Назва Вірменії

Назва Вірменії має більш ніж 25-сторічну історію. Національна назва — «Хайастан» (вірм. Հայաստան [Hɑjɑsˈtɑn]), що означає буквально «країна народу хай». Ендонім вірмен та їх країни.

Етимологія

У процесі етногенезу вірменського народу найважливішу роль зіграли два основні племінні союзи: на південному заході Вірменського нагір'я — Арме-Шубрія (XII—VII ст. до н. е.), на північному заході — Хайаса-Ацці (середина II тис. до н. е.). Самоназва вірмян haй та їх країни hАйк або hАйастан походить від назви народів, що населяли Хайасу-Ацці. Щодо виникнення терміну «Арменія», провідні фахівці з етнографії вірменського народу пов'язують його з «індоєвропейськими протовірменськими племенами», що населяли Арме-Шубрію. Ці племена у ассирійских джерелах називалися однаково, тобто народ називали так само як і їх країну - Уруме. В свою чергу урарти, які часто воювали з цим народом, називали його урме. В ассирійских клинописах, як і в урартській, ця назва звучала як Орме чи Арме, так як початковий знак передавався через -о-, а назви «Орме» та «Арме» - чергувалися.

Сучасною українською офіційною назвою країни є «Вірменія». Дана назва містить протезу «В» і неятевий ікавізм та походить від дав.-рус. "Орменія", і стар.-укр. "Орменія". Обоє назви походять від грецького Αρμενία. Зміна початкового голосного «А» на «О» сталась через неможливість існування звуку «А» на початку слова в давньоруській мові.

Найраніші згадки

Найраніша згадка екзоніму «Арменія» датується VI сторіччям до н. е. У Бегістунському написі, перський цар Дарій I трьома мовами означає державу Урарту: топонімом «Арміна» (давньоперська мова) та «Армінуя» (еламська мова). У давньогрецькій мові слово «арменоі» (Αρμένιοι) з'явилось майже у той самий час. Це слово використовував Гекатей Мілетський близько 476 р. до н. е. Геродот писав: «Вірмени були споряджені як фригійці, будучи фригійськими поселенцями». Ксенофонт описав багато аспектів сільського життя древніх вірмен та їх гостинність.

Інші версії

Ряд версій про походження екзоніму «Арменія» нині розглядається істориками, однак переконливих доказів на користь жодної версії досі не знайдено. Ряд версій спростував у 1946 році вірменознавець - Ніколас Адонц.

Від Армани, Арминум, Ерменен, Урмену або Мінні

• На початку XX століття вірменознавці припустили, що перське «Арміна» та грецьке «Арменоі» є похідними від ассирійського топоніму «Арминум» (Armânum) або «Армани» (Armanî). Деякі документи бронзового віку Месопотамії та Стародавнього Єгипту містять цей топонім. Найбільш рання з цих згадок походить з царства «Арминум» разом з землею Ібла - як території, які приблизно у 2250 році до н. е. підкорив Нарам-Суен. Ці землі ідентифікуються як аккадські поселення біля сучасного турецького міста Діярбакир. Проте такі історики як Уейн Горовіц, вважають, що підкореною землею була не Вірменія, а околиці сирійського Алеппо.
• Інша версія — варіант «Урмані» або «Урмену», який зустрічається нібито в документах епохи царя Менуа, правителя Урарту.
• В Біблії згадується країна Мінні, яка іноді асоціюється з історичним регіоном Вірменією (наприклад, [[|Ієр]] 51:27, [[|Ієз]] 27:17). Вважається, що Вірменія («Хар-мінні») була східною частиною країни Мінні, яка межувала з Араратським та Аскеназським царствами. В ассирійських рукописах зустрічається назва «Міннаі» або «Маннаі», яка відноситься до держави Манна. Ще одна версія полягає в тому, що в клинописних написах «Mannai», означає частину Історичної Вірменії між озерами Ван та Урмія.
• Ряд авторів пов'язував індоєвропейський корінь *ar- зі значенням «збирати».

Історіографічна традиція

В вірменській традиції, Арам є людиною, від імені якого й утворилась назва Вірменії та вірмен. Арам був нащадком прабатька вірмен - Гайка, сином жінки на ім'я Арма та батька царя Ари Прекрасного (згідно з даними історика Мовсеса Хоренаці). Іноді Арам асоціюється з першим царем Урарту на ім'я Арама. Ендонім «Айк» з грабара (класичної форми вірменської мови), згідно з цією традицією, стосується безпосередньо самого Айка. Чоловічі імена Армен, Арман та жіночі Арміна, Арміне є найбільш поширені у вірмен. Окрім того, перська та німецька мови мають чоловіче ім'я Армін.

