Матіос Марія Василівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матіос (значення).

|Lib= |Член КПРС?=

Марія Матіос
Марія Матіос
Марія Матіос, 2010 рік
Ім'я при народженні	Матіос Марія Василівна
Народилася	19 грудня 1959(1959-12-19) (63 роки) Путильський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	прозаїк, поет
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Мова творів	Українська, польська
Жанр	роман, вірш
Magnum opus	Солодка Даруся
Членство	Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання і НСПУ
Партія	КПРС і Європейська Солідарність
Премії	Коронація слова (2007), переможець конкурсу «Книжка року» (2004, 2007, 2008)
Сайт: [http://www.mariamatios.com.ua/ (Наразі не діє)]
Матіос Марія Василівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Народний депутат України
7-го скликання
УДАР	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	2 грудня 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Марія Василівна Матіо́с (нар. 19 грудня 1959(19591219), Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця та політична діячка. Переможниця численних літературних премій, зокрема Шевченківської премії з літератури (2005), Коронації слова (2007) та Книги року BBC (2008). Народна депутатка України VII (партія УДАР), VIII скликання (БПП).

Станом на 2011 рік видала 14 книг прози та 6 поетичних збірок. Серед головних праць Матіос збірка оповідань «Нація» (2001), роман у новелах «Майже ніколи не навпаки» (2007) та роман «Солодка Даруся». Має неофіційний титул «найпліднішої письменниці України». Входить до сотні найвпливовіших жінок України.

Життєпис

Народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки Чернівецька область в родині гуцулів.

У 1982 р. закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету, відділення української мови та літератури.

Працювала бібліотекаркою університетської бібліотеки. 8 років — на Чернівецькому машинобудівному заводі.

З 1997 року мешкає в Києві, будучи почесною громадянкою Чернівців (рішення міськвиконкому від 23.09.2008 р. № 755/20).

Література

Література Матіос не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача. За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п'ятірки сучасних письменників/ць, яких читають і знають в Україні.

Перші вірші надрукувала у 15 років. Прозою дебютувала 1992 року в журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол». Передмову до публікації написав Володимир Дрозд.

З 1986 року входить до Національної спілки письменників України. Була заступницею голови Чернівецької обласної організації Спілки письменників України, відповідальною секретаркою «Буковинського журналу». З часу виходу роману «Солодка Даруся» (2004) книжка витримала 6 видань загальним накладом понад 200 тисяч. Книга визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбільше вплинула на українців.

Книга «Майже ніколи не навпаки» (2007) завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі».

2011 — член журі літературного конкурсу «Юне слово». Є головою редакційної ради міжнародного соціального проєкту, збірки розповідей про добро «Книга добра».

Політична діяльність

Працювала помічницею секретаря РНБО України. З 2003 року — заступниця голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

2012 — № 2 у виборчому списку Політичної партії «УДАР», на виборах до Верховної Ради України. 2014 — № 7 у виборчому списку Блоку Петра Порошенка до Верховної Ради України.

З 17 червня 2015 року працює головою підкомітету ВРУ з питань книговидання та книгорозповсюдження.

Була серед тих, хто домігся присвоєння Чернівецькому університету імені Юрія Федьковича.

Родина

Незаміжня (згідно інформації з декларації про доходи).

Син — Назарій (24.11.1983 — 10.10.2019).

Брат — Матіос Анатолій Васильович.

Бібліографія

Збірки віршів

• «З трави і листя» (1982)
• «Вогонь живиці» (1986)
• «Сад нетерпіння» (1994)
• «Десять дек морозної води» (1995)
• «На Миколая» (1996)
• «Жіночий аркан» (2001)
• «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)

Проза

• «Нація» (2001)
• «Життя коротке» (2001)
• «Бульварний роман» (2003)
• «Фуршет» від Марії Матіос" (2003)
• «Солодка Даруся» (2004)
• «Щоденник страченої» (2005)
• «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
• «Нація. Одкровення.» (2006)
• «Майже ніколи не навпаки» (2007)
• «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008)
• «Кулінарні фіґлі» (2009)
• «Чотири пори життя» (2009)
• «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)
• «Армагедон уже відбувся» (2011)
• Вибране (2011)
• «Черевички Божої матері» (2013)
• «Приватний щоденник. Майдан. Війна…» (2015)
• «Букова земля» (2019)

Переклади

• Роман «Солодка Даруся» вийшов окремими виданнями польською, російською, хорватською, німецькою, литовською, французькою, італійською мовами, англійською.
• Роман «Черевички Божої матері» перекладено російською та німецькою.
• Роман «Майже ніколи не навпаки» вийшов окремим виданням англійською мовою, англ. Hardly ever otherwise в Австралії (Bayda Books, 2010), згодом цей переклад передруковано у Сполученому Королівстві (Glagoslav Publications, 2012)
• Повісті «Москалиця» та «Мама Маріца» вийшли англійською мовою, англ. The Russky Woman; Mother Marica, the Wife of Chrystofor Columbus, в Австралії (Bayda books, 2011), Апокаліпсис, англ. Apocalypse (Bayda books, 2011).
• Збірка «Нація» перекладена польською, російською мовами.
• Новела «Апокаліпсис» перекладена івритом, німецькою, французькою, російською, азербайджанською, вірменською мовами. Новела вийшла окремим виданням англійською мовою в Австралії (Bayda books, 2011).

• 2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшли об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіною.
• Уривки з окремих творів перекладено румунською, французькою, німецькою, чеською мовами.

Нагороди та відзнаки

• Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005) за роман «Солодка Даруся». Автором подання на Національну премію України імені Тараса Шевченка був Павло Загребельний.
• Заслужена працівниця культури України (2008).
• Лауреатка літературної премії «Благовіст» та премії ім. Володимира Бабляка (в галузі публіцистики).
• Переможниця конкурсу «Книжка року 2004» за роман «Солодка Даруся».
• Переможниця конкурсу «Книжка року 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки».
• Переможниця конкурсу «Книга року 2008» за роман «Москалиця. Мама Маріца».
• Гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Майже ніколи не навпаки» (2007).
• Почесна громадянка міста Чернівців (2008).
• 2009 р. на V Київському міжнародному книжковому ярмарку книга «Москалиця» отримала диплом першого ступеня в номінації «Бестселер».
• 2013 р. «Українсько-японська дружба і співробітництво». Церемонія вручення відбулася 22 березня 2013 р. Відзнаку вручив Йошіхіко Окабе — доцент Кобе Гакуін Університету.
• Орден княгині Ольги III ст. (22 січня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм

Театральні постановки

Презентація книги «Солодка Даруся» в Донецьку. 2010 рік.

Вистави «Солодка Даруся», «Нація», «Майже ніколи не навпаки» у постановці Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка (режисер Держипільський Ростислав Любомирович).

Вистава «Не плачте за мною ніколи», яка є спільним проєктом Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка і Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша (режисер Сергій Павлюк).

Вистава «Москалиця» Київського національного академічного театру оперети (режисер Влада Бєлозоренко).

Вистава «Słodka» Зеленогурського культурного центру (Польща) зібрала кілька гран-прі на фестивалях (режисер Малгожата Пашкєр-Войцешонек).

Екранізації

Фільм «Солодка Даруся»

16 березня 2015 року у Києві у кінотеатрі «Київ» відбулася офіційна презентація кінопроєкту «Солодка Даруся». Екранізація роману стала результатом спільної роботи Марії Матіос та кінорежисера Олександра Денисенка. Робота над кінопроєктом відбувається під патронатом Президента України Петра Порошенка та за підтримки польського режисера Анджей Вайди, мера Києва Віталія Кличка.

Аудіозаписи творів

• Марія Матіос. Циганська пісня: https://www.youtube.com/watch?v=1BkNEPbJQ1c

Критика

Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то грант-дамою української літератури.

• Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати.(Павло Загребельний)
• Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів. (про «Солодку Дарусю») (Дмитро Павличко)
• Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії (про «Солодку Дарусю») («Львівська Газета»)
• Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик. («Голос України»)

