Едуа́рдо де Філі́ппо (італ. Eduardo De Filippo) (Неаполь 24 травня 1900 — Рим 31 жовтня 1984) — італійський драматург, актор, режисер. Останній великий актор-автор неаполітанського театру. В Італії його звуть просто «Едуардо».
| Едуардо де Філіппо | |
|---|---|
| італ. Eduardo De Filippo | |
| і Сандро Петріні | |
| Едуардо де Філіппо (праворуч) і Сандро Петріні | |
| Ім'я при народженні | Eduardo De Filippo |
| Інші імена | Eduardo |
| Народився | 24 травня 1900 Неаполь, Італія |
| Помер | 31 жовтня 1984 (84 роки) Рим, Італія |
| Поховання | Кампо Верано |
| Громадянство | Італія |
| Діяльність | актор, режисер, драматург |
| У шлюбі з | Thea Prandid, Isabella Quarantottid і Dorothy Penningtond |
| Діти | Luca De Filippod |
| Батьки | Eduardo Scarpettad Luisa De Filippod |
| Брати / сестри | Titina De Filippod і Пеппіно Де Філіппоd |
| IMDb | ID 0208370 |
| Автограф | |
| Нагороди та премії | |
| Премія Антоніо Фельтрінеллі (1972) | |
| | |
| Едуардо де Філіппо у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія ред.
Народився 24 травня 1900 в Неаполі (Італія), в родині великого неаполітанського актора Едуардо Скарпетта.
На сцену вперше вийшов в чотири роки. Його дитинство, отроцтво і юність пройшли в театрі його батька, де він вчився майбутньої професії, майстерності акторської гри, вмінню складати сценарії і п'єси, а також навичкам керівництва трупою. Театр став його життям і, по суті, єдиною школою. Регулярної закінченої освіти він не отримав: вчився тільки в школі і недовго в коледжі. У чотирнадцять років уклав свій перший контракт і був зарахований актором до театру зведеного брата Вінченцо Скарпетта, у провідну на той час неаполітанську трупу. Ця трупа залишалася для нього головною і надалі, хоча час від часу він працював і в інших театрах.
У театрі Вінченцо Скарпетта були виконані і його перші комедії, найкращі з яких — «Говоріть йому завжди»(1927) і «Людина і джентльмен» (1922) — досі залишаються в репертуарі театрів різних країн.
Разом з братом і сестрою багато працював в кінотеатрах перед початком сеансів, а також у вар'єте, яке в ті роки було дуже популярно. Багато складав для вар'єте, в основному одноактні п'єси.
Наприкінці 1931 року разом з братом Пеппіно і сестрою Тітін створив свою першу трупу «Гумористичний театр де Філіппо», з яким об'їздили всю Італію. Театр проіснував 13 років. В кінці 1944 шляхи братів розійшлися, кожен з них очолив свій театр. Сестра Тітін залишилася з Едуардо. Для неї він написав багато жіночих ролей в своїх п'єсах.
В березні 1945 року в Неаполі відкрився «Театр Едуардо» — на оперній сцені театру Сан Карло була дана прем'єра його п'єси «Неаполь-мільйонер», що мала величезний успіх. З цієї п'єси почалася велика драматургія Філіппо і його театру.
Літературну діяльність Едуардо де Філіппо почав в 1926 році, починав з діалектальних фарсів, так як все життя його пов'язане з театром Неаполя, прямим спадкоємцем комедії дель арте.
Перший успіх прийшов до нього в 1931 році, після постановки комедії «Різдво в домі синьйора Куп'єлло».
В кіно як актор він дебютував в 1932 році, а як режисер — в 1939 році, поставивши фільм «В полях впала зірка».
Розквіт творчості драматурга, що зазнав вплив Р. Вівіані, Р. Скарпетти, Л. Піранделло, настає після падіння фашистської диктатури в 1945 році. Найкращі його комедії — по суті, сімейні драми, що поєднують мелодраматичне і драматичне: «Неаполь — мільйонер», «Філумена Мартурано», «Привиди», «Брехня на довгих ногах», «Де Преторе Вінченцо», «Мер району Саніта».
Крім театральних постановок цих п'єс, він переніс кілька з них на екран, у тому числі — «Неаполь — місто мільйонерів» (1950), «Філумена Мартурано» (1951), «Привиди» (1954). П'єси де Філіппо лягли в основу фільмів Діно Різі «Привиди» (1968), Вітторіо де Сіка «Шлюб по-італійськи» (1964). Комедійного листа де Філіппо значно різноманітило художні засоби комедійного театру, бо тонкий психологізм, соціальна глибина легко уживаються з Буффоном яскравістю і гротесками.
Найбільш помітні акторські роботи де Філіппо створив (крім авторських екранізацій) у фільмах «Дівчата з площі Іспанії», «Золото Неаполя», «Усі по домівках».
В останні роки життя драматург організував у Флоренції школу молодих драматургів, в 1981 році — драматичну студію в Римі.
Особисте життя ред.
Був тричі одружений. У другому шлюбі у нього народилося двоє дітей — син Лука і дочка Луїзелла. Дівчинка раптово померла у віці 10 років від крововиливу у мозок, цю трагедію він переживав дуже важко. Син Лука де Філіппо став актором. Йому Едуардо де Філіппо передав свій театр. Пішов з життя 31 жовтня 1984 в Римі.
Фільмографія ред.
Театр ред.
|
|
Кіно ред.
|
|
Джерела ред.
Посилання ред.
- Де Філіппо, Едуардо // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 518. — ISBN 966-692-578-8.
- де Філіппо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- https://www.fondazionedefilippo.it/eduardo-de-filippo/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ BeWeB