Єфремов Олег Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єфремов.

Олег Миколайович Єфремов (рос. Оле́г Никола́евич Ефре́мов; 1 жовтня 1927, Москва, Російська РФСР — 24 травня 2000, Москва, Росія) — російський актор ерзянського походження, режисер і театральний діяч, народний артист СРСР (1976), Герой Соціалістичної Праці (1987).

Єфремов Олег Миколайович
Ефремов Олег Николаевич
Ім'я при народженні	рос. Олег Николаевич Ефремов
Народився	1 жовтня 1927(1927-10-01) Москва, РРФСР
Помер	24 травня 2000(2000-05-24) (72 роки) Москва, Росія легеневе захворювання^d
Поховання	Новодівичий цвинтар :
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1949)
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерів^d, Російський академічний молодіжний театр, Школа-студія МХАТ, Современник, Московський художній театр і Московський Художній театр імені А. П. Чехова
Роки діяльності	з 1949
У шлюбі з	Толмачова Лілія Михайлівна і Покровська Алла Борисівна
Діти	Єфремов Михайло Олегович
Батьки	Nikolay Yefremov^d Anna Yefremova^d
IMDb	nm0947238
Нагороди та премії
Золотий овен^d (1997)
Єфремов Олег Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Народився 1 жовтня 1927 року. В Москві.

У 1949 році закінчив Школу-студію МХАТ (майстерня Василя Топоркова) і став актором і режисером Центрального Дитячого театру, також став викладати в школі-студії МХАТ.

У 1956 році організував і очолив театр «Современник».

З 1970 року — актор і головний режисер МХАТ СРСР ім. М. Горького.

З 1976 року став професором школи-студії МХАТ.

Режисер-постановник низки кінофільмів. У 1987 році був знятий документальний фільм на тему розділу МХАТу «Олег Єфремов. Щоб був театр» (режисер Марина Голдовська).

Родина

Дружина — актриса, Народна артистка Росії Покровська Алла Борисівна. Син — актор Єфремов Михайло Олегович. Тесть — Покровський Борис Олександрович.

Нагороди

• Лауреат Державних премій СРСР:
  • 1969 — трилогія «Декабристи», «Народовольці», «Більшовики».
  • 1974 — вистава «Сталевари».
  • 1983 — вистава «Так переможемо!».
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1967)
• Народний артист РРФСР (1969)
• Народний артист СРСР (1976).
• «Золота маска» — приз конкурсу-огляду акторів московських театрів (1976).
• Приз журі Всесоюзного телефестивалю в Ленінграді («Дні хірурга Мишкина», 1976).
• Золота зірка Героя Соціалістичної Праці (1987).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1997).
• Премія «Кришталева Турандот» (1997, «За доблесне служіння театру»).
• Державна премія Росії (1997, «За збереження і розвиток традицій російського психологічного театру у виставі „Три сестри“»).
• Приз ім. П. Луспекаева «Пані удача» на кінофестивалі «Кіношок» в Анапі (1997).
• Премія «Золотий Овен» (За внесок у кіномистецтво) (1997)
• Спеціальний приз журі Національної театральної премії «Золота маска» (1998, за спектакль «Три сестри»).
• Премія мерії Москви «За унікальний внесок в культуру» (1999).

Фільмографія

• 1955 — Перший ешелон — Олексій Степанович Узоров
• 1956 — Саша вступає в життя — епізод
• 1957 — Розповіді про Леніна — Фелікс Едмундович Дзержинський
• 1957 — Поруч з нами — секретар райкому комсомолу
• 1958 — Важке щастя — рудий хлопець
• 1958 — Йшли солдати ... — Сенько Радунський
• 1960 — Випробувальний термін — Улян Григорович Жур
• 1961 — Академік з Асканії — Федот Антипович Якушенко, нарком
• 1961 — Відрядження — Михайло Арсентійович Щербаков, винахідник
• 1961 — Любушка — Олімп Іванович Лутошкін, наїзник
• 1962 — Мій молодший брат — Віктор Якович Денисов
• 1963 — Живі і мертві — полковник Іванов
• 1963 — Співробітник НК — Ілларіонов, чекіст
• 1964 — Викликаємо вогонь на себе — «Дядя Вася», зв'язковий
• 1965 — Війна і мир — Долохов
• 1965 — Дзвонять, відкрийте двері — Василь Дресвянніков
• 1965 — Будується міст — кореспондент з Москви
• 1966 — Айболить-66 — Айболить
• 1966 — Бережись автомобіля — Максим Підберезовиков, слідчий
• 1967 — Дорога палаючого фургона — секретар райкому
• 1967 — Пряма лінія — полковник
• 1967 — Врятуйте потопаючого — співаючий пісню
• 1967 — Гніт (короткометражний)
• 1967 — Штрихи до портрету В. І. Леніна — Юлій Осипович Мартов
• 1968 — Ще раз про любов — Лев Карцев, штурман
• 1969 — Гори, гори, моя зірко — художник Федір
• 1969 — Король-олень — Дурандарте
• 1969 — Мама вийшла заміж — Віктор Степанович Леонов
• 1969 — Свій — Павло Романович Кошелев
• 1969 — Тільки три ночі — Іван Петрович Хворостін, голова
• 1970 — Біг — полковник
• 1970 — Випадок з Полиніним — Микола Миколайович Полинин, льотчик
• 1971 — Все королівське військо — Адам Стентон
• 1971 — Нюркине життя — Михайло Антонович Логінов, бригадир
• 1971 — Ти і я — Олег Павлович
• 1972 — Місто на Кавказі (короткометражний) — Миколаїв Віктор Сергійович
• 1972 — За все у відповіді — Олег Петрович Голованченко, начальник цеху
• 1972 — Здрастуй і прощай — Григорій Степанович Буров, дільничний
• 1973 — Чацький — це я! (документальний)
• 1974 — Обіцянка щастя — майор Кузьмін
• 1975 — Лісові гойдалки — Матвій Петрович Єгоров, колишній льотчик
• 1975 — Ольга Сергіївна — Віктор Анатолійович Курдюмов
• 1975 — Там, за горизонтом — професор
• 1976 — Вічно живі (фільм-спектакль) — Федір Іванович Бороздін
• 1976 — Дні хірурга Мішкіна — Євген Львович Мишкін
• 1976 — Пригощаю горобиною (фільм-спектакль) — головна роль
• 1977 — А. П. Чехов. Три сестри (фільм-спектакль) — ведучий
• 1977 — Вороги — Михайло Скробот, купець
• 1977 — Засідання парткому (фільм-спектакль) — Василь Трифонович Потапов, бригадир
• 1977 — Дні хірурга Мишкина
• 1977 — Рудін — Дмитро Миколайович Рудін
• 1978 — Коли я стану велетнем — Сергій Костянтинович
• 1978 — Комісія з розслідування — Василь Микитович Жолудов, головний конструктор реактора
• 1978 — Останній шанс — Михайло Іванович Горохов
• 1979 — Активна зона — Євген Дмитрович Новіков, новий секретар парткому АЕС
• 1979 — Уявний хворий — Арган
• 1979 — Відкрита книга — Антон Марлін
• 1979 — Поема про крила — Сергій Васильович Рахманінов
• 1980 — Одного разу двадцять років потому — Ілля Миколайович, художник
• 1981 — Було у батька три сини — Дмитро Олексійович
• 1981 — Шофер на один рейс — Михайло Антонович Артюхін, шофер
• 1982 — Інспектор ДАІ — Федір Антонович Гринько, майор міліції
• 1982 — Формула пам'яті — Яків Прокопович Зеленін, секретар міськкому
• 1983 — У місті хороша погода (фільм-спектакль) — Павло Петрович Ледньов, голова міськвиконкому
• 1983 — Графоман (фільм-спектакль) — Петро Кіндратович Мокін
• 1983 — Серед тисячі доріг — Петро Васильович Миколаїв, художник
• 1984 — Продовжись, продовжись, чарівність… — Скворцов Антон Миколайович, пенсіонер
• 1984 — Чужа дружина і чоловік під ліжком — Олександр Дем'янович
• 1985 — «Батальйони просять вогню» — Василь Матвійович Гуляєв, командир полку
• 1985 — Обережно — Васильок! — Микола Іванович
• 1985 — «Від зарплати до зарплати» — Володимир Іванович Єфімов, економіст, керуючий банку
• 1985 — «Такий дивний вечір у вузькому сімейному колі» (фільм-спектакль) — Юрій Петрович
• 1986 — «Таємниця Снігової Королеви» — Голос Казки
• 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Єгор Дмитрович Занзевєєв, винахідник
• 1987 — Чому вбили Улофа Пальме? (Фільм-спектакль)
• 1987 — Так переможемо! (Фільм-спектакль) — ведучий
• 1988 — Кабала святош (фільм-спектакль) — Жан-Батист Поклен де Мольєр
• 1988 — Неприкаяний — Георгій Васильович Ветлугін, хормейстер
• 1988 — Політ птаха — Сторожка Павло Архипович, директор танкового заводу
• 1990 — Шапка — Петро Миколайович Лукін
• 1991 — І повертається вітер… — Сергій Йосипович Юткевич
• 1992 — Можлива зустріч (фільм-спектакль) — Георг Фрідріх Гендель
• 1995 — Ширлі-мирлі — Микола Григорович, сусід
• 1997 — Ах, навіщо ця ніч…
• 1998 — Дядя Ваня. Сцени з сільського життя (фільм-спектакль) — Астров
• 1998 — Твір до Дня Перемоги — Киловатов Дмитро
• 1998 — Чехов і Ко — отець Сава Жезлів / поміщик Камишов

Озвучування

• 1957 — Виконання бажань (анімаційний) — Зербіно
• 1963 — Три товстуни (анімаційний) — Просперо
• 1978 — Чесне слово (анімаційний) — читає текст

Посилання

• Энциклопедия «Кругосвет» [ 10 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті www.kino-teatr.ru [ 22 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Памяти Олега Ефремова [ 26 травня 2003 у Wayback Machine.]