Лілія Михайлівна Толмачова (6 червня 1932, Руднєво, Нижньо-Волзький край — 25 серпня 2013, Москва) — радянська і російська актриса театру та кіно, режисерка. Народна артистка Російської РФСР (1981).
| Толмачова Лілія Михайлівна | |
|---|---|
| Народилася | 6 червня 1932 Нижньо-Волзький край, РСФРР, СРСР |
| Померла | 25 серпня 2013 (81 рік) Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна | СРСР Росія |
| Діяльність | акторка, театральна режисерка |
| Alma mater | Школа-студія МХАТ (1950) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Theatre of the Young Audienced, Театр імені Моссовєта і Современник |
| Роки активності | з 1952 |
| У шлюбі з | Єфремов Олег Миколайович і Q16712229? |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0866164 |
Життєпис Редагувати
Лілія Толмачова народилася 1932 року, за одними даними, в Саратові, а за іншими — у селі Руднєве Волгоградської області Російської РФСР, в родині педагогів.
Після закінчення школи вона втупила до Школи-студії МХАТ на курс Віктора Яковича Станицина. Школу-студію закінчила в 1950 році. З 1952 року служила в Саратовському театрі юного глядача, а в 1955—1956 роках — в Театрі імені Моссовєта.
З 1956 року Лілія Толмачова була актрисою театру «Современник». У виставі, з якого почалася історія «Современника» — «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розова зіграла одну з головних ролей — Ірину Бороздіну. З перших років існування театру Лілія Толмачова була однією з його провідних актрис, грала скопідомку Оленку і процвітаючу Агнію Шабіну у виставах за п'єсами В. Розова «В пошуках радості» і «Традиційний збір», Тамару в «П'яти вечорах» і Надю в «Старшій сестрі» Олександра Володіна, Жінку, яку Він кохав у «Четвертому» Костянтина Симонова. Серед найкращих ролей — Єлизавета Олександрівна в «Звичайної історії» Івана Гончарова та Мілда в «Крутому маршруті» Євгенія Гінзбург.
З кінця 1970-х років Лілія Толмачова впритул зайнялася режисурою, як і ряд інших провідних артистів театру. У 1977 році, за дорученням Галини Волчек, поставила виставу «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової зі Станіславом Садальським в головній ролі, в 1978 — «Генріха IV» Луїджі Піранделло, а в 1980 році, на запрошення Олега Єфремова, — «Все скінчено» Едварда Олбі у МХАТі з Марією Бабановою (спектакль був записаний для телебачення).
Лілія Толмачова померла в Москві вночі 25 серпня 2013 року після тривалої хвороби. Похорон відбувся в четвер, 29 серпня 2013 року в Москві на Ваганьковському кладовищі.
Особисте життя Редагувати
Будучи студенткою 3-го курсу Школи-студії МХАТу, Лілія Толмачова вийшла заміж за Олега Єфремова. Шлюб виявився недовгим і вже в 1952 році розпався, але дружні відносини зберігалися до останніх днів життя Єфремова.
Другим чоловіком Лілії Толмачової став головний редактор відділу поезії видавництва «Радянський письменник» Віктор Фогельсон, шлюб з яким тривав близько 30 років.
Нагороди Редагувати
- Заслужена артистка Російської РФСР (15 липня 1968 року)
- Народна артистка РРФСР (11 березня 1981 року)
- Орден «Знак Пошани»
- Орден Дружби (15 квітня 1996 року) — за великі заслуги в галузі театрального мистецтва.
- Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви» (1997 рік)
- Орден Пошани (14 квітня 2006 року) — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи.
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (9 червня 2012 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва і багаторічну творчу діяльність.
Творчість Редагувати
Ролі в театрі Редагувати
Саратовський ТЮГ Редагувати
- «Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспіра — Джульєтта
- «Що робити?» за Чернишевським. Режисер: Володимир Федосєєв — Віра Павлівна
- «Волинщик зі Страконіце» Тилу — Доротка
Театр імені Моссовєта Редагувати
- «Маскарад» Михайла Лермонтова — Ніна
- «У тихому провулку» Мовзона — Олена
«Современник» Редагувати
- «Вічно живі» Віктора Розова — Ірина
- «Ніхто» Едуардо Де Філіппо — Нінучча
- «П'ять вечорів» Олександра Володіна — Тамара
- «Четвертий» Костянтина Симонова — Кет
- «Старша сестра» О. М. Володіна — Надя
- «Звичайна історія» за романом Івана Гончарова — Єлизавета Олександрівна
- «На дні» Максима Горького — Настя
- «Більшовики» Михайло Шатрова — Олександри Коллонтай
- «Двоє на гойдалках» Вільяма Гібсона — Гітель
- «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Роксана
- «Крутий маршрут» за повістю Л. Гінзбург — Мілда
Ролі в кіно Редагувати
- 1958 — Життя пройшло повз — Ніна
- 1960 — Шумний день — Леночка, дружина Федора
- 1965 — Будується міст — Валентина Олександрівна Перова
- 1978 — Життя Бетховена — Джульєтта Гвіччарді
- 1979 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Підпасок з огірком — Муза Боборикіна
Режисерські роботи Редагувати
- 1977 — А. Соколова «Фантазії Фарятьєва»
- 1978 — Л. Піранделло «Генріх IV»
- 1980 — Е. Олбі «Все скінчено»
Примітки Редагувати
- Лілія — сценічний псевдонім. Справжнє ім'я — Лідія.
- ↑ У джерелах, судячи з усього, вказується невірний рік народження.
- Випускники школи-студії 1950-х. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 24 березня 2019.
- ↑ Театральна енциклопедія. Гл. ред. П. А. Марков. — М: Радянська енциклопедія, 1967. — Доповнення — Покажчик
- ↑ Лилия Толмачёва. Труппа. «Современник» (официальный сайт). Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 31 жовтня 2012.
- Скончалась одна из старейших актрис театра «Современник» Лилия Толмачёва. Радио «Эхо Москвы». 26 серпня 2013. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
- . Архів оригіналу за 4 серпня 2013. Процитовано 24 березня 2019.
- Лебедина Л. .
- Пам'яті Лілії Толмачової. Незалежна Газета
- Указ Російської Федерації від 15 квітня 1996 року № 557 «О награждении орденом Дружби Толмачової Л. М.»
- Указ Президента Російської Федерації від 14 квітня 2006 року № 368 "Про нагородження державними нагородами Російської Федерації працівників державного закладу культури міста Москви «Московський театр „Современник“»
- Указ Російської Федерації від 9 червня 2012 року № 799 «O нагородження орден „За заслуги перед Вітчизною“ IV ступеня Толмачової Л. М.»
Посилання Редагувати
- (рос.)
- Лілія Толмачова на «Родоводі». Дерево предків і нащадків (рос.)
- Youtube.com: Лілія Толмачова про Саратовський ТЮЗі (рос.)