www.wikidata.uk-ua.nina.az

Володін Олександр Мойсейович Ukrcenter Примітки Володин Александр Моисеевич у 1989 роціІм я при народженні Ліфшиць Олекс

Володін Олександр Мойсейович

Володін Олександр Мойсейович
Володин Александр Моисеевич
Володін Олександр Мойсейович у 1989 році
Ім'я при народженні Ліфшиць Олександр Мойсейович
Народився 10 лютого 1919(1919-02-10)
Мінськ, БРСР
Помер 17 грудня 2001(2001-12-17) (82 роки)
Санкт-Петербург,  Росія
Поховання Комаровський цвинтар, Санкт-Петербург
Громадянство  СРСР,  Росія
Діяльність прозаїк, поет, драматург, сценарист
Сфера роботи драма
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Мова творів російська
Роки активності 1949–2001
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Премії Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Премія Президента Російської Федерації
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Володін.

Воло́дін Олекса́ндр Мойсе́йович (справжнє прізвище — Лі́фшиць; *10 лютого 1919(19190210) — †17 грудня 2001) — російський драматург, сценарист, поет і публіцист єврейського походження. Член Російського ПЕН-центру, творчої ради журналу «Драматург», редакційно-видавничої ради альманаху «Петрополь».

Біографія Редагувати

Олександр Мойсейович Ліфшиць, відомий під псевдонімом Олександр Володін, народився 10 лютого 1919 року в Мінську (за іншими джерелами — у Москві). Після закінчення школи деякий час навчався в Московському авіаційному інституті, викладав російську мову у селі Вешки Московської області. У 1939 році поступив до Державного інституту театру і сцени (ДІТІС), але через два місяці Олександра мобілізували в армію для проходження строкової служби. Через кілька років почалася Німецько-радянська війна. Олександр воював у лавах Червоної армії на Західному та Білоруському фронтах, був зв'язківцем, сапером, двічі був поранений.

Після демобілізації Олександр Ліфшиць не повернувся до ДІТІСу, а поступив на сценарний факультет ВДІКу. Там навчався у майстерні Є. Габриловича, але справжніми своїми учителями вважав В. Юнаковського та О. Сазонова.

У 1949 році, після закінчення інституту, був направлений до Ленінградської студії науково-популярних фільмів, на посаду редактора навчальних фільмів для солдатів. У 1949–1956 році — редактор і сценарист кіностудії «Леннаучфільм», в 1956–1957 роках — старший редактор і член худради кіностудії «Ленфільм».

Помер 17 грудня 2001 року в Санкт-Петербурзі. Похований на Комаровському кладовищі у передмісті Санкт-Петербурга.

Творчість Редагувати

Свій першій вірш Олександр Володін написав, перебуваючи у шпиталі після другого поранення. Першу збірку оповідань випустив після переїзду до Ленінграду. Незабаром після цього Володін став членом Спілки Письменників.

У 1954 році випустив першу збірку оповідань під псевдонімом Олександр Володін. Герої цих оповідань — молоді люди, які тільки починають самостійне життя, займають невисокі посади, мають звичайні професії та невеликі заробітки. На цю тему була написана перша п'єса Володіна — «Фабрична дівчина» (1956 р.). Першим виставу поставив Казанський крайовий драматичний театр, потім — Центральний театр Червоної армії в Москві та Театр імені Ленінського Комсомолу в Ленінграді. У наступному театральному сезоні «Фабрична дівчина» увійшла до репертуару ще тридцяти семи театрів.

Друга п'єса Володіна — «П'ять вечорів», мала гучний успіх, її прем'єра відбулася у Ленінградському Великому Драматичному театрі. Володін стає драматургом оновленого Ленінградського ВДТ та Московського театру-студії «Современник» («Сучасник»). Третя п'єса, «Ідеалістка», стала основою для однойменного телефільму з Алісою Фрейндліх та Нікітою Міхалковим. Наступну п'єсу «Моя старша сестра» у Ленінградському ВДТ поставив Г. О. Товстоногов, а в московському «Сучаснику» — Б. О. Львов-Анохін. У 1966 році по кіносценарію був знятий фільм.

Ще одну п'єсу Володіна — «Призначення» — дозволили ставити тільки у «Сучаснику». У ній йдеться про соціальні передчуття, сподівання на зміни, вибору, за умови якого людина може реалізувати себе та свій творчий потенціал. У 1980-х за мотивами п'єси режисером С. Колосовим був знятий фільм.