Примітки

1. http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/15665
2. . Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
3. . Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
4. . chernivtsy.eu. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 27 лютого 2019. 
5. . chernivetski.info (укр.). 7 грудня 2021. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021. 
6. 19 грудня ‒ народилася Марія Василівна Матіос | Наукова Бібліотека ХНТУ сільского господарства. library.khntusg.com.ua. Процитовано 24 січня 2023. 
7. Найвідоміша письменниця Буковини - талановита Марія Матіос - chernivchanka.info (укр.). 20 вересня 2022. Процитовано 20 вересня 2022. 
8. . Еліта. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. 
9. (укр.). Еспресо TV. 13 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
10. (укр.). УНІАН. 13 жовтня 2019. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
11. . Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
12. . ISBN 9789664411759. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
13. Matios, Maria (20 грудня 2012). Darina, die Süße: Roman (German) (вид. 1 edition). Haymon Verlag. 
14. Daroussia la douce: Maria Matios: 9782070140824: Amazon.com: Kindle Store. www.amazon.com. Процитовано 26 лютого 2019. 
15. https://www.amazon.com/Darusja-dolce-Marija-Matios/dp/8889767804
16. Amazon.com: Sweet Darusya: A Tale Of Two Villages (9781947980938): Maria Matios, Michael Naydan, Olha Tytarenko: Kindle Store. www.amazon.com. Процитовано 26 лютого 2019. 
17. (укр.). ISBN 9789660370814. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
18. Matios, Maria (10 лютого 2015). Mitternachtsblüte: Roman (German) (вид. 1 edition). Haymon Verlag. 
19. Matios, Marii︠a︡; Tkacz, Yuri (2010). –Hardly ever otherwise (English). Melbourne : Bayda Books. ISBN 9780908480364. 
20. Hardly Ever Otherwise: Maria Matios: 9789491425127: Amazon.com: Kindle Store. www.amazon.com. Процитовано 26 лютого 2019. 
21. . Чтиво. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
22. Matios, Marii︠a︡; Tkach, Yuri; Ivanov, Serhiy (2011). . East Brunswick, Vic: Bayda Books. ISBN 9780908480388. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
23. . Lubimyczytać.pl (пол.). Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
24. . www.ng.ru (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
25. . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. 
26. Указ Президента України від 22 січня 2015 року № 27/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
27. . dramteatr.if.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 26 лютого 2019. 
28. . dramteatr.if.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2019. 
29. . dramteatr.if.ua. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 лютого 2019. 
30. . ft.org.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
31. . Київські театри - Театр оперети в києві, Київський національний академічний театр оперети (ru-RU). 22 лютого 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 26 лютого 2019. 
32. Monodram „Słodka” i spotkanie z autorką książki „Słodka Darusia” (pl-PL). Процитовано 26 лютого 2019. 
33. (pl-PL). Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
34. . www.e-teatr.pl. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
35. . gazetalubuska.pl (пол.). Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019. 
36. . ukrclassic.com.ua. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021. 

Посилання

• Офіційний сайт Марії Матіос [ 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
• (пол.)
• Персональна сторінка письменниці на Facebook
• Прима української літератури [ 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Рецензія на творчість Марії Матіос [ 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Рецензія на книгу «Москалиця»
• Львівські ветерани вимагають вилучити книгу Марії Матіос за порівняння обеліска з фалосом // Історична правда, 12.01.2011 [ 17 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Відкритий лист Марії Матіос у зв'язку з переслідуваннями її силовими структурами та зокрема вилучення з книгарень її книги «Вирвані сторінки з автобіографії» // Українська правда. Життя, 12.01.2011 [ 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Міліція заспокоює: арештовувати письменницю Матіос їм ще не доручали // УНІАН, 12.01.2011^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Творча зустріч з Марією Матіос [ 15 березня 2014 у Wayback Machine.] (Будинок кіно, Київ, 21.01.2011)
• Марія Матіос: У такі часи не книжки — заяви про політичний притулок пишуть // Україна молода, № 67, 21.04.2011 [ 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Maria Matios: Muszę szokować, żeby dotrzeć do rozumu // gazeta.pl, 2011-06-12 [ 16 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Про рішення Чернівецької облради від 06.10.2021 щодо присвоєння звання «Почесний громадянин Буковини» [ 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Література

