www.wikidata.uk-ua.nina.az

Міллер Євген Карлович Євгеній Людвіг Карлович Міллер 25 вересня 7 жовтня 1867 Динабург Вітебська губернія 11 травня 1939

Міллер Євген Карлович

Євгеній-Людвіг Карлович Міллер ( 25 вересня (7 жовтня) 1867 , Динабург, Вітебська губернія - 11 травня 1939, Москва ) - російський воєначальник, генерал-лейтенант (1915); керівник Білого руху на півночі Росії в 1919-1920 роках, головнокомандувач усіма сухопутними, морськими збройними силами Росії ( Північна армія ), що діяли проти радянської влади на Північному фронті .

Міллер Євген Карлович
рос. Евгений-Людвиг Карлович Миллер
{{{ім'я}}}
Нині на посаді
Народився 25 вересня (7 жовтня) 1867
Даугавпілс, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер 11 травня 1939(1939-05-11) (71 рік)
Москва, СРСР
Відомий як політик, офіцер
Країна Російська імперія, Російська республіка і Російська держава (1918—1920)
Alma mater Миколаївське кавалерійське училищеd
Нагороди

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Походив із дворянського роду Міллерів, який мав німецьке коріння. У зрілі роки так згадував про своє виховання:

У будинку моїх батьків з дитинства я був вихований як віруючий християнин, у правилах поваги до людської особистості — байдуже, чи була людина в соціальному відношенні вищою чи нижчою; почуття справедливості у взаєминах з людьми, явне розуміння різниці між добром і злом, щирістю та обманом, правдою та брехнею, людинолюбством та звіриною жорстокістю – ось ті основи, які вселялися мені з дитинства.

Освіта та військова служба Редагувати

Закінчив Миколаївський кадетський корпус (1884) та Миколаївське кавалерійське училище (1886), звідки випущений був корнетом у лейб-гвардії Гусарський Його Величності полк . Несучи службу у вказаному полку, був особисто знайомий з Миколою II, з яким був практично ровесником . Цей епізод ліг в основу пізніших чуток про те, що швидке просування Міллера по службі пов'язане з найвищою протекцією, проте його якості як командира та адміністратора були досить високо оцінені, щоб чутка повною мірою відповідала правді.

У 1892 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу . У 1893 був призначений начальником стройового відділу штабу Карської фортеці, але вже в березні 1893 переведений в запас. З липня 1896 перебував у розпорядженні начальника Головного штабу, з грудня 1897 перебував при Головному штабі. З лютого 1898 - військовий агент в Брюсселі і Гаазі, брав участь у підготовці 1-ї конференції в Гаазі, з серпня 1901 - військовий агент в Італії. З 1901 року - полковник . З грудня 1907 - командир 7-го гусарського Білоруського полку, з серпня 1909 - 2-й обер-квартирмейстер Головного управління Генерального штабу; у його віданні перебували всі російські військові аташе у країнах Європи. З 6 грудня 1909 року - генерал-майор . З травня 1910 - начальник Миколаївського кавалерійського училища . З жовтня 1912 - начальник штабу Московського військового округу .

Перша світова війна Редагувати

З липня 1914 - начальник штабу 5-ї армії, управління якої було створено на базі командування Московським військовим округом. Брав участь у Галицькій битві, відбитті наступу німців на Варшаву, Лодзинській операції . З 1915 - генерал-лейтенант . У січні 1915 сформував штаб 12-ї армії Західного фронту і з цією армією на посаді начальника її штабу брав участь у подальших військових діях ( Праснишська операція ). У травні 1915 управління армії перекинуто на Риго-Шавельський напрямок з базами - Рига і Двінськ . Незабаром управління перейменовано на 5-ту армію (друге формування). З червня 1915 Міллер знову начальник штабу 5-ї армії .

З вересня 1916 р. фактично командував 26-м армійським корпусом у складі Особливої армії, що діяла в Румунії. Офіційно призначений командиром корпусу 28 грудня 1916 року. У січні 1917 року частинами корпусу під командуванням Міллера було проведено наступ, що увінчався повним успіхом — заняттям укріпленої позиції в Карпатах, взяттям великої кількості полонених, гармат і кулеметів.

Після Лютневої революції склав присягу Тимчасовому уряду і пізніше стверджував, що якби хотів «займатися контрреволюційною діяльністю», то у нього «вистачило б мужності не сприймати присяги» . Виконуючи наказ командувача фронтом, 7 квітня 1917 спробував переконати поповнення, що прибули, зняти червоні банти і винести з ладу червоний прапор . Не будучи важливим противником революції, Міллер вимагав дотримання дисципліни та субординації у діючій армії. У відповідь був бунт маршових рот. Солдати зірвали з Міллера шапку, погони, побили і прогнали генерала під побої та лайку вулицями заштатного румунського міста. Після цього заарештований тими ж солдатами, просидів на гауптвахті етапного коменданта чотири доби, потім під конвоєм відправлений до Петрограда . Цей епізод разом із фактом несення служби з Миколою II в лейб-гвардійському полку дав привід для пізніших чуток, ніби генерал є противником революції, реакціонером і «приятелем Миколки». Після проведеного розслідування, яке не виявило складу злочину, було відраховано в запас. З серпня 1917 року перебував у розпорядженні начальника Генерального штабу, будучи представником Ставки Верховного головнокомандувача при Італійській головній квартирі, куди він і відбуває.