Завдяки чотирьом п'єсам — «Фабрична дівчина», «П'ять вечорів», «Моя старша сестра» та «Призначення» — Олександр Володін став провідним драматургом кінця 1950-х—початку 1960-х років. Проте, незважаючи на загальне визнання, п'єси Володіна викликали хвилю критики. Його звинувачували у «критиканстві», «викривленні дійсності», «песимізмі», надмірному зацікавленні «маленькими людьми та їх невлаштованими долями»

Надзвичайний успіх мала п'єса «З коханими не розлучайтеся», яку у 1972 році поставили Ленінградський театр імені Ленінського Комсомола та Мінський театр юного глядача. Наступна п'єса — «Дульсінея Тобосська» — стала режисерським дебютом О. Єфремова і надалі перетворилася на мюзікл, на довгий час ставши театральним бестселером.

У наступних своїх п'єсах Володін звертається до епохи кам'яної доби. «Вихухоль», «Ящірка», «Дві стріли» склали трилогію про життя первісних людей, проте в них порушені вічні, загальнолюдські теми.

У 1964 році Володін дебютує у кіно. Він пише сценарії до фільмів «Дзвонять, відкрийте двері» (1964), «Пригоди зубного лікаря» (1964), «Загадковий індус» (1965). У 1967 році Володін публікує першу збірку п'єс та кіносценаріїв «Для театру та кіно», до якої, окрім драматургічних творів, увійшли автобіографічні «Оптимістичні записки».

У середині 1970-х років Олександр Володін написав кілька кіносценаріїв: «Портрет з дощем», «Сум'яття почуттів» та «Доньки-матері». Наприкінці 1970-х років за п'єсами Володіна знімаються фільми «З коханими не розлучайтеся», «Призначення», «Дульсінея Тобоська». У 1979 році відбулася прем'єра фільму «Осінній марафон», знятий режисером Г. Данелією за сценарієм Володіна. Фільм мав гучний успіх та увійшов до класики радянського кінематографа.

Деякі твори Володіна, створені у 60-ті—70-ті роки, побачили світ лише у 90-ті. Це сатирична трагікомедія «Кастручча» («Щоденники королеві Олівії»), п'єса «Мати Ісуса», кіносценарії «Принижені та зневажені» за Достоєвським та «Сірано де Бержерак».

Літературні твори Редагувати

  • 1967 — «П'єси та сценарії — для театру та кіно» (рос. «Пьесы и сценарии — для театра и кино»).
  • 1980 — «Портрет з дощем» (рос. «Портрет с дождем»).
  • 1985 — «Осінній марафон» (рос. «Осенний марафон»).
  • 1990 — «Одномісний трамвай. Записки несерйозної людини» (рос. «Одноместный трамвай. Записки несерьезного человека»).
  • 1993 — «Так не спокійно на душі. Записки з відступами» (рос. «Так неспокойно на душе. Записки с отступлениями»).
  • 1995 — «Монологи» (рос. «Монологи»).
  • 1998 — «Спроба покаяння» (рос. «Попытка покаяния»).
  • 1999 — «Неврівноважене століття. Вірші» (рос. «Неуравновешенный век. Стихи»).

Кіносценарії Редагувати

Режисерська діяльність Редагувати

Нагороди Редагувати

  • Орден Вітчизняної війни I ступеня (1943)
  • Медаль «За відвагу» (1943)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії серед дитячих фільмів» за 1978 рік
  • Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1981, за сценарій фільму «Осінній марафон»)
  • Царскосільська премія (1994)
  • Премія Північно-Західного філіалу РАО (1995)
  • «Золота маска» в номінації «Честь і гідність» (1997)
  • Премія ім. А.Синявського «За благородність і творчу поведінку в літературі» (1999)
  • Премія журналу «Огонёк» (укр. «Вогник») (1989)
  • Премія «Північна Пальміра» (1999)
  • Лауреат премії Президента Російської Федерації в галузі літератури та мистецтва за 1999 рік.
  • Лауреат премії «Тріумф» (1999)
  • Лауреат Міжнародної премії Станіславського (2001)

