Роки́тне (Охотникове, Рокитно) — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Рокитнівської селищної громади Рівненської області. Населення становить 6704 особи (2019). Протягом 1927—1939 років було містом.
| смт Рокитне | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район | Сарненський район |
| Громада | Рокитнівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1888 |
| Статус | із 1940 року |
| Площа | 5,52 км² |
| Населення | ▼ 6704 (01.01.2019) |
| Густота | 1236,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34200 |
| Телефонний код | +380 3635 |
| Географічні координати | 51°17′14″ пн. ш. 27°12′37″ сх. д.H G O |
| Водойма | річка Бунів |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Рокитне-Волинське |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 83 км |
| - залізницею: | 100 км |
| - автошляхами: | 95 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 83 км |
| - залізницею: | 100 км |
| - автошляхами: | 95 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт Рокитне, вул. Незалежності, 15 |
| Карта | |
Рокитне | |
Рокитне | |
| Рокитне у Вікісховищі |
У смт Рокитне розташовані залізнична станція Рокитне-Волинське на лінії Коростень — Сарни, скляний, каменедробильний заводи, деревообробний комбінат, медичне училище.
Географія Редагувати
Через селище тече річка Бунів, права притока Льви.
Клімат Редагувати
Клімат у смт вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 643 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 31 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 93 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 62 мм. Пересічна температура січня — -5.7 °C, липня — 18.6 °C. Річна амплітуда температур становить 24.3 °C.
| Клімат Рокитного | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,7 | −1,4 | 3,3 | 12,5 | 19,3 | 22,9 | 23,9 | 23,1 | 18,4 | 11,8 | 4,6 | −0,1 | 11,3 |
| Середня температура, °C | −5,7 | −4,7 | −0,4 | 7,6 | 13,7 | 17,5 | 18,6 | 17,7 | 13,4 | 7,8 | 2,1 | −2,6 | 7,1 |
| Середній мінімум, °C | −8,7 | −7,9 | −4 | 2,7 | 8,2 | 12,1 | 13,3 | 12,3 | 8,4 | 3,8 | −0,4 | −5,1 | 2,9 |
| Норма опадів, мм | 38 | 31 | 31 | 47 | 59 | 93 | 89 | 68 | 57 | 43 | 43 | 44 | 643 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) |
Історія Редагувати
Виникнення селища міського типу Рокитне припадає на час промислового пожвавлення 80-х років XIX століття. Його виникнення пов'язане з розбудовою робітничого містечка навколо склозаводу поблизу станції Охотнікове на землях с. Рокитне.
До 1922 року село було відоме під назвою Охотнікове, що походило від прізвища власника землі, в якого бельгійський склозаводчик єврейського походження Розенберг у 1888 році купив невелику ділянку кварцових пісків, придатних для скловаріння, і відкрили тут примітивну гуту.
Поштовхом до швидкого розвитку села стало спорудження в 1898 році заводу і прокладання на початку 1900 року залізничної колії Київ — Ковель. Лінія пройшла через селище, і тут спорудили залізничну станцію Рокитне. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі.
У 1922 році селище перейменоване на Рокитне, а залізнична станція стала називатись Рокитне-Волинське.
1 жовтня 1933 року місто було розширене за рахунок приєднання частини території гміни Кісориче з розміщеними на ній казармами Корпусу прикордонної сторожі.
У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР.
Після возз'єднання Західної і Східної України проводилась робота по розмежуванню районів і в 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної Ради — Зак.
Під час Німецько-радянської війни Рокитне входило до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ.
11 листопада 1944 біля селища у засідку УПА потрапила та була розгромлена рота 205 окремого стрілецького батальйону 16-ї бригади НКВС. Бій тривав три з половиною години. За даними УПА: загинуло 117 солдатів НКВС, а власні втрати склали 4 убитих та 12 поранення. За даними радянської сторони, підрозділ НКВС втратив убитими 26 людей, пораненими 10 і одного зниклим безвісти. Втрати УПА склали 70 людей убитими.
У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до третьої категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.
Населення Редагувати
Станом на 1 січня 2019 року, населення становить 6704 особи.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,25 % |
| російська | 1,54 % |
| білоруська | 0,13 % |
| польська | 0,01 % |
| молдовська | 0,01 % |
Промисловість Редагувати
Станом на грудень 2002 року в селищі працювало 5 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 3 сільськогосподарські, 2 автотранспортні, 2 підприємства зв'язку, 2 комунальні та інші, 85—100 підприємств — приватні.
Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод», який в 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному об'ємі промислового виробництва району становить 80-82 %.
Сьогодні склозавод — це:
- підприємство, на якому річне виробництво пляшок різного асортименту становить понад 340 млн штук;
- виробник, що здійснює більше 30 % експортних поставок своєї продукції в країни Європи;
- володар більше десяти запатентованих власних розробок;
- сертифіковане за системою управління якістю ISO 9001:2008.
Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пилені тощо.
Значну долю у випуску продукції займають товари народного споживання — дверні і віконні блоки, бетон товарний, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція.
ТзОВ «РВК-М» є виробником товарного бетону та цементних розчинів. Виробництво здійснюється на італійському бетонному заводі фірми « SAMI». Доставка бетону та розчинів проводиться автоміксерами ємністю 5 м.куб. . Бетони РВК-М є надійним, сучасним будівельним матеріалом.
Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16 % реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пилених, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін.
У селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами.
Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ТОВ «Рокитнівський спецкар'єр». Наговіцин Петро
Культура і освіта Редагувати
У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, зубних техніків та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів. В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек. зокрема найбільша Рокитнівська центральна районна бібліотека.
Славиться Рокитнівщина своїми фольклорними колективами. Знають їх не тільки в районі, а й далеко за його межами. Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища неодноразово виступали на сценах Рівного та Києва.
На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської.
Символіка Редагувати
20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Рокитного (автори проектів — Ю. Терлецький і А. Гречило).
Герб: щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі — зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона.
Прапор: квадратне полотнище; на зеленому тлі — жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники.
Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення — Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита — верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір — ліси, які оточують селище.
Відомі люди Редагувати
- Берташ Василь Михайлович — український політик. У 2010 - 2014 роках — голова Рівненської обласної державної адміністрації. Обирався депутатом Рівненської облради.
- Дежнюк Сергій Федорович — американсько-український теолог і історик.
- Лозян Мотя Архипівна (1922—2005) — народна художниця України.
- Лозян Йосип Іванович — «Заслужений раціоналізатор України», винахідник, кавалер ордена «За заслуги» III ступеню.
- Маринич Віталій Петрович (1992—2014) — солдат, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.
- Масовець Богдан Петрович (* 1983) — начальник Управління гідрометеорології ДСНС України.
- Наливайко Степан Іванович — український сходознавець-індолог, письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України.
- Павлюк Олександр Миколайович(1963—2021) — старший лейтенант Збройних смл України, учасник російсько-української війни.
- Пахнюк Володимир Васильович (* 1967) — український правоохоронець.
- Сич Олександр Максимович — український політик, кандидат історичних наук
- Смик Ніна Василівна — письменниця.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року. Київ: Державна служба статистики України. 2019. с. 61. с. 83. оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 1 kwietnia 1927 r. o zaliczeniu osady Rokitno w powiecie sarneńskiem, województwie poleskiem, w poczet miast, Dz. U. Nr 36, poz. 320
- Станція Рокитне-Волинське
- ↑ Rokytne climate: Average Temperature, weather by month, Rokytne weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 жовтня 2019. (англ.)
- Rudnytska, Liudmyla (15 грудня 2018). СТВОРЕННЯ СКЛЯНОГО ЗАВОДУ НА БАЗІ СЕЛА РОКИТНЕ ОВРУЦЬКОГО ПОВІТУ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ. Київські історичні студії (укр.) (2 (7)). ISSN 2524-0757. doi:10.28925/2524-0757.2018.2.4753. Процитовано 18 серпня 2020.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 września 1933 r. o zmianie granic miasta Rokitna w powiecie sarneńskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
- Коротун, 1996, с. 13.
- [1]
- Наказ по ВВ НКВД Українського округу про підсумки бою 205 окремого стрілецького батальйону поблизу с. Рокитне від 16 листопада 1944 р.
- . Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 грудня 2018.
Книги Редагувати
- Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
Посилання Редагувати
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- https://www.perets.org.ua/Журнал_перець_1985_14/?page=4