Джованні Баттіста Піранезі (італ. Giovanni Battista Piranesi; 4 жовтня 1720, Мольяно-Венето, поблизу Тревізо — 9 листопада 1778, Рим) — видатний італійський графік, архітектор, археолог.
| Джованні Баттіста Піранезі | |
|---|---|
| Giovanni Battista Piranesi італ. Giovanni Battista Piranesi | |
| | |
| Народження | 4 жовтня 1720 |
| Смерть | 9 листопада 1778 (58 років) |
| Поховання | Рим |
| Країна | Італія |
| Навчання | ·Giuseppe Vasid |
| Діяльність | художник, мистецтвознавець, археолог, архітектор, майстер офорту, графік, гравер |
| Праця в містах | Венеція, Рим |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Нагороди | член Лондонського товариства антикварівd (1757) |
| Діти | ·Francesco Piranesid, Laura Piranesid і Pietro Piranesid |
| Джованні Баттіста Піранезі у Вікісховищі |
Біографія. Початок Редагувати
Народився в великій і збіднілій родині будівничого Анжело з міста Пірано. Мати хлопця була сестрою архітектора і інженера Маттео Лукезі. Дядько Маттео був автором церкви Сан Джованні Нуово в Венеції. Як помічник дяді (інженера і архітектора) підліток опановував будівельну справу, робив обміри будівель, знався на експертизі підмурків, засобів цегляної кладки тощо.
В майстерні сценографа Бібієни Редагувати
Згортання і припинення багатьох будівельних робіт у Венеції спонукало хлопця до вивчення художнього ремесла. В середині 1730-х років Піранезі працює в майстерні Фердинандо Бібієни (1657—1743), відомого театрального художника. вихідця з міста Болонья. Старий на той час Бібієна колись працював на герцога в самій Пармі, аристократичний театр якої мав європейську славу. Зала театра в Пармі вважалась серед найкращих. Серед копій тої зали був і театр в Ружанах в розкішній садибі Сапег (тепер Білорусь, садиба в зруйнованому стані на 2008 рік).
Окрім сценографії, Бібієна малював фрески в церквах і сам займався архітектурою. На жаль, гучний успіх театральних декорацій Бібієни затьмарив його архітектурні і художні твори. І Бібієну відносять до історії театру, вивчають як театрального художника, що неповно і несправедливо для багато обдарованого майстра.
Перша подорож до Риму Редагувати
Юнак мріяв про подорож до Риму, який залишався відомим мистецьким центром Італії попри кризову епоху. Батьки нічим не могли зарадити проблемі, бо не мали достатніх коштів. Щасливий випадок дозволив здійснити мету Піранезі. Його роблять художником-малювальником у складі посольського гуртка Марко Фоскаріні, дипломата Венеціанської республіки, що їде до Риму. Завдання молодика — фіксувати в малюнках сценки під час подорожі, цікаві пам'ятки архітектури чи краєвиди для звітів по поверненню і на пам'ять для аристократа-керівника посольства.
Перше перебування в Римі тривало майже три роки. Щасливий Піранезі заводить знайомих серед художників Французької академії і меценатів Рима. Серед них — французи Вьєн, Клеріссо, Верне, Пажу, італійські архітектори Нікола Сальві (1701—1752) та Луїджі Ванвітеллі (1700—1773).
Випросивши відпустку, Піранезі в 1742 році здійснив і коротеньку подорож до Неаполя, аби побувати на розкопках римських міст Помпеї і Геркулануму.
Меценат Ніколо Джоббе Редагувати
Піранезі в Римі пощастило і на мецената, ним був Ніколо Джоббе. Саме Ніколо дав Піранезі кімнату в своєму маєтку. Власник великої приватної бібліотеки, збірки картин та гравюр, надав можливість Піранезі користуватись всім цим для навчання. Саме до Ніколо спрямовані римські листи Піранезі, який зрозумів, що будувати як архітектору йому не дадуть скрутні обставини: «…адже а ні у князів, а ні у вельмож нема наміру на великі витрати [на будівництво], у мене, як у кожного сучасного архітектора, нема вибору, окрім як виказати свої архітектурні ідеї лише графікою». Так народився великий італійський графік і паперовий архітектор.
