www.wikidata.uk-ua.nina.az

Святійший правлячий синод або Святійший урядуючий синод рос дореф Святѣйшій Правительствующій Сѵнодъ рос Святейший прави

Святійший правлячий синод

Святійший правлячий синод, або Святійший урядуючий синод (рос. дореф. Святѣйшій Правительствующій Сѵнодъ, рос. Святейший правительствующий синод) — вищий орган церковно-державного управління Російською церквою в синодальний період (1721—1917 рр.).

Святійший правлячий синод
Святійший урядуючий синод
Будинок Сенату й Синоду в м. Санкт-Петербурзі
Тип керівний орган
Засновано 25 січня 1721
Розпущено 1918
Правовий статус найвищий керівний орган РПЦ
Країна  Російська імперія
Штаб-квартира Санкт-Петербург
Розташування Санкт-Петербург
Місце діяльності Російська імперія
Членство 10-12
Офіційні мови російська
Ключові особи обер-прокурор
Материнська
організація		 Сенат Російської імперії

Святійший синод був вищою адміністративною та судовою інстанцією Російської церкви. Йому належало право, зі схвалення верховної влади Російської імперії, відкривати нові кафедри, обирати і ставити єпископів на посади, встановлювати церковні свята та обряди, канонізувати святих, здійснювати цензуру щодо творів богословського, церковно-історичного та канонічного змісту. Йому належало право суду першої інстанції щодо єпископів, обвинувачених в скоєнні антиканонічних діянь, також Синод мав право виносити остаточні рішення зі шлюборозлучних справ, справ про зняття з духовних осіб сану, про віддання мирян анафемі; питання духовної просвіти народу також входили у відання Синоду.

Історія Редагувати

16 (27) жовтня 1700 року помер патріарх Адріан. Цар Петро I призначив утвореного «малоросійського» митрополита Рязанського Стефана (Яворського) екзархом, тобто охоронцем патріаршого престолу. З його компетенції Петро вилучив кадрові та адміністративні питання. 24 січня (4 лютого) 1701 року було відновлено «Монастирський приказ», ліквідований ще 19 (29) грудня 1677 року , у відання якого перейшло управління всіма церковними вотчинами.

В 1718 році Петро I виказав думку, що «для кращого наперед управління вважаю має бути зручним духовна колегія»; Петро I доручив псковському єпископові Феофану Прокоповичу скласти для майбутньої колегії Статут, що отримав назву Духовний Регламент.

Протягом 1720 р. відбулося підписання Регламенту (Устав) архієреями і архімандритами монастирів. 25 січня (5 лютого) 1721 року документ було ухвалено.

14 (25) лютого 1721 року Духовна колегія, що отримала назву Святійшого урядуючого синоду, була офіційно відкрита[джерело?].

Іменним указом від 14 (25) січня 1725 року, «Монастирський приказ» було перетворено на Камер-контору.

За часів Катерини I Синод на деякий час перестав називатися «Урядуючим», а отримав назву «Духовний».

У 1888 р. став виходити журнал «Церковні відомості» (рос. Церковные ведомости), як офіційне друковане видання Святійшого Синоду.

До 1901 р. члени Синоду і присутні в Синоді при вступі на посаду повинні були складати присягу.

До 1 вересня 1742 р. Синод також був і єпархіальною владою для колишньої «Патріаршої області», перейменованої на «Синодальну».

У ведення Синоду були передані патріарші прикази: духовний, казенний і палацовий, перейменовані в синодальні, монастирський приказ, приказ церковних справ, канцелярія розкольницьких справ і друкарська контора. У Санкт-Петербурзі була заснована тивунська контора (рос. Тиунская Изба); в Москві — духовна дикастерія, канцелярія синодального правління, синодальна контора, приказ інквізиторських справ, канцелярія розкольницьких справ.

Всі установи Синоду були закриті протягом перших двох десятиліть його існування, крім синодальної канцелярії, московської синодальної контори і друкарської контори, що проіснували до 1917 року.

Члени Святішого синоду складу зимової сесії 1916/1917 років відіграли одну з провідних ролей в поваленні імператорської влади в Росії.

Склад синоду Редагувати

Спочатку, згідно Духовному регламенту, Синод складався з одинадцяти членів: президента, двох віце-президентів, чотирьох радників і чотирьох асесорів; в його склад входили архієреї, настоятелі монастирів і особи білого духовенства.

З 1726 р. президент Синоду став називатися пріоритетним членом, а інші — членами Святійшого синоду і просто присутніми.

Пізніше номенклатурний склад Синоду багаторазово змінювався. На початку XX ст. член Синоду отримував звання, що довічно залишалося за ним навіть в разі, якщо особа не брала участі ніколи на засіданні Синоду. До того ж митрополити Петербурзький, Київський, Московський, екзарх Грузії були, як правило, постійними членами Синоду, а митрополит Петербурзький з них майже завжди був пріоритетним членом Синоду.

Головуючі члени Редагувати

Група членів Святійшого синоду (26 липня 1911 р.)

Правовий статус Редагувати

Відповідно до Основних законів Російської імперії, Синод визначався як «соборний, що володіє в російській православній церкві всіма видами вищої влади і має зносини із закордонними православними церквами уряд, через який діє в церковному управлінні верховна самодержавна влада, котра його заснувала».

У такій якості був визнаний східними патріархами та іншими автокефальними церквами. Члени Святійшого урядуючого синоду призначалися імператором. Представником імператора в Синоді був Обер-прокурор Святійшого Синоду.

Після скасування Петром I (1701 р.) патріаршого управління церквою, з 1721 р. аж до серпня 1917 р. (номінально існував до 1 (14) лютого 1918 р.) заснований ним Святійший Правлячий Синод був вищим державним органом церковно-адміністративної влади в Російській імперії, що заміняв патріарха щодо загальноцерковних функцій та зовнішніх зносин, а також собори всіх єпископів помісної церкви, тобто Помісний собор.

Синод діяв від імені імператора Росії, розпорядження якого у церковних справах були остаточними і обов'язковими для Синоду.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ (рос.)Цыпин В. А., «Церковное право». — Изд. 2-е. — М.: Изд-во МФТИ, 1996 г. — 442 с. — ISBN 5-89155-005-9.
  2. (рос.)Указ Императора Петра I «Объ учрежденіи Монастырскаго приказа…».24 января (4 февраля) 1701 года
  3. (рос.)Указ царя и великого князя Фёдора Алексеевича «Объ уничтожденіи Монастырскаго приказа». 19 (29) декабря 1677 года
  4. (рос.)Указ № 3718 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. — Санкт-Петербург, 1830. — Том 6. — С. 314-346
  5. (рос.)Указ Императора Петра I Объ именованіи Монастырскаго приказа Синодального Правительства Камеръ-Конторою. 14 (25) января 1725 года
  6. Бабкін М. А. Духовенство Російської православної церкви і повалення монархії (початок XX ст. — кінець 1917 р.). М., Вид. Державної публічної історичної бібліотеки Росії. 2007. —532 с. (рос.)
  7. Російське духовенство і повалення монархії в 1917 році. (Матеріали та архівні документи з історії Російської православної церкви) / Упоряд., авт. передмови і коментарів М. А. Бабкін. М., Вид. Індрік. 2008. Изд. 2-е виправлене і доповнене. —632 с. (рос.)
  8. Бабкін М. А. Святійший синод російської Православної церкви і повалення монархії // Вестник Санкт-Петербургского университета. История. СПб., 2017. Т. 62. Вып. 3. С. 522—544. (рос.)
  9. Babkin M. The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy: «Priesthood» vs. «Kingdom» // Social Sciences. Minneapolis, 2017. Vol. 48. № 4. Pp. 52–66. (англ.)
  10. (рос.)Свод Законов Основн. Т. 1. Ч. 1. Ст. 43.

Джерела Редагувати

  • (рос.)Гущина С. И., «Святейший Синод в системе высших и центральных государственных учреждений пореформенной России, 1856—1904». СПб.: Наука, 2003; 2-е изд., стер. СПб.: Наука, 2006. 276 с.
  • (рос.)Барсов Т. В., Святейший Синод в его прошлом. — СПб, 1896. — 446 с.
  • (рос.)Кедров Н. И., Духовный регламент в связи с преобразовательною деятельностью Петра Великого. — М., 1886.
  • (рос.)Тихомиров П. В., Каноническое достоинство реформ Петра Великого по церковному управлению. // «Богословскій Вѣстникъ, издаваемый Императорскою Московскою Духовною Академіею». 1904, № 1 и 2.
  • (рос.)Прот. А. М. Иванцов-Платонов, О русском церковном управлении. — СПб., 1898.
  • (рос.)Тихомиров Л. А., Монархическая государственность. Ч. III. Гл. 35. Бюрократия в Церкви.
  • (рос.)Прот. В. Г. Певцов, Лекции по церковному праву. — СПб., 1914.
  • (рос.)Прот. Георгий Флоровский. Пути русского богословия. — Париж, 1937.
  • (рос.)Смолич И. К., История русской церкви. 1700—1917 гг. В 8 кн. = Geschichte der Russische Kirche. Гл. II. Церковь и Государство. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 11 лютого 2018.  — Лейден, 1964.
  • (рос.)Шавельский Г. И., Русская церковь пред революцией. — М.: Артос-Медиа, 2005. — С. 56—147. — ISBN 5-98574-011-0.
  • (рос.)Высшие и центральные государственные учреждения России. 1801—1917. Т. 1. / Отв. сост. Д. И. Раскин, отв. ред. Н. П. Ерошкин. — СПб.: Наука, 1998. — С. 134—147. — ISBN 5-02-028394-0 ; 5-02-028386-X.
  • (рос.)О жалованьи членам Св. Синода. Материалы. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 11 лютого 2018. / Сообщ. Г. В. Есиповым // «Русскій Архивъ», 1870. — Изд. 2-е. — М., 1871. — Стб. 1953—1959.
  • (рос.) Монархісти Києва про політичної позиції Святійшого синоду Російської православної церкви. 1905—1907 рр. / Публікація, вступна стаття і коментарі М. А. Бабкіна // Питання історії. М., 2007. № 8. С. 53—64.
  • (рос. дореф.) Збірник діючих і руководственных церковних і церковно-громадських постанов по Відомству Православного сповідання / Упоряд. Т. В. Барсів. СПб., Синодальна друкарня. 1885. — 663 с., Додатки. — CLXXVIII с.
  • (рос. дореф.) Повне зібрання постанов і розпоряджень по відомству Православного сповідання. СПб., Синодальна друкарня. 1879.
  • (рос. дореф.) Царська і патріарші граматы про заснування Святійшого синоду, з викладенням Православного сповідання Східно-Кафоличної Церкви. СПб., Синодальна друкарня. 1838. -72 с.
  • (рос. дореф.) Всеподданнейший звіт обер-прокурора Св. синоду по відомству Православного сповідання за 1900—1914 рр. СПб., Пг., Синодальна друкарня. 1903—1916.
  • (рос. дореф.) Відомості про едіноверческом церкви, особливо про розподілі їх у Москві, повчання в них произнесенныя, з додаванням царської грамоти, і грамот вселенських патріархів про заснування Святійшого Всеросійського Синоду і викладу православного сповідання Кафоличної Східної Церкви. М., Синодальна друкарня. 1858.
  • (рос. дореф.) Циркулярні укази Святійшого урядуючого синоду. 1867—1900 рр. /Упоряд. А. А. Зав'ялов. СПб., Изд. В. Л. Тузова. 1901. -444 с.
  • (рос. дореф.) Зі спогадів секретаря при Святішому Синоді Ф. Ф. Ізмайлова. 1829—1840 рр. /Публ. Ф. Тернівського // Мандрівник. СПб., 1882. Т. 3. С. 73-88.
