятую часть. И положи написав клятьву в церкви сей, рекъ: Аще сего посудитъ кто, да будетъ проклят…» — цими словами святой князь Володимир Святославич заклав основу економічного, а також духовного розвитку княжества. У ті часи жодне питання не вирішувалося осторонь благословееня Церкви. Десятинна церква поєднувала в собі і духовну і суспільну функції.
Десятинний храм був першим Кафедральним собором на Русі. Під час правління князя Ярослава Володимировича в нього було відібрано першість кафедрального київського собору та передано побудованій у 1039 році Церкві Святої Софії, на честь зв'язку, який був встановлений зі Святою Софією Царегородською. У 1240 році Десятинну церкву було зруйновано під час монгольського вторгнення.
Нині фундаменти Десятинної церкви є національною пам'яткою і пам'яткою археології міжнародного значення.
Смоленська Одігітрія і Василь Блажений Редагувати
Унікальні майстри працюють як у віддалених провінціях, так і в столицях. Дослідження церкви XVII ст. в монастирі Св. Івана Хрестителя здивувало навіть науковців. Церква Одигітрії, що несе три кам'яних шарта в одну лінію на спільному склепінні, піднесла сюрприз. І тому, що важко знайти подібну композицію(усі поруйновані, окрім російського Углича), і цеглою, і її кладкою. Була використана цегла шістнадцяти (16) різних розмірів і конфігураций в комбінації з тесаним білим каменем. Майстри зовсім відмовилися від кольорів, побіливши церкву. Грають лише її деталі і об'єми — на відміну від собору Василя Блаженого у Москві. Історик архітектури Барановський Петро Дмитрович і науковці вимушено визнали, що майстерність створення деталей і веж Одигітрії перевищила майстерність будівничих Василя Блаженого, хоча й стоїть у провінції.
Садиба Рум'янцева — Вишеньки Чернігівська область Редагувати
Занадто складний та чудернацький поземний план палацу у Вишеньках робить його винятком і шедевром. Встановити автора видатного творіння не вдалося, але й без того зрозуміло, що це високопрофесійний витвір креслень архітектора та архітектурної графіки взагалі. Багатьом дослідникам цей план нагадує літеру «Є» і спонукає думати, що це натяк на ім'я «Єкатерина». Палац виконаний в стилі псевдоготики, різновиду романтичної лінії класицизму. У стилі псевдоготики була вибудована і інша садиба Рум'янцева-Задунайського в селі Троїцьке-Кайнарджи. Садибу Вишеньки після закінчення будівництва відвідала імператриця Катерина ІІ під час своєї подорожі в Україну і Крим.
Садиба Вишеньки збереглась досі, станом на 2011 рік це — місцевий санаторій.
Джерела Редагувати
- Всеобщая история архитектуры. — Москва, 1968—1977. (рос.)
- Бунин А. Н. История градостроительного искусства. — Москва: Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре, 1953. (рос.)
- Юрченко П. Г. Дерев'яна архітектура України. — Київ: Будівельник», 1970. — 192 с.
- Лясковская О. А. Французская готика XII-XIV веков. — Москва: Искусство, 1973. — 295 с. — (Из истории мирового искусства: француз. готика XII-XIV вв.). (рос.)
- Даркевич В. П. Аргонавты средневековья. — Москва: Наука, 1976. — 200 с. (рос.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог). В 4-х т./ Гл. Редкол.: Н. Л. Жариков (гл. ред.) и др. — К.: Будівельник, 1983—1986.
- Комеч А. И. Древнерусское зодчество конца X — начала XII в. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. — Москва: Наука, 1987. — 320 с. (рос.)
- Саваренская Т. Ф. Западноевропейское градостроительство XVII-XIX веков. — Москва: Стройиздат, 1987. — 191 с. (рос.)
- Овсійчук В. А. Майстри українського барокко: Жовківський художній осередок / В. А. Овсійчук; відповідальний редактор: М. І. Моздир; Академія наук Української РСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського, Львівське відділення. — Київ: Наукова думка, 1991. — 393 с.
Література Редагувати
- Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський; Державна служба охорони культурної спадщини, НДІ пам'яткоохоронних досліджень. — К.: Видавничий дім «АСС», 2005. — 584 с.: іл. — ISBN 966-8613-08-2.
Примітки Редагувати
- ПАМ'ЯТКА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
- Абзац частини другої статті 2 в редакції Закону № 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010
- див. Перелік пам'яток культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (неповна версія)
Див. також Редагувати
- Список пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави
- Світова спадщина ЮНЕСКО
- Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні
- Архітектура України
- Креслення архітектора
- Список мурованих храмів шатрової архітектури XVI - XVIII століть у Росії
- Список втрачених пам'яток архітектури Києва
- Музей історії Десятинної церкви