Перша графічна сюїта Редагувати
Повна назва була довгою і з подякою меценату: «Перша частина архітектурних і перспективних композицій, зроблених та награвійованих Дж. Б. Піранезі, венеціанським архітектором, з посвятою сеньйору Ніколо Джоббе, що надрукована в друкарні братів Пальяріні в Римі 1743 року». Перша частина мала 12 аркушів гравюр і чотири сторінки передмови. Піранезі дав зображення архітектурних пам'яток стародавнього Риму зі своїми реставраційними додатками за власною уявою. Це не були археологічно точні відтворення пам'яток стародавнього Риму, а художні образи на основі реальних поруйнованих споруд з романтичним оточенням, доданим Піранезі від себе. Офорти Піранезі викликали різку критику з боку серйозних науковців і знавців античної архітектури через невиправдані додатки і спроби прикрасити реальні пам'ятки. В аркушах Піранезі дивацьки переплелися палке захоплення давньоримською архітектурою, пафос засвоєння нового для венеціанця матеріалу і нестача широкої освіти, котрої він не мав з різних обставин.
Відсутність грошей і відсутність успіху сюїти (її не купували) спонукали архітектора повернутися до Венеції.
Торговельний агент Піранезі Редагувати
Йому таки вдалося повернутися в Рим у 1745 році. Гравюри Піранезі бачив Джузеппе Вагнер, що мав друкарню і торгував гравюрами. Він і відправив Піранезі до Риму як свого торговельного агента. Той прибув у папську столицю і відкрив майстерню на вулиці Корсо.
У 1748 році вийшли з друку перші аркуші великої серії гравюр «Краєвиди Риму» (повна назва: «Різні краєвиди Риму, античного і сучасного, намальовані і гравійовані різними авторами у Римі»), з 93 аркушів 47 належали Піранезі, тобто це була колективна праця.
Тема міцно зачепила гравера, і Піранезі працюватиме над нею майже все життя. Від зробить 137 гравюр, пов'язаних із папською столицею.
Архітектор Піранезі Редагувати
В Римі йому таки надали можливість щось побудувати. Як архітектор-практик Піранезі побудував на пагорбі Авентін церкву Санта Марія мальтійського приорату[en] (1764—1765). Папа римський доручив йому побудову хору в церкві Сан-Джованні ін Латерано.
Кризова доба в Італії 18 століття Редагувати
Криза в мистецтві Італії середини і кінця 18 століття посилювалась і кризою феодальної влади, її стагнацією, реакційністю. З кожним десятиліттям Італія як низка європейських культурних центрів(Неаполь — Рим — Флоренція — Венеція) втрачала свої позиції, адже жити одним величним минулим ставало недостатньо. Нові політичні і культурні центри в Парижі, Дрездені, Лондоні, Відні, Петербурзі набули значущості і міці. Саме вони почали відігравати значну роль як в політиці, так і в культурі. Італія була і залишилась конгломератом дрібних князівств, різних мов і напівколоніальних територій інших держав (Неаполь і Кампанья належали Іспанії, Північ країни — Австрії)). Значне скорочення будівництва по всій країні, зубожіння населення, злочинність і еміграція найкращих митців в інші держави стали логічним продовженням кризи. Італію у 18 ст. оминули процеси об'єднання дрібних князівств в єдину державу, оминув процес утворення єдиного владного центру(як у Іспанії, Франції, Автро-Угорщині, Російській імперії), оминув процес переходу економіки на капіталістичні рейки.
Французька «Енциклопедія» близько 1750 року фіксувала
Вирішення цих болючих проблем перейде у майбутнє і розтягнеться на 19 і 20 століття.
Публічні страти в Італії Редагувати
Усі спроби міського чи сільського населення змінити ситуацію наражались на могутній спротив владних структур. Атмосферу пригніченості посилювали і владні репресії, публічні страти в Італії 18 століття. Про страти сповіщали афіші, лубочні картинки, гравюри, навіть книжки. Письменник Д. Берті писав про Італію початку 18 ст. —
Піранезі жив в цій атмосфері. І вона стала одним з поштовхів для створення сюїти «Фантазії на теми в'язниць».