  • (рос. дореф.) Микола Любимов, протопресвітер. Щоденник про засідання новосформованого Синоду (12 квітня — 12 червня 1917 р.) // Російська Церква в роки революції (1917—1918 рр.) Збірник. Матеріали з історії Церкви. Кн. 8. М., Крутицкое патріарше подвір'я. 1995. С. 15-120.
  • (рос.)Російське духовенство і повалення монархії в 1917 році. (Матеріали та архівні документи з історії Російської православної церкви) / Упоряд., авт. передмови і коментарів М. А. Бабкін. 2008. Изд. 2-е виправлене і доповнене. — 632 с.; іл.
  • (рос.)«До Святійшого Синоду нерідко доходили несприятливі відомості…». Законопроект Святійшого Синоду про скасування права заповіту ченців. 1911 р. / Публікація, вступна стаття і коментарі М. А. Бабкіна // Іпатіївський вісник. Науково-богословський журнал. Кострома, 2018. № 6. [№ 1 (6).] С. 87–103.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Svyatijshij pravlyachij sinod abo Svyatijshij uryaduyuchij sinod ros doref Svyatѣjshij Pravitelstvuyushij Sѵnod ros Svyatejshij pravitelstvuyushij sinod vishij organ cerkovno derzhavnogo upravlinnya Rosijskoyu cerkvoyu v sinodalnij period 1721 1917 rr Svyatijshij pravlyachij sinodSvyatijshij uryaduyuchij sinodBudinok Senatu j Sinodu v m Sankt PeterburziTip kerivnij organZasnovano 25 sichnya 1721Rozpusheno 1918Pravovij status najvishij kerivnij organ RPCKrayina Rosijska imperiyaShtab kvartira Sankt PeterburgRoztashuvannya Sankt PeterburgMisce diyalnosti Rosijska imperiyaChlenstvo 10 12Oficijni movi rosijskaKlyuchovi osobi ober prokurorMaterinskaorganizaciya Senat Rosijskoyi imperiyiSvyatijshij sinod buv vishoyu administrativnoyu ta sudovoyu instanciyeyu Rosijskoyi cerkvi Jomu nalezhalo pravo zi shvalennya verhovnoyi vladi Rosijskoyi imperiyi vidkrivati novi kafedri obirati i staviti yepiskopiv na posadi vstanovlyuvati cerkovni svyata ta obryadi kanonizuvati svyatih zdijsnyuvati cenzuru shodo tvoriv bogoslovskogo cerkovno istorichnogo ta kanonichnogo zmistu Jomu nalezhalo pravo sudu pershoyi instanciyi shodo yepiskopiv obvinuvachenih v skoyenni antikanonichnih diyan takozh Sinod mav pravo vinositi ostatochni rishennya zi shlyuborozluchnih sprav sprav pro znyattya z duhovnih osib sanu pro viddannya miryan anafemi pitannya duhovnoyi prosviti narodu takozh vhodili u vidannya Sinodu 1 Zmist 1 Istoriya 2 Sklad sinodu 3 Golovuyuchi chleni 4 Pravovij status 5 Div takozh 6 Primitki 7 Dzherela 8 PosilannyaIstoriya Redaguvati16 27 zhovtnya 1700 roku pomer patriarh Adrian Car Petro I priznachiv utvorenogo malorosijskogo mitropolita Ryazanskogo Stefana Yavorskogo ekzarhom tobto ohoroncem patriarshogo prestolu Z jogo kompetenciyi Petro viluchiv kadrovi ta administrativni pitannya 24 sichnya 4 lyutogo 1701 roku 2 bulo vidnovleno Monastirskij prikaz likvidovanij she 19 29 grudnya 1677 roku 3 u vidannya yakogo perejshlo upravlinnya vsima cerkovnimi votchinami V 1718 roci Petro I vikazav dumku sho dlya krashogo napered upravlinnya vvazhayu maye buti zruchnim duhovna kolegiya Petro I doruchiv pskovskomu yepiskopovi Feofanu Prokopovichu sklasti dlya majbutnoyi kolegiyi Statut sho otrimav nazvu Duhovnij Reglament Protyagom 1720 r vidbulosya pidpisannya Reglamentu Ustav arhiyereyami i arhimandritami monastiriv 25 sichnya 5 lyutogo 1721 roku dokument bulo uhvaleno 4 14 25 lyutogo 1721 roku Duhovna kolegiya sho otrimala nazvu Svyatijshogo uryaduyuchogo sinodu bula oficijno vidkrita dzherelo Imennim ukazom vid 14 25 sichnya 1725 roku Monastirskij prikaz bulo peretvoreno na Kamer kontoru 5 Za chasiv Katerini I Sinod na deyakij chas perestav nazivatisya Uryaduyuchim a otrimav nazvu Duhovnij 1 U 1888 r stav vihoditi zhurnal Cerkovni vidomosti ros Cerkovnye vedomosti yak oficijne drukovane vidannya Svyatijshogo Sinodu Do 1901 r chleni Sinodu i prisutni v Sinodi pri vstupi na posadu povinni buli skladati prisyagu Do 1 veresnya 1742 r Sinod takozh buv i yeparhialnoyu vladoyu dlya kolishnoyi Patriarshoyi oblasti perejmenovanoyi na Sinodalnu U vedennya Sinodu buli peredani patriarshi prikazi duhovnij kazennij i palacovij perejmenovani v sinodalni monastirskij prikaz prikaz cerkovnih sprav kancelyariya rozkolnickih sprav i drukarska kontora U Sankt Peterburzi bula zasnovana tivunska kontora ros Tiunskaya Izba v Moskvi duhovna dikasteriya kancelyariya sinodalnogo pravlinnya sinodalna kontora prikaz inkvizitorskih sprav kancelyariya rozkolnickih sprav Vsi ustanovi Sinodu buli zakriti protyagom pershih dvoh desyatilit jogo isnuvannya krim sinodalnoyi kancelyariyi moskovskoyi sinodalnoyi kontori i drukarskoyi kontori sho proisnuvali do 1917 roku Chleni Svyatishogo sinodu skladu zimovoyi sesiyi 1916 1917 rokiv vidigrali odnu z providnih rolej v povalenni imperatorskoyi vladi v Rosiyi 6 7 8 9 Sklad sinodu RedaguvatiSpochatku zgidno Duhovnomu reglamentu Sinod skladavsya z odinadcyati chleniv prezidenta dvoh vice prezidentiv chotiroh radnikiv i chotiroh asesoriv v jogo sklad vhodili arhiyereyi nastoyateli monastiriv i osobi bilogo duhovenstva Z 1726 r prezident Sinodu stav nazivatisya prioritetnim chlenom a inshi chlenami Svyatijshogo sinodu i prosto prisutnimi Piznishe nomenklaturnij sklad Sinodu bagatorazovo zminyuvavsya Na pochatku XX st chlen Sinodu otrimuvav zvannya sho dovichno zalishalosya za nim navit v razi yaksho osoba ne brala uchasti nikoli na zasidanni Sinodu Do togo zh mitropoliti Peterburzkij Kiyivskij Moskovskij ekzarh Gruziyi buli yak pravilo postijnimi chlenami Sinodu a mitropolit Peterburzkij z nih majzhe zavzhdi buv prioritetnim chlenom Sinodu 1 Golovuyuchi chleni Redaguvati nbsp Grupa chleniv Svyatijshogo sinodu 26 lipnya 1911 r Stefan Yavorskij Feodosij Yanovskij Feofan Prokopovich Amvrosij Yushkevich Stefan Kalinovskij Platon Malinovskij Silvestr Kulyabka Dimitrij Sechenov Gavriyil Kremeneckij Gavriyil Petrov Amvrosij Podobyedov Mihayil Desnickij Serafim Glagolevskij Antonij Rafalskij Nikanor Klimentiyivskij Grigorij Postnikov Isidor Nikolskij Palladij Rayev Pisarev Ioannikij Rudnyev Antonij Vadkovskij Volodimir Bogoyavlenskij Platon Rozhdestvenskij Pravovij status RedaguvatiVidpovidno do Osnovnih zakoniv Rosijskoyi imperiyi Sinod viznachavsya yak sobornij sho volodiye v rosijskij pravoslavnij cerkvi vsima vidami vishoyi vladi i maye znosini iz zakordonnimi pravoslavnimi cerkvami uryad cherez yakij diye v cerkovnomu upravlinni verhovna samoderzhavna vlada kotra jogo zasnuvala 10 U takij yakosti buv viznanij shidnimi patriarhami ta inshimi avtokefalnimi cerkvami Chleni Svyatijshogo uryaduyuchogo sinodu priznachalisya imperatorom Predstavnikom imperatora v Sinodi buv Ober prokuror Svyatijshogo