Білий рух Редагувати

Міллер у Північній області, 1920 рік

Після приходу до влади більшовиків відмовився підтримувати відносини з Головним управлінням Генерального штабу та Ставкою. За це Міллер був заочно відданий суду революційного трибуналу . Після укладання більшовиками Берестейського мирного договору Міллер залишив Італію. Займався в Парижі питаннями розформування та перекидання до Росії частин російських бригад у Франції та Македонії .

Антибільшовизм зближував його з прихильниками Союзу відродження Росії та регіональними північними колами, проте загалом його політичні погляди були суперечливими. Як майже всі лідери білого руху, співчував ідеї конституційної монархії - при цьому погоджувався, що білі армії не повинні відкрито виступати під монархічним прапором, а майбутнє країни повинен визначати сам російський народ - і водночас глибоко не довіряв здатності народу визначати свою долю . З одного боку, щиро вірив у глибинний селянський патріотизм і саме з «пробудженням» селянства пов'язував надії на перемогу над більшовиками — з іншого досвіду революції зумовлював поблажливе, часом зневажливе ставлення до народу. Про збунтованих солдатів писав: «… я не маю до них ні почуття злості, ні почуття помсти; жалюгідний сірий народ, який можна підбити на що завгодно » . Уявлення про те, що селяни сірі та дурні, а тому захоплюються нездійсненними ідеями, відштовхнуло його від спроб політичної боротьби з більшовизмом. За Міллером, єдиний рецепт був - силами армії поширити владу білого руху на якомога більшу територію і силою припинити вплив більшовиків на населення .

Так само непослідовними були його ставлення до потенційних союзників у боротьбі проти більшовиків. З одного боку, він прагнув забезпечити білому руху найширшу підтримку та звертався за допомогою до країн Антанти. З іншого — через імперський світогляд підозріло ставився до присутності іноземних армій на території Росії. Нарешті, не хотів заручитися допомогою національних околиць в обмін на визнання незалежності та територіальні поступки .

У жовтні та на початку листопада посол у Парижі В. А. Маклаков отримав телеграми з Архангельська від французького посла Нуланса та італійського посла делла Торрета з проханням, щоб Міллер виїхав до Архангельська. Потім у листопаді 1918 року Міллер отримав телеграму безпосередньо від антибільшовицького уряду Північної області із запрошенням обійняти посаду генерал-губернатора Північної області.

Дорогою до Архангельська в Лондоні Міллер зустрівся з начальником британського генерального штабу Генрі Вілсоном, який вказав Міллеру, що висадка союзників в Архангельську була викликана війною з німцями і з укладанням перемир'я з Німеччиною, ні про які активні операції британських військ проти більшовиків не могло бути і мови.

На пароплаві «Утмалі» Міллер прибув до Мурманська. 1 січня 1919 року на криголамі «Канада» прибув до Архангельська, де був призначений керуючим закордонними справами уряду, а 15 січня цього року — генерал-губернатором Північної області. З травня 1919 одночасно головнокомандувач військами Північної області - Північної армії, з червня - головнокомандувач Північним фронтом.

У вересні 1919 року одночасно обійняв посаду Головного начальника Північного краю, очоливши 20-тисячну армію.

Спирався на підтримку незначного британського військового контингенту, який вів бойові дії проти частин Червоної армії, але восени 1919 уряд Ллойд-Джорджа відмовився підтримувати сили, що ведуть боротьбу з більшовиками. Одночасно припинилося постачання боєприпасів та озброєння з Великої Британії, що поставило армію Міллера у критичне становище, оскільки на контрольованій нею території не було жодних військових заводів, і брати зброю не було звідки. 19 жовтня 1919 року Колчак скасував тимчасовий уряд Північної області та призначив Є. К. Міллера начальником краю із диктаторськими повноваженнями.

Проте після відходу англійців Міллер продовжив боротьбу проти більшовиків, але вже 19 лютого 1920 був змушений емігрувати. Разом із генералом Міллером Росію залишили понад 800 військовослужбовців та цивільних біженців, розміщених на криголамному пароплаві «Козьма Мінін» та яхті «Ярославна». Незважаючи на перешкоди у вигляді льодових полів та пущеного навздогін червоними криголама «Канада», білим морякам вдалося довести свій загін до порту Тромсе в Норвегії, куди вони прибули 26 лютого 1920 року.

