www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ліберальний консерватизм політична ідеологія що поєднує консервативну політику з ліберальними позиціями особливо з еконо

Ліберальний консерватизм

Ліберальний консерватизм — політична ідеологія, що поєднує консервативну політику з ліберальними позиціями, особливо з економічних, соціальних та етичних питань.

Ліберальний консерватизм включає класичний ліберальний погляд на мінімальне втручання уряду в економіку, згідно з яким люди повинні вільно брати участь у ринку та створювати матеріальні блага без втручання уряду. Однак ліберальний консерватизм також стверджує, що люди не можуть повністю залежати від того, щоб діяти відповідально в інших сферах життя, тому ліберальні консерватори вважають, що для забезпечення правопорядку необхідна сильна держава, а соціальні інститути необхідні для розвитку почуття обов'язку і відповідальність перед нацією. Вони також підтримують громадянські свободи, а також деякі соціально-консервативні позиції. У Європі, ліберальний консерватизм — основна форма сучасного консерватизму та правоцентристської політики.

Термінологія і характеристика Редагувати

І «консерватизм», і «лібералізм» протягом століть мали різне значення. Термін «ліберальний консерватизм» вживається досить по-різному. Зазвичай він протиставляється «аристократичному консерватизму», який розглядає принцип рівності як щось, що не суперечить людській природі і натомість підкреслює ідею природної нерівності. Оскільки консерватори в демократичних країнах прийняли типові ліберальні інститути, такі як верховенство права, приватна власність, ринкова економіка та конституційний представник уряду, ліберальний елемент ліберального консерватизму став консенсусом серед консерваторів. У деяких країнах (наприклад, у Великій Британії та США) термін «ліберальний консерватизм» розуміється просто як «консерватизм».

Тим не менш, у США консерватори часто поєднують економічний індивідуалізм класичних лібералів з берканською формою консерватизму, що підкреслює природні нерівності між людьми, ірраціональність поведінки людини як основу людського потягу до порядку та стабільності та відмови від природного права в якості основи для уряду. Однак, з іншого погляду, американський консерватизм («гібрид консерватизму та класичного лібералізму») прийняв три принципи берканського консерватизму, а саме: недовіра до влади держави, перевага свободи над рівністю та патріотизм, відкинувши три інших принципи, а саме лояльність до традиційних інституцій ієрархії, скептицизм щодо прогресу та елітарність. Отже, у США термін «ліберальний консерватизм» не використовується. Американський «сучасний лібералізм» сильно відрізняється від європейського лібералізму і займає лівоцентристський політичний спектр, тоді як соціал-демократія становить значну частину лівих центрів.

В свою чергу, в застосуванні ліберальних принципів і принципів вільного ринку європейські ліберальні консерватори чітко відрізняються від тих, хто дотримується національних консервативних, повністю соціал-консервативних або правих принципів.

