Солотвин (до другої половини XVI століття — Краснопіль) — селище міського типу в Україні, в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, центр селищної громади. Розташоване в передгір'ях Ґорґанів, над річкою Бистрицею Солотвинською за 40 км від районного центру та за 19 км від залізничної станції «Надвірна». Населення — 3689 осіб (2022).
смт Солотвин | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Івано-Франківський район |
Громада | Солотвинська селищна громада |
Код КАТОТТГ: | |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Засноване | 1238 |
Перша згадка | XIII століття |
Магдебурзьке право | 1765 |
Статус | із 1940 року |
Площа | 19 км² |
Населення | 3689 (01.01.2022) |
Густота | 206 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77753 |
Телефонний код | +380 3471 |
Географічні координати | 48°42′18″ пн. ш. 24°25′16″ сх. д. / 48.70500° пн. ш. 24.42111° сх. д.Координати: 48°42′18″ пн. ш. 24°25′16″ сх. д. / 48.70500° пн. ш. 24.42111° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 421 м |
Водойма | річка Бистриця Солотвинська, потік Любенець |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Надвірна |
До станції: | 22 км |
До обл. центру: | |
- автошляхами: | 40 км |
Селищна влада | |
Адреса | смт Солотвин, вул. Чорновола, 7 |
Голова селищної ради | Піцуряк Манолій Васильович |
Карта | |
Солотвин | |
Солотвин | |
Солотвин у Вікісховищі |
Географія Редагувати
У селищі потік Любенець впадає у Бистрицю Солотвинську.
Історія Редагувати
Солотвин належить до найдавніших поселень Прикарпаття. Вперше згадується у Галицькому літописі XII століття. Землі між Карпатами і Золотою Бистрицею (з середини XVII — Бистриця Солотвинська) тоді належали боярському родові Доброславичів, які й збудували в урочищі Золочівське замок з оборонними вежами і місто Краснопіль. Немає сумніву, що топонімічна назва поселення пов'язана з довколишньою мальовничою природою — залісненні гори, а біля їх підніжжя — поле-долина аж до річки. У сиву давнину Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів монголо-татар, зокрема, у 1241 році.
У другій половині XIV століття Краснопіль, замок та околиці, захопили польські феодали — магнати Яблоновські.
Краснопіль отримав певний розвиток в XVII столітті коли належав графському[джерело?] роду Яблоновських. У містечку розвивалися різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство. Але найбільш прибутковим на той час був видобуток солі на околицях. Розвиток соляного промислу став підставою для того, що магнати Яблоновські у 1658 році перейменували Краснопіль на Солотвин. Герб на печатці містечка за своєю символікою належав до тогочасних «соляних» міських гербів Прикарпаття: дві бочки солі (можливо, меду), над якими три топки солі.
Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів кримських татар, зокрема, 1676 року.
Внаслідок першого поділу Польщі в 1772 році місто потрапило під владу монархії Габсбургів (Австрії). З 1779 року Солотвин став власністю австрійської державної скарбниці.
Після розпаду Дуалістичної монархії Солотвин став частиною ЗУНР.
Після нетривалого існування ЗУНР Солотвин в міжвоєнний час знаходиться під владою Польської народної республіки, яка анексувала велику територію Західної України.
На початку ХХ ст. жителі селища Солотвино об'єдналися у єдине на той час українське культурно-просвітницьке товариство «Просвіта» та військово-спортивне товариство «Луг», в якому молоді хлопці вивчали військові вправи. При церкві Різдва Пресвятої Богородиці діяла захоронка, де дітей дошкільного віку виховували в українському дусі п'ять монахинь-служебниць.
22 вересня 1939 року Солотвин анексували частини Червоної Армії. 1940 року Солотвин став селищем міського типу.
На початку липня 1941 року Солотвин окупували гітлерівські війська.
25 липня 1944 року наступаючі частини Червоної Армії вибили німців із Солотвина.
«Утверджуючись», радянська влада відразу ж повела боротьбу з ОУН і збройними відділами УПА, які чинили відчайдушний спротив новій «владі». Чи не щодня «червонопогонники» влаштовували облаву, просічуючи ліси, вдавалися до каральних акцій не лише проти підпілля, але й проти мирного населення, які підтримувало повстанський рух. Сотні підпільників ОУН та вояків УПА було закатовано у тюремних камерах райвідділу НКДБ, МДБ, КДБ (у післявоєнний час селище Солотвин 15 років було райцентром).
Відомі люди Редагувати
Народились Редагувати
- Чмола Іван (1892–1941(?)) — військовий та педагогічний діяч у Галичині; до 1914 один з основоположників Пласту та стрілецького руху; з 1914 старшина УСС, згодом організатор і полковник Січових Стрільців у Києві, 1919 комендант куреня, а потім коша Січових Стрільців. В 1941 арештований більшовиками, страчений в Дрогобицькій в'язниці.
- Янович Володимир — лікар, громадський діяч.
- Мартинець Михайло Петрович — Державний секретар земельних справ ЗУНР.
- Шебунчак Богдан Теодорович — український лікар, громадський діяч.
- Боднарчук Петро Іванович (1934—1989) — український радянський математик.
Перебували Редагувати
- Капущак Іван — український громадсько-політичний діяч Галичини, посол австрійського парламенту (Рейхстагу).
Солотвинські старости Редагувати
- Владислав Рей — любельський воєвода
- Адам Пйотр Тарло (†1719) — воєвода любельський
- Павел Бенуа
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Програма соціально-економічного розвитку Солотвинської селищної ради на 2022-2024 роки — 2021 рік
- weather.in.ua
- Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848).— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 129. ISBN 966-3261-191-9
- Tarłowie (02) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела Редагувати
- Солотвин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Івано-Франківська область у складі УРСР [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 639 с.)
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Федунків З. Б. Солотвин [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 706. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Sołotwina // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 65. (пол.). — S. 65—66. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |