Новоозе́рне (рос. Новоозёрное, крим. Novoozörnoye) — селище міського типу в Україні, у складі Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим.
смт Новоозерне | |
---|---|
Вид на центр селища | |
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Євпаторійська міська рада |
Рада | Новоозернівська селищна рада |
Код КАТОТТГ: | |
Облікова картка | Новоозерне |
Основні дані | |
Засноване | 1971 |
Статус | із 1977 року |
Площа | 6.30 км² |
Населення | ▲7393 (на 2014 рік) |
Густота | 1173.49 осіб/км² |
Поштовий індекс | 97491 |
Телефонний код | +380 6569 |
Географічні координати | 45°23′09″ пн. ш. 33°07′04″ сх. д. / 45.38583° пн. ш. 33.11778° сх. д.Координати: 45°23′09″ пн. ш. 33°07′04″ сх. д. / 45.38583° пн. ш. 33.11778° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 20 м |
Водойма | озеро Донузлав |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Євпаторія |
До станції: | 28 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 78 км |
Селищна влада | |
Адреса | 97491, Автономна Республіка Крим, Євпаторійська міськрада, смт Новоозерне, пр-т Героїв Десантників, 3 |
Голова селищної ради | Олег Курятенко |
Карта | |
Новоозерне | |
Новоозерне | |
Новоозерне у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Знаходиться в центральній частині узбережжя північно-західного Криму, на південному березі оз. Донузлав, за 78 км. від Сімферополя, і за 28 км. від найближчої залізничної станції в м. Євпаторія.
За 15 км від Новоозерного є тимчасово непрацюючий аеропорт військової і цивільної авіації. Автостанція забезпечує щоденний зв'язок з містами Севастополь, Євпаторія, Саки. В період курортного сезону вводяться додаткові рейси автотранспорту.
Поверхня — невисоке степове узгір'я, схили яких, повернені до живописних пляжів на берегах бухти.
Історія Редагувати
Територія селища була заселена ще в бронзову добу, про що свідчать археологічні розкопки. Надалі історія цієї місцевості тісно пов'язана з сусідніми містам-полісам античності: Керкинітідою (Євпаторія) і Калос Ліменом (Чорноморське), які входили в систему військово-економічної діяльності Херсонеса (Севастополь).
Сучасна історія території селища пов'язана із створенням в 60 — 80-і рр. XX в. на південному березі судноплавної частини Донузлавської бухти військово-морської бази — другої за значенням після севастопольської військово-морської бази. Перший житловий будинок був побудований в кінці 1971 р.
У 1972 р. селищу надано його теперішню назву.
У лютому 1980 р. була утворена селищна рада народних депутатів.
На початку 80-х рр. створена широка мережа установ торгівлі і побуту, під яку зайняті 7 тис. м² корисної площі. Побудовані і введені в експлуатацію корпуси філіалу Севастопольського радіозаводу ім. Колмакова. На початку 90-х рр. у Новоозерному базуються з'єднання десантних, протичовнових, розвідувальних кораблів, допоміжної суден.
У 1995-96 рр. за рішенням і домовленості глав держав колишнього СРСР на території Донузлавського гарнізону і селища Новоозерного створюється штаб і частини Південного морського району ВМС України.
У серпні 1997 році селище відвідав Президент України Леонід Кучма. Незабаром на території порту і селища пройшла початкова фаза перших в історії України міжнародних морських навчань «Морський Бриз-97» за участю кораблів і суден Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини і США.
У 1998 р. Новоозерне відвідали з дружнім візитом екіпажі і курсанти двох навчальних кораблів ВМС Туреччини.
Населення Редагувати
За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 6108 осіб. Мовний склад населення села був таким:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1099 | 17,99 |
російська | 4947 | 80,99 |
кримськотатарська | 19 | 0,31 |
білоруська | 13 | 0,21 |
вірменська | 7 | 0,11 |
молдавська | 4 | 0,07 |
угорська | 1 | 0,02 |
Природні ресурси Редагувати
Головним багатством сучасного Новоозерного є винятково сприятливе екологічне положення в регіоні. Чисте повітря, степ з великою кількістю лікарських рослин і унікальний, придатний для лікування багатьох хвороб, склад води, — яка являє собою суміш цілющої ропи з лиману, морської і джерельної; все це притягає в селище тисячі курортників. На довколишній території є поклади глини і вапняку, з дна озера здобувається пісок. До розряду унікальних — відноситься перша в країні вітроелектростанції (Донузлавська ВЕС), утворена в 90-і рр. за сумісним договором між США і Україною. У регіоні є всі умови для розвитку промислового морського і озерного риболовецького господарства, крупного і дрібного тваринництва, вівчарства із створенням переробних підприємств в промисловій зоні селищ Новоозерного і Мирного, а також розвитку санаторно-курортного лікування і відпочинку, розвитку інфраструктури для бази міжнародного вітрильного спорту. До розряду унікальних — у області харчової промисловості, відноситься також розведення і здобич на акваторії озера мідій — корисного делікатесного продукту.
Соціальна сфера Редагувати
У селищі функціонують 1 загальноосвітня школа; 2 поліклініки, військово-морський шпиталь, декілька аптек; Будинок офіцерів, Матроський клуб, декілька бібліотек, школа мистецтв, народний музей; спортзал, футбольні, баскетбольні і волейбольні майданчики, яхт-клуб, філіал Євпаторійського шахового клубу, гуртки судо- і авіамоделювання; готель, відділення ощадного банку; зони відпочинку: Приморський парк, пляжі. Найкращі місцеві, республіканські і закордонні художні колективи виступають на традиційному фестивалі «Пісні моря», приуроченому до дня Флоту. Діє православна церква Андрія Первозванного.
Пам'ятники та архітектура Редагувати
У плануванні і композиції будинків, вулиць і скверів Новоозерне є пам'яткою архітектури другої половини ХХ ст. Всі його вулиці і проспект складаються з 5-поверхових будівель. Велично і оригінально оформлені фасади будівель управління Південно-морського району, госпіталю, Будинку офіцерів. Всі ці споруди виконані як єдиний архітектурний ансамбль. У селищі встановлені: меморіальний комплекс, бюсти Героїв Радянського Союзу: М. Сипягина, І. Голубця, Д. Глухова.
Архітектура | |||
Персоналії Редагувати
У Новоозерному служили й одержали найвищі військові звання адмірали флотів СРСР, Росії, України: Ю. Крилов, Ф. Кантур, І. Махонін, Р. Веріч, А. Лойко, А. Манченко, перший командувач ВМС України, депутат ВР України Б.Кожин.
Міста-побратими Редагувати
- Докучаєвськ, Донецька область (з 16 липня 2011 року)
Див. також Редагувати
- Бібліотека-філія № 11
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- . Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 21 лютого 2009.
- Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
- Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новоозерне (смт) |