Консе́нсус — загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, з'їздів, конференцій, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних поглядів.
Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію»: «Консенсус не обов'язково є одностайним».
Консенсус — процес знаходження, пошуку, вироблення рішення, яке б задовольнило всіх учасників переговорів до останнього, без винятків, а також саме таке рішення.
Консенсус — відсутність у сторін, що домовляються, заперечень проти пропозицій, висунутих під час переговорів.
Консенсус (лат., consensus — згода, одностайність) збіг думок. Принцип консенсусу — одноголосне прийняття рішень усіма учасниками наради, конференції тощо.
Див. також
- Знаходження консенсусу
- Вікіпедія:Консенсус
Виноски
- . Архів оригіналу за 22.08.2014. Процитовано 12.07.2014.
- 1. http://www.lingvo.ua/uk/Search/uk-uk/Консенсус[недоступне посилання з липня 2019] у Великому тлумачному словнику сучасної української мови.
- 2. http://rozum.org.ua/index.php?a=srch&d=18&id_srch=d81145b65147fc57fbee619db935448f&il=ru&p=1 [ 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] у словнику іншомовних слів.
Література
- Г. Зеленько. Консенсус // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.352 ISBN 978-966-611-818-2
- А.Єрмоленко. Консенсус // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання
- Консенсус [ 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Консенсус [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] //ЕСУ