Sinodu Pislya skasuvannya Petrom I 1701 r patriarshogo upravlinnya cerkvoyu z 1721 r azh do serpnya 1917 r nominalno isnuvav do 1 14 lyutogo 1918 r zasnovanij nim Svyatijshij Pravlyachij Sinod buv vishim derzhavnim organom cerkovno administrativnoyi vladi v Rosijskij imperiyi sho zaminyav patriarha shodo zagalnocerkovnih funkcij ta zovnishnih znosin a takozh sobori vsih yepiskopiv pomisnoyi cerkvi tobto Pomisnij sobor Sinod diyav vid imeni imperatora Rosiyi rozporyadzhennya yakogo u cerkovnih spravah buli ostatochnimi i obov yazkovimi dlya Sinodu 1 Div takozh RedaguvatiSvyashennij sinod Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkviPrimitki Redaguvati a b v g ros Cypin V A Cerkovnoe pravo Izd 2 e M Izd vo MFTI 1996 g 442 s ISBN 5 89155 005 9 ros Ukaz Imperatora Petra I Ob uchrezhdenii Monastyrskago prikaza 24 yanvarya 4 fevralya 1701 goda ros Ukaz carya i velikogo knyazya Fyodora Alekseevicha Ob unichtozhdenii Monastyrskago prikaza 19 29 dekabrya 1677 goda ros Ukaz 3718 Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii s 1649 goda Sobranie Pervoe Sankt Peterburg 1830 Tom 6 S 314 346 ros Ukaz Imperatora Petra I Ob imenovanii Monastyrskago prikaza Sinodalnogo Pravitelstva Kamer Kontoroyu 14 25 yanvarya 1725 goda Babkin M A Duhovenstvo Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi i povalennya monarhiyi pochatok XX st kinec 1917 r M Vid Derzhavnoyi publichnoyi istorichnoyi biblioteki Rosiyi 2007 532 s ros Rosijske duhovenstvo i povalennya monarhiyi v 1917 roci Materiali ta arhivni dokumenti z istoriyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Uporyad avt peredmovi i komentariv M A Babkin M Vid Indrik 2008 Izd 2 e vipravlene i dopovnene 632 s ros Babkin M A Svyatijshij sinod rosijskoyi Pravoslavnoyi cerkvi i povalennya monarhiyi Vestnik Sankt Peterburgskogo universiteta Istoriya SPb 2017 T 62 Vyp 3 S 522 544 ros Babkin M The Russian Orthodox Church Clergy and the Overthrow of the Monarchy Priesthood vs Kingdom Social Sciences Minneapolis 2017 Vol 48 4 Pp 52 66 angl ros Svod Zakonov Osnovn T 1 Ch 1 St 43 Dzherela Redaguvati ros Gushina S I Svyatejshij Sinod v sisteme vysshih i centralnyh gosudarstvennyh uchrezhdenij poreformennoj Rossii 1856 1904 SPb Nauka 2003 2 e izd ster SPb Nauka 2006 276 s ros Barsov T V Svyatejshij Sinod v ego proshlom SPb 1896 446 s ros Kedrov N I Duhovnyj reglament v svyazi s preobrazovatelnoyu deyatelnostyu Petra Velikogo M 1886 ros Tihomirov P V Kanonicheskoe dostoinstvo reform Petra Velikogo po cerkovnomu upravleniyu Bogoslovskij Vѣstnik izdavaemyj Imperatorskoyu Moskovskoyu Duhovnoyu Akademieyu 1904 1 i 2 ros Prot A M Ivancov Platonov O russkom cerkovnom upravlenii SPb 1898 ros Tihomirov L A Monarhicheskaya gosudarstvennost Ch III Gl 35 Byurokratiya v Cerkvi ros Prot V G Pevcov Lekcii po cerkovnomu pravu SPb 1914 ros Prot Georgij Florovskij Puti russkogo bogosloviya Parizh 1937 ros Smolich I K Istoriya russkoj cerkvi 1700 1917 gg V 8 kn Geschichte der Russische Kirche Gl II Cerkov i Gosudarstvo Arhiv originalu za 28 listopada 2012 Procitovano 11 lyutogo 2018 Lejden 1964 ros Shavelskij G I Russkaya cerkov pred revolyuciej M Artos Media 2005 S 56 147 ISBN 5 98574 011 0 ros Vysshie i centralnye gosudarstvennye uchrezhdeniya Rossii 1801 1917 T 1 Otv sost