Ліберально-консервативні партії Редагувати

Перенаправлення
  • {{IRL}}
: Фіанна Файл, Фіне Гел

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . www.parties-and-elections.eu. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. 
  2. Johnston, Larry (2007). Politics : an introduction to the modern democratic state. Toronto : UTP. 
  3. Wooldridge, Adrian; Micklethwait, John (21 грудня 2011). (англ.). Penguin Books Limited. ISBN 978-0-241-95889-6. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 6 лютого 2020. 
  4. . Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 21 березня 2020. 
  5. Nicole A. Thomas; Tobias Loetscher; Danielle Clode; Michael E. R. Nicholls (2 травня 2012). Right-Wing Politicians Prefer the Emotional Left. PLOS ONE 7 (5): 4. Bibcode:2012PLoSO...736552T. PMC 3342249. PMID 22567166. doi:10.1371/journal.pone.0036552. «The Liberal Party of Australia has an ideology in line with liberal conservatism and is therefore right of centre.» 
  6. Ralph P Guntzel (2010). . Tectum Wissenschaftsverlag. с. 162. ISBN 978-3-8288-5300-3. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  7. Janusz Bugajski (2002). . M.E. Sharpe. с. 22. ISBN 978-1-56324-676-0. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  8. Kirby, Peadar (2003). Introduction to Latin America: Twenty-First Century Challenges. Sage. с. 157. 
  9. Paul Lewis (2002). Political Parties in Post-Communist Eastern Europe. Routledge. с. 53. ISBN 978-1-134-63437-8. 
  10. John Nagle; Alison Mahr (1999). . SAGE Publications. с. 188. ISBN 978-0-7619-5679-2. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  11. ↑ Elizabeth Bakke (2010). Central and Eastern European party systems since 1989. У Sabrina P. Ramet. . Cambridge University Press. с. 78. ISBN 978-1-139-48750-4. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 24 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2020. 
  12. Maciej Stobinski (2014). Twenty years of the Czech party system: 1992–2011. У Lucyna Czechowska; Krzysztof Olszewski. . Cambridge Scholars Publishing. с. 296. ISBN 978-1-4438-6483-1. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  13. Otto Eibl; Michal Pink (2016). Election Results, Candidate Lists and the Framing of Campaigns. У Ruxandra Boicu; Silvia Branea; Adriana Stefanel. . Palgrave Macmillan UK. с. 258. ISBN 978-1-137-58591-2. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 14 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  14. Kjetil Duvold (2017). . У Andrey Makarychev; Alexandra Yatsyk. Borders in the Baltic Sea Region: Suturing the Ruptures. Springer. с. 132. ISBN 978-1-352-00014-6. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  15. Mads Dagnis Jensen (2015). The Nordic Countries and the European Parliament. У Caroline Howard Gron; Peter Nedergaard; Anders Wivel. . Routledge. с. 89. ISBN 978-1-317-53661-1. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  16. Jose Maria Magone (2003). . Greenwood Publishing Group. с. 148. ISBN 978-0-275-97787-0. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  17. Kerstin Hamann; John Kelly (2010). . Routledge. с. 1980. ISBN 978-1-136-94986-9. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 21 березня 2020. 
  18. Karan, Pradyumna P. (2005). . University Press of Kentucky. ISBN 978-0813137773. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 21 березня 2020. 
  19. William D. Hoover, ред. (2011). Historical Dictionary of Postwar Japan. Scarecrow Press. с. 211. ISBN 978-0-8108-7539-5. 
  20. Janusz Bugajski (2002). . M.E. Sharpe. с. 141. ISBN 978-1-56324-676-0. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 21 березня 2020. 
  21. Arco Timmermans; Edwin van Rooyen; Gerrit Voerman (26 листопада 2014). Policy analysis and political party think tanks. У Frans van Nispen; Peter Scholten. . Policy Press. с. 189. ISBN 978-1-4473-1333-5. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  22. Liubomir K. Topaloff (2012). Political Parties and Euroscepticism. Springer. с. 21. ISBN 978-1-137-00968-5. 
  23. Jose M. Magone (2017). The Statecraft of Consensus Democracies in a Turbulent World: A Comparative Study of Austria, Belgium, Luxembourg, the Netherlands and Switzerland. Taylor & Francis. с. 112. ISBN 978-1-315-40785-2. 
  24. Jean-Michel De Waele; Anna Paczesniak (2011). The Europeanisation of Poland's political parties and party system. У Erol Kulahci. . ECPR Press. с. 131. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  25. Andre Krouwel (2012). Party Transformations in European Democracies. SUNY Press. с. 348. ISBN 978-1-4384-4483-3. 
  26. . Parties and Elections in Europe. 2016. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 30 грудня 2017. 
  27. Stiskala, Jozef (2012). Party System of Slovak Republic and its Stability after 2010 and 2012 Elections in Comparative Perspective. Slovak Journal of Political Sciences 12 (3): 233. 
  28. Alfio Cerami (2006). . LIT Verlag Munster. с. 29–. ISBN 978-3-8258-9699-7. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  29. Inmaculada Egido (2005). . Nova Publishers. с. 14. ISBN 978-1-59454-208-4. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  30. Fernando Reinares (2014). The 2004 Madrid Train Bombings. У Bruce Hoffman; Fernando Reinares. . Columbia University Press. с. 32. ISBN 978-0-231-53743-8. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 19 червня 2020. Процитовано 21 березня 2020. 
  31. Peter Viggo Jakobsen (2006). . Taylor & Francis. с. 184–. ISBN 978-0-415-38360-8. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 21 березня 2020. 
  32. Hariz Halilovich (2013). . Berghahn Books. с. 208. ISBN 978-0-85745-777-6. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 21 березня 2020. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Liberalnij konservatizm politichna ideologiya sho poyednuye konservativnu politiku z liberalnimi poziciyami osoblivo z ekonomichnih socialnih ta etichnih pitan 1 Liberalnij konservatizm vklyuchaye klasichnij liberalnij poglyad na minimalne vtruchannya uryadu v ekonomiku zgidno z yakim lyudi povinni vilno brati uchast u rinku ta stvoryuvati materialni blaga bez vtruchannya uryadu Odnak liberalnij konservatizm takozh stverdzhuye sho lyudi ne mozhut povnistyu zalezhati vid togo shob diyati vidpovidalno v inshih sferah zhittya tomu liberalni konservatori vvazhayut sho dlya zabezpechennya pravoporyadku neobhidna silna derzhava a socialni instituti neobhidni dlya rozvitku pochuttya obov yazku i vidpovidalnist pered naciyeyu Voni takozh pidtrimuyut gromadyanski svobodi a takozh deyaki socialno konservativni poziciyi U Yevropi liberalnij konservatizm osnovna forma suchasnogo konservatizmu ta pravocentristskoyi politiki Zmist 1 Terminologiya i harakteristika 2 Liberalno konservativni partiyi 3 Div takozh 4 PrimitkiTerminologiya i harakteristika RedaguvatiI konservatizm i liberalizm protyagom stolit mali rizne znachennya Termin liberalnij konservatizm vzhivayetsya dosit po riznomu Zazvichaj vin protistavlyayetsya aristokratichnomu konservatizmu yakij rozglyadaye princip rivnosti yak shos sho ne superechit lyudskij prirodi i natomist pidkreslyuye ideyu prirodnoyi nerivnosti Oskilki konservatori v demokratichnih krayinah prijnyali tipovi liberalni instituti taki yak verhovenstvo prava privatna vlasnist rinkova ekonomika ta konstitucijnij predstavnik uryadu liberalnij element liberalnogo konservatizmu stav konsensusom sered konservatoriv U deyakih krayinah napriklad u Velikij Britaniyi ta SShA termin liberalnij konservatizm rozumiyetsya prosto yak konservatizm 2 Tim ne mensh u SShA konservatori chasto poyednuyut ekonomichnij individualizm klasichnih liberaliv z berkanskoyu formoyu konservatizmu sho pidkreslyuye prirodni nerivnosti mizh lyudmi irracionalnist povedinki lyudini yak osnovu lyudskogo potyagu do poryadku ta stabilnosti ta vidmovi vid prirodnogo prava v yakosti osnovi dlya uryadu Odnak z inshogo poglyadu amerikanskij konservatizm gibrid konservatizmu ta klasichnogo liberalizmu prijnyav tri principi berkanskogo konservatizmu a same nedovira do vladi derzhavi perevaga svobodi nad rivnistyu ta patriotizm vidkinuvshi tri inshih principi a same loyalnist do tradicijnih institucij iyerarhiyi skepticizm shodo progresu ta elitarnist 3 Otzhe u SShA termin liberalnij konservatizm ne vikoristovuyetsya Amerikanskij suchasnij liberalizm silno vidriznyayetsya vid yevropejskogo liberalizmu i zajmaye livocentristskij politichnij spektr todi yak social demokratiya stanovit znachnu chastinu livih centriv V svoyu chergu v zastosuvanni liberalnih principiv i principiv vilnogo rinku yevropejski liberalni konservatori chitko vidriznyayutsya vid tih hto dotrimuyetsya nacionalnih konservativnih povnistyu social konservativnih abo pravih principiv Liberalno konservativni partiyi Redaguvati nbsp Albaniya Demokratichna partiya Albaniyi 4 nbsp Argentina Soyuz demokratichnih centristiv Respublikanska propoziciya nbsp Avstraliya Koaliciya Liberalna partiya Avstraliyi 5 Liberalna nacionalna partiya Kvinslenda Agrarna liberalna partiya Nacionalna partiya Avstraliyi nbsp Avstriya Avstrijska narodna partiya 6 nbsp Bilorus Ob yednana gromadyanska partiya 7 nbsp Belgiya Novij flamandskij alyans nbsp Braziliya Demokrati 8 nbsp Bolgariya Soyuz demokratichnih sil 9 nbsp Velika Britaniya Konservativna partiya nbsp Kanada Konservativna partiya Kanadi Saskachevanska partiya nbsp Kipr Demokratichne ob yednannya nbsp Chehiya Gromadyanska demokratichna partiya 10 11 TOP 09 12 13 nbsp Daniya Konservativna narodna partiya nbsp Estoniya Vitchizna Partiya reform Estoniyi 14 nbsp Finlyandiya Nacionalna koaliciya 15 nbsp Franciya Respublikanci Union of Democrats and Independents Agir nbsp Gruziya Yedinij nacionalnij ruh Yevropejska Gruziya nbsp Nimechchina Hristiyansko demokratichnij soyuz Hristiyansko socialnij soyuz nbsp Greciya Nova demokratiya 16 nbsp IrlandiyaPerenapravlennya IRL Fianna Fajl Fine Gel 17 nbsp Izrayil Likud nbsp Italiya Vpered Italiya nbsp Yaponiya Liberal Democratic Party 18 19 nbsp Latviya Yednist nbsp Livan Nacionalnij blok nbsp Litva Soyuz Vitchizni 20 nbsp Malta Nacionalistichna partiya nbsp Moldova Liberalno demokratichna partiya Moldovi nbsp Monako Ruh za zmini 11 nbsp Niderlandi Hristiyansko demokratichnij zaklik Narodna partiya za svobodu i demokratiyu 21 22 23 nbsp Norvegiya Konservativna partiya nbsp Polsha Gromadyanska platforma 11 24 Porozuminnya nbsp Portugaliya Social demokratichna partiya 25 nbsp Rumuniya Nacionalna liberalna partiya nbsp Rosiya Gromadyanska platforma 26 nbsp Serbiya Serbska progresivna partiya nbsp Slovachchina Zvichajni lyudi ta nezalezhni osobistosti Mist 27 nbsp Sloveniya Slovenska demokratichna partiya 28 nbsp Ispaniya Narodna partiya 29 30 nbsp Shveciya Pomirna koalicijna partiya 31 32 nbsp Shvejcariya Konservativno demokratichna partiya Shvejcariyi nbsp Horvatiya Horvatska demokratichna spivdruzhnist nbsp SShA Respublikanska partiya nbsp Turechchina Dobra partiya nbsp Ukrayina Yevropejska solidarnist Ob yednannya Samopomich Div takozh RedaguvatiKonservatizm Konservativnij liberalizm NeokonservatizmPrimitki Redaguvati Parties and Elections in Europe www parties and elections eu Arhiv originalu za 30 grudnya 2020 Procitovano 6 lyutogo 2020 Johnston Larry 2007 Politics an introduction to the modern democratic state Toronto UTP Wooldridge Adrian Micklethwait John 21 grudnya 2011 The Right Nation Why America is Different angl Penguin Books Limited ISBN 978 0 241 95889 6 Arhiv originalu za 17 grudnya 2019 Procitovano 6 lyutogo 2020 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 8 sichnya 2014 Procitovano 21 bereznya 2020 Nicole A Thomas Tobias Loetscher Danielle Clode Michael E R Nicholls 2 travnya 2012 Right Wing Politicians Prefer the Emotional Left PLOS ONE 7 5 4 Bibcode 2012PLoSO 736552T PMC 3342249 PMID 22567166 doi 10 1371 journal pone 0036552 The Liberal Party of Australia has an ideology in line with liberal conservatism and is therefore right of centre Ralph P Guntzel 2010 Understanding Old Europe An Introduction to the Culture Politics and History of France Germany and Austria Tectum Wissenschaftsverlag s 162 ISBN 978 3 8288 5300 3 Arhiv originalu za 26 lipnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Janusz Bugajski 2002 Political Parties of Eastern Europe A Guide to Politics in the Post Communist Era M E Sharpe s 22 ISBN 978 1 56324 676 0 Arhiv originalu za 18 serpnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Kirby Peadar 2003 Introduction to Latin America Twenty First Century Challenges Sage s 157 Paul Lewis 2002 Political Parties in Post Communist Eastern Europe Routledge s 53 ISBN 978 1 134 63437 8 John Nagle Alison Mahr 1999 Democracy and Democratization Post Communist Europe in Comparative Perspective SAGE Publications s 188 ISBN 978 0 7619 5679 2 Arhiv originalu za 29 lipnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 a b v Elizabeth Bakke 2010 Central and Eastern European party systems since 1989 U Sabrina P Ramet Central and Southeast European Politics since 1989 Cambridge University Press s 78 ISBN 978 1 139 48750 4 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 24 kvitnya 2021 Procitovano 21 bereznya 2020 Maciej Stobinski 2014 Twenty years of the Czech party system 1992 2011 U Lucyna Czechowska Krzysztof Olszewski Central Europe on the Threshold of the 21st Century Interdisciplinary Perspectives on Challenges in Politics and Society Cambridge Scholars Publishing s 296 ISBN 978 1 4438 6483 1 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Otto