Вшанування пам'яті Редагувати

Щорічно в Санкт-Петербурзі проводиться фестиваль «П'ять вечорів», присвячений пам'яті драматурга О. М. Володіна. На будинку № 44 по вулиці Великій Пушкарській у Санкт-Петербурзі 10 лютого 2004 року відкрито меморіальну дошку.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ukrcenter Primitki Volodin Oleksandr MojsejovichVolodin Aleksandr MoiseevichVolodin Oleksandr Mojsejovich u 1989 rociIm ya pri narodzhenni Lifshic Oleksandr MojsejovichNarodivsya 10 lyutogo 1919 1919 02 10 Minsk BRSRPomer 17 grudnya 2001 2001 12 17 82 roki Sankt Peterburg RosiyaPohovannya Komarovskij cvintar Sankt PeterburgGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnist prozayik poet dramaturg scenaristSfera roboti dramaAlma mater Vserosijskij derzhavnij institut kinematografiyiMova tvoriv rosijskaRoki aktivnosti 1949 2001Chlenstvo SP SRSRPartiya KPRSPremiyi Derzhavna premiya RRFSR imeni brativ VasilyevihPremiya Prezidenta Rosijskoyi FederaciyiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Volodin Volo din Oleksa ndr Mojse jovich spravzhnye prizvishe Li fshic 10 lyutogo 1919 19190210 17 grudnya 2001 rosijskij dramaturg scenarist poet i publicist yevrejskogo pohodzhennya Chlen Rosijskogo PEN centru tvorchoyi radi zhurnalu Dramaturg redakcijno vidavnichoyi radi almanahu Petropol Zmist 1 Biografiya 2 Tvorchist 2 1 Literaturni tvori 2 2 Kinoscenariyi 2 3 Rezhiserska diyalnist 3 Nagorodi 4 Vshanuvannya pam yati 5 Dzherela 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiOleksandr Mojsejovich Lifshic vidomij pid psevdonimom Oleksandr Volodin narodivsya 10 lyutogo 1919 roku v Minsku za inshimi dzherelami u Moskvi Pislya zakinchennya shkoli deyakij chas navchavsya v Moskovskomu aviacijnomu instituti vikladav rosijsku movu u seli Veshki Moskovskoyi oblasti U 1939 roci postupiv do Derzhavnogo institutu teatru i sceni DITIS ale cherez dva misyaci Oleksandra mobilizuvali v armiyu dlya prohodzhennya strokovoyi sluzhbi Cherez kilka rokiv pochalasya Nimecko radyanska vijna Oleksandr voyuvav u lavah Chervonoyi armiyi na Zahidnomu ta Biloruskomu frontah buv zv yazkivcem saperom dvichi buv poranenij Pislya demobilizaciyi Oleksandr Lifshic ne povernuvsya do DITISu a postupiv na scenarnij fakultet VDIKu Tam navchavsya u majsterni Ye Gabrilovicha ale spravzhnimi svoyimi uchitelyami vvazhav V Yunakovskogo ta O Sazonova U 1949 roci pislya zakinchennya institutu buv napravlenij do Leningradskoyi studiyi naukovo populyarnih filmiv na posadu redaktora navchalnih filmiv dlya soldativ U 1949 1956 roci redaktor i scenarist kinostudiyi Lennauchfilm v 1956 1957 rokah starshij redaktor i chlen hudradi kinostudiyi Lenfilm Pomer 17 grudnya 2001 roku v Sankt Peterburzi Pohovanij na Komarovskomu kladovishi u peredmisti Sankt Peterburga Tvorchist RedaguvatiSvij pershij virsh Oleksandr Volodin napisav perebuvayuchi u shpitali pislya drugogo poranennya Pershu zbirku opovidan vipustiv pislya pereyizdu do Leningradu Nezabarom pislya cogo Volodin stav chlenom Spilki Pismennikiv U 1954 roci vipustiv pershu zbirku opovidan pid psevdonimom Oleksandr Volodin Geroyi cih opovidan molodi lyudi yaki tilki pochinayut samostijne zhittya zajmayut nevisoki posadi mayut zvichajni profesiyi ta neveliki zarobitki Na cyu temu bula napisana persha p yesa Volodina Fabrichna divchina 1956 r Pershim vistavu postaviv Kazanskij krajovij dramatichnij teatr potim Centralnij teatr Chervonoyi armiyi v Moskvi ta Teatr imeni Leninskogo Komsomolu v Leningradi U nastupnomu teatralnomu sezoni Fabrichna divchina uvijshla do repertuaru she tridcyati semi teatriv Druga p yesa Volodina P yat vechoriv mala guchnij uspih yiyi prem yera vidbulasya u Leningradskomu Velikomu Dramatichnomu teatri Volodin staye dramaturgom onovlenogo Leningradskogo VDT ta Moskovskogo teatru studiyi Sovremennik Suchasnik Tretya p yesa Idealistka stala osnovoyu dlya odnojmennogo telefilmu z Alisoyu Frejndlih ta Nikitoyu Mihalkovim Nastupnu p yesu Moya starsha sestra u Leningradskomu VDT postaviv G O Tovstonogov a v moskovskomu Suchasniku B O Lvov Anohin U 1966 roci po kinoscenariyu buv znyatij film She odnu p yesu Volodina Priznachennya dozvolili staviti tilki u Suchasniku U nij jdetsya pro socialni peredchuttya spodivannya na zmini viboru za umovi yakogo lyudina mozhe realizuvati sebe ta svij tvorchij potencial U 1980 h za motivami p yesi rezhiserom S Kolosovim buv znyatij film Zavdyaki chotirom p yesam Fabrichna divchina P yat vechoriv Moya starsha sestra ta Priznachennya Oleksandr Volodin stav providnim dramaturgom kincya 1950 h pochatku 1960 h rokiv Prote nezvazhayuchi na zagalne viznannya p yesi Volodina viklikali hvilyu kritiki Jogo zvinuvachuvali u kritikanstvi vikrivlenni dijsnosti pesimizmi nadmirnomu zacikavlenni malenkimi lyudmi ta yih nevlashtovanimi dolyami Nadzvichajnij uspih mala p yesa Z kohanimi ne rozluchajtesya yaku u 1972 roci postavili Leningradskij teatr imeni Leninskogo Komsomola ta Minskij teatr yunogo glyadacha Nastupna p yesa Dulsineya Tobosska stala rezhiserskim debyutom O Yefremova i nadali peretvorilasya na myuzikl na dovgij chas stavshi teatralnim bestselerom U nastupnih svoyih p yesah Volodin zvertayetsya do epohi kam yanoyi dobi Vihuhol Yashirka Dvi strili sklali trilogiyu pro zhittya pervisnih lyudej prote v nih porusheni vichni zagalnolyudski temi U 1964 roci Volodin debyutuye u kino Vin pishe scenariyi do filmiv Dzvonyat vidkrijte dveri 1964 Prigodi zubnogo likarya 1964 Zagadkovij indus 1965 U 1967 roci Volodin publikuye pershu zbirku p yes ta kinoscenariyiv Dlya teatru ta kino do yakoyi okrim dramaturgichnih tvoriv uvijshli avtobiografichni Optimistichni zapiski U seredini 1970 h rokiv Oleksandr Volodin napisav kilka kinoscenariyiv Portret z doshem Sum yattya pochuttiv ta Donki materi Naprikinci 1970 h rokiv za p yesami Volodina znimayutsya filmi Z kohanimi ne rozluchajtesya Priznachennya Dulsineya Toboska U 1979 roci vidbulasya prem yera filmu Osinnij marafon znyatij rezhiserom G Daneliyeyu za scenariyem Volodina Film mav guchnij uspih ta uvijshov do klasiki radyanskogo kinematografa Deyaki tvori Volodina stvoreni u 60 ti 70 ti roki pobachili svit lishe u 90 ti Ce satirichna tragikomediya Kastruchcha Shodenniki korolevi Oliviyi p yesa Mati Isusa kinoscenariyi Prinizheni ta znevazheni za Dostoyevskim ta Sirano de Berzherak Literaturni tvori Redaguvati 1967 P yesi ta scenariyi dlya teatru ta kino ros Pesy i scenarii dlya teatra i kino 1980 Portret z doshem ros Portret s dozhdem 1985 Osinnij marafon ros Osennij marafon 1990 Odnomisnij tramvaj Zapiski neserjoznoyi lyudini ros Odnomestnyj tramvaj Zapiski nesereznogo cheloveka 1993 Tak ne spokijno na dushi Zapiski z vidstupami ros Tak nespokojno na dushe Zapiski s otstupleniyami 1995 Monologi ros Monologi 1998 Sproba pokayannya ros Popytka pokayaniya 1999 Nevrivnovazhene stolittya Virshi ros Neuravnoveshennyj vek Stihi Kinoscenariyi Redaguvati 1962 Minulogo lita ros Proshlym letom 1965 Prigodi zubnogo likarya ros Pohozhdeniya zubnogo vracha 1965 Dzvonyat vidkrijte dveri ros Zvonyat otkrojte dver 1966 Starsha sestra ros Starshaya sestra 1967 Podiya yaku nihto ne pomitiv ros Proisshestvie kotorogo nikto ne zametil 1967 Fokusnik ros Fokusnik 1974 Dochki materi ros Dochki materi 1977 Portret z doshem ros Portret s dozhdyom 1977 Sum yattya pochuttiv ros Smyatenie chuvstv 1978 Osinni dzvoni ros Osennie kolokola 1978 P yat vechoriv ros Pyat vecherov 1979 Osinnij marafon ros Osennij marafon 1979 Z kohanimi ne rozluchajtes ros S lyubimymi ne rasstavajtes 1980 Dulsineya Toboska ros Dulsineya Tobosskaya 1980 Priznachennya ros Naznachenie 1982 Slozi krapali ros Slyozy kapali 1989 Sirano de Berzherak 1989 Dvi strili Detektiv kam yanogo stolittya ros Dve strely Detektiv kamennogo veka 1990 Mati Isusa ros Mat Iisusa 1990 Prinizheni i obrazheni ros Unizhennye i oskorblyonnye 1993 Nastya ros Nastya Rezhiserska diyalnist Redaguvati 1967 Podiya yaku nihto ne pomitiv ros Proisshestvie kotorogo nikto ne zametil Nagorodi RedaguvatiOrden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya 1943 Medal Za vidvagu 1943 Orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu III stupenya 1999 Laureat Vsesoyuznogo kinofestivalyu v nominaciyi Premiyi sered dityachih filmiv za 1978 rik Laureat Derzhavnoyi premiyi RRFSR imeni brativ Vasilyevih 1981 za scenarij filmu Osinnij marafon Carskosilska premiya 1994 Premiya Pivnichno Zahidnogo filialu RAO 1995 Zolota maska v nominaciyi Chest i gidnist 1997 Premiya im A Sinyavskogo Za blagorodnist i tvorchu povedinku v literaturi 1999 Premiya zhurnalu Ogonyok ukr Vognik 1989 Premiya Pivnichna Palmira 1999 Laureat premiyi Prezidenta Rosijskoyi Federaciyi v galuzi literaturi ta mistectva za 1999 rik Laureat premiyi Triumf 1999 Laureat Mizhnarodnoyi premiyi Stanislavskogo 2001 Vshanuvannya pam yati RedaguvatiShorichno v Sankt Peterburzi provoditsya festival P yat vechoriv prisvyachenij pam yati dramaturga O M Volodina Na budinku 44 po vulici Velikij Pushkarskij u Sankt Peterburzi 10 lyutogo 2004 roku vidkrito memorialnu doshku Dzherela RedaguvatiVolodin Aleksandr Moiseevich Arhivovano 12 chervnya 2013 u Wayback Machine ros Volodin Aleksandr Moiseevich ros Aleksandr Moiseevich Volodin Arhivovano 1 grudnya 2011 u Wayback Machine ros Volodin O M na sajti krugosvet ru Arhivovano 14 listopada 2012 u Wayback Machine ros Posilannya RedaguvatiP yesi Volodina na sajti Biblioteka dramaturgii Arhivovano 25 listopada 2011 u Wayback Machine ros Virshi Volodina na sajti DAVAR Arhivovano 5 bereznya 2011 u Wayback Machine ros Virshi Volodina na sajti zhurnalu Oktyabr Arhivovano 10 listopada 2012 u Wayback Machine ros Filmografiya na kino teatr ru Arhivovano 11 chervnya 2016 u Wayback Machine ros Zhizneopisanie Volodina na sajte Obshestva Nekropolistov Arhivovano 26 zhovtnya 2011 u Wayback Machine ros Teatralnyj festival im A Volodina Pyat vecherov Stihi pesy kinoscenarii Aleksandra Volodina Fotografii i vospominaniya Arhivovano 28 kvitnya 2022 u Wayback Machine ros Mihail Berg Umer Aleksandr Volodin Arhivovano 19 lyutogo 2013 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Volodin Oleksandr Mojsejovich amp oldid 40409280