В еміграції Редагувати

Після перебування в таборі для біженців Стіордален поблизу Тронгейма (Норвегія) з березня по червень 1920 року генерал Міллер жив на еміграції у Франції. З травня 1920 - головний уповноважений у військових і морських справах генерала П. Н. Врангеля в Парижі. З квітня 1922 - начальник штабу генерала Врангеля, з червня 1923 перебував у розпорядженні великого князя Миколи Миколайовича (з листопада 1923 також завідував його грошима), з 1925 старший помічник голови Російського загально-військового союзу (РОВС). Після викрадення радянською розвідкою генерала А. П. Кутепова в 1930 Міллер став головою РОВСа. Був також головою Об'єднання офіцерів 7-го гусарського полку, Товариства взаємодопомоги колишніх вихованців Миколаївського кавалерійського училища, Товариства сіверян.

У статті «Чому ми непримиренні» виклав мотиви свого рішучого і безкомпромісного неприйняття більшовицької влади:

Православна віра, батьківщина, сім'я — ось ті три підвалини, на яких російський народ будував своє життя, свою державу. І їм радянська влада, уособлена комуністами, оголосила нещадну війну. У моїй душі зараз живуть три почуття — безмежна ненависть до більшовиків, що правлять Росією, надія, що мені доведеться брати участь у поваленні їхньої влади та віра у майбутнє відродження Росії.

Викрадення генерала Міллера Редагувати

22 вересня 1937 року викрадений та вивезений агентами НКВС з Парижа до Москви. Метою операції було просування на посаду голови РУВС агента НКВС генерала Н. В. Скобліна, який взяв активну участь в організації викрадення, заманивши Міллера на зустріч із співробітниками НКВС, які діяли під виглядом німецьких дипломатів. Допомога в викраденні генерала Є. К. Міллера надав агент НКВС С. Н. Третьяков. Вирушаючи на зустріч і відчуваючи небезпеку, Міллер залишив записку співробітникам із зазначенням, до кого він вирушив разом зі Скобліним:

У мене сьогодні о 12.30 годині дня зустріч з генералом Скобліним на розі вулиць Жасмен та Раффе. Він повинен відвезти мене на побачення з німецьким офіцером, військовим аташе при лімітрофних державах, Штроманом і з Вернером, відрядженим до тутешнього німецького посольства. Обидва добре розмовляють російською. Побачення влаштовується з ініціативи Скобліна. Можливо, це пастка, а тому про всяк випадок залишаю цю записку.

— 22 вересня 1937 р. генерал-лейтенант Міллер.

Таким чином, плани НКВС щодо просування свого агента на посаду голови найбільшої емігрантської військової організації виявилися зірвані, а сам Скоблін був змушений тікати. Редактор емігрантського видання «Вартовий» В. В. Оріхів так писав про Міллера:

Свою чесність, бездоганну та жертовну, він зберіг до останнього дня свого життя. Зрозуміло, що зрадник просив Євгена Карловича дати слово про збереження «побачення» в секреті, негідник знав, що слово генерала Міллера святе. І мав рацію. Генерал Міллер своє останнє слово честі дотримав, але якою ціною!.. Але він зробив і останню велику послугу нашій спільній справі. З волі Божої, за чудесним натхненням він залишив записку «на випадок»… Ця записка відкрила вбивцю, який без цього, мабуть, добив би Загально-Воїнський Союз найближчим часом страшною провокацією.

Зникнення Міллера у статті першого видання Великої радянської енциклопедії описано так: «Викрадення Міллера було організовано за завданням німецьких фашистів, які вважали його недостатньо слухняним своїм агентом» .

Тюремне ув'язнення та загибель Редагувати

Ув'язнений «Іванов, Петре Васильовичу»

Міллера було доставлено в СРСР на теплоході «Марія Ульянова» і ув'язнено НКВС на Луб'янці, де утримувався під ім'ям Петра Васильовича Іванова. На допитах не повідомив жодної інформації, здатної заподіяти шкоду діяльності РОВС . 30 березня 1938 року генерал звернувся до наркома внутрішніх справ М. І. Єжова з проханням дозволити йому інкогніто відвідати православний храм, пояснивши, що він навряд чи при цьому буде впізнаний: «Я можу перев'язати обличчя пов'язкою, та й взагалі мій сучасний образ цивільного старого мало нагадує моложавого 47-річного генерала, яким я виїхав із Москви 1914 року». Відповіді на це прохання не надійшло, і 16 квітня Міллер звернувся до Єжова з новим листом, у якому просив передати йому Євангеліє та «Історію церкви» (або «Житія святих»), а також дозволити користуватися папером та пером. Реакції влади на ці прохання також не було.

Був засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання та розстріляний у підвалі внутрішньої в'язниці НКВС 11 травня 1939 року .

Шлюб та діти Редагувати

У листопаді 1896 року повінчався з Наталією Миколаївною Шиповою (1870-1945), дочкою генерала від кавалерії Миколи Миколайовича Шипова і Софії Петрівни Ланської. Ім'я своє вона отримала на честь бабусі Наталії Миколаївни Пушкіної-Ланської. Олександра Арапова писала братові Григорію Пушкіну:

На третій день після нашого приїзду Тата Шипова була заручена за Міллера, колишнього гусара, а тепер у Генеральному штабі служить, і так як ця тяганина тяглася... 8 років, то батьки її не бажали через шлюб коштів, то раз погодившись... повінчали через 3 тижні, 11-го числа

У шлюбі народилися:

  • Марія Євгенівна (1897-1982) - громадський і церковний діяч, дружина протопресвітера Олександра Івановича Чекана (1893-1982).
  • Софія Євгенівна (1898-1946).
  • Микола Євгенович (1900-1946).

Нагороди Редагувати

Інші

У літературі та кіно Редагувати

  • Історія викрадення Міллера частково відтворена у фільмах « Потрійний агент » Еріка Ромера та « Чарівність зла » Михайла Козакова . Роль генерала зіграли Дмитро Рафальський та Віктор Тульчинський відповідно.
  • Романи «Брехня» П. н. Краснова та «Північний Хрест» Валерія Поволяєва .
  • Генерал Євген Міллер (у період командування Північною армією) є одним із героїв історичного роману Валентина Пікуля « З глухого кута ».
  • Генерал Міллер – одна з дійових осіб у творі братів Вайнерів «Карський рейд».

Примітки Редагувати

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129587281 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Цветков В. Ж. Белое дело в России. 1919 г. (формирование и эволюция политических структур Белого движения в России). — 1-е. — М. : Посев, 2009. — С. 609. — 250 прим. — ISBN 978-5-85824-184-3.
  3. HIA.E.Miller Collection. Box 1, Folder 1, P.62 (показания миллера)
  4. HIA.E.Miller Collection. Box 1, Folder 1, P.25, 48 (показания Миллера)
  5. Рапорт командующего 9-й армией П. А. Лечицкого военному министру А. И. Гучкову, 8 апреля 1917 года
  6. Ironside E.W. Archangel, p.108
  7. HIA.E.Miller Collection. Box 1, Folder 1, P.45 (показания Миллера)
  8. Maynard C. The Murmansk venture. — С. 161.
  9. Ironside E.W. Archangel. — С. 108.
  10. HIA.E.Miller Collection. Box 1, Folder 3, P.19 (memorie)
  11. Черкашина Л. Внучка пушкінської Мадонни // Батьківщина : журнал. — М, 2009. — № 4. — С. 104—105.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Yevgenij Lyudvig Karlovich Miller 25 veresnya 7 zhovtnya 1867 Dinaburg Vitebska guberniya 11 travnya 1939 Moskva rosijskij voyenachalnik general lejtenant 1915 kerivnik Bilogo ruhu na pivnochi Rosiyi v 1919 1920 rokah golovnokomanduvach usima suhoputnimi morskimi zbrojnimi silami Rosiyi Pivnichna armiya sho diyali proti radyanskoyi vladi na Pivnichnomu fronti 2 Miller Yevgen Karlovichros Evgenij Lyudvig Karlovich Miller im ya Nini na posadiNarodivsya 25 veresnya 7 zhovtnya 1867 Daugavpils Dvinskij povit Vitebska guberniya Rosijska imperiya 1 Pomer 11 travnya 1939 1939 05 11 71 rik Moskva SRSR 1 Vidomij yak politik oficerKrayina Rosijska imperiya Rosijska respublika i Rosijska derzhava 1918 1920 Alma mater Mikolayivske kavalerijske uchilishedNagorodiMediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Osvita ta vijskova sluzhba 1 2 Persha svitova vijna 1 3 Bilij ruh 1 4 V emigraciyi 1 5 Vikradennya generala Millera 1 6 Tyuremne uv yaznennya ta zagibel 2 Shlyub ta diti 3 Nagorodi 4 U literaturi ta kino 5 PrimitkiBiografiya RedaguvatiPohodiv iz dvoryanskogo rodu Milleriv yakij mav nimecke korinnya U zrili roki tak zgaduvav pro svoye vihovannya U budinku moyih batkiv z ditinstva ya buv vihovanij yak viruyuchij hristiyanin u pravilah povagi do lyudskoyi osobistosti bajduzhe chi bula lyudina v socialnomu vidnoshenni vishoyu chi nizhchoyu pochuttya spravedlivosti u vzayeminah z lyudmi yavne rozuminnya riznici mizh dobrom i zlom shiristyu ta obmanom pravdoyu ta brehneyu lyudinolyubstvom ta zvirinoyu zhorstokistyu os ti osnovi yaki vselyalisya meni z ditinstva Osvita ta vijskova sluzhba Redaguvati Zakinchiv Mikolayivskij kadetskij korpus 1884 ta Mikolayivske kavalerijske uchilishe 1886 zvidki vipushenij buv kornetom u lejb gvardiyi Gusarskij Jogo Velichnosti polk Nesuchi sluzhbu u vkazanomu polku buv osobisto znajomij z Mikoloyu II z yakim buv praktichno rovesnikom 3 Cej epizod lig v osnovu piznishih chutok pro te sho shvidke prosuvannya Millera po sluzhbi pov yazane z najvishoyu protekciyeyu prote jogo yakosti yak komandira ta administratora buli dosit visoko ocineni shob chutka povnoyu miroyu vidpovidala pravdi U 1892 roci zakinchiv Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu U 1893 buv priznachenij nachalnikom strojovogo viddilu