Вілла Джулія або Національний музей вілла Джулія (італ. Villa Giulia) — відома в Римі і в західноєвропейській історії пам'ятка архітектури доби маньєризму. Нині використовується як Національний музей етруського мистецтва.
| Вілла Джулія (Рим) Villa Giulia | |
|---|---|
| | |
| 41°55′05″ пн. ш. 12°28′40″ сх. д. / 41.91806° пн. ш. 12.47778° сх. д.Координати: 41°55′05″ пн. ш. 12°28′40″ сх. д. / 41.91806° пн. ш. 12.47778° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Місто | Рим |
| Тип | вілла |
| Тип будівлі | заміський палац |
| Стиль | маньєризм |
| Автор проєкту | Джакомо да Віньола |
| Будівельник | Бартоломео Амманаті, Мікеланджело Буонарротті |
| Архітектор | Джакомо да Віньола, Бартоломео Амманаті, Джорджо Вазарі і Мікеланджело Буонарроті |
| Засновник | папа римський Юлій III |
| Дата заснування | 1551 |
| Початок будівництва | 1551 р. |
| Побудовано | перебудови в середині 19 ст. |
| Основні дати: | |
| Будівлі: палац, пейзажний парк, німфей | |
| Відомі мешканці | папа римський Юлій III, Мікеланджело Буонарротті, папа Павло IV, родина Борромео, |
| Стан | задовільний |
| Вілла Джулія (Рим) Вілла Джулія (Рим) (Італія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія Редагувати
В середині 16 ст Редагувати
Замовником вілли був папа римський Юлій III. Він обіймав папський престол лише п'ять років. Традиція створення заміських вілл була ним підтримана. Він і розпорядився створити літню резиденцію (Villa Suburbana) для себе поблизу виноградника в тодішньому передмісті Риму. Проект створив архітектор Джакомо да Віньола. Будував споруду архітектор і скульптор Бартоломео Амманаті. До створення заміського палацу доклали зусиль сам Мікеланджело Буонарротті та Джорджо Вазарі, що теж займався архітектурою. Упорались з побудовою за три роки (1551–1553).
Опис споруди Редагувати
Фасад з боку вулиці мав два поверхи і уступчасту конфігурацію. Центр фасаду висунутий уперед і прикрашений рустом і аркадою у три вікна по другому поверху. Неширокий фасад добре приховував справжні розміри видовжених корпусів споруди. Вілла побудована на схилі і наче розгорталась і збільшувалась у глибину, залишаючись вузькою спорудою.
Невелика за розмірами, вілла вже справжній садово-парковий ансамбль нового типу. Побудова на єдиній о́сі, строга симетрія всіх частин, підкорення терас будівлям, цій симетрії відповідає і партер (сад). Знайшли своє місце в ансамблі також напівкруглі сходинки, німфей, грот, фонтан, притаманні майбутнім садам бароко. Бартоломео Амманаті створює не стільки житлові приміщення, скільки низку напівпрозорих лоджий і галерей, призначених для бесід і прогулянок небагатьох впливових осіб. Невелика за площею вілла насичена дещо штучною архітектурою, котра наче перенесена сюди з фантазійної театральної декорації, призначеної не стільки для життя, скільки для пишних церемоній папського двору. Особливо вражали фантазійна лоджія першого двору і підковоподібні сходинки, запропоновані і вибудувані Амманаті. Схожі еліпсоїдні сходинки планував вибудувати на віллі Мадама ще Рафаель Санті. В зменшеному масштабі сходинки і відтворив Амманаті.
Від попередньої доби відродження ансамбль і сад узяли не дуже великі розміри, надзвичайну насиченість різною архітектурою і відокремленість від навколишнього середовища (сад приховують кам'яні стіни-огорожа). Парадних приміщень було небагато. Зате створено три внутрішні двори і затишний німфей, де можна ховались від римської спеки. За віллою насадили три виноградники. Воду для вілли постачав той же акведук в ім'я Богородиці, що і для відомого римського фонтану ді Треві. Неподалік розташована і вілла Боргезе.
Ансамбль перекидав місток традиції від проекту Донато Браманте у дворі Бельведер (нині знищений) до парадних і більших за розмірами комплексів 17 — 18 століть і далі, не оминаючи і 19-го.
В 17-18 ст Редагувати
Ставлення до вілли було різним. Зміна пап на престолі обумовила і зміни у ставленні до вілли. ЇЇ розділили на ділянки. Приміщення відвели для племінника чергового папи з роду Борромео. Виноградники відокремили від вілли і ті мали другого володаря.
В 19 — 20ст Редагувати
У 19 ст. вілла занепапа. У 1869 році з ініціативи папи Пія IX проведена реставрація споруд вілли. А вже у 1870 році частка майна пап відійшла до новоствореного Італійського королівства. Серед цього майна була і вілла Джулія.
Споруда перестала бути заміським палацом, де хазяйнували військові і була складом, військовим шпиталем, ветеринарною школою.
У 1870-ті роки в Італії розпочалися археологічні розкопки і дослідження пагорбів провінції Вітербо (Монті Циміні). Накопичені археологічні знахідки згодом виставили на віллі Джулія.
У 1889 році був створений музей доримських старожитностей, який і розмістили на віллі Джулія. Його сучасна назва — Національний музей етрусків вілла Джулія. Зали вілли перебудовані під музейні вимоги. В експозиції переважають археологічні знахідки, що відносяться до етрусків, народу, підкореного і «розчиненого» у римлянах. Серед експонатів як державні, так і приватні колекції.
Примітки Редагувати
- archINFORM — 1994.
Джерела Редагувати
- Всеобщая история искусств, Т 3, М, «Искусство», 1962, с. 152–153
- Anna Maria Moretti Sgubini (a cura di), Il Museo Nazionale etrusco di Villa Giulia — guida breve, 1999 ISBN 88-8265-087-1
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний музей вілла Джулія |
- Villa Giulia [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]