Серія «Уявні в'язниці» 1745 року Редагувати
Звичайно ж, в реальності подібних в'язниць не мали ні Венеція, ні Рим. Гігантські споруди, вежі, велетенські механізми і кайдани — все це нагромадження механіки і архітектури існує для тортур, для залякування в'язнів і тих, хто може сюди потрапити. Грандіозність побудов Піранезі на цих аркушах вражала настільки, що забували про їх деяку театральність і перебільшення. Не схожі вони і на нічні кошмари. Ситуацію не прояснювали і написи в самих гравюрах («Злочини шкодять мистецтвам», «Підступність веде до неприємностей і народжує підозрілість», «Від жаху зростає сміливість» тощо). Незрозуміло, до чого в гравюрах стільки прикутих в'язнів і яка їх провина. Чому так багато будівничих, що продовжують нагромаджувати ці страхітливі в'язниці і до чого тут згадка про мистецтва. Ніякі інтерпретації змісту не дали повної розгадки серії. Могутнє враження від невеликої за кількістю серії (вона мала лише 16 аркушів) продовжувалось століттями. Серію вивчали біографи Піранезі, письменники, історики мистецтва різних країн, діячі кіно 20 століття. Вона залишилась одним з феноменів мистецтва 18 століття і графіки взагалі.
Одруження в 1752 році Редагувати
У віці 32 роки Піранезі раптово одружився. Йому сподобалась одна дівчина і він узяв з нею шлюб. Дружина (Анжеліка Пасквіні) була дочкою садівника на віллі Корсіні.
Зв'язки з видатними сучасниками Редагувати
Життя і творчість в Римі, де була розташована Французька академія і де мешкали художники з Парижу, обумовила знайомство з ними. " Живописцем руїн " (здебільшого римських руїн) був Гюбер Робер, знайомець Піранезі. Листувався Піранезі і з британським архітектором на ім'я Роберт Адам(1728—1792).
Остання серія гравюр Редагувати
Завдяки зв'язкам з представниками стилю класицизм Піранезі відкрив для себе архітектурне надбання Стародавньї Греції. Митець забажав "розібратися, чому це весь художній світ вважає, що Італія завдячує своїм мистецтвом Старордавній Греції, а не навпаки ". Він зробив подорож на південь півострова в Пестум, де були залишки храмів стародавніх греків .У 1778 р. Піранезі надрукував серію гравюр « Краєвиди з храмами Пестума». Ця серія стане останньою в творчості митця.
Впливи Піранезі на британців Редагувати
Британський архітектор Роберт Мілн у 1769 р. звернувся до Піранезі з проханням зробити офорт з проєктом мосту. Образ інженерної споруди сподобався і в Лондоні побудували міст Пітта за офортом Піранезі.
Архітектор Д. Данс подорожував по Італії і бачив серію офортів «В'язниці». Дещо з них було узято при побудові Старої Ньюгетської в'язниці.
Англійські графіки Джон Кром та Джон Котмен створили свої гравюри на античні теми, відштовхуючись від офортів Піранезі.
Смерть Редагувати
Помер у 1778 році в Римі, похований в церкві Санта Марія (на пагорбі Авентін), яку він сам і побудував.
Галерея обраних гравюр Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Пиранези Джованни Баттиста // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- «Всеобщая история искусств», т 4, М., «Искусство», 1963, с. 252
- Л. А. Дьяков. «Джованни Баттиста Пиранези». Москва: Изобразительное искусство, 1980, с. 16
- Л. А. Дьяков. «Джованни Баттиста Пиранези». Москва: Изобразительное искусство, 1980, с.18
- Л. А. Дьяков. «Джованни Баттиста Пиранези». Москва: Изобразительное искусство, 1980, с.13.
- Л. А. Дьяков. «Джованни Баттиста Пиранези». Москва: Изобразительное искусство, 1980, с.12
Джерела Редагувати
- Luzius Keller: Piranése et les Romantiques Francais — le mythe des escaliers en spirale, Librairie José Corti, Paris 1966.
- Henri Focillon: Giovanni-Battista Piranesi. InFolio Editio, Gollion 2001, ISBN 2-88474-504-1.
- Norbert Miller. Archäologie des Traums. Versuch über Giovanni Battista Piranesi. München und Wien: Hanser, 1978 (нім.).
Посилання Редагувати
- Піранезі Джованні-Баттіста // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 132.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Баттіста Піранезі |
- (1835—1839)
- Фантазії на теми в'язниць [ 10 травня 2010 у Wayback Machine.] (1745; 1761)