Перга́мський вівта́р (грец. Βωμός της Περγάμου) — присвячений Зевсові мармуровий вівтар з міста Пергама, на якому відтворено сцени з міфа про гігантомахію; одна з найвизначніших пам'яток еліністичної архітектури. Вважався чудом світу ще за античності. З 1930 року розташований у Берліні в Пергамському музеї, який спеціально збудували для того, щоб розмістити об'єкт у натуральну величину.
| Пергамський вівтар | |
| Названо на честь | Пергам |
|---|---|
| Напрям, рух мистецький | Елліністичне мистецтвоd |
| Культура | елліністичний період |
| Країна | Німеччина |
| Місце розташування | Пергамський музей |
| З матеріалу | мармур |
| Зберігається в колекції в | Берлінське античне зібрання |
| Історичний період | античність |
| Першовідкривач або винахідник | Карл Гуманн |
| Довжина або відстань | 36,44 м |
| Ширина | 34,29 м |
| Пергамський вівтар у Вікісховищі |
Координати: 52°31′16″ пн. ш. 13°23′49″ сх. д. / 52.5211111111387723° пн. ш. 13.39694444447177801° сх. д.
Історія створення Редагувати
Пергамський вівтар споруджено близько 180 р. до н. е. на честь перемоги пергамців над галатами.
Вівтар розташовувався посеред міста на просторій площі. Піднятий на чотириступінчастий стереобат, майже квадратний в плані, високий монументальний подіум складався з цоколя, широкого фриза з горельєфними зображеннями і сильно винесеного карниза.
У подіум врізано широкий (25 м) східчастий марш, який підіймав на верхній майданчик для ритуального поклоніння Зевсу Сотеру (Рятівнику). Тут містився призматичний жертовник — власне вівтар, у вигляді трибуни заввишки 3-4 м, до якого вело ще двоє сходів. З трьох боків його було огороджено глухою стіною, яка продовжувалася на масивних крилах, що з боків оточували головні сходи. На її тлі ефектно виділялися витончені іонічні колонади, що як периптер по периметру огортали всю споруду, виступаючи на кожному з торців чотирма колонами. А 12 колон над сходами формували урочисті пропілеї. Майданчик навколо вівтаря теж оточували стрічки спарованих колон. Такої своєрідної інтерпретації набула прийнята в архітектурі еллінізму перистильна композиція, яка доволі органічно поєднувалася з периптерною, вражаюче піднесеною на грандіозний подіум. З усіх боків подіум оточував широкий фриз (заввишки 2,3 м, завдовжки 120 м), який вважається однією з мистецьких вершин Античності.
Рельєф, який з трьох боків оточує поміст, був присвячений битві богів і гігантів. Ця боротьба порядку та хаосу, цивілізації і варварства, розуму і грубої сили повинна була нагадувати нащадкам битву їх батьків з галатами, від якої колись залежала доля їх країни.
Історія знахідки Редагувати
Наприкінці XIX століття інженер Карл Гуманн приїхав працювати на будівництві залізниці від турецького Пергама до узбережжя. Там він побачив, як місцевий люд розбирав стіни і скульптури вівтаря стародавнього міста, відправляючи їх у піч для виробництва вапна. Відтак Гуманн відправив кілька знайдених барельєфів в Управління берлінських музеїв і попросив турецький уряд припинити варварство. Потім вісім років експедиція під його керівництвом відкопувала залишки колись могутнього царства. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у 1930 році.
У сучасній культурі Редагувати
Існує хибне явлення, нібито мавзолей Леніна в Москві є копією Пергамського вівтаря (також називається «вівтарем сатани»), або що внутрішнє влаштування мавзолею було створене за зразком вівтаря Зевса. Насправді архітектура цих споруд, розміри та призначення дуже відрізняються.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Війна, кримінал і астрологи: про що писали вінницькі ЗМІ. imi.org.ua (uk-UA). Процитовано 26 вересня 2023.
- «Престол сатаны»: стало известно, что на самом деле символизирует форма мавзолея в Москве. fakty.ua (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пергамський вівтар
Література Редагувати
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.