D I Raskin otv red N P Eroshkin SPb Nauka 1998 S 134 147 ISBN 5 02 028394 0 5 02 028386 X ros O zhalovani chlenam Sv Sinoda Materialy Arhiv originalu za 28 listopada 2012 Procitovano 11 lyutogo 2018 Soobsh G V Esipovym Russkij Arhiv 1870 Izd 2 e M 1871 Stb 1953 1959 ros Publikaciya dokumenta Monarhisti Kiyeva pro politichnoyi poziciyi Svyatijshogo sinodu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi 1905 1907 rr Publikaciya vstupna stattya i komentari M A Babkina Pitannya istoriyi M 2007 8 S 53 64 ros doref Zbirnik diyuchih i rukovodstvennyh cerkovnih i cerkovno gromadskih postanov po Vidomstvu Pravoslavnogo spovidannya Uporyad T V Barsiv SPb Sinodalna drukarnya 1885 663 s Dodatki CLXXVIII s ros doref Povne zibrannya postanov i rozporyadzhen po vidomstvu Pravoslavnogo spovidannya SPb Sinodalna drukarnya 1879 ros doref Carska i patriarshi gramaty pro zasnuvannya Svyatijshogo sinodu z vikladennyam Pravoslavnogo spovidannya Shidno Kafolichnoyi Cerkvi SPb Sinodalna drukarnya 1838 72 s ros doref Vsepoddannejshij zvit ober prokurora Sv sinodu po vidomstvu Pravoslavnogo spovidannya za 1900 1914 rr SPb Pg Sinodalna drukarnya 1903 1916 ros doref Vidomosti pro edinovercheskom cerkvi osoblivo pro rozpodili yih u Moskvi povchannya v nih proiznesennyya z dodavannyam carskoyi gramoti i gramot vselenskih patriarhiv pro zasnuvannya Svyatijshogo Vserosijskogo Sinodu i vikladu pravoslavnogo spovidannya Kafolichnoyi Shidnoyi Cerkvi M Sinodalna drukarnya 1858 ros doref Cirkulyarni ukazi Svyatijshogo uryaduyuchogo sinodu 1867 1900 rr Uporyad A A Zav yalov SPb Izd V L Tuzova 1901 444 s ros doref Zi spogadiv sekretarya pri Svyatishomu Sinodi F F Izmajlova 1829 1840 rr Publ F Ternivskogo Mandrivnik SPb 1882 T 3 S 73 88 ros doref Mikola Lyubimov protopresviter Shodennik pro zasidannya novosformovanogo Sinodu 12 kvitnya 12 chervnya 1917 r Rosijska Cerkva v roki revolyuciyi 1917 1918 rr Zbirnik Materiali z istoriyi Cerkvi Kn 8 M Krutickoe patriarshe podvir ya 1995 S 15 120 ros Rosijske duhovenstvo i povalennya monarhiyi v 1917 roci Materiali ta arhivni dokumenti z istoriyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Uporyad avt peredmovi i komentariv M A Babkin 2008 Izd 2 e vipravlene i dopovnene 632 s il ros Do Svyatijshogo Sinodu neridko dohodili nespriyatlivi vidomosti Zakonoproekt Svyatijshogo Sinodu pro skasuvannya prava zapovitu chenciv 1911 r Publikaciya vstupna stattya i komentari M A Babkina Ipatiyivskij visnik Naukovo bogoslovskij zhurnal Kostroma 2018 6 1 6 S 87 103 Posilannya RedaguvatiGorchakov M I Sinod pravitelstvuyushij Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 T XXX S 38 43 ros doref ros Firsov S L Svyatejshij Pravitelstvuyushij Sinod ros Zakrzhevskij A G Svyatejshij Sinod i russkie arhierei v pervye desyatiletiya sushestvovaniya cerkovnogo pravitelstva v Rossii Arhiv originalu za 28 listopada 2012 Procitovano 11 lyutogo 2018 ros Vsepoddannejshij otchyot ober prokurora Svyatejshego Sinoda po vedomstvu pravoslavnogo ispovedaniya za 1913 god Pg 1915 316 142 s ros Ukaz ob uchrezhdenii Sinoda 09 02 1721 Proekt Rossijskogo voenno istoricheskogo obshestva 100 glavnyh dokumentov rossijskoj istorii Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Svyatijshij pravlyachij sinod amp oldid 38209444