Архієпископ Стефан (Симеон Калиновський; 1700 — 16 (27) вересня 1753) — український церковний педагог, просвітитель фіно-угорських країн півночі Європи. Єпископ безпатріаршої Російської православної церкви; архієпископ Новгородський та Великолуцький РПЦ.
| архієпископ Стефан | |
| |
|---|---|
| 18 серпня 1745 — 16 вересня 1753 | |
| Конфесія: | РПЦ МП |
| Попередник: | Амвросій (Юшкевич) |
| Наступник: | Димитрій (Сеченов) |
| |
| 17 січня 1739 — 18 серпня 1745 | |
| Попередник: | Варлаам (Леницький) |
| Наступник: | Симон (Тодорський) |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія |
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | Сімеон Калиновський |
| Народження: | 1700 |
| Смерть: | 16 вересня 1753 Великий Новгород, Російська імперія |
| Похований: | Новгород |
| Єп. хіротонія: | 17 січня 1739 |
Життєпис Редагувати
Народився в Україні в 1700 році. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. 1727 року прийняв чернецтво, жив у Києво-Братському училищному монастирі і викладав у Києво-Могилянській академії. 1732 року призначений її префектом.
Еміграція до Московії Редагувати
1733 року емігрував до Московії, де став префектом московської Слов'яно-греко-латинської академії. З 3 лютого 1734 р. — ректор, також настоятель Заіконоспаського училищного монастиря[ru]. Проте вже 1735 р. — у Санкт-Петербурзі архімандритом Олександро-Невського монастиря.
20 червня 1736 р. — член Святійшого синоду, найвищого органу управління безпатріаршої РПЦ.
1736 р. — Синод доручив архімандриту Стефану продовжити роботу з перевірки тексту перекладу Біблії, яка була почата ще 1712 р. — репресованим ректором московської Слов'яно-греко-латинської академії, українським вченим Феофілактом Лопатинським.
1738 р. — Калиновський рекомендував друкувати виправлений на основі грецьких рукописів текст Біблії паралельно з текстом Феофілакта (Лопатинського) із переліком внесених змін. Синод дав згоду на цю пропозицію, яка затверджена російською імператрицею Єлизаветою.
Архієрейська служба Редагувати
17 січня 1739 р. — хіротонія на єпископа Псковського РПЦ, залишився архімандритом Олександро-Невського монастиря. До зони духовної відповідальності потрапили фіно-угорські території сето та карельських діаспор.
18 серпня 1745 р. — єпископ Стефан став архієпископом Новгородським та Великолуцьким РПЦ, узявся за поширення синодального православ'я у південній Карелії та Вепсляндії. Також призначений «першоприсутнім» у Святішому синоді РПЦ.
Після великої пожежі 1745 року в Новгороді займався внутрішнім і зовнішнім благоустроєм церков, що постраждали, та семінарії. Тоді ж оголосив справжню війну російським та карельським групам старовірів, стримував поширення шинків серед фіно-угорського населення.
Помер 16 вересня 1753 року. Похований у Новгородському Софійському соборі.
Джерела Редагувати
- Стефан Калиновский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXIa. — С. 638. (рос. дореф.)
- Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.(рос.)
Література Редагувати
- Калиновський, Стефан // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Примітки Редагувати
- Стефан (Каленовский или Калиновский) // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1909. — Т. 19. — С. 410–411.
Посилання Редагувати
- История Псковской Епархии, 2010 — часть 6.(рос.)
- профессор Петр Васильевич Знаменский, История Русской Церкви(рос.)
- // Благотворительный фонд «Русское Православие».(рос.)