www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мануїльський Дмитро Захарович Дмитро Захарович Мануї льський партійні псевдоніми Мефодій Фома Іван Безграмотний 21 верес

Мануїльський Дмитро Захарович

Дмитро́ Захарович Мануї́льський (партійні псевдоніми — «Мефодій», «Фома», «Іван Безграмотний»; 21 вересня [3 жовтня] 1883(18831003), село Святець, Волинська губернія, Російська імперія — 22 лютого 1959, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський комуністичний партійний діяч, секретар виконкому Комінтерну, голова делегації ВКП(б) в Комінтерні, один із провідників сталінської політики терору в апараті Комінтерну та закордонних компартіях (1928—1943), професор, доктор історичних наук, академік АН УРСР з 1945. Міністр закордонних справ УРСР (1944—1952).

Дмитро Захарович Мануїльський
Дмитро Захарович Мануїльський
1-й Перший Секретар ЦК КП(б)У
15 грудня 1921 — 4 квітня 1923
Попередник посада щойно заснована; Вячеслав Михайлович Молотов як Секретар ЦК КП України
Наступник Емануїл Йонович Квірінг
2-й Міністр закордонних справ УРСР
12 липня 1944 — 10 червня 1952
Попередник Олександр Євдокимович Корнійчук
Наступник Анатолій Максимович Барановський
Народився 21 вересня 1883(1883-09-21) або 3 жовтня 1883(1883-10-03)
Святець, Святецька волость, Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 22 лютого 1959(1959-02-22)[…] (75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований Байкове кладовище
Відомий як державний діяч, дипломат, політик
Місце роботи Організація Об’єднаних Націй
Країна  СРСР Російська імперія
Національність українець
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет і Острозька гімназія
Політична партія КПРС
У шлюбі з Єлізавета Миколаївна Мануїльська
Діти сини Володимир, Анатолій та донька Тамара
Брати Михайло Захарович Мануїльський
Релігія Атеїзм
Нагороди

Медіафайли у Вікісховищі
Могила Дмитра Мануїльського на Байковому кладовищі
Постамент знесеного «невідомими» пам'ятника Мануїльському у Києві. Березень 2014 року

Член ЦК КП(б)У 22 листопада 1920 — 13 січня 1925 року, 12 грудня 1925 — 5 червня 1930 року і 28 січня 1949 — 23 березня 1954 року. Член Тимчасового бюро ЦК КП(б)У 5 квітня — 17 листопада 1920 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У 23 листопада 1920 — 4 квітня 1923 р. і 31 липня 1944 — 23 вересня 1952 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У 23 листопада 1920 — 4 квітня 1923 р. і 10 липня 1946 — 25 січня 1949 р. Кандидат у члени ЦК РКП(б) в квітні 1922 — квітні 1923 р. Член ЦК ВКП(б) в квітні 1923 — жовтні 1952 р. Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1937—1954). Депутат Верховної Ради Української РСР 2—3-го скликань (1947—1955).

Біографія Редагувати

Народився в селі Святець Кременецького повіту Волинської губернії (Російська імперія), тепер Хмельницького району Хмельницької області, у родині волосного писаря (потім — православного священика). У 1903 році закінчив Острозьку класичну чоловічу гімназію.

3 1903 по 1906 рік навчався на історико-філологічному факультеті в Петербузькому університеті. Одночасно, у 1903—1906 роках — репетитор у Санкт-Петербурзі.

Член РСДРП з жовтня 1903 року.

У 1905—1906 роках займався агітаційно-пропагандистською діяльністю в Петербурзі, Двинську та Кронштадті. 1906 року за участь у Кронштадтському повстанні матросів заарештований і засуджений до 5-річного заслання в Якутії. У 1907 році втік з Вологодської пересильної тюрми до Санкт-Петербурга, а звідти — до Двинська і Києва. З 1907 року — член Київського комітету РСДРП, працював у нелегальній військовій організації більшовиків.

Наприкінці 1907 року емігрував у Париж (Франція), де у 1911 році закінчив юридичний факультет Сорбонни. З 1908 по 1917 рік був членом групи «Вперед» у РСДРП.

У 1912—1913 роках незаконно перебував у Петербурзі та Москві, згодом знову емігрував за кордон, де працював за наймом на різних підприємствах. У 1913—1915 роках — журналіст закордонної партійної преси, редактор газет «Голос» і «Наше слово» у Франції. У 1915—1917 роках проживав у Швейцарії, займався створенням революційних кас.

У 1917 році приїхав з-за кордону в Російську імперію (див. Пломбований вагон). У 1917 році увійшов в організацію «міжрайонців», працював на Василівському острові Петрограда, входив до редакції журналу «Вперед». На VI з'їзді РСДРП(б) (серпень 1917) разом з «міжрайонцями» прийнятий в РСДРП(б), член Муніципальної групи при ЦК РСДРП(б), член редакції журналу «Місто і земство» та газети «Пролетар», член Василеостровської районної Ради. У 1917—1918 роках — член Петроградської міської думи.

У жовтні 1917 року — член Петроградського військово-революційного комітету (ВРК). Після більшовицького перевороту, з листопада 1917 року — комісар Петроградського військово-революційного комітету в Красному Селі біля Петрограда.

З 19 листопада 1917 по квітень 1918 року — член колегії Народного комісаріату продовольства РРФСР. З 11 лютого по квітень 1918 року — заступник народного комісара продовольства РРФСР.

З травня 1918 до січня 1919 року — заступник голови делегації РРФСР на мирних переговорах з Українською Державою. 12 червня 1918 року разом із Християном Раковським підписав умови попереднього миру з Українською Державою.

У 1918 році скерований ЦК РКП(б) для організації підпільного більшовицького руху в Україні. Деякий час був близький до фракції так званих федералістів у КП(б)У.

У січні — травні 1919 року працював у місії Червоного Хреста у Франції з репатріації солдат російського експедиційного корпусу, був інтернований до Радянської Росії.

У липні — серпні 1919 року — керівник Політичного комітету оборони Києва. У 1919 році — редактор органу ЦК КП(б)У газети «Коммунист».

У вересні — грудні 1919 року — уповноважений з продовольчого постачання 12-ї армії РСЧА.

11 грудня 1919 — 19 лютого 1920 року — член Всеукраїнського ревкому. У грудні 1919 року — голова Київського губернського революційного комітету.

З лютого 1920 по 1921 рік — народний комісар землеробства Української СРР, заступник голови Ради народних комісарів УСРР. У 1920—1921 роках — учасник польсько-радянських мирних переговорів у Ризі.

З 15 грудня 1921 по 4 квітня 1923 року — перший секретар ЦК КП(б)У. Одночасно, з 1921 по квітень 1924 року — відповідальний редактор газети «Комуніст» у Харкові.

У липні 1924 — 15 травня 1943 року — член виконавчого комітету і член Президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну) в Москві. У грудні 1926 — липні 1928 року — секретар виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. У вересні 1928 — квітні 1931 року — кандидат у члени Секретаріату виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. 15 квітня 1931 — 15 травня 1943 року — секретар виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. Голова делегації ВКП(б) в Комінтерні, один із провідників сталінської політики терору в апараті Комінтерну та закордонних компартіях.

У липні — грудні 1943 року — член Головного політичного управління РСЧА. У січні — червні 1944 року — заступник завідувача відділу міжнародної інформації ЦК ВКП(б).

12 липня 1944 — жовтень 1953 року — заступник голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради Міністрів) УРСР Одночасно, 12 липня 1944 — 10 червня 1952 року — народний комісар (з 1946 року — міністр) закордонних справ УРСР.

У квітні 1945 очолював делегацію УРСР на міжнародну конференцію у Сан-Франциско, що оформила створення ООН, та на Паризькій мирній конференції 1946. Брав участь у роботі перших сесій Генеральної асамблеї ООН, на яких виступав з промовами, спрямованими проти діяльності української еміграції. З січня 1948 по грудень 1949 року був представником УРСР в Раді Безпеки ООН, виконував обов'язки голови Ради Безпеки ООН.

У 1945—1946 роках, виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової кампанії боротьби проти «українського буржуазного націоналізму», розгорнув широкомасштабну акцію з переслідування та цькування української інтелігенції, зокрема, найвідоміших тогочасних істориків Миколи Петровського та Івана Крип'якевича, письменників Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Максима Рильського та інших.

З жовтня 1953 року — на пенсії у місті Києві, важко хворів. Похований у Києві на Байковому кладовищі (надгробок — бронза, граніт, скульптори О. П. Олійник і М. К. Вронський; встановлений у 1966).

Родина Редагувати

  • Дружина — Мануїльська (Лебедєва) Лізавета Миколаївна (1887—1963) (за деякими джерелами Софія або Варвара).
  • Син — Володимир Дмитрович Мануїльський
  • Син — Анатолій Дмитрович Мануїльський
  • Донька — Тамара Дмитрівна Мануїльська (1919), піаністка, викладала в Центральній музичній школі при Московській консерваторії.

Нагороди Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. ↑ Prabook — 2018.
    d:Track:Q25328680
  3. ↑ Мануильский Дмитрий Захарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  4. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  5. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 27 жовтня 2016. 
  6. . Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 31 травня 2016. 
  7. . Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2017. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dmitro Zaharovich Manuyi lskij partijni psevdonimi Mefodij Foma Ivan Bezgramotnij 21 veresnya 3 zhovtnya 1883 18831003 selo Svyatec Volinska guberniya Rosijska imperiya 22 lyutogo 1959 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij radyanskij komunistichnij partijnij diyach sekretar vikonkomu Kominternu golova delegaciyi VKP b v Kominterni odin iz providnikiv stalinskoyi politiki teroru v aparati Kominternu ta zakordonnih kompartiyah 1928 1943 profesor doktor istorichnih nauk akademik AN URSR z 1945 Ministr zakordonnih sprav URSR 1944 1952 Dmitro Zaharovich ManuyilskijDmitro Zaharovich Manuyilskij1 j Pershij Sekretar CK KP b U15 grudnya 1921 4 kvitnya 1923Poperednik posada shojno zasnovana Vyacheslav Mihajlovich Molotov yak Sekretar CK KP UkrayiniNastupnik Emanuyil Jonovich Kviring2 j Ministr zakordonnih sprav URSR12 lipnya 1944 10 chervnya 1952Poperednik Oleksandr Yevdokimovich KornijchukNastupnik Anatolij Maksimovich BaranovskijNarodivsya 21 veresnya 1883 1883 09 21 abo 3 zhovtnya 1883 1883 10 03 1 2 2 Svyatec Svyatecka volost Kremeneckij povit Volinska guberniya Rosijska imperiyaPomer 22 lyutogo 1959 1959 02 22 3 1 75 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR 3 Pohovanij Bajkove kladovisheVidomij yak derzhavnij diyach diplomat politikMisce roboti Organizaciya Ob yednanih NacijKrayina SRSR Rosijska imperiyaNacionalnist ukrayinecAlma mater Sankt Peterburzkij derzhavnij universitet i Ostrozka gimnaziyaPolitichna partiya KPRSU shlyubi z Yelizaveta Mikolayivna ManuyilskaDiti sini Volodimir Anatolij ta donka TamaraBrati Mihajlo Zaharovich ManuyilskijReligiya AteyizmNagorodiMediafajli u VikishovishiMogila Dmitra Manuyilskogo na Bajkovomu kladovishiPostament znesenogo nevidomimi pam yatnika Manuyilskomu u Kiyevi Berezen 2014 rokuChlen CK KP b U 22 listopada 1920 13 sichnya 1925 roku 12 grudnya 1925 5 chervnya 1930 roku i 28 sichnya 1949 23 bereznya 1954 roku Chlen Timchasovogo byuro CK KP b U 5 kvitnya 17 listopada 1920 r Chlen Politichnogo byuro CK KP b U 23 listopada 1920 4 kvitnya 1923 r i 31 lipnya 1944 23 veresnya 1952 r Chlen Organizacijnogo byuro CK KP b U 23 listopada 1920 4 kvitnya 1923 r i 10 lipnya 1946 25 sichnya 1949 r Kandidat u chleni CK RKP b v kvitni 1922 kvitni 1923 r Chlen CK VKP b v kvitni 1923 zhovtni 1952 r Chlen CVK SRSR Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 3 go sklikan 1937 1954 Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 2 3 go sklikan 1947 1955 Zmist 1 Biografiya 2 Rodina 3 Nagorodi 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v seli Svyatec Kremeneckogo povitu Volinskoyi guberniyi Rosijska imperiya teper Hmelnickogo rajonu Hmelnickoyi oblasti u rodini volosnogo pisarya potim pravoslavnogo svyashenika U 1903 roci zakinchiv Ostrozku klasichnu cholovichu gimnaziyu 3 1903 