Eibl Michal Pink 2016 Election Results Candidate Lists and the Framing of Campaigns U Ruxandra Boicu Silvia Branea Adriana Stefanel Political Communication and European Parliamentary Elections in Times of Crisis Perspectives from Central and South Eastern Europe Palgrave Macmillan UK s 258 ISBN 978 1 137 58591 2 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 14 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Kjetil Duvold 2017 When Left and Right is a Matter of Identity Overlapping Political Dimensions in Estonia and Latvia U Andrey Makarychev Alexandra Yatsyk Borders in the Baltic Sea Region Suturing the Ruptures Springer s 132 ISBN 978 1 352 00014 6 Arhiv originalu za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Mads Dagnis Jensen 2015 The Nordic Countries and the European Parliament U Caroline Howard Gron Peter Nedergaard Anders Wivel The Nordic Countries and the European Union Still the Other European Community Routledge s 89 ISBN 978 1 317 53661 1 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Jose Maria Magone 2003 The Politics of Southern Europe Integration Into the European Union Greenwood Publishing Group s 148 ISBN 978 0 275 97787 0 Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Kerstin Hamann John Kelly 2010 Parties Elections and Policy Reforms in Western Europe Voting for Social Pacts Routledge s 1980 ISBN 978 1 136 94986 9 Arhiv originalu za 26 grudnya 2018 Procitovano 21 bereznya 2020 Karan Pradyumna P 2005 Japan in the 21st century environment economy and society University Press of Kentucky ISBN 978 0813137773 Arhiv originalu za 10 travnya 2016 Procitovano 21 bereznya 2020 William D Hoover red 2011 Historical Dictionary of Postwar Japan Scarecrow Press s 211 ISBN 978 0 8108 7539 5 Janusz Bugajski 2002 Political Parties of Eastern Europe A Guide to Politics in the Post Communist Era M E Sharpe s 141 ISBN 978 1 56324 676 0 Arhiv originalu za 28 bereznya 2017 Procitovano 21 bereznya 2020 Arco Timmermans Edwin van Rooyen Gerrit Voerman 26 listopada 2014 Policy analysis and political party think tanks U Frans van Nispen Peter Scholten Policy analysis in the Netherlands Policy Press s 189 ISBN 978 1 4473 1333 5 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Liubomir K Topaloff 2012 Political Parties and Euroscepticism Springer s 21 ISBN 978 1 137 00968 5 Jose M Magone 2017 The Statecraft of Consensus Democracies in a Turbulent World A Comparative Study of Austria Belgium Luxembourg the Netherlands and Switzerland Taylor amp Francis s 112 ISBN 978 1 315 40785 2 Jean Michel De Waele Anna Paczesniak 2011 The Europeanisation of Poland s political parties and party system U Erol Kulahci Europeanisation and Party Politics ECPR Press s 131 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Andre Krouwel 2012 Party Transformations in European Democracies SUNY Press s 348 ISBN 978 1 4384 4483 3 2016 Russia legislative elections State Duma Parties and Elections in Europe 2016 Arhiv originalu za 22 bereznya 2017 Procitovano 30 grudnya 2017 Stiskala Jozef 2012 Party System of Slovak Republic and its Stability after 2010 and 2012 Elections in Comparative Perspective Slovak Journal of Political Sciences 12 3 233 Alfio Cerami 2006 Social Policy in Central and Eastern Europe The Emergence of a New European Welfare Regime LIT Verlag Munster s 29 ISBN 978 3 8258 9699 7 Arhiv originalu za 19 serpnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Inmaculada Egido 2005 Transforming Education The Spanish Experience Nova Publishers s 14 ISBN 978 1 59454 208 4 Arhiv originalu za 20 serpnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Fernando Reinares 2014 The 2004 Madrid Train Bombings U Bruce Hoffman Fernando Reinares The Evolution of the Global Terrorist Threat From 9 11 to Osama bin Laden s Death Columbia University Press s 32 ISBN 978 0 231 53743 8 Arhiv originalu archiveurl vimagaye url dovidka za 19 chervnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2020 Peter Viggo Jakobsen 2006 Nordic Approaches to Peace Operations A New Model in the Making Taylor amp Francis s 184 ISBN 978 0 415 38360 8 Arhiv originalu za 26 grudnya 2018 Procitovano 21 bereznya 2020 Hariz Halilovich 2013 Places of Pain Forced Displacement Popular Memory and Trans local Identities in Bosnian War torn Communities Berghahn Books s 208 ISBN 978 0 85745 777 6 Arhiv originalu za 26 grudnya 2018 Procitovano 21 bereznya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Liberalnij konservatizm amp oldid 40227621