Мілутін Міланкович (серб. Милутин Миланковић; 28 травня 1879, Даль, Австро-Угорщина (нині Хорватія) — 12 грудня 1958, Белград, Югославія) — сербський цивільний інженер, кліматолог, геофізик, астроном, математик та письменник-фантаст, академік Сербської академії наук і мистецтв (1924).
| Мілутін Міланкович | |
|---|---|
| Милутин Миланковић | |
| | |
| Народився | 28 травня 1879 Даль, Австро-Угорщина (зараз Хорватія) |
| Помер | 12 грудня 1958 (79 років) Белград, Югославія |
| Країна | Австро-Угорщина Королівство Югославія |
| Національність | Серб |
| Діяльність | математик, професор, астроном, інженер, письменник, інженер-будівельник, астрофізик, фізик, письменник наукової фантастики, геофізик, кліматолог |
| Alma mater | Віденський технічний університет |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Белградський університет |
| Науковий керівник | Emanuel Czuberd і Johannes Brickd |
| Аспіранти, докторанти | Tatomir Anđelićd |
| Членство | Сербська академія наук і мистецтв Леопольдина Сербська академія наук і мистецтв |
| Відомий завдяки: | цикли Міланковича, новоюліанський календар |
| Автограф | |
Висловлювання у Вікіцитатах Мілутін Міланкович у Вікісховищі |
Відомий теорією, яка пояснює глобальні зміни клімату Землі у минулі епохи періодичними змінами деяких параметрів орбіти Землі. Розробив новоюліанський календар, прийнятий грецькою і низкою інших помісних православних церков (окрім Російської, Єрусалимської, Сербської та Афону).
Життєпис Редагувати
Народився в місті Даль. 1903 року закінчив будівельний інститут у Бечі. Отримав освіту у Вищій технічній школі Відня (нині Віденський технічний університет), де 1904 року захистив докторську дисертацію і став працювати інженером-будівельником. Того ж року вступив до Белградського університету, де пройшло все його наукове життя, з 1909 — професор теоретичної механіки, небесної механіки та теоретичної фізики Белградського університету. Під час Першої світової війни потрапив у полон у Будапешті, але завдяки угорським колегам продовжував свої дослідження. Багато років Міланкович намагався дізнатися історію клімату Землі. З травня 1948 по 26 липня 1951 був директором Белградської обсерваторії.
Основні наукові роботи стосуються небесної механіки, фізики планетних атмосфер, метеорології, кліматології. Розробив ряд складних питань кількісної теорії теплових явищ у планетних атмосферах, які обумовлені впливом сонячної радіації, і застосував цю теорію до вивчення коливань клімату Землі в минулі геологічні епохи; зокрема, глобальні коливання клімату в плейстоцені вперше успішно пояснив змінами параметрів орбіти Землі (ексцентриситету та довготи перигелію) і кута нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Одним із перших у 1914—1916 роках чітко розглянув кліматичні умови на Марсі і зробив розрахунок температури на його поверхні та в атмосфері; обчислив, що верхня межа температури на поверхні становить −3 °C на екваторі і −52 °C на полюсах (ці значення близькі до сучасних даних). У 1932—1934 роках досліджував рух полюсів Землі, обумовлений розподілом континентів на земній кулі. Вивчав питання реформи календаря, розробив новоюліанський календар, який, порівняно з юліанським, скорочено на 7 діб за 900 років (на відміну від григоріанського, в якому скорочення становить 3 доби за 400 років). В цьому календарі помилка в 1 добу накопичується за 43 500 років. Автор підручників «Небесна механіка» (1935) та «Історія астрономії» (1948).
Член Німецької академії природодослідників «Леопольдина».
Мілутін Міланкович та фантастика Редагувати
Мілутін Міланкович є автором романтичного науково-фантастичного роману «Крізь простір та століття[en]» (серб. Kroz vasionu i vekove) (1928), написаного у формі листів до невідомої молодої жінки. Книга вважається одним з найпомітніших науково-фантастичних романів довоєнної літератури Югославії.
Бібліографія Редагувати
- Миланкович М. Математическая климатология и астрономическая теория колебаний климата : [ ][рос.] / Пер. с нем. А.Х. Хргиана под ред. С.Л. Бастамова.. — ГОНТИ; Ред. техн.-теорет. лит.. — М., 1939. — 208 с.
Див. також Редагувати
- Культурно-науковий центр Мілутіна Міланковіча
- Цикли Міланковича
- 1605 Миланкович — астероїд, названий на честь вченого.
Джерела Редагувати
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Міланкович Мілутін // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 294. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Миланкович Милутин. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Boske. . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 6 грудня 2017. (хор.)
- Zoran Živković (updated 24 June 2015). . The Encyclopedia of Science Fiction edited by John Clute, David Langford, Peter Nicholls and Graham Sleight. London: Gollancz. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017. (англ.)