shtabu Karskoyi forteci ale vzhe v berezni 1893 perevedenij v zapas Z lipnya 1896 perebuvav u rozporyadzhenni nachalnika Golovnogo shtabu z grudnya 1897 perebuvav pri Golovnomu shtabi Z lyutogo 1898 vijskovij agent v Bryusseli i Gaazi brav uchast u pidgotovci 1 yi konferenciyi v Gaazi z serpnya 1901 vijskovij agent v Italiyi Z 1901 roku polkovnik Z grudnya 1907 komandir 7 go gusarskogo Biloruskogo polku z serpnya 1909 2 j ober kvartirmejster Golovnogo upravlinnya Generalnogo shtabu u jogo vidanni perebuvali vsi rosijski vijskovi atashe u krayinah Yevropi Z 6 grudnya 1909 roku general major Z travnya 1910 nachalnik Mikolayivskogo kavalerijskogo uchilisha Z zhovtnya 1912 nachalnik shtabu Moskovskogo vijskovogo okrugu Persha svitova vijna Redaguvati Z lipnya 1914 nachalnik shtabu 5 yi armiyi upravlinnya yakoyi bulo stvoreno na bazi komanduvannya Moskovskim vijskovim okrugom Brav uchast u Galickij bitvi vidbitti nastupu nimciv na Varshavu Lodzinskij operaciyi Z 1915 general lejtenant U sichni 1915 sformuvav shtab 12 yi armiyi Zahidnogo frontu i z ciyeyu armiyeyu na posadi nachalnika yiyi shtabu brav uchast u podalshih vijskovih diyah Prasnishska operaciya U travni 1915 upravlinnya armiyi perekinuto na Rigo Shavelskij napryamok z bazami Riga i Dvinsk Nezabarom upravlinnya perejmenovano na 5 tu armiyu druge formuvannya Z chervnya 1915 Miller znovu nachalnik shtabu 5 yi armiyi Z veresnya 1916 r faktichno komanduvav 26 m armijskim korpusom u skladi Osoblivoyi armiyi sho diyala v Rumuniyi Oficijno priznachenij komandirom korpusu 28 grudnya 1916 roku U sichni 1917 roku chastinami korpusu pid komanduvannyam Millera bulo provedeno nastup sho uvinchavsya povnim uspihom zanyattyam ukriplenoyi poziciyi v Karpatah vzyattyam velikoyi kilkosti polonenih garmat i kulemetiv Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi sklav prisyagu Timchasovomu uryadu i piznishe stverdzhuvav sho yakbi hotiv zajmatisya kontrrevolyucijnoyu diyalnistyu to u nogo vistachilo b muzhnosti ne sprijmati prisyagi 4 Vikonuyuchi nakaz komanduvacha frontom 7 kvitnya 1917 sprobuvav perekonati popovnennya sho pribuli znyati chervoni banti i vinesti z ladu chervonij prapor Ne buduchi vazhlivim protivnikom revolyuciyi Miller vimagav dotrimannya disciplini ta subordinaciyi u diyuchij armiyi U vidpovid buv bunt marshovih rot Soldati zirvali z Millera shapku pogoni pobili i prognali generala pid poboyi ta lajku vulicyami zashtatnogo rumunskogo mista Pislya cogo zaareshtovanij timi zh soldatami prosidiv na gauptvahti etapnogo komendanta chotiri dobi potim pid konvoyem vidpravlenij do Petrograda 5 Cej epizod razom iz faktom nesennya sluzhbi z Mikoloyu II v lejb gvardijskomu polku dav privid dlya piznishih chutok nibi general ye protivnikom revolyuciyi reakcionerom i priyatelem Mikolki Pislya provedenogo rozsliduvannya yake ne viyavilo skladu zlochinu bulo vidrahovano v zapas Z serpnya 1917 roku perebuvav u rozporyadzhenni nachalnika Generalnogo shtabu buduchi predstavnikom Stavki Verhovnogo golovnokomanduvacha pri Italijskij golovnij kvartiri kudi vin i vidbuvaye Bilij ruh Redaguvati nbsp Miller u Pivnichnij oblasti 1920 rikPislya prihodu do vladi bilshovikiv vidmovivsya pidtrimuvati vidnosini z Golovnim upravlinnyam Generalnogo shtabu ta Stavkoyu Za ce Miller buv zaochno viddanij sudu revolyucijnogo tribunalu Pislya ukladannya bilshovikami Berestejskogo mirnogo dogovoru Miller zalishiv Italiyu Zajmavsya v Parizhi pitannyami rozformuvannya ta perekidannya do Rosiyi chastin rosijskih brigad u Franciyi ta Makedoniyi Antibilshovizm zblizhuvav jogo z prihilnikami Soyuzu vidrodzhennya Rosiyi ta regionalnimi pivnichnimi kolami prote zagalom jogo politichni poglyadi buli superechlivimi Yak majzhe vsi lideri bilogo ruhu spivchuvav ideyi konstitucijnoyi monarhiyi pri comu pogodzhuvavsya sho bili armiyi ne povinni vidkrito vistupati pid monarhichnim praporom a majbutnye krayini povinen viznachati sam rosijskij narod i vodnochas gliboko ne doviryav zdatnosti narodu viznachati svoyu dolyu 6 Z odnogo boku shiro viriv u glibinnij selyanskij patriotizm i same z probudzhennyam selyanstva pov yazuvav nadiyi na peremogu nad bilshovikami z inshogo dosvidu revolyuciyi zumovlyuvav poblazhlive chasom znevazhlive stavlennya do narodu Pro zbuntovanih soldativ pisav ya ne mayu do nih ni pochuttya zlosti ni pochuttya pomsti zhalyugidnij sirij narod yakij mozhna pidbiti na sho zavgodno 7 Uyavlennya pro te sho selyani siri ta durni a tomu zahoplyuyutsya nezdijsnennimi ideyami vidshtovhnulo jogo vid sprob politichnoyi borotbi z bilshovizmom Za Millerom yedinij recept buv silami armiyi poshiriti vladu bilogo ruhu na yakomoga bilshu teritoriyu i siloyu pripiniti vpliv bilshovikiv na naselennya 8 Tak samo neposlidovnimi buli jogo stavlennya do potencijnih soyuznikiv u borotbi proti bilshovikiv Z odnogo boku vin pragnuv zabezpechiti bilomu ruhu najshirshu pidtrimku ta zvertavsya za dopomogoyu do krayin Antanti Z inshogo cherez imperskij svitoglyad pidozrilo stavivsya do prisutnosti inozemnih armij na teritoriyi Rosiyi Nareshti ne hotiv zaruchitisya dopomogoyu nacionalnih okolic v obmin na viznannya nezalezhnosti ta teritorialni postupki 9 10 U zhovtni ta na pochatku listopada posol u Parizhi V A Maklakov otrimav telegrami z Arhangelska vid francuzkogo posla Nulansa ta italijskogo posla della Torreta z prohannyam shob Miller viyihav do Arhangelska Potim u listopadi 1918 roku Miller otrimav telegramu bezposeredno vid antibilshovickogo uryadu Pivnichnoyi oblasti iz zaproshennyam obijnyati posadu general gubernatora Pivnichnoyi oblasti Dorogoyu do Arhangelska v Londoni Miller zustrivsya z nachalnikom britanskogo generalnogo shtabu Genri Vilsonom yakij vkazav Milleru sho visadka soyuznikiv v Arhangelsku bula viklikana vijnoyu z nimcyami i z ukladannyam peremir ya z Nimechchinoyu ni pro yaki aktivni operaciyi britanskih vijsk proti bilshovikiv ne moglo buti i movi Na paroplavi Utmali Miller pribuv do Murmanska 1 sichnya 1919 roku na krigolami Kanada pribuv do Arhangelska de buv priznachenij keruyuchim zakordonnimi spravami uryadu a 15 sichnya cogo roku general gubernatorom Pivnichnoyi oblasti Z travnya 1919 odnochasno golovnokomanduvach vijskami Pivnichnoyi oblasti Pivnichnoyi armiyi z chervnya golovnokomanduvach Pivnichnim frontom U veresni 1919 roku odnochasno obijnyav posadu Golovnogo nachalnika Pivnichnogo krayu ocholivshi 20 tisyachnu armiyu Spiravsya na pidtrimku neznachnogo britanskogo vijskovogo kontingentu yakij viv bojovi diyi proti chastin Chervonoyi armiyi ale voseni 1919 uryad Llojd Dzhordzha vidmovivsya pidtrimuvati sili sho vedut borotbu z bilshovikami Odnochasno pripinilosya postachannya boyepripasiv ta ozbroyennya z Velikoyi Britaniyi sho postavilo armiyu Millera u kritichne stanovishe oskilki na kontrolovanij neyu teritoriyi ne bulo zhodnih vijskovih zavodiv i brati zbroyu ne bulo zvidki 19 zhovtnya 1919 roku Kolchak skasuvav timchasovij uryad Pivnichnoyi oblasti ta priznachiv Ye K Millera nachalnikom krayu iz diktatorskimi povnovazhennyami Prote pislya vidhodu anglijciv Miller prodovzhiv borotbu proti bilshovikiv ale vzhe 19 lyutogo 1920 buv zmushenij emigruvati Razom iz generalom Millerom Rosiyu zalishili ponad 800 vijskovosluzhbovciv ta civilnih bizhenciv rozmishenih na krigolamnomu paroplavi Kozma Minin ta yahti Yaroslavna Nezvazhayuchi na pereshkodi u viglyadi lodovih poliv ta pushenogo navzdogin chervonimi krigolama Kanada bilim moryakam vdalosya dovesti svij zagin do portu Tromse v Norvegiyi kudi voni pribuli 26 lyutogo 1920 roku V emigraciyi Redaguvati Pislya perebuvannya v tabori dlya bizhenciv Stiordalen poblizu Trongejma Norvegiya z bereznya po cherven 1920 roku general Miller zhiv na emigraciyi u Franciyi Z travnya 1920 golovnij upovnovazhenij u vijskovih i morskih spravah generala P N Vrangelya v Parizhi Z kvitnya 1922 nachalnik shtabu generala Vrangelya z chervnya 1923 perebuvav u rozporyadzhenni velikogo knyazya Mikoli Mikolajovicha z listopada 1923 takozh zaviduvav jogo groshima z 1925 starshij pomichnik golovi Rosijskogo zagalno vijskovogo soyuzu ROVS Pislya vikradennya radyanskoyu rozvidkoyu generala A P Kutepova v 1930 Miller stav golovoyu ROVSa Buv takozh golovoyu Ob yednannya oficeriv 7 go gusarskogo polku Tovaristva vzayemodopomogi kolishnih vihovanciv Mikolayivskogo kavalerijskogo uchilisha Tovaristva siveryan U statti Chomu mi neprimirenni viklav motivi svogo rishuchogo i bezkompromisnogo neprijnyattya bilshovickoyi vladi Pravoslavna vira batkivshina sim ya os ti tri pidvalini na yakih rosijskij narod buduvav svoye zhittya svoyu derzhavu I yim radyanska vlada uosoblena komunistami ogolosila neshadnu vijnu U moyij dushi zaraz zhivut tri pochuttya bezmezhna nenavist do bilshovikiv sho pravlyat Rosiyeyu nadiya sho meni dovedetsya brati uchast u povalenni yihnoyi vladi ta vira u majbutnye vidrodzhennya Rosiyi Vikradennya generala Millera Redaguvati nbsp 22 veresnya 1937 roku vikradenij ta vivezenij agentami NKVS z Parizha do Moskvi Metoyu operaciyi bulo prosuvannya na posadu golovi RUVS agenta NKVS generala N V Skoblina yakij vzyav aktivnu uchast v organizaciyi vikradennya zamanivshi Millera na zustrich iz spivrobitnikami NKVS yaki diyali pid viglyadom nimeckih diplomativ Dopomoga v vikradenni generala Ye K Millera nadav agent NKVS S N Tretyakov Virushayuchi na zustrich i vidchuvayuchi nebezpeku Miller zalishiv zapisku spivrobitnikam iz zaznachennyam do kogo vin virushiv razom zi Skoblinim U mene sogodni o 12 30 godini dnya zustrich z generalom Skoblinim na rozi vulic Zhasmen ta Raffe Vin povinen vidvezti mene na pobachennya z nimeckim oficerom vijskovim atashe pri limitrofnih derzhavah Shtromanom i z Vernerom vidryadzhenim do tuteshnogo nimeckogo posolstva Obidva dobre rozmovlyayut rosijskoyu Pobachennya vlashtovuyetsya z iniciativi Skoblina Mozhlivo ce pastka a tomu pro vsyak vipadok zalishayu cyu zapisku 22 veresnya 1937 r general lejtenant Miller Takim chinom plani NKVS shodo prosuvannya svogo agenta na posadu golovi najbilshoyi emigrantskoyi vijskovoyi organizaciyi viyavilisya zirvani a sam Skoblin buv zmushenij tikati Redaktor emigrantskogo vidannya Vartovij V V Orihiv tak pisav pro Millera Svoyu chesnist bezdogannu ta zhertovnu vin zberig do ostannogo dnya svogo zhittya Zrozumilo sho zradnik prosiv Yevgena Karlovicha dati slovo pro zberezhennya pobachennya v sekreti negidnik znav sho slovo generala Millera svyate I mav raciyu General Miller svoye ostannye slovo chesti dotrimav ale yakoyu cinoyu Ale vin zrobiv i ostannyu veliku poslugu nashij spilnij spravi Z voli Bozhoyi za chudesnim nathnennyam vin zalishiv zapisku na vipadok Cya zapiska vidkrila vbivcyu yakij bez cogo mabut dobiv bi Zagalno Voyinskij Soyuz najblizhchim chasom strashnoyu provokaciyeyu Zniknennya Millera u statti pershogo vidannya Velikoyi radyanskoyi enciklopediyi opisano tak Vikradennya Millera bulo organizovano za zavdannyam nimeckih fashistiv yaki vvazhali jogo nedostatno sluhnyanim svoyim agentom Tyuremne uv yaznennya ta zagibel Redaguvati nbsp Uv yaznenij Ivanov Petre Vasilovichu Millera bulo dostavleno v SRSR na teplohodi Mariya Ulyanova i uv yazneno NKVS na Lub yanci de utrimuvavsya pid im yam Petra Vasilovicha Ivanova Na dopitah ne povidomiv zhodnoyi informaciyi zdatnoyi zapodiyati shkodu diyalnosti ROVS 30 bereznya 1938 roku general zvernuvsya do narkoma vnutrishnih sprav M I Yezhova z prohannyam dozvoliti jomu inkognito vidvidati pravoslavnij hram poyasnivshi sho vin navryad chi pri comu bude vpiznanij Ya mozhu perev yazati oblichchya pov yazkoyu ta j vzagali mij suchasnij obraz civilnogo starogo malo nagaduye molozhavogo 47 richnogo generala yakim ya viyihav iz Moskvi 1914 roku Vidpovidi na ce prohannya ne nadijshlo i 16 kvitnya Miller zvernuvsya do Yezhova z novim listom u yakomu prosiv peredati jomu Yevangeliye ta Istoriyu cerkvi abo Zhitiya svyatih a takozh dozvoliti koristuvatisya paperom ta perom Reakciyi vladi na ci prohannya takozh ne bulo Buv zasudzhenij Vijskovoyu kolegiyeyu Verhovnogo Sudu SRSR do vishoyi miri pokarannya ta rozstrilyanij u pidvali vnutrishnoyi v yaznici NKVS 11 travnya 1939 roku Shlyub ta diti RedaguvatiU listopadi 1896 roku povinchavsya z Nataliyeyu Mikolayivnoyu Shipovoyu 1870 1945 dochkoyu generala vid kavaleriyi Mikoli Mikolajovicha Shipova i Sofiyi Petrivni Lanskoyi Im ya svoye vona otrimala na chest babusi Nataliyi Mikolayivni Pushkinoyi Lanskoyi Oleksandra Arapova pisala bratovi Grigoriyu Pushkinu Na tretij den pislya nashogo priyizdu Tata Shipova bula zaruchena za Millera kolishnogo gusara a teper u Generalnomu shtabi sluzhit i tak yak cya tyaganina tyaglasya 8 rokiv to batki yiyi ne bazhali cherez shlyub koshtiv to raz pogodivshis povinchali cherez 3 tizhni 11 go chisla 11 U shlyubi narodilisya Mariya Yevgenivna 1897 1982 gromadskij i cerkovnij diyach druzhina protopresvitera Oleksandra Ivanovicha Chekana 1893 1982 Sofiya Yevgenivna 1898 1946 Mikola Yevgenovich 1900 1946 Nagorodi RedaguvatiMedal Na zgadku caryuvannya imperatora Oleksandra III 23 03 1896 Orden Svyatogo Stanislava 3 go stupenya 1898 Orden Svyatoyi Anni 3 go stupenya VP 06 12 1904 roku Orden Svyatogo Stanislava 2 go stupenya 1906 Orden Svyatogo Volodimira 3 go stupenya VP 06 12 1912 Medal Na zgadku pro 300 richchya caryuvannya budinku Romanovih 21 02 1913 Medal Na zgadku pro 100 richchya Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku VP 26 08 1912 Orden Svyatogo Stanislava 1 go stupenya VP 15 01 1915 Orden Svyatoyi Anni 1 go stupenya VP 29 03 1915 Medal Za praci z vidminnogo vikonannya zagalnoyi mobilizaciyi 1914 roku VP 16 06 1916 Orden Svyatogo Volodimira 2 go stupenya VP 16 07 1916 mechi do ordena Svyatogo Volodimira 2 go stupenya VP 16 09 1916 Inshi Komandorskij hrest Belgijskogo ordena Leopolda 12 04 1902 Komandorskij hrest Oransko Nassauskogo ordenu 12 04 1902 Komandorskij hrest Lyuksemburzkogo ordena Dubovoyi koroni 12 04 1902 Velikij hrest ordenu Koroni Italiyi 29 12 1903 buharskij Orden Zolotoyi Zirki 1 j st VP 26 08 1912 U literaturi ta kino RedaguvatiIstoriya vikradennya Millera chastkovo vidtvorena u filmah Potrijnij agent Erika Romera ta Charivnist zla Mihajla Kozakova Rol generala zigrali Dmitro Rafalskij ta Viktor Tulchinskij vidpovidno Romani Brehnya P n Krasnova ta Pivnichnij Hrest Valeriya Povolyayeva General Yevgen Miller u period komanduvannya Pivnichnoyu armiyeyu ye odnim iz geroyiv istorichnogo romanu Valentina Pikulya Z gluhogo kuta General Miller odna z dijovih osib u tvori brativ Vajneriv Karskij rejd Primitki Redaguvati a b Deutsche Nationalbibliothek Record 129587281 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Cvetkov V Zh Beloe delo v Rossii 1919 g formirovanie i evolyuciya politicheskih struktur Belogo dvizheniya v Rossii 1 e M Posev 2009 S 609 250 prim ISBN 978 5 85824 184 3 HIA E Miller Collection Box 1 Folder 1 P 62 pokazaniya millera HIA E Miller Collection Box 1 Folder 1 P 25 48 pokazaniya Millera Raport komanduyushego 9 j armiej P A Lechickogo voennomu ministru A I Guchkovu 8 aprelya 1917 goda Ironside E W Archangel p 108 HIA E Miller Collection Box 1 Folder 1 P 45 pokazaniya Millera Maynard C The Murmansk venture S 161 Ironside E W Archangel S 108 HIA E Miller Collection Box 1 Folder 3 P 19 memorie Cherkashina L Vnuchka pushkinskoyi Madonni Batkivshina zhurnal M 2009 4 S 104 105 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Miller Yevgen Karlovich amp oldid 38704153