po 1906 rik navchavsya na istoriko filologichnomu fakulteti v Peterbuzkomu universiteti Odnochasno u 1903 1906 rokah repetitor u Sankt Peterburzi Chlen RSDRP z zhovtnya 1903 roku U 1905 1906 rokah zajmavsya agitacijno propagandistskoyu diyalnistyu v Peterburzi Dvinsku ta Kronshtadti 1906 roku za uchast u Kronshtadtskomu povstanni matrosiv zaareshtovanij i zasudzhenij do 5 richnogo zaslannya v Yakutiyi U 1907 roci vtik z Vologodskoyi peresilnoyi tyurmi do Sankt Peterburga a zvidti do Dvinska i Kiyeva Z 1907 roku chlen Kiyivskogo komitetu RSDRP pracyuvav u nelegalnij vijskovij organizaciyi bilshovikiv Naprikinci 1907 roku emigruvav u Parizh Franciya de u 1911 roci zakinchiv yuridichnij fakultet Sorbonni Z 1908 po 1917 rik buv chlenom grupi Vpered u RSDRP U 1912 1913 rokah nezakonno perebuvav u Peterburzi ta Moskvi zgodom znovu emigruvav za kordon de pracyuvav za najmom na riznih pidpriyemstvah U 1913 1915 rokah zhurnalist zakordonnoyi partijnoyi presi redaktor gazet Golos i Nashe slovo u Franciyi U 1915 1917 rokah prozhivav u Shvejcariyi zajmavsya stvorennyam revolyucijnih kas U 1917 roci priyihav z za kordonu v Rosijsku imperiyu div Plombovanij vagon U 1917 roci uvijshov v organizaciyu mizhrajonciv pracyuvav na Vasilivskomu ostrovi Petrograda vhodiv do redakciyi zhurnalu Vpered Na VI z yizdi RSDRP b serpen 1917 razom z mizhrajoncyami prijnyatij v RSDRP b chlen Municipalnoyi grupi pri CK RSDRP b chlen redakciyi zhurnalu Misto i zemstvo ta gazeti Proletar chlen Vasileostrovskoyi rajonnoyi Radi U 1917 1918 rokah chlen Petrogradskoyi miskoyi dumi U zhovtni 1917 roku chlen Petrogradskogo vijskovo revolyucijnogo komitetu VRK Pislya bilshovickogo perevorotu z listopada 1917 roku komisar Petrogradskogo vijskovo revolyucijnogo komitetu v Krasnomu Seli bilya Petrograda Z 19 listopada 1917 po kviten 1918 roku chlen kolegiyi Narodnogo komisariatu prodovolstva RRFSR Z 11 lyutogo po kviten 1918 roku zastupnik narodnogo komisara prodovolstva RRFSR Z travnya 1918 do sichnya 1919 roku zastupnik golovi delegaciyi RRFSR na mirnih peregovorah z Ukrayinskoyu Derzhavoyu 12 chervnya 1918 roku razom iz Hristiyanom Rakovskim pidpisav umovi poperednogo miru z Ukrayinskoyu Derzhavoyu U 1918 roci skerovanij CK RKP b dlya organizaciyi pidpilnogo bilshovickogo ruhu v Ukrayini Deyakij chas buv blizkij do frakciyi tak zvanih federalistiv u KP b U U sichni travni 1919 roku pracyuvav u misiyi Chervonogo Hresta u Franciyi z repatriaciyi soldat rosijskogo ekspedicijnogo korpusu buv internovanij do Radyanskoyi Rosiyi U lipni serpni 1919 roku kerivnik Politichnogo komitetu oboroni Kiyeva U 1919 roci redaktor organu CK KP b U gazeti Kommunist U veresni grudni 1919 roku upovnovazhenij z prodovolchogo postachannya 12 yi armiyi RSChA 11 grudnya 1919 19 lyutogo 1920 roku chlen Vseukrayinskogo revkomu U grudni 1919 roku golova Kiyivskogo gubernskogo revolyucijnogo komitetu Z lyutogo 1920 po 1921 rik narodnij komisar zemlerobstva Ukrayinskoyi SRR zastupnik golovi Radi narodnih komisariv USRR U 1920 1921 rokah uchasnik polsko radyanskih mirnih peregovoriv u Rizi Z 15 grudnya 1921 po 4 kvitnya 1923 roku pershij sekretar CK KP b U Odnochasno z 1921 po kviten 1924 roku vidpovidalnij redaktor gazeti Komunist u Harkovi U lipni 1924 15 travnya 1943 roku chlen vikonavchogo komitetu i chlen Prezidiyi vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu Kominternu v Moskvi U grudni 1926 lipni 1928 roku sekretar vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu U veresni 1928 kvitni 1931 roku kandidat u chleni Sekretariatu vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu 15 kvitnya 1931 15 travnya 1943 roku sekretar vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu Golova delegaciyi VKP b v Kominterni odin iz providnikiv stalinskoyi politiki teroru v aparati Kominternu ta zakordonnih kompartiyah U lipni grudni 1943 roku chlen Golovnogo politichnogo upravlinnya RSChA U sichni chervni 1944 roku zastupnik zaviduvacha viddilu mizhnarodnoyi informaciyi CK VKP b 12 lipnya 1944 zhovten 1953 roku zastupnik golovi Radi narodnih komisariv z 1946 roku Radi Ministriv URSR Odnochasno 12 lipnya 1944 10 chervnya 1952 roku narodnij komisar z 1946 roku ministr zakordonnih sprav URSR U kvitni 1945 ocholyuvav delegaciyu URSR na mizhnarodnu konferenciyu u San Francisko sho oformila stvorennya OON ta na Parizkij mirnij konferenciyi 1946 Brav uchast u roboti pershih sesij Generalnoyi asambleyi OON na yakih vistupav z promovami spryamovanimi proti diyalnosti ukrayinskoyi emigraciyi Z sichnya 1948 po gruden 1949 roku buv predstavnikom URSR v Radi Bezpeki OON vikonuvav obov yazki golovi Radi Bezpeki OON U 1945 1946 rokah vistupivshi iniciatorom ideologom i kerivnikom novoyi kampaniyi borotbi proti ukrayinskogo burzhuaznogo nacionalizmu rozgornuv shirokomasshtabnu akciyu z peresliduvannya ta ckuvannya ukrayinskoyi inteligenciyi zokrema najvidomishih togochasnih istorikiv Mikoli Petrovskogo ta Ivana Krip yakevicha pismennikiv Oleksandra Dovzhenka Volodimira Sosyuri Yuriya Yanovskogo Maksima Rilskogo ta inshih Z zhovtnya 1953 roku na pensiyi u misti Kiyevi vazhko hvoriv Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi nadgrobok bronza granit skulptori O P Olijnik i M K Vronskij vstanovlenij u 1966 4 Rodina RedaguvatiDruzhina Manuyilska Lebedyeva Lizaveta Mikolayivna 1887 1963 5 za deyakimi dzherelami Sofiya abo Varvara 6 7 Sin Volodimir Dmitrovich Manuyilskij Sin Anatolij Dmitrovich Manuyilskij Donka Tamara Dmitrivna Manuyilska 1919 pianistka vikladala v Centralnij muzichnij shkoli pri Moskovskij konservatoriyi Nagorodi Redaguvatitri ordeni Lenina 3 10 1943 23 01 1948 14 10 1953 orden Chervonoyi Zirki medal Za oboronu Moskvi medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr medal Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr medaliDiv takozh RedaguvatiPostijni predstavniki Ukrayini v Organizaciyi Ob yednanih NacijPrimitki Redaguvati a b Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b v Prabook 2018 d Track Q25328680 a b Manuilskij Dmitrij Zaharovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Kiyiv Enciklopedichnij dovidnik za redakciyeyu A V Kudrickogo K Golovna redakciya Ukrayinskoyi Radyanskoyi Enciklopediyi 1981 736 s il E N MANUILSKAYa ZhENA D Z MANUILSKOGO V POSLEDNIE GODY ZhIZNI Arhiv originalu za 7 listopada 2017 Procitovano 27 zhovtnya 2016 proekt Artemiya Lebedeva Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2017 Procitovano 31 travnya 2016 Leopold Trepper Bolshaya igra Arhiv originalu za 11 grudnya 2017 Procitovano 11 grudnya 2017 Dzherela RedaguvatiDoroshko M S Manuyilskij Dmitro Zaharovich Arhivovano 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 497 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Dovidnik z istoriyi Ukrayini Arhivovano 17 sichnya 2008 u Wayback Machine Tabachnik D V Manuyilskij Dmitro Zaharovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812 s ISBN 966 316 045 4 Posilannya RedaguvatiManuyilskij Dmitro Zaharovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 292 296 Manuyilskij Arhivovano 3 lyutogo 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Manuyilskij Dmitro Arhivovano 14 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 911 912 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Manuyilskij Dmitro Zaharovich amp oldid 40468368