Сучасні назви

Іменування вірмен та Вірменії вірменською та мовами країн-сусідів:

Мова	Вірмени	Вірменія
Вірменська	հայեր (айер)	Հայաստան (айястан), Հայք (хайк)
Арабська	أرمن (Арман)	أرمينيا (Армінія)
Арамейська	ܐܪܡܐܢܥ (Армані)	ܐܪܡܝܢܝܐ (Армінія)
Азербайджанська	Ermənilər	Ermənistan
Перська	ارمنی (Армані)	ارمنستان (Арманестан)
Грузинська	სომხები (Сомхеби)	სომხეთი (Сомхеті)
Грецька	Αρμένιοι (Арменіос)	Αρμενία (Арменія)
Іврит	ארמנים (Арменім)	ארמניה (Арменія)
Курдська	Ermeni	Ermenistan
Російська	армяне	Армения
Турецька	Ermeniler	Ermenistan

Примітки

1. Поспелов, 2002, с. 44.
2. Ter-Sarkisyants A.E., History and culture of the Armenian people from ancient times to the beginning of the XIX century. M., 2005
3. С. Ю. Гуроклян: Проблема происхождения армянского народа на современном этапе (1991—2012 ГГ.), 2013 г.
4. «Χαλύβοισι πρὸς νότον Ἀρμένιοι ὁμουρέουσι (Вірмени межують з халібами на півдні)». Chahin, Mark (2001). The Kingdom of Armenia. London: Routledge. с. fr. 203. ISBN 0-7007-1452-9. 
5. Книга сьома. «Полігімнія», частина 73
6. Nicholas Adontz. «Histoire d'Arménie: les origines, du Xe siècle au VIe siècle av. J.C.», Paris 1946: «Armani has absolutely no relation to Armenia.»
7. H. A. Rigg (1937).
8. Babylonian copy, ca. 2200 BC, URI 275, lines I.7, 13; II.4; III.3, 30.
9. Horace Abram Rigg, Jr., A Note on the Names Armânum and Urartu, Journal of the American Oriental Society (1937).
10. Wayne Horowitz, Mesopotamian Cosmic Geography [ 7 січня 2020 у Wayback Machine.], Eisenbrauns 1998, ISBN 0-931464-99-4
11. Vahan Kurkjian, History of Armenia, Michigan 1968 [1]^{[неавторитетне джерело]}
12. Easton's Bible Dictionary
13. International Standard Bible Encyclopedia s.v. Minni
14. Минни // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
15. T. V. Gamkrelidze and V. V. Ivanov, The Early History of Indo-European (aka Aryan) Languages, Scientific American, March 1990
16. James P. Mallory, «Kuro-Araxes Culture», Encyclopedia of Indo-European Culture, Fitzroy Dearborn, 1997.
17. MOBCEC ХОРЕНАЦИ. «ИСТОРИЯ АРМЕНИИ». Книга 1. РОДОСЛОВИЕ ВЕЛИКОЙ АРМЕНИИ. Глава 12. «О происшедших от Хайка родах и потомках и о деяниях каждого из них.» [ 16 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
18. History of Armenia by Father Michael Chamich from B.C. 2247 to the Year of Christ 1780, or 1229 of the Armenian era, Bishop's College Press, Calcutta, 1827, page 19: «[Aram] was the first to raise the Armenian name to any degree of renown; so that contemporary nations … called them the Aramians, or followers of Aram, a name which has been corrupted into Armenians; and the country they inhabited, by universal consent, took the name of Armenia.»
19. «Արամ» in H. Ačaṙean (1926-35), Hayocʿ Anjnanunneri Baṙaran (Yerevan: Yerevan State University), 2nd ed., 1942-62
20. Razmik Panossian, The Armenians: From Kings And Priests to Merchants And Commissars, Columbia University Press (2006), ISBN 978-0-231-13926-7, p. 106.
21. Parsiana, Book of Iranian Names[2] [ 16 серпня 2017 у Wayback Machine.]: a dweller of the Garden of Eden, a son of king Kobad

Посилання