• Матіос М.: [поетеса, прозаїк] // Письменники України: довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 184.
• Матіос Марія Василівна // Буковина: імена славних сучасників. — Київ, 2004. — С. 171.
• Матіос Марія Василівна // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С 173.
• Матіос М. «Я не Стефаник у спідниці, я — Марія Матіос у спідниці»: (Інтерв"ю) // Книжник ревю. — 2003. — № 6. — С. 1, 3–5.
• Матіос М. «Понад усе люблю психологічні розвідки»: (Інтерв"ю) // Книжковий клуб плюс. — 2004. — № 3. — С. 40–41.
• Матіос М. Трояка ружа: (Драматична повість) // Сучасність. — 2002. — С. 11; Сучасність. — 2003. — № 5,10.
• Браеску А. Книга буття краян: [про творчість М. Матіос, зокрема про її роман-драму «Солодка Даруся»] / Аркадій Браеску // Німчич. — 2009. — № 2. — С. 152—154.
• Боднарюк Ю. Марія Матіос перемогла у «Коронації слова» / Юлія Боднарюк // Молодий буковинець. — 2007. — 11–12 черв.
• Голобородько Я. Буковинська орнаментика Марії Матіос / Ярослав Голобородько // Вісник Національної Академії Наук України. — 2008. — № 3. — С. 63–73.
• Гусар Ю. Путильчанка — шевченківська лауреатка [про Марію Матіос] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2014. — 27 листоп. — С. 3.
• Іванюк М. Матіос Марія // Іванюк М. Літературно-мистецька Вижниччина: біобіліографічний довідник / Михайло Іванюк. — Вижниця, 2001. — С. 119.
• Романенко О. Марія Матіос: [біографія] // Письменники Буковини другої половини ХХ століття: Хрестоматія. Ч. 2 / за редакцією Б. І. Мельничука, М. І. Юрійчука. — Чернівці, 1998. — С. 310—312.
• Сущенко Михайло. Про феномен прози Марії Матіос // Літературна Україна. — 2002. — № 4. — С. 3.
• Жила С. Художньо-творча діяльність у процесі вивчання повісті-новели М. Матіос «Просили тато-мама…» // Українська література в загальноосвітній школі. — 2003. — № 2. — С. 48–52.
• Соболь В. «Життя коротке, нація — вічна, а я щаслива — отут і вже…» // Сучасність. — 2003. — № 11. — С. 147—150.
• Червак Б. Гіркий полин солодкої Дарусі // Книжковий огляд. — 2004. — № 3. — С. 30–32.
• Волосевич І. Мати бджіл і мати ос // Книжковий огляд. — 2004. — № 7–8. — С. 102—111.
• Семків Р. Чому я не читатиму «Солодку Дарусю…»: (Рецензії див.також № 5–6, 8, 2004) // Книжник-Review, 2005. — № 8/9. — С. 20–21.
• Родик К. Польові дослідження щоденника страченої: рецензія // Книжник-Review. — 2005. — № 16/17. — С. 3–5.
• Тебешевська Т. Художні особливості «Щоденника Страченої» Марії Матіос // Слово і час. — 2006. — № 2. — С. 54–62.
• Логвиненко О. Дама у сідлі або жіночий феномен в українській прозі на зламі століть // Київ. — 2006. — № 2. — С. 178—182.
• Матіяш Б. Міти й мітології HERstories: (Поваляєва С., Карпа І., Матіос М., та ін.) // Критика. — 2006. — № 5. — С. 24–25.
• Дзюба Т. Гріх і його спокута: рецензія // Березіль. — 2006. — № 9. — С. 174—179.
• Ведмідь І. Три життєві уроки «Солодкої Дарусі» // Дивослово. — 2007. — № 6. — С. 12–14.
• Голобородько Я. Художні клейноди Марії Матіос // Літературна Україна. — 2007. — № 41. — С. 6.
• Рижкова Г. Лінгвокультурні концепти сучасної " жіночої прози " // Українська література в загальноосвітній школі. — 2008. — № 2. — С. 38–40.
• Матіос М. Продовження «Солодкої Дарусі»: Іван Цвичок. Справжній. І вигаданий // Україна молода. — 2008. — № 187. — С. 13.
• Голобородько Я. Соціумний інтер'єр чи психологічний дизайн? (художні дилеми Марії Матіос) // Слово і час. — 2008. — № 12. — С. 81–85.
• Жила Світлана. «… Кожна любов — інша…» // Українська література в загальноосвітній школі. — 2009. — № 2. — С. 25–29.
• Родик, Костянтин. Армагедон пам'яті: психоаналіз від Марії Матіос // Україна молода. — 2012. — № 84. — С. 11.
• Павлишин Г. Я. Багатство словесного вираження внутрішнього світу персонажів у художньому дискурсі прози Марії Матіос // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 58. Філологічні науки. — С. 178–18.