Святецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Святець.
Станом на 1885 рік складалася з 37 поселень об'єднаних у 9 сільських громад. Населення — 6074 особи (2968 чоловічої статі та 3106 — жіночої), 872 дворових господарства.
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6064 | 5513 |
| Приватної власності | 5413 | 3794 |
| Казенної власності | 8 | — |
| Іншої власності | 368 | 301 |
| Загалом | 11877 | 9638 |
Основні поселення волості:
- Святець — колишнє власницьке село при річці Колин за 60 верст від повітового міста, 2050 осіб, 299 дворів, 3 православні церкви, 2 каплиці, школа, 2 постоялих двори, 2 постоялих будинки, лавка, вітряний млин, винокурний завод.
- Воронівці — колишнє власницьке село при річці Жерті, 510 осіб, 67 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Габрилівка (Гаврилівка) — колишнє власницьке село при річці Лежань, 770 осіб, 106 дворів, 2 православні церкви, католицька каплиця, постоялий будинок.
- Довгалівка — колишнє власницьке село при річці Колин, 856 осіб, 61 двір, православна церква, постоялий будинок.
- Ільківці — колишнє власницьке село при річці Жерті, 355 осіб, 51 двір, православна церква.
- Москалівка — колишнє власницьке село при річці Колин, 342 особи, 51 двір, православна церква, постоялий будинок.
- Немиринці — колишнє власницьке сел при річці Жерті, 320 осіб, 46 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Погорільці — колишнє власницьке село при річці Невкі, 125 осіб, 60 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Волость після 1921 року Редагувати
18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також більшість волостей Кременецького повіту, більша частина Святецької волості (за винятком сіл Гриньки, Козачки, Осняки, що опинилися з польського боку кордону), відійшли до Старокостянтинівського повіту УСРР.
Джерела Редагувати
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